Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №420/17662/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, станом на 01.01.2026 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, станом на 01.01.2026 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень, сімдесят чотири копійки);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, передбачену Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, , на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень, сімдесят чотири копійки);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягаєу ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року, з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року, з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Позивач не отримував письмового повідомлення про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (щомісячних основних і додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за весь період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, мною, адвокаткою Пушкаренко О.О., було направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №19/03 від 19.03.2026 року, з проханням надати, зокрема, але не виключно: належним чином засвідчені копії карток особового рахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2024-2026 роки; інформацію про розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт) у 2024-2026 роках та довідку про розмір нарахованої та виплаченої додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за весь період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (копія запиту додається). За результатами розгляду адвокатського запиту, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було надано відповідь від 27.03.2026 року № 3/12/13- П-75-Аз, до якої додається, зокрема, Довідка №159 від 27.03.2026 року про грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року, Витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, виплаченої відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168.

Зазначає, що саме з отриманих у відповідь на адвокатський запит документів позивачу стало відомо про порядок та розміри нарахування й виплати йому грошового забезпечення за спірний період, у зв`язку з чим він дійшов висновку про неправильність проведених відповідачем розрахунків.

Зокрема, на думку позивача, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений станом на 01.01.2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, що, у свою чергу, вплинуло на розмір інших складових грошового забезпечення, розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні.

У зв`язку з цим позивач вважає, що за період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року включно відповідачем неправильно визначено розмір належного йому грошового забезпечення, у зв`язку з чим просить визнати відповідні дії протиправними та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

Крім того, позивач зазначає, що під час звільнення з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. Право на отримання такої компенсації та її розмір, на думку позивача, підтверджуються довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі, №6 від 20.04.2026 року, відповідно до якої вартість належного йому до видачі речового майна становить 5 995,74 грн. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної компенсації та зобов`язати військову частину здійснити її виплату.

Також позивач посилається на те, що відповідно до наданих військовою частиною документів йому не було нараховано та виплачено в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

На думку позивача, за наявності документального підтвердження його перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені ним періоди та за наявності передбачених законодавством підстав така додаткова винагорода мала виплачуватися у розмірі, збільшеному до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної винагороди та зобов`язати військову частину здійснити відповідні нарахування і виплату.

Таким чином, позивач вважає, що з наданих відповідачем на адвокатський запит документів вбачається неналежне, на його думку, нарахування та виплата окремих складових грошового забезпечення, невиплата компенсації за неотримане речове майно, а також ненарахування та невиплата додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення відповідач зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 27.06.2024 по 10.03.2026 здійснювалися відповідно до чинного законодавства, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та наказу МВС України від 15.03.2018 № 200, виходячи з установленого військовослужбовцю посадового окладу, окладу за військовим званням та відповідного тарифного розряду. При цьому відповідач вважає, що підстави для застосування під час розрахунку грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного року, відсутні.

Щодо вимог про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна відповідач підтверджує наявність у позивача права на таку компенсацію та визначення її розміру довідкою № 6 від 20.04.2026 у сумі 5 995,74 грн. Водночас зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, виплата компенсації здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень. У зв`язку з відсутністю на момент розгляду справи необхідного фінансування відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає.

Щодо вимог про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, відповідач зазначає, що за період з 04.11.2024 по 06.11.2024 така винагорода у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі була позивачу нарахована та виплачена. Щодо інших заявлених позивачем періодів відповідач вказує, що надані документи про перебування на лікуванні, на його думку, не підтверджують наявності передбачених пунктом 1-2 постанови № 168 умов для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Зокрема, відповідач посилається на характер та вид лікування позивача у відповідні періоди.

На виконання ухвали суду від 16.06.2026 у справі № 420/17662/26 відповідачем надано наявні документи щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, компенсації за неотримане речове майно, а також документи щодо перебування позивача на лікуванні та виплати йому додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у спірний період нараховувалося та виплачувалося відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для здійснення заявленого перерахунку, виплати компенсації за неотримане речове майно та донарахування додаткової винагороди відсутні.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.263 КАС України.

Зазначеною ухвалою також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) деталізовані розрахункові листи за період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року, докази, що підтверджують право на компенсацію за речове майно (згідно з довідкою № 6 від 20.04.2026 та рапортом позивача), інформацію на підтвердження перебування ОСОБА_1 , на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми) у визначені позовом періоди, а також відомості щодо нарахування та виплати додаткової винагороди передбачені Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168.

30 червня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов з доданими доказами.

01 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшли документи на виконання ухвали суду.

Станом на 22 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

У період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується записами у військовому квитку.

Позивач під час проходження військової служби, 29.10.2024 року, під час виконання бойових завдань отримав: вибухову травму, посттравматичну цефалгію, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №09/2025 від 10.01.2025 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У зв`язку з отриманою травмою ОСОБА_1 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:

- у період з 29.10.2024 року по 04.11.2024 року отримував первинну медичну допомогу у медичній роті військової частини НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , діагноз: «Вибухова травма 29.10.2024. Посттравматична цефалгія. Стійка посттравматична цефалгія», що підтверджується первинними медичними картками форми 100, копії яких наявні в матеріалах справи;

- у період з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР з діагнозом: «Гострий стресовий розлад. ВТ (29.10.24) ЗЧМТ, СГМ. Посттравматична цефалгія. Акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6050 від 06.11.2024 року;

- у період з 06.11.2024 року по 06.12.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР з діагнозом: «Повний діагноз: посткомоційний синдром внаслідок ВТ (29.10.2024) з цефалгією, інсомнією та різко вираженими проявами ПТСР F07.2. Супутні: ВТ (29.10.2024р.) 3ЧМТ, СГМ з цефалгічним, лікворно-гіпертензивним, астено-вегетативним синдромом на тлі перенесеної нейроінфекий (серйозного менінгігна)1995р.) Ретроцеребелярна кіста (43*22*58мм) МРТ ГМ 24.05.2024р.Хр. вертеброгення люмбоішалгія праворуч на тлі ОРХЗ ПВХ спондилоартрозу протрузії МХД Л5- С1 з больовим м`язово тонічним синдромом. Артеріальна гіпертензія Іст., внаслідок ЧМТ,МВТ, ризик 2,СНО», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15046/2024 від 06.12.2024 року;

- у період з 07.12.2024 року по 12.12.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з діагнозом: «Основне захворювання: Т90.5 - ВТ (29.10.2024р.). 3ЧМТ, струс головного мозку, проміжний період, з помірно вираженим цефалгічним, гіпертензіоннолікворним, ангіодистонічним синдромами на тлі перенессної нейроінфекції (серйозного менігіта-1995р.). Ретроцеребелярна кіста (43х22х58 мм) по даним МРТ ГМ від 24.05.2024р. Хронічна вертеброгенна лівобічна любмбоішіалгія, підгостра течія. Супутня патологія: F43.1 - Посттравматичний стресовий розлад. M42.16 - Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, ускладнений дископатією м/х диску LS-S1, та хрящовим вузлом Шморля L2 хребця. Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №24/3790 від 12.12.2024 року;

- у період з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ООМПЦЗ» ООР з діагнозом: «F 43.1. Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно - іпохондричного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації», що підтверджується епікризом з історії хвороби №8152 від 20.01.2025 року, копія якого додається. у період з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у МЦ «Нові Санжари» НГУ з діагнозом: «Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожноіпохондричного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації. АБТ (29.10.2024 р.) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості із втратою слуху на праве вухо 35 дБ, ліве 107 дБ ( глухота). Суб`єктивний вушний шум. Змішаний астигматизм обох очей. ВСД за змішаним типом», що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №140 від 16.02.2025 року;

- 14.04.2025 року, за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 , госпітальною ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» було винесено постанову, оформлену Довідкою ВЛК №294/4 від 14.04.2025 року, у якій зазначається: «Помірно виражений стресовий розлад посттравматичний у вигляді тривожно іпохондричного стану. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Наслідки вибухової травми (29.10.24р.): акубаротравма без пошкодження цілісності барабанних перетинок. 3ЧМТ. струс головного мозку у вигляді незначно вираженої посттравматичної цефалгії, правобічної сенсоневральної приглухуватості Іст. (38дБ), лівобічної глухоти (понад 90дБ), тінітуса. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Постанова про причинний зв`язок травми прийнята на підставі Довідки командира в/ч НОМЕР_1 №09/2025 від 10.01.2025 р.»;

- у період з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з діагнозом: «Основне захворювання: T90.5 - Наслідки ВТ (29.10.2024р.): 3ЧМТ, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного та астеновегетативного синдромів. Супутня патологія: M54.86 - Хронічна вертеброгенна люмбалгія на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу поперекового відділу хребта, дископатії м/х диску L5-S1. F43.1 - Помірно виражений ПТСР у вигляді тривожно-іпохондричного стану. H35.0 - Ангіопатія сітківки, початкова катаракта, змішаний астигматизм. G93.0 - Арахноїдальна ретроцеребелярна кіста, розмірами; 43х22х58 мм по даним МРТ ГМ від 24.05.2024р. М42.16 - Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, ускладнений дископатією м/х диску L5-SI, та хрящовим вузлом Шморля L.2 хребця. H90.4 - Правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. (38Б), лівобічна глухота (понад 90дБ), тінітус. H93.1 - Тінітус», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №25/3927 від 06.01.2026 року.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.03.2026 року № 71, молодший сержант ОСОБА_1 , звільнений з військової служби за станом здоров`я відповідно до підпункту «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Оскільки при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Позивач не отримував письмового повідомлення про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (щомісячних основних і додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за весь період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, мною, адвокаткою Пушкаренко О.О., було направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №19/03 від 19.03.2026 року, з проханням надати, зокрема, але не виключно: належним чином засвідчені копії карток особового рахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2024-2026 роки; інформацію про розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт) у 2024-2026 роках та довідку про розмір нарахованої та виплаченої додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за весь період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

За результатами розгляду адвокатського запиту, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було надано відповідь від 27.03.2026 року № 3/12/13-П-75-Аз, до якої додано, зокрема, Довідку №159 від 27.03.2026 року про грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року, Витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, виплаченої відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168.

На думку позивача, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений станом на 01.01.2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, що, у свою чергу, вплинуло на розмір інших складових грошового забезпечення, розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні.

У зв`язку з цим позивач вважає, що за період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року включно відповідачем неправильно визначено розмір належного йому грошового забезпечення, у зв`язку з чим просить визнати відповідні дії протиправними та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

Крім того, позивач вважає, що під час звільнення з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. Право на отримання такої компенсації та її розмір, на думку позивача, підтверджуються довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі, №6 від 20.04.2026 року, відповідно до якої вартість належного йому до видачі речового майна становить 5 995,74 грн. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної компенсації та зобов`язати військову частину здійснити її виплату.

Також позивач посилається на те, що відповідно до наданих військовою частиною документів йому не було нараховано та виплачено в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

На думку позивача, за наявності документального підтвердження його перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені ним періоди та за наявності передбачених законодавством підстав така додаткова винагорода мала виплачуватися у розмірі, збільшеному до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної винагороди та зобов`язати військову частину здійснити відповідні нарахування і виплату.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» та іншими законами.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) передбачає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У силу вимог приписів частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції чинній до 24.02.2018 року) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

У свою чергу Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон №1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2018 року, на 2022 - 2023 роки, відповідно, не містять.

Отже, зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» постановлено: 2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такої ж позиції притримується, зокрема Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 26.06.2024 у справі № 580/997/24, від 01.07.2024 у справі № 580/1994/24, від 03.07.2024 у справі № 620/16835/23.

Таким чином, з 20.05.2023 року розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано та у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Таким чином, постанова № 481 є правомірною на дату розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у спірний період з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення в цій частині позовних вимог позивача.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн. та зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

З аналізу довідки №159 від 27.03.2026 року про грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 з 27.06.2024 року по 10.03.2026 року, доданої до відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, вбачається що йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку № 178.

Враховуючи вищевикладене, задля досудового врегулювання спору, представником позивача було подано заяву від 08.04.2026 року № 08/04-2 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханням, зокрема, сформувати та надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також на підставі сформованої довідки, здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

За результатами розгляду заяви, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано відповідь №3/12/12-П-113 від 23.04.2026 року, якою фактично відмовлено по суті заявлених вимог щодо перерахунку грошового забезпечення.

Водночас, у відповіді зазначено, що речовою службою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проведено нарахування компенсації за неотримане речове майно у розмірі 5 995,74 грн, відповідно до довідки №6 від 20.04.2026 року, однак станом на дату звернення до суду з позовною заявою, Позивач не отримав грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина шоста вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами ст.2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі – Порядок №178).

Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у військових частинах, установах та організаціях Збройних Сил України, резервістів, військовослужбовців призваних по мобілізації, визначаються Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затверджено наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (далі – Інструкція № 232).

Згідно з п.2 розділу І Інструкції № 232, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Так, у відповідності до п. 17 розділу ІІІ Інструкції № 232, мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Пунктом 1 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до абзаців 10-11 п.29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Так, за приписами п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

В свою чергу, п. 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма п. 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тобто, п. 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.

Таким чином, посилання відповідача на п. 29 розділу V Інструкції № 232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є безпідставним.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_2 , має право на отримання грошової компенсації вартості такого майна.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що не виплата позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною бездіяльністю відповідача, а тому належить зобов`язати відповідача провести виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягаєу ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року, з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно та зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно із ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок №260).

Згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу І Порядку №260 дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

У справі, що розглядається, спірним є питання про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди під час дії воєнного стану, у періоди з 15.11.2024 року по 13.12.2024 року, з 16.01.2025 року по 05.02.2025 року, з 14.02.2025 року по 24.02.2025 року, з 25.02.2025 року по 12.03.2025 року, з 12.03.2025 року по 23.05.2025 року.

Відповідно до ст. 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції до серпня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз. 1).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (абз. 5, 6).

Вищевказані абзаци пункту 1 Постанови № 168 застосовуються з 24.02.2022.

В серпні 2023 року до вказаної Постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836, яка набрала чинності 11.08.2023.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції Постанови №836) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1-1 (в редакції Постанови №836) на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вищевказані абзаци пунктів 1, 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.

Отже, на період дії воєнного стану Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які безпосередньо перебувають у зоні бойових дій та беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, зміст пункту 1 Постанови № 168 визначає обов`язкові умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, а саме: період дії воєнного стану; безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, або перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення; наявність наказу командира.

11.08.2023 до Постанови № 168 внесено зміни на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, зокрема, Постанову № 168 доповнено пунктом 1-1, згідно з абз. 1, 2 якого на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вищевказані абзаци пунктів 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.

Таким чином, до червня 2023 року виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з безпосередньою участю у зоні бойових дій, або пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, чи перебуванні у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, підлягала у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у зоні бойових дій, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а з 01.06.2023 - в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 (який застосовується з 24.02.2022) установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.

Виплата військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, додаткової винагороди у розмірі 100000 також передбачена Порядком №260, згідно з абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV якого у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення №402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (п. 12 розділу XXXIV Порядку №260).

Таким чином, підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є наказ командира військової частини, де такий військовослужбовець проходить службу, виданий на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402.

На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (п. 17 розділу І Порядку №260).

Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України у спірному періоді, встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298, в якій зазначено, зокрема:

1. Під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів” (бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій; бойових(спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною(підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу(контрнаступу, контратаки)) підчас перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ(сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

3. Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

5. Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).

6. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

8. У період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безпосереднього перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

10. До наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира; у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення – за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.

Як зазначив позивач, з відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.03.2026 року №3/12/13-П-75-Аз та долучених до неї документів вбачається, що додаткова винагорода відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні була виплачена ОСОБА_1 лише за період з 29.10.2024 року по 04.11.2024 року .

За інші періоди лікування, а саме: з 04.11.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно – додаткова винагорода виплачена не була.

Задля досудового врегулювання спору, представником позивача було подано заяву від 08.04.2026 року № 08/04-3 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 04.11.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно.

За результатами розгляду заяви, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано відповідь №3/12/12-П-119 від 01.05.2026 року, у якій зазначається, що військовою частиною НОМЕР_1 НГУ проведено нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди за період з 06.11.2024 по 30.11.2024 та з 01.12.2024 по 12.12.2024.

У відповіді також зазначено, що інші зазначені періоди не відповідають вимогам абзацу 4 пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та відповідно відсутні підстави щодо нарахування та виплати додаткової винагороди.

При цьому судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) ( АДРЕСА_1 ) від 10.12.2024 № 365 молодшому сержанту ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду 100 тис. грн. (у період здійснення зазначених заходів), 03 дні, з 04 по 06 листопада 2024 року. Дана виплата підтверджується інформаційною довідкою № 332 від 22 червня 2026 року.

При цьому у відзиві відповідач зазначив, щодо періоду з 12.12.2024 по 20.01.2025 року.

На підтвердження перебування на лікуванні у період з 12.12.2024 по 20.01.2025 року надано ЕПІКРИЗ із історії хвороби № 8152. Даний період не відповідає вимогам абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови № 168.

Щодо періоду з 03.02.2025 по 16.02.2025 року, відповідач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) ( АДРЕСА_1 ) від 03.02.2025 № 38 молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у службове відрядження до Медичного центру «Нові Санжари» для проходження психологічної реабілітації з 03 лютого 2025 року.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) ( АДРЕСА_1 ) від 03.02.2025 № 54 молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув зі службового відрядження із Медичного центру «Нові Санжари» після проходження психологічної реабілітації 16 лютого 2025 року.

На підтвердження перебування на лікуванні у період з 03.02.2025 по 16.02.2025 року надано ВИПИСНИЙ ЕПІКРИЗ із медичної карти стаціонарного хворого № 140. Даний період не відповідає вимогам абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови № 168.

Щодо періоду з 24.12.2025 по 06.01.2026 року, відповідач зазначив, що на підтвердження перебування на лікування у період з 24.12.2025 по 06.01.2026 надано ВИПИСКУ із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 січня 2026 року. Даний період не відповідає вимогам абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови № 168.

Суд, оцінюючи наведені обставини та доводи сторін у їх сукупності, виходить з такого.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 29.10.2024 року під час виконання бойових завдань отримав вибухову травму, посттравматичну цефалгію, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 09/2025 від 10.01.2025 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

При цьому постановою госпітальної військово-лікарської комісії, оформленою Довідкою ВЛК № 294/4 від 14.04.2025 року, встановлено причинний зв`язок захворювання та травми позивача із захистом Батьківщини. Зокрема, у вказаній довідці зазначено, що захворювання та травма, наслідками яких є, серед іншого, посттравматичний стресовий розлад, акубаротравма, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматична цефалгія та порушення слуху, пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, матеріалами справи підтверджується як факт отримання позивачем травми під час виконання бойових завдань, так і її причинний зв`язок із захистом Батьківщини.

Водночас із наданих суду медичних документів вбачається, що після отримання травми 29.10.2024 року позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема у періоди, заявлені ним у цій справі. При цьому медичні документи містять відомості про діагностовані у позивача посттравматичні розлади та наслідки отриманої 29.10.2024 року вибухової травми.

Суд враховує, що сама по собі обставина, на яку посилається відповідач, а саме те, що окремі періоди лікування були пов`язані з діагнозом посттравматичного стресового розладу або проходженням психологічної реабілітації, не є достатньою підставою для висновку про відсутність причинного зв`язку такого лікування з раніше отриманою травмою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 звернув увагу, що Постанова № 168 не встановлює вимоги щодо безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), яке пов`язане із захистом Батьківщини, право на виплату додаткової винагороди підлягає оцінці з урахуванням відповідного періоду лікування та наявних доказів причинного зв`язку.

Таким чином, для вирішення питання про право позивача на отримання додаткової винагороди у спірні періоди визначальним є не лише найменування діагнозу, зазначеного у медичному документі, а встановлення факту стаціонарного лікування та його зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини.

Щодо періоду з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 № 365 позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно тривалості перебування на стаціонарному лікуванні за три дні - з 04 по 06 листопада 2024 року. Отже, у цій частині позовні вимоги фактично не підтверджуються наявністю невиконаного обов`язку відповідача щодо нарахування та виплати відповідної винагороди.

Разом з тим щодо періоду з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року матеріалами справи підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікризом з історії хвороби № 8152 від 20.01.2025 року. При цьому встановлений ВЛК причинний зв`язок посттравматичного стресового розладу та наслідків отриманої 29.10.2024 року травми із захистом Батьківщини дає підстави оцінювати зазначений період саме з урахуванням положень пункту 1-2 Постанови № 168, а не лише з огляду на формулювання відповідачем діагнозу як самостійного захворювання.

Щодо періоду з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року суд встановив, що позивач перебував у Медичному центрі «Нові Санжари» НГУ, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 № 38 та № 54, а також виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 140 від 16.02.2025 року. З медичного документа вбачається наявність у позивача посттравматичного стресового розладу та інших наслідків травми від 29.10.2024 року. Відтак, саме по собі визначення мети вибуття позивача як проходження психологічної реабілітації не спростовує факту стаціонарного лікування та його можливого зв`язку з наслідками отриманої травми.

Щодо періоду з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року суд встановив, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 25/3927 від 06.01.2026 року. Серед діагнозів, зазначених у медичному документі, наявні наслідки вибухової травми від 29.10.2024 року, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний стресовий розлад та порушення слуху.

Отже, у матеріалах справи наявні належні докази, які у своїй сукупності підтверджують факт отримання позивачем травми під час виконання бойових завдань, її зв`язок із захистом Батьківщини, а також перебування позивача на стаціонарному лікуванні у визначені ним періоди внаслідок наслідків цієї травми.

За таких обставин посилання відповідача виключно на те, що окремі періоди лікування не відповідають вимогам абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови № 168, без належної оцінки медичних документів у їх сукупності та встановленого ВЛК причинного зв`язку, не може бути визнано достатнім обґрунтуванням відмови у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а тому наявність у військовослужбовця передбачених нормативно-правовими актами умов для отримання такої винагороди покладає на військову частину обов`язок належним чином розглянути питання про її нарахування та оформлення відповідним наказом.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за підтверджені матеріалами справи періоди стаціонарного лікування, пов`язані з наслідками травми, отриманої 29.10.2024 року під час виконання бойових завдань та пов`язаної із захистом Батьківщини.

Разом з тим, враховуючи, що за період з 04.11.2024 року по 06.11.2024 року відповідну додаткову винагороду позивачу вже нараховано та виплачено, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “РуїзТоріха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень, сімдесят чотири копійки).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, передбачену Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, , на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №6 від 20.04.2026 року, сформованої начальником речової служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у розмірі 5 995,74 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень, сімдесят чотири копійки).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягаєу ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 12.12.2024 року по 20.01.2025 року включно, з 03.02.2025 року по 16.02.2025 року включно, з 24.12.2025 року по 06.01.2026 року включно

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя С.О. Cтефанов