Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №420/2936/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 05.02.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою судді від 10.02.2026 року позов залишено без руху.

17.02.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в новій редакції.

Ухвалою судді від 13 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , 07 березня 2022 року під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, (на той момент мав вік 18 років 6 місяців) був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступив до проходження військової служби. Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. 14 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Водяне Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противника позивач отримав бойове поранення: вибухова травма, акубаротравма. Поранення визнане таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач має державні нагороди: медаль «За оборону України» та «За мужність». Відповідач надіслав лист № 1/37/20582 від 05 грудня 2025 року, яким відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди. Рішення є протиправним та підлягає скасуванню оскільки позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступив до проходження військової служби саме 07 березня 2022 року після введення воєнного стану. На момент зарахування до списків частини позивачу виповнилося лише 18 років 6 місяців, тобто він відповідає критерію «у віці до 25 років». 14 червня 2024 року під час виконання бойового завдання позивач отримав бойове поранення, яке визнане таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. Накази про призупинення строку служби (№324 від 15.11.2024) та виключення зі списків (№16 від 16.01.2025) видані після отримання бойового поранення і є наслідком саме цього поранення. Постанова №153 (у редакції змін №942) прямо передбачає виплату особам, які звільняються (виключаються) зі списків за станом здоров`я внаслідок поранень, отриманих під час захисту Вітчизни. Твердження відповідача про те, що «заява щодо отримання винагороди від позивача не надходила», не відповідає дійсності, оскільки адвокатський запит та заява були направлені 02 грудня 2025 року через Міністерство оборони України, що підтверджується відповідними доказами направлення. Таким чином, відмова відповідача є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з перевищенням повноважень та порушує права Позивача, гарантовані статтями 46, 57 Конституції України, а також метою Постанови №153 наданням соціальної підтримки молодим військовослужбовцям, які захищали Україну під час воєнного стану.

30 березня 2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. №ЕС34467/26), де зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді молодшого сержанта. Однак, позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану - він проходив навчання у Військово-кафедральному спеціальному навчальному закладі НАСВ м. Львів. Строк його військової служби було призупинено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 324 від 15.11.2024. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 16 від 16.01.2025 молодший сержант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, а його документи направлені до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на дату реєстрації відповіді (05.12.2025) заява позивача щодо отримання одноразової грошової винагороди до військової частини не надходила. 08.11.2024 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052210004262 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - самовільне залишення місця служби 05.07.2024 у АДРЕСА_1 з метою ухилення від військової служби. У 2022 році позивач притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння та відмова від медичного огляду) - постанова Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2022 у справі № 242/1448/22/3/242/832/22. Наявність бойового поранення від 14.06.2024 (вибухова травма, акубаротравма) та статус учасника бойових дій, однак ці обставини не є самостійними підстав для виплати винагороди, оскільки не замінюють обов`язкових критеріїв Постанови КМУ № 153. Позивач не відповідає ключовій умові - він не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану. Він уже перебував на обліку та проходив навчання до 24.02.2022. Це прямо встановлено у відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 05.12.2025 № 1/37/20582. Крім того, на дату набрання чинності Постанови (13.02.2025) позивач вже не проходив військову службу (виключений зі списків наказом № 16 від 16.01.2025). Адвокатський запит та заява позивача були розглянуті в установлений строк. Відповідь є вичерпною, мотивованою та повністю відповідає вимогам законодавства.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07 березня 2022 року, що підтверджено витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 року № 50 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2023 року №1/37/10024 (а.с. 10).

ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 від 20.10.2023 року (а.с.6).

05 серпня 2022 року згідно указу Президента України №559/2022, ОСОБА_1 , нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» (а.с. 12).

Згідно наказу командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців №1564 від 25 квітня 2024 року, ОСОБА_1 нагороджений медаллю «За хоробрість в бою» (а.с. 12).

Згідно довідки про обставини травми №1/37/7856 від 04.08.2024 виданої військовою частиною № НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 , 2003 року народження, 14 червня 2024 року одержав: вибухову травму. Акубаротравму без пошкоджень барабанних перетинок. За обставин: 14.06.2024 року з 17 години 40 хвилин до 18 години 02 хвилини в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Водяне Донецької області в результаті артилерійського обстрілу зі сторони противника отримав бойове поранення. Поранення не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесної шкоди, та не є наслідком неправомірних дій інших військовослужбовців. Під час виконання бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту (бронежилет та шолом). Ознак алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння виявлено не було (а.с. 11).

02 грудня 2025 року об 18:17 год., адвокат Трунілов Я.О. направив на адресу Міністерства оборони України (ІНФОРМАЦІЯ_4 /gov/ua):

- електронним зв`язком (а.с.16) до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит №6 від 02.12.2025 (а.с.13);

- електронним зв`язком (а.с.17) до військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.14);

- електронним зв`язком (а.с.18) до Міністерства оборони України скаргу (а.с.15).

05 грудня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 розглянута скарга адвоката Трунілова Я.О. та надано відповідь № 1/37/20582, де зазначено, що «Оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану (проходив навчання у ВКСС НАСВ м. Львів) та йому призупинено строк військової служби (відповідно до накащу командира військової частини НОМЕР_1 №324 від 15.11.2024) він не підпадає під категорію яка має право на одноразову грошову винагороду відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 (із змінами).

Додатково повідомляємо, що у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 16 від 16.01.2025 молодший сержант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, документи направлені до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заява щодо отримання одноразової грошової винагороди від ОСОБА_2 до військової частини не надходила (дані відсутні).

Виходячи із вище перерахованного, зазначена Вами у скарзі до Міністерства оборони України не відповідає дійсності, а саме:

щодо проходження служби ОСОБА_1 в військовій частині НОМЕР_1 ;

надання заяви ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання одноразової грошової винагороди.» (а.с.7).

Вважаючи протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, представник позивач звернувся до суду за захистом прав ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Приписами ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

В ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абз 1 п.1). До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (п.2).

В постанові Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2). Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (п.3).

Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 року прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153). Постанова Кабінету Міністрів України №153 є чинною з 13.02.2025 року.

Приписами п. 4 Постанови №153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абз. 2);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; (абз 4).

Механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов визначено Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

З аналізу положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 вбачається, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень є одночасна сукупність таких обставин, а саме:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) непритягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також відсутність діючих дисциплінарних стягнень.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 07 березня 2022 року, що підтверджено витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 року № 50 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2023 року №1/37/10024 (а.с. 10).

Згідно довідки про обставини травми №1/37/7856 від 04.08.2024 виданої військовою частиною № НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 , 2003 року народження, 14 червня 2024 року одержав: вибухову травму. Акубаротравму без пошкоджень барабанних перетинок. За обставин: 14.06.2024 року з 17 години 40 хвилин до 18 години 02 хвилини в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Водяне Донецької області в результаті артилерійського обстрілу зі сторони противника отримав бойове поранення. Поранення не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесної шкоди, та не є наслідком неправомірних дій інших військовослужбовців. Під час виконання бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту (бронежилет та шолом). Ознак алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння виявлено не було (а.с. 11).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 16 від 16.01.2025 року «Молодшого сержанта ОСОБА_1 (3784308914), колишнього командира відділення розвідувального взводу НОМЕР_5 механізованого батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини яке здійснив 05 липня 2024 року по теперішній час, та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв`язку з відкритим кримінальним провадженням №42024052210004262 з 08 листопада 2024 року по теперішній час, звільненого з посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 листопада 2024 року №301-РС, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та до пункту 1443 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України з 16 січня 2025 року виключити зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення з 05 липня 2024 року, а з продовольчого забезпечення зі сніданку 06 липня 2024 року, документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 .»

В п. 1 Постанови №153, зазначено, що Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Кабінетом Міністрів України визначено проміжок часу в межах якого здійснюється реалізація експерементального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, а саме протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, тобто з 13.02.2025.

Отже однією із обов`язкових вимог для отримання спірної одноразової грошової допомоги є проходження особою військової служби.

Однак, станом на 13.02.2025 - дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 ОСОБА_1 військову службу не проходив та не був діючим військовослужбовцем.

У досліджуваній ситуації, виплата ОСОБА_1 спірної одноразової грошової винагороди суперечитиме меті її встановлення, зокрема, підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019 підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 зазначив, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп вказано, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Визначення моменту виникнення права на отримання одноразової грошової винагороди зокрема визначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право.

Такий підхід обумовлений природою одноразової грошової винагороди, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Суд звертає увагу, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень військовослужбовцям не виплачувалась.

У досліджуваній постанові Уряду чітко вказано часові межі його дії та, зокрема, момент реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, а саме з дня, що настає за днем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

ОСОБА_1 , звільнений з посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 листопада 2024 року №301-РС, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та до пункту 1443 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України з 16 січня 2025 року виключити зі списків особового складу частини, тобто позивач звільнений з військової служби до 13.02.2025 року - дати запровадження експериментального проекту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прийнята 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України постанова № 153, яка набрала чинності 13.02.2025 року, тобто після звільнення позивача з військової служби (16 січня 2025 року), не має зворотної дії в часі та не поширює свою дію відносно ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід щодо дії підзаконного нормативно-правового акту в часі застосовано Верховним Судом у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1098/25.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 що полягають y невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Суддя O.A. Вовченко

.