Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/2799/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2799/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

23 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» (далі – позивач, ТОВ «ГЕО ЛОГІСТИКА», Товариство) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати :

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500050/2025/000166 від 24.07.2026, UA500050/2025/000172 від 28.07.2026, UA500050/2025/000171 від 28.07.2026, UA500050/2025/000169 від 28.07.2026, UA500050/2025/000176 від 28.07.2026, UA500050/2025/000267 від 02.10.2025, UA500050/2025/000268 від 03.10.2026, UA 500050/2025/00293 від 28.10.2025, UA500050/2025/000328 від 10.12.2025;

- рішення про коригування митної вартості товарів UA500050/2025/000015/2 від 24.07.2025, UA500050/2025/000019/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000018/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000016/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000017/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000027/2 від 02.10.2025, UA500050/2025/000028/2 від 03.10.2025, UA500050/2025/000029/2 від 28.10.2025, UA500050/2025/000015/2 від 10.12.2025.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати по справі, а саме витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі № 420/2799/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA500050/2025/000015/2 від 24.07.2025, UA500050/2025/000019/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000018/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000016/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000017/2 від 28.07.2025, UA500050/2025/000027/2 від 02.10.2025, UA500050/2025/000028/2 від 03.10.2025, UA500050/2025/000029/2 від 28.10.2025, UA500050/2025/000015/2 від 10.12.2025.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Одеською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA500050/2025/000166 від 24.07.2026, UA500050/2025/000172 від 28.07.2026, UA500050/2025/000171 від 28.07.2026, UA500050/2025/000169 від 28.07.2026, UA500050/2025/000176 від 28.07.2026, UA500050/2025/000267 від 02.10.2025, UA500050/2025/000268 від 03.10.2026, UA 500050/2025/00293 від 28.10.2025, UA500050/2025/000328 від 10.12.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» (35031, м. Одеса, вул. Павлодарська, буд. 32, код ЄДРПОУ 45493333) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

16.09.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.09.2026) ОСОБА_1 (далі - заявник) Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення, у якому просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 420/2799/26 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» (35031, м. Одеса, вул. Павлодарська, буд. 32, код ЄДРПОУ 45493333) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33 280,00 (тридцять три тисячі двадцять вісімдесят) грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ураховуючи те, що в мотивувальній частині цього судового рішення суд уже дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та необхідність розподілу судових витрат, а в межах розгляду вказаної заяви суд вирішує виключно питання про судові витрати, суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

За змістом частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

Відповідно частини першої статті 1 Закону № 3674-VI, судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону № 3674-VI.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону № 3674-VI.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, має відповідати: кількості заявлених у позовній заяві вимог майнового чи немайнового характеру; ставкам судового збору, встановленим законом на момент звернення до суду; вимогам процесуального закону щодо обов`язку усунення недоліків позовної заяви у разі її залишення без руху; фактично сплаченій сумі згідно з перевіреними судом платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.

У разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в належному розмірі, не можуть бути зменшені судом та підлягають безумовному відшкодуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пункт 2 частини п`ятої статті 246 КАС України передбачає, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами четвертою, п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані оригінали або належним чином засвідчені копії платіжних документів (платіжних інструкцій, квитанцій), що свідчать про повне зарахування коштів до Державного бюджету України, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, відповідно до якої додаткове судове рішення є невіддільною складовою частиною основного судового рішення, а право сторін на належний та повний розподіл судових витрат є невід`ємним елементом забезпечення права на справедливий суд та доступу до правосуддя.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» було заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування 9 рішень Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та 9 карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів (загалом 18 самостійних вимог немайнового характеру).

Під час первинного подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою від 10.02.2026 позовну заяву ТОВ «ГЕО ЛОГІСТИКА» було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зокрема, шляхом доплати судового збору за всі заявлені самостійні вимоги немайнового характеру в повному обсязі.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та надання строку на усунення недоліків, позивачем було здійснено доплату судового збору в розмірі 33 280,00 грн. Факт перерахунку вказаних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 407 від 08.02.2026 року на суму 33 280,00 грн, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, загальна сума судового збору, фактично сплачена ТОВ «ГЕО ЛОГІСТИКА» за розгляд даної адміністративної справи, склала 36 608,00 грн (з яких 3 328,00 грн сплачено при первинному поданні позову та 33 280,00 грн - на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху).

Однак при винесенні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року, яким позовні вимоги Товариства було задоволено в повному обсязі, суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково, а саме: стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Оцінюючи заявлену до стягнення суму судового збору на предмет відповідності критеріям, визначеним частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд зазначає, що вказані витрати безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи, адже сплата судового збору в повному обсязі є обов`язковою процесуальною умовою реалізації права на судовий захист згідно з положеннями статей 160, 161 КАС України. Ба більше, ця сума була внесена позивачем на виконання імперативних вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, що виключає будь-яку невизначеність чи необґрунтованість вказаних витрат.

Аналіз положень статей 132, 139, 143, 246, 252 КАС України, статей 1, 3, 4, 6, 9 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з матеріалами справи дає підстави для висновку про те, що всі документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на сплату судового збору, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів (платіжних документів) обсяг фактично зарахованих до Державного бюджету України коштів, їх відповідність кількості заявлених і задоволених позовних вимог та вимогам Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення основного судового рішення від 24 липня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом було здійснено розподіл судових витрат лише в частині суми 3 328,00 грн, яка була сплачена позивачем при первинному зверненні до суду. Водночас поза увагою суду залишився факт сплати Товариством решти судового збору в розмірі 33 280,00 грн, що був перерахований на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок забезпечити повний розподіл судових витрат під час вирішення спору. Наявність у матеріалах справи оригіналу платіжної інструкції № 407 від 08.02.2026 року на суму 33 280,00 грн підтверджує факт того, що ці кошти були реально понесені позивачем та зараховані до Державного бюджету України.

Будь-які доводи чи обставини, які б спростовували право позивача на повернення цих коштів за рахунок відповідача, у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням усього вищезазначеного, суд вважає, що з огляду на установлені, документально підтверджені і фактично понесені позивачем судові витрати, клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 420/2799/26 є обґрунтованим, а судові витрати щодо сплаченої, але не розподіленої судом при ухваленні рішення частини судового збору в розмірі 33 280,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ГЕО ЛОГІСТИКА» в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 252, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення у справі № 420/2799/26.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЛОГІСТИКА» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Павлодарська, буд. 32, код ЄДРПОУ 45493333) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний