Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/10044/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/10044/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.07.2017 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 11.07.2020 року із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 року по 11.07.2020 року у фіксованій величині 3968,75 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження військової служби відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація його грошового забезпечення. Вказує, що за період з 11.07.2017 по 28.02.2018 індексація повинна бути обчислена із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, оскільки саме з 01.01.2008 відбулося попереднє підвищення посадових окладів військовослужбовців, тоді як наступне їх підвищення відбулося лише з 01.03.2018. Щодо періоду з 01.03.2018 по 11.07.2020 зазначає, що розмір його грошового забезпечення у лютому 2018 року становив 10663,80 грн, у березні 2018 року – 11158,20 грн, у зв`язку із чим розмір підвищення доходу становив 494,40 грн. Водночас сума можливої індексації у березні 2018 року, обчислена із застосуванням величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, становила 4463,15 грн, а тому, на думку позивача, він набув право на отримання індексації-різниці у розмірі 3968,75 грн щомісячно до наступного підвищення посадових окладів. Вважаючи ненарахування та невиплату зазначених сум протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Щодо періоду після 01.03.2018 вказав, що у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у тому числі посадового окладу позивача з 530,00 грн до 2910,00 грн. За розрахунком відповідача, розмір грошового забезпечення позивача в умовах березня 2018 року до підвищення становив 2334,55 грн, після підвищення – 8248,85 грн, а сума підвищення – 5914,30 грн, що перевищувало суму можливої індексації у розмірі 4463,15 грн, у зв`язку із чим підстави для нарахування індексації-різниці відсутні. При цьому відповідач не врахував при визначенні розміру доходу до підвищення щомісячну додаткову грошову винагороду та надбавку за виконання особливо важливих завдань, посилаючись на припинення їх виплати з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою №704.

Щодо посилань відповідача у відзиві на порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин)".

Отже період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі №240/15039/25 наголосив на тому, що початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Верховний Суд підкреслив, що визначальним є не лише формальний факт отримання виплат чи ознайомлення з наказом про звільнення, а наявність у особи об`єктивної можливості оцінити правильність нарахувань.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання причини пропущеного строку звернення до суду поважними.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.07.2017 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивача із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась. Відповідач у відзиві зазначив, що протягом січня 2016 року – лютого 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась через відсутність передбачених на це бюджетних коштів.

В подальшому, з 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідок ОК-5 та ОК-7, розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 10663,80 грн, а у березні 2018 року – 11158,20 грн. Різниця між сумою грошового забезпечення, нарахованого позивачу у березні та лютому 2018 року, становить 494,40 грн.

При цьому сума можливої індексації у березні 2018 року, визначена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, становить 4463,15 грн. Різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу позивача становить 3968,75 грн (4463,15 грн – 494,40 грн).

Поряд із цим відповідач, заперечуючи право позивача на отримання індексації-різниці, визначив розмір грошового забезпечення позивача в умовах березня 2018 року до підвищення у сумі 2334,55 грн, після підвищення – 8248,85 грн, у зв`язку із чим розмір підвищення доходу, за розрахунком відповідача, становить 5914,30 грн. Виходячи з того, що зазначена сума перевищує суму можливої індексації у розмірі 4463,15 грн, відповідач вважає, що індексація-різниця у березні 2018 року становить 0,00 грн.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 11.07.2017 по 11.07.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та інших сферах визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За змістом статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 установлено у розмірі 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення ведеться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-XII.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів, зокрема, оплати праці шляхом множення розміру доходу, що підлягає індексації, на величину індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), яким визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотки.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації ведеться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"».

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягає частина грошового доходу, яка не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Порядку №1078, які застосовуються з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у спірний період, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 визначальним для встановлення місяця підвищення доходу є підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке збільшення загального розміру грошового забезпечення внаслідок зміни інших його складових.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008, були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018, установлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, у правовідносинах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців період до 01.03.2018 та період після цієї дати мають різний механізм правового регулювання, оскільки саме у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у зв`язку з набранням чинності постановою №704.

Щодо механізму визначення індексації у місяці такого підвищення суд зазначає наступне.

Абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Водночас згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Таким чином, Порядком №1078 передбачено два механізми індексації грошового доходу: поточну індексацію, право на яку виникає внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, та суму індексації, яка визначається у місяці підвищення тарифної ставки (посадового окладу) як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, якщо останній не перевищує суму можливої індексації.

Питання застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 було предметом розгляду Верховного Суду, на відповідну практику якого посилається позивач. Зокрема, у постанові від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 Верховний Суд виходив з необхідності при вирішенні спору про індексацію-різницю встановити розмір підвищення доходу особи у березні 2018 року, суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці, та співвідношення цих величин. Відповідна правова позиція наведена позивачем в обґрунтування заявлених вимог.

При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Саме такий механізм розрахунку покладений позивачем в основу заявлених вимог.

Отже, для встановлення наявності у позивача права на індексацію-різницю з 01.03.2018 суду необхідно визначити: розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року (Б); а також встановити, чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Саме з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання суд надає оцінку доводам сторін та дослідженим у справі доказам щодо правильності нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди.

Судом встановлено, що у спірний період позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні відповідача, однак індексація грошового забезпечення у належному розмірі йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Спірним між сторонами, зокрема, є питання визначення місяця, з якого необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 внесено зміни до Порядку №1078, якими змінено механізм проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка діяла у спірний період, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, після внесення постановою №1013 змін до Порядку №1078 визначальним для встановлення місяця підвищення доходу є саме факт підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не підвищення інших складових грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом встановлено, що посадові оклади військовослужбовців були встановлені з 01.01.2008 постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення посадових окладів відповідної категорії військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Зазначені обставини наведені й у позовній заяві.

Таким чином, у період між січнем 2008 року та березнем 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку №1078 зумовлювало б початок нового обчислення індексу споживчих цін, не відбувалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 11.07.2017 по 28.02.2018 місяцем, з якого необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності здійснення такого обчислення із січня 2016 року з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №1013, оскільки прийняття зазначеної постанови не супроводжувалося підвищенням посадових окладів військовослужбовців, установлених постановою №1294.

При цьому зміна розмірів надбавок, доплат, премій чи інших складових грошового забезпечення без одночасного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не є обставиною, з якою пункт 5 Порядку №1078 пов`язує початок нового обчислення індексу споживчих цін.

Так само суд не приймає посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування та відомчі роз`яснення Міністерства оборони України як на підставу для ненарахування індексації.

Право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення встановлено законом, а тому не може бути поставлено в залежність від наявності бюджетних асигнувань чи внутрішніх роз`яснень органів військового управління. Відомчі листи мають інформаційний характер та не можуть змінювати положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку №1078.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 28.02.2018, виходячи із січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, є протиправною.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 11.07.2020, суд зазначає наступне.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відтак березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Разом з тим сам факт підвищення посадового окладу у березні 2018 року не є безумовною підставою для припинення виплати індексації та не звільняє відповідача від обов`язку визначити співвідношення між розміром підвищення грошового доходу та сумою індексації, яка склалася у місяці такого підвищення.

Абзацами третім, четвертим пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується лише у тому випадку, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму такої індексації, сума індексації у місяці підвищення визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

При цьому до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної таким чином суми індексації додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Отже, для правильного вирішення спору щодо наявності у позивача права на індексацію-різницю суду необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року; суму можливої індексації у березні 2018 року; співвідношення зазначених величин.

При цьому розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідок ОК-5 та ОК-7 розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 10663,80 грн, а у березні 2018 року – 11158,20 грн. Отже, фактичний розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив:

11158,20 грн – 10663,80 грн = 494,40 грн.

Суд зазначає, що саме фактично нараховані позивачу суми грошового забезпечення за місяць, який передував підвищенню, та місяць такого підвищення дають можливість установити реальний розмір зміни його грошового доходу.

Поряд із цим відповідач у відзиві стверджує, що грошове забезпечення позивача у березні 2018 року «до підвищення» становило 2334,55 грн, після підвищення – 8248,85 грн, а відтак розмір підвищення грошового забезпечення становив 5914,30 грн.

Суд критично оцінює такий розрахунок.

Як вбачається зі змісту відзиву, при визначенні суми 5914,30 грн відповідач не здійснив порівняння фактично нарахованого позивачу грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, а сформував умовний розмір грошового забезпечення «в умовах березня 2018 року», виключивши при цьому зі складу доходу окремі щомісячні виплати, які позивач фактично отримував до 01.03.2018.

Зокрема, відповідач не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду та надбавку за виконання особливо важливих завдань, мотивуючи це тим, що нормативні акти, якими передбачалися такі виплати, втратили чинність з 01.03.2018.

Однак такий підхід не узгоджується з приписами абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078, яким передбачено, що у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці такого підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, визначальним є не те, чи продовжувала існувати відповідна виплата після зміни структури грошового забезпечення з 01.03.2018, а її характер та належність до грошового доходу, який фактично отримував військовослужбовець і який не мав разового характеру.

Саме по собі припинення нормативної підстави для окремої щомісячної складової грошового забезпечення одночасно із запровадженням нової структури грошового забезпечення не надає відповідачу підстав виключати таку складову з порівняння та штучно визначати розмір попереднього доходу у сумі, яка істотно відрізняється від фактично нарахованого позивачу грошового забезпечення.

Таким чином, наведений відповідачем розрахунок підвищення доходу в сумі 5914,30 грн не відображає фактичної зміни сукупного щомісячного грошового доходу позивача між лютим та березнем 2018 року, а тому не може бути покладений в основу висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю.

Натомість надані позивачем довідки ОК-5 та ОК-7 підтверджують, що фактичне підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становило 494,40 грн.

Визначаючи суму можливої індексації у березні 2018 року, суд виходить з такого.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком із січня 2008 року, – 253,30%.

Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року становила:

1762,00 грн Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідач у відзиві також визнає, що при здійсненні обчислення із січня 2008 року сума можливої індексації у березні 2018 року становить саме 4463,15 грн.

Відтак, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року – 494,40 грн – не перевищив суму можливої індексації – 4463,15 грн.

За таких обставин відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 позивач набув право на отримання індексації-різниці, розмір якої становить:

4463,15 грн – 494,40 грн = 3968,75 грн.

Отже, починаючи з березня 2018 року позивач мав право на отримання індексації-різниці у розмірі 3968,75 грн щомісячно до наступного підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Поряд із цим матеріали справи не містять доказів того, що у період з 01.03.2018 по 11.07.2020 відбулося наступне підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача, яке відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 припиняло б виплату визначеної у березні 2018 року суми індексації-різниці.

Відтак позивач мав право на її отримання протягом усього заявленого періоду – з 01.03.2018 по 11.07.2020.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо виплати позивачу поточної індексації після березня 2018 року, оскільки поточна індексація та індексація-різниця є різними складовими механізму індексації грошового забезпечення. Нарахування поточної індексації не звільняє відповідача від обов`язку виплачувати визначену відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 індексацію-різницю до наступного підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Отже, здійснення відповідачем окремих виплат поточної індексації не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 3968,75 грн.

Як вбачається з розрахунку, наведеного у матеріалах справи, період невиплати індексації-різниці з 01.03.2018 по 11.07.2020 визначено як 28 місяців та 11 днів, а загальну суму такої індексації позивачем визначено у розмірі 112580,20 грн.

Водночас предметом заявлених позовних вимог є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації, виходячи із щомісячної величини 3968,75 грн, а тому суд, зважаючи на принцип диспозитивності адміністративного судочинства, вирішує спір у межах заявлених вимог.

Щодо нарахування та виплати належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Пунктами 2, 5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах цієї справи відповідачем не доведено правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін, а також індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 11.07.2020 відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078.

Натомість сукупністю досліджених судом доказів підтверджено, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося у січні 2008 року; фактичний розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 10663,80 грн, у березні 2018 року – 11158,20 грн, а розмір підвищення доходу – 494,40 грн; сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн, що перевищувала розмір підвищення доходу, у зв`язку із чим розмір належної позивачу індексації-різниці становив 3968,75 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в належному розмірі індексації грошового забезпечення за спірні періоди є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом покладення на відповідача обов`язку провести відповідні нарахування та виплати.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та за період з 01.03.2018 по 11.07.2020 з урахуванням абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну індексацію, у тому числі за період з 01.03.2018 по 11.07.2020 виходячи із щомісячної величини індексації-різниці 3968,75 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.07.2017 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 11.07.2020 року із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 року по 11.07.2020 року у фіксованій величині 3968,75 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко