Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/8109/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/8109/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0430387-2410-1701-UA56060030000057923 від 10.06.2024.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. від 12.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/8109/25. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. від 03.07.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом; визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом та поновлено такий строк; відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про залишення позову без розгляду.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №226 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/8109/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. від 03.09.2026 справу прийнято до провадження. Розгляд вирішено здійснювати зі стадії розгляду справи по суті, з урахуванням особливостей, визначених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки належний йому піднавіс є будівлею сільськогосподарського призначення. Позивач, як фізична особа, має у власності та в користуванні земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вирощує зернові культури, картоплю та іншу сільськогосподарську продукцію для використання у власному господарстві, оскільки має худобу, має у користуванні сільськогосподарську техніку для обробітку землі та відповідно вся вирощена сільськогосподарська продукція використовується у власному господарстві, та жодної обов`язкової реалізації чинне законодавство для не передбачає для сільськогосподарського виробника фізичної особи. Тому, в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, таке нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, 30.06.2021 рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області №391 «Про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади» було встановлено та затверджено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яке набрало чинності з 01.01.2022 (чинне впродовж 2023 року), відповідно до додатку 1 якого господарські будівлі допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні погреби, бойлерні, тощо оподатковуються за нульовою ставкою, тобто відповідач протиправно застосував ставку оподаткування до такого типу об`єкту нерухомості, як піднавіс в розмірі 0,8 за 1 кв.м.

Згідно з відзивом на позов відповідач вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що згідно з даними інформаційних ресурсів Державної податкової служби України, що знаходяться в розпорядженні Головного управління ДПС у Рівненській області ОСОБА_1 є фізичною особою, як суб`єкт підприємницької діяльності на обліку не перебуває та є власником відповідного об`єкту нерухомого майна. Зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження віднесення об`єкта нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а також відсутні докази використання ним об`єкту безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Доказів реєстрації у 2023 році суб`єктом підприємницької діяльності та ведення діяльності за відповідним КВЕД як сільськогосподарського товаровиробника контролюючому органу не надано. При цьому, протягом 2023 року звітність про отримані доходи не подавалася, доходи від підприємницької діяльності не отримувалися, повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які проводилася діяльність (форма №20-ОПП) не подавалася. Згідно наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що протягом 2023 року позивач не отримував доходів від здійснення ним підприємницької діяльності, що підтверджує той факт, що така діяльність ним не здійснювалася, а відтак позивача не можна віднести до сільськогосподарського товаровиробника. Тому, відсутні підстави вважати, що відповідно до пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України піднавіс не є об`єктом оподаткування. Наголошує, що позивач у встановлений законом спосіб із документами для застосування пільги в порядку пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України до контролюючого органу не звертався. Документів на підтвердження обставин для встановлення пільги не надав.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником, зокрема, такого об`єкта нерухомого майна, як піднавіс (піднавіс А-1; огорожа №1) загальною площею 460,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13485856204.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0430387-2410-1701-UA56060030000057923 від 10.06.2024 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік на суму 24688,16 грн (по об`єкту нерухомого майна – піднавіс, загальною площею 460,6 кв.м).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України (тут і далі, в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин) .

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Зокрема, відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

30.06.2021 Березнівська міська радою Рівненського району Рівненської області (друге пленарне засідання третьої сесії восьме скликання) прийняла рішення №391 «Про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади», яким затвердила Положення про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади та встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за переліком згідно з додатком 1 та перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатком 2. Відповідно до пункту 5 рішення №391 від 30.06.2021 воно набрало чинності з 01 січня 2022 року.

Згідно з додатком 1 до рішення №391 від 30.06.2021 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ставки податку для нежитлових об`єктів встановлено для юридичних та фізичних осіб в залежності від класифікації об`єкту: Готелі, ресторани та подібні будівлі (код 121), Будівлі офісні (код 122), Будівлі торговельні (код 123), Будівлі транспорту та засобів зв`язку (код 124), Будівлі промисловості та склади (код 125), Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення (код 126), Будівлі нежитлові інші (127).

У категорії «Будівлі інші, не класифіковані раніше» (код 1274) наявна підкатегорія «Господарські будівлі – допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні, погреби, бойлерні, тощо» для якої органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних осіб та фізичних осіб в розмірі 0,000 (нуль цілих нуль тисячних). Згідно з приміткою « 6» до цього пункту вказана ставка не застосовується до будівель та споруд, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності), такі об`єкти оподатковуються за ставкою 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування встановлено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов:

така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23-а.

Нежитлові приміщення, в тому числі і піднавіс, загальною площею 460,6 кв.м, що розташований за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Колодязне, вулиця Миру, будинок 54а, були передані позивачу 15 грудня 2006 року за актом приймання передачі майна, що знаходиться у цілісному майновому комплексі в якості пайових внесків, відповідно до рішення зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Случ» та, відповідно вважається будівлею сільськогосподарського призначення.

Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що належний позивачу піднавіс, був зданий ним в оренду, лізинг, позичку або використовувався іншим чином, ніж про це вказує позивач.

Не є спірною та обставина, що позивач є фізичною особою, яка не перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності. Відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що піднавіс використовувався позивачем у підприємницькій діяльності.

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України позивач вказує, що він, як фізична особа є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки має у власності та в користуванні земельні ділянки з кадастровими номерами 5620483300080050013, 5620488300:15:002:0355, 5620488300:19:004:0044, 5620488300:08:006:0096, 5620488300:15: 002:0356, 5620488300150020024, 5620488300080060020, 5620488300190010008, 5620488300 :08:002:0001, 5620488300:08:005:0010, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, має у користуванні сільськогосподарську техніку для обробітку землі, яку отримав за договорами безоплатного користування майном (позички) від 09.02.2017, від 18.02.2010 та від 09.03.2020, вирощує сільськогосподарську продукцію, має худобу (є документи на придбання корів, бичків та овець).

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Відтак, сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, відзначив, що ведення особою особистого селянського господарства не дає їй право на отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. На думку суду касаційної інстанції, для отримання такого статусу необхідно представити докази, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.

Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією матеріали справи не містять.

Сама по собі наявність у позивача в користуванні/власності земельних ділянок, сільськогосподарської техніки, а також корів, бичків та овець не свідчить про те, що він виробляв, переробляв та реалізовував сільськогосподарську продукцію, зокрема позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу про те, що у спірний період (2023 рік) він здійснював операції з постачання (реалізації) сільськогосподарської продукції, тобто був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні Закону.

Відтак суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів приналежності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, а отже і наявності підстав для звільнення у 2023 році піднавісу загальною площею 460,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Разом з тим, в ході розгляду справи суд встановив, що належний на праві власності позивачу піднавіс, за класифікацією об`єктів згідно рішення Березнівської міської ради №391 від 30.06.2021 відноситься до «допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні, погреби, бойлерні, тощо».

Відповідач не навів підстав неможливості віднесення піднавісу до такої категорії як «допоміжне (нежитлове) приміщення, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні, погреби, бойлерні, тощо», до яких застосуванню підлягає нульова ставка оподаткування згідно рішення Березнівської міської ради №391 від 30.06.2021.

При цьому, встановлення нульової ставки податку до об`єктів нежитлової нерухомості не є звільненням від оподаткування об`єкта і не суперечить положенням підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір, що свідчить про те, що рішення №391 від 30.06.2021 не суперечить положенням Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючий орган не довів правомірності застосування під час визначення податкових зобов`язань для позивача зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, ставки в розмірі 0,8% щодо об`єкту нежитлової нерухомості яким є піднавіс.

Суд зазначає, що контролюючий орган, застосовуючи рішення Березнівської міської ради №391 від 30.06.2021, зобов`язаний був застосовувати ставку оподаткування, яка відповідає конкретному об`єкту, зокрема як зазначено судом вище, належний позивачу піднавіс у 2023 році відповідно до вказаного рішення органу місцевого самоврядування оподатковувався за нульовою ставкою, що свідчить про протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.06.2024 № №0430387-2410-1701-UA56060030000057923, а відтак і про наявність підстав для його скасування.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0430387-2410-1701-UA56060030000057923 від 10.06.2024 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають судовому захисту. Відтак відповідні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0430387-2410-1701-UA56060030000057923 від 10.06.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко