Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №420/15138/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 155350014675 від 11.03.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через відсутність необхідного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 23 січня 1990 року по 16 вересня 1997 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії № 155350014675 від 11.03.2026 року протиправним та незаконним, оскільки ґрунтується на безпідставному неврахуванні органом державної влади страхового стажу, який підтверджується записами трудової книжки, зокрема, таким є таким, що грубо порушує право Позивача на соціальний захист та суперечить принципам верховенства права та юридичної визначеності та конституційної принципу рівності.

Ухвалою від 29.05.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

17.06.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить: 18 років 8 місяців 8 днів (для визначення права на пенсію відповідно до п.3.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” — 19 років 9 місяців 8 днів). Результати розгляду документів доданих до заяви: по записах трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1981 року не зарахований період роботи:- 23.01.1990-16.09.1997 - наказ на звільнення № 5 від 05.01.2001 року, потребує додаткових документів та уточнення. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону № 1058.

23.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Відповідач жодним чином не доводить, що запис у трудовій книжці Позивача не відповідає нормативним вимогам. Відзив не містить посилання на невідповідність запису формулювання вимогам законодавства, що діяло на момент внесення запису, чи будь-які інші недоліки самого запису в трудовій книжці. Відповідач лише зазначає, що про відсутність додаткового документу, який потребує уточнення – наказ про звільнення від 05.01.2001, дата видання якого не співпадає з датою звільнення в трудовій книжці – 16.09.1997 р. Розбіжність між датою видання наказу та датою фактичного звільнення є істотним дефектом не самої трудової книжки Позивача, а кадрового документообігу роботодавця. Така розбіжність може пояснюватися цілою низкою причин, які не залежати від Позивача, наприклад, втрата або ж неналежне зберігання архівних документів роботодавцем, затримкою у виданні чи реєстрації наказів.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджує паспорт серії НОМЕР_2 .

15.01.2026 року позивачу виповнилося 63 роки.

03.03.2026 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ у Вінницькій області за екстериторіальним принципом.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11.03.2026 року № 155350014675 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що страховий стаж заявника 18 років 8 місяців 8 днів (для визначення права на пенсію відповідно до п.3.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” — 19 років 9 місяців 8 днів). Результати розгляду документів доданих до заяви: по записах трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1981 року не зарахований період роботи:

- 23.01.1990-16.09.1997 - наказ на звільнення № 5 від 05.01.2001 року, потребує додаткових документів та уточнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 (далі за текстом - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З матеріалів справи слідує, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1981 року містяться записи про роботу позивача ОСОБА_1 з 23.01.1990 по 16.09.1997 року у Чорноморському морському пароплавстві.

Вказані записи містять посилання на відповідні накази, на підставі яких вони внесені.

Тобто, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу. Разом з тим, доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача, відповідач не надав. Зокрема, не надано доказів того, що позивач не працював у спірні періоди.

Також слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки страхового стажу Позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, тощо.

З огляду на вищевикладене, період роботи з 23.01.1990 року по 16.09.1997 року підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 155350014675 від 11.03.2026 року щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 23 січня 1990 року по 16 вересня 1997 року та призначити пенсію за віком з 03 березня 2026 року, суд бере до уваги, що для призначення вказаної пенсії після досягнення 63 років необхідний страховий стаж, який визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить від 23 до 33 років. При цьому, ОСОБА_1 у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 досяг віку 63 роки, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Врахований спірним рішенням страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 19 років 9 місяців 8 днів.

З урахуванням періодів роботи з 23.01.1990 року по 16.09.1997 року (понад 7 років 7 місяців), які за висновками суду були протиправно не враховані відповідачем до страхового стажу, позивач вказаним вимогам для призначення пенсії відповідає, маючи страховий стаж понад 23 роки, а тому в даному випадку дискреційні повноваження у відповідача у питанні призначити пенсію чи відмовити в її призначенні - відсутні. Тому вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивач досяг пенсійного віку 63 роки 15 січня 2026 року, а звернувся за призначенням пенсії за віком 03 березня 2026 року, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку.

Тому пенсія за віком має бути призначена позивачу з 16 січня 2026 року, а не з 03 березня 2026 року.

Тому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія за віком, оскільки в даному випадку призначення позивачу пенсії з 03.03.2026 року суперечитиме приписам ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV та звужуватиме соціальні права позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 155350014675 від 11.03.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через відсутність необхідного стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 23 січня 1990 року по 16 вересня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16 січня 2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 понесенні ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів