Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/10445/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/10445/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3898,52 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 йому не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення. Вказує, що розмір його грошового забезпечення у лютому 2018 року становив 11372,80 грн, а у березні 2018 року – 11937,43 грн, у зв`язку із чим розмір підвищення доходу становив 564,63 грн, тоді як сума можливої індексації у березні 2018 року – 4463,15 грн. З огляду на те, що розмір підвищення доходу не перевищив суму можливої індексації, позивач вважає, що відповідно до абзаців 3–6 пункту 5 Порядку №1078 набув право на отримання індексації-різниці у розмірі 3898,52 грн щомісячно. Зазначає, що 10.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про її нарахування та виплату, однак листом від 12.06.2026 №56/1611 військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що з березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку із чим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року. Вказав, що позивачу нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, зокрема у грудні 2018 року – 71,08 грн, у 2019 році – 1930,15 грн, у 2020 році – 2654,32 грн, у 2021 році – 5503,83 грн та у 2022 році – 12317,49 грн. Зазначив, що сума основних видів грошового забезпечення позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року збільшилася на 5867,00 грн, що перевищувало суму можливої індексації, а тому підстав для нарахування індексації-різниці не було. Також послався на наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01.10.2020 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038. Вважає, що індексація грошового забезпечення позивача за спірний період проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її перерахунку відсутні.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2025 №286 та наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.12.2025 №1271 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з призначенням на посаду у військовій частині НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, у лютому 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 11372,80 грн, до складу якого входили посадовий оклад – 1030,00 грн, оклад за військовим званням – 115,00 грн, надбавка за вислугу років – 229,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 687,00 грн, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, – 103,00 грн, щомісячна грошова винагорода – 4264,80 грн та премія – 4944,00 грн.

У березні 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 11937,43 грн, у тому числі посадовий оклад – 4370,00 грн, оклад за військовим званням – 1200,00 грн, надбавку за вислугу років – 1671,00 грн, надбавку за особливості проходження військової служби – 724,10 грн, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, – 437,00 грн та премію – 3535,33 грн.

10.06.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи із щомісячної величини 3898,52 грн. Листом від 12.06.2026 №56/1611 відповідач повідомив позивача, що грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для проведення перерахунку та виплати індексації-різниці відсутні.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону №1282-ХІІ врегульовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

В статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії зазначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В свою чергу, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №1294)) та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704)).

У зв`язку з підвищенням у березні 2018 року посадових окладів правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).

При цьому, визначення березня 2018 року як базового місяця у межах даної справи не є спірним, позаяк відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2018 року відбувалась з встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) березень 2018 року.

У позовній заяві позивач вказує, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно не врахував норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Так, згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.

Оцінюючи доводи сторін, з урахуванням фактичних обставин цієї справи та наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні) та зазначає наступне.

Аналіз викладених вище норм Порядку №1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Суд враховує, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 09.05.2023 у справі №120/2234/22-а, від 28.08.2023 у справі №420/17338/22.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, у якому відповідач повинен був визначити наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078.

При цьому для правильного вирішення питання про наявність такого права необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б); а також співвідношення зазначених величин.

Верховний Суд наголошує, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, причому в обох сумах враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Судом встановлено, що відповідно до наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року загальний розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 11372,80 грн, а у березні 2018 року – 11937,43 грн.

Як вбачається із зазначеної довідки, у лютому 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад – 1030,00 грн; оклад за військовим званням – 115,00 грн; надбавку за вислугу років – 229,00 грн; надбавку за особливості проходження служби – 687,00 грн; надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, – 103,00 грн; щомісячну грошову винагороду – 4264,80 грн; премію – 4944,00 грн. Загальна сума грошового забезпечення становила 11372,80 грн. У березні 2018 року позивачу нараховано посадовий оклад – 4370,00 грн; оклад за військовим званням – 1200,00 грн; надбавку за вислугу років – 1671,00 грн; надбавку за особливості проходження військової служби – 724,10 грн; надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, – 437,00 грн; премію – 3535,33 грн, усього – 11937,43 грн.

Відтак розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив:

11937,43 грн – 11372,80 грн = 564,63 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що розмір підвищення доходу позивача становив 5867,00 грн, який військова частина визначила шляхом порівняння виключно посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років: 7241,00 грн у березні 2018 року проти 1374,00 грн у лютому 2018 року.

Такий спосіб розрахунку не відповідає приписам пункту 5 Порядку №1078, оскільки при визначенні розміру підвищення доходу в місяці підвищення посадових окладів підлягають урахуванню всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, а не виключно основні види грошового забезпечення. Такий висновок узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду.

Більше того, з наданої самим відповідачем довідки вбачається, що у лютому та березні 2018 року до складу грошового забезпечення позивача входили не лише посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років, а й інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія.

Доказів того, що відповідні виплати мали разовий характер та з цієї причини не підлягали врахуванню при визначенні розміру підвищення грошового доходу, відповідачем суду не надано.

Таким чином, здійснене відповідачем порівняння лише трьох складових грошового забезпечення та визначення на цій підставі розміру підвищення доходу в сумі 5867,00 грн не ґрунтується на положеннях Порядку №1078 та не може бути покладене в основу висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю.

Щодо суми можливої індексації у березні 2018 року суд зазначає таке.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн. Позивачем визначено величину приросту індексу споживчих цін у розмірі 253,30%, у зв`язку із чим сума можливої індексації становила:

1762,00 грн Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Саме такий розрахунок наведений позивачем у позовній заяві.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року – 564,63 грн – не перевищив суму можливої індексації – 4463,15 грн.

За таких обставин відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 позивач набув право на отримання індексації-різниці, розмір якої становив:

4463,15 грн – 564,63 грн = 3898,52 грн.

Поряд із цим суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачу починаючи з грудня 2018 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема у грудні 2018 року – 71,08 грн, у 2019 році – 1930,15 грн, у 2020 році – 2654,32 грн, у 2021 році – 5503,83 грн та у 2022 році – 12317,49 грн.

Сам факт нарахування позивачу поточної індексації не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо нарахування індексації-різниці, оскільки ці виплати мають різні правові підстави та механізми обчислення.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №400/9920/21 прямо розмежував поточну індексацію та індексацію-різницю та зазначив, що такі види індексації можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо один від одного. До визначеної суми індексації-різниці надалі додається поточна індексація, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін порогу індексації.

Тому здійснення відповідачем з грудня 2018 року виплати поточної індексації не спростовує права позивача на індексацію-різницю, яке виникло у березні 2018 року.

Водночас суд враховує, що за змістом абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 визначена у місяці підвищення доходу сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а тому визначення періоду її виплати потребує встановлення факту наступного підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу) позивача. Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

У відзиві відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038 та зазначає, що нею з 01.10.2020 затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відбулося наступне підвищення посадових окладів.

Разом з тим саме по собі внесення змін до тарифної сітки нормативно-правовим актом без установлення того, чи призвели такі зміни до фактичного підвищення посадового окладу конкретно ОСОБА_1 , не є достатньою підставою для висновку про припинення виплати визначеної у березні 2018 року індексації-різниці. Для застосування абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 юридично значимим є саме факт чергового підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача.

Натомість із наданих суду матеріалів не вбачається доказів, які б підтверджували конкретний розмір посадового окладу позивача після 01.10.2020 та давали можливість встановити факт і розмір його підвищення порівняно з попереднім розміром посадового окладу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача у справах про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності покладається обов`язок доказування правомірності своєї поведінки.

Відтак саме лише посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1038 без надання належних доказів фактичного підвищення посадового окладу позивача не є достатнім для спростування заявлених ним вимог.

При цьому суд ураховує, що позивач заявив вимогу про виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у конкретному щомісячному розмірі 3898,52 грн.

Враховуючи встановлений судом факт виникнення у позивача права на індексацію-різницю з березня 2018 року, а також відсутність доказів її нарахування та виплати відповідачем, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у цій частині не відповідає вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078.

При цьому посилання відповідача на відсутність предмета спору є необґрунтованим, оскільки виплата поточної індексації не є тотожною нарахуванню та виплаті індексації-різниці, яка є предметом цього спору.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України відповідачем не доведено правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці, передбаченої абзацами третім, четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3898,52 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Розподіл судових витрат судом не проводиться, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, а доказів понесення інших судових витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3898,52 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н.В. Друзенко