Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/7178/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Військової академії (м.Одеси) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової академії (м.Одеси) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) (вул. Фонтанська дорога, 10, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 105 255,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не закінчив навчання у Військовій академії (м.Одеса) та був відрахований з академії, згідно з вимогами частини 10 статті 25 Закону №2232-XII, останній зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса). У свою чергу, як вказав позивач, докази на підтвердження сплати відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, а саме залишку заборгованості у сумі 105 255,57 грн., відповідно до довідки №6/21/129 від 09.03.2026 року відсутні.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Поштовим відділенням конверт для відповідача було повернуто.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України, передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Водночас, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому, відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.08.2024 року по 14.02.2025 року проходив службу (навчання) у Військовій академії (м.Одеса).

Відповідно до наказу начальника Військової академії від 29.07.2024 року № 615 ОСОБА_1 зараховано з 29.07.2024 року курсантом першого курсу Військової академії (м.Одеса) денної форми навчання.

Згідно наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 29.07.2024 року № 41-РС ОСОБА_1 було призначено на посаду КУРСАНТА.

Відповідно до наказу начальника Військової академії від 06.08.2024 року № 238 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової академії (м. Одеса), поставлено на всі види забезпечення за курсантськими нормами, встановлено тарифний розряд 4 та оклад по займаній посаді у розмірі 2 730 гривень.

В подальшому 29.07.2024 року, у відповідності до вимог п. п. 15, 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 року №1153/2008, між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії (м.Одеса) генерал-майора ОСОБА_2 та курсантом ОСОБА_1 , укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «ЛЕЙТЕНАНТ».

Згідно укладеного Контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом, продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У відповідності до пункту третього контракту ОСОБА_1 зобов`язується відшкодувати Військовій академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, з моменту пред`явлення письмової вимоги Військовою академією (м. Одеса) та у будь-якому разі не пізніше 1 (одного) року з моменту розірвання даного контракту.

В подальшому під час проходження військової служби (навчання) наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 14.02.2025 року № 15-РС у відповідності абзацу другого пункту 3.1, абзацу сьомого пункту 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490, старшого матроса ОСОБА_1 , курсанта 543 навчальної групи першого навчального курсу факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Військової академії (м.Одеса) спеціальності підготовки «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» спеціалізації «Боєприпаси, вибухові пристрої, освітлювальні та сигнальні засоби», 14 лютого 2025 року відрахувати з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) «ЧЕРЕЗ НЕБАЖАННЯ ПРОДОВЖУВАТИ НАВЧАННЯ».

Згідно i частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, пункту 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, 14 лютого 2025 року РОЗІРВАТИ контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з старшим матросом ОСОБА_1 «У ЗВ`ЯЗКУ ІЗ СИСТЕМАТИЧНИМ НЕВИКОНАННЯМ УМОВ КОНТРАКТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ».

В результаті викладеного та виходячи з довідки-розрахунку від 14.02.2025 року №1/55/408, складеної Військовою академією (м.Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 157 234 (сто п`ятдесят сім тисяч двісті тридцять чотири) гривні 14 копійок.

Таким чином, станом на 09.03.2026 року залишок заборгованості за навчання в академії відрахованого курсанта ОСОБА_1 складає 105 255,57 грн., відповідно до довідки №6/21/129 від 09.03.2026 року.

Зазначене стало підставою для звернення Військової академії (м.Одеса) з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Положеннями статей 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що фінансування Збройних Сил України, до структури яких входять і військові навчальні заклади, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон України №2232-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, положеннями частин третьої, четвертої та п`ятої статті 25 Закону України №2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів д, е, є, з, и пункту 1 та підпунктів д, е, є, з, ж, з пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

З вищенаведеного вбачається, що дана правова норма розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.

У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі по тексту - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Згідно з пунктами 3-4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі-Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.

Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Факт нарахування відповідачу грошового забезпечення та витрати за період навчання підтверджується розрахунками фактичних витрат наявними в матеріалах справа.

Виходячи з довідки-розрахунку від 14.02.2025 року №1/55/408, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 157 234,14 грн.

Станом на 09.03.2026 року залишок заборгованості за навчання в академії відрахованого курсанта ОСОБА_1 складає 105 255,57 грн.

Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Військовій академії (м. Одеса).

Пунктами 7-8 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.

Не проведення відшкодування витрачених бюджетних коштів на утримання відрахованих курсантів призводить до порушення економічних інтересів держави.

Так, відповідно дія ч.10 ст.25 Закону України №2232-XII розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі №1.380.2019.002683.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання у Військовій академії (м. Одеса) та був відрахований з нього, згідно з вимогами ч.11 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», останній зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса).

У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 105 255,57 грн. суду не надано.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом також враховано, що у матеріалах справи наявні рапорт ОСОБА_1 та довідка-розрахунок, в яких відповідачем проставлено власноручно відмітку про те, що він ознайомлений із розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням як курсанта у ВНЗ та погодився на їх відшкодування в добровільному порядку.

Поряд з цим, суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Військовій академії (м. Одеса) перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Однак, будучи обізнаним під час підписання Контракту від 29.07.2024 року про обов`язок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач станом на час розгляду справи не здійснив відшкодування вказаних витрат, доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов`язаних з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), суду не надано, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язань, взятих на себе за контрактом, у зв`язку з чим з нього необхідно стягнути на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням під час навчання у сумі 105 255,57 грн.

Суд звертає увагу, що не відшкодування ОСОБА_1 суми витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, тягне за собою порушення економічних інтересів держави.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів того, що відповідач розпочав відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, до суду не надано, крім того, відповідач погодився з умовами контракту і був обізнаний про наслідки його невиконання, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ч.2 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

В даній справі такі витрати відсутні.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової академії (м.Одеси) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (вул. Фонтанська дорога, 10, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 105 255,57 грн. (сто п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 57 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко