Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/32010/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 вересня 2026 р.справа № 420/32010/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування наказу від 03.06.2025 р. № 162-РС

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у наданні позивачці статусу учасника бойових дій, внаслідок виконання наказів про відрядження до м. Херсон від 07.02.2024 р. № 38 та від 20.03.2024 р. № 84;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачці статус учасника бойових дій, внаслідок виконання наказів про відрядження до м. Херсон;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення позивачки на хірургічне лікування, згідно рекомендацій лікарів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити позивачку на хірургічне лікування, згідно рекомендацій лікарів;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо переведення позивачки з м. Миколаєва в іншу місцевість без її згоди, з урахуванням сімейних обставин та стану здоров`я;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про переведення позивачки до резервної роти;

- заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переведення позивачки із м. Миколаєва до іншої місцевості без її згоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка пояснила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки факт її участі в бойових діях, пов`язаних з захистом Батьківщини підтверджується відповідними наказами про відрядження до м. Херсона. Також, відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді ненаправлення позивачки на хірургічне лікування та переведення позивачки із м. Миколаєва в іншу місцевість без її згоди.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у відповідача не малось підстав для надання позивачці статусу учасника бойових дій, оскільки відсутні доказів того, що позивачки відповідно до п. 8 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 413 (далі - Порядок № 413; зі змінами, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зверталась до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із відповідною заявою. Також, з матеріалів наданих позивачкою, можна встановити, що вона була направлена у відрядження до м. Херсон, однак згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України № 82 та 121, в період лютий-березень 2024 р., м. Херсон не входило до зони ведення бойових дій. Крім того, відповідач вказав, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 320 від 05.11.2025 р. позивачка була звільнена в запас. У зв`язку з виключенням позивачки зі списків військової частини, її направлення на хірургічне лікування або заборона переведення позивачки із м. Миколаєва до іншої місцевості, стає неможливим, у зв`язку з фактичною відсутністю позивачки у списках військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу першого п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ, в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" від 15.03.2022 р. № 2121-ІХ (далі - Закон № 2121-ІХ), учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Законом № 2121-ІХ (набрав чинності 21.03.2022 р.) у п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ абзац перший доповнено словами "у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України".

Отже, учасниками бойових дій визнаються також військовослужбовці Збройних Сил України, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України (абзац другий п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-ХІІ).

Згідно із п. 1 Порядку № 413, цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

За змістом абзацу першого пункту 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6 (п. 4 Порядку № 413).

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, є довідка за формою згідно з додатком 6, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

Пунктом 5 Порядку № 413 передбачено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.

За змістом пункту 6 Порядку № 413 особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6. Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

За приписами п. 8 Порядку № 413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії. У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

Таким чином, підставою для надання статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

При цьому, у разі неподання командиром військової частини до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, військовослужбовець може самостійно звернутися до відповідної комісії.

З огляду на вищезазначені норми, позивачка мала самостійно звернутись до відповідної комісії за отриманням статусу учасника бойових дій, однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачка відповідно до п. 8 Порядку № 413 зверталась до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із заявою про надання статусу учасника бойових дій, та щодо позивачки відповідною комісією не приймалося рішення про надання або про відмову у наданні статусу учасника бойових дій

За таких обставин, взагалі відсутні спірні правовідносини щодо надання позивачці статусу учасника бойових дій.

Також слід зазначити, що статус учасника бойових дій надається особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка була направлена у відрядження до м. Херсон, однак відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 82 та 121, в цей період (лютий-березень 2024 р.), м. Херсон не входило до зони ведення бойових дій.

Позивачкою не надано належних доказів, а саме копії рапортів командирів, копії журналів бойових дій, на підтвердження взяття нею участі у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, або у проведенні розвідувальних заходів.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

Щодо решти позовних вимог, то суд враховує, що згідно пояснень відповідача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 320 від 05.11.2025 р. позивачка була звільнена у запас на підставі п. 3 підпункту "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - дружина якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Тому, у зв`язку з виключенням позивачки зі списків військової частини, її направлення на хірургічне лікування або заборона переведення з м. Миколаєва до іншої місцевості без її згоди, унеможливлюється.

При цьому, належних доказів протиправності наказу військової частини НОМЕР_1 про переведення позивачки до резервної роти до суду не надано, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 320 від 05.11.2025 р. про звільнення позивачки з військової служби нею не оскаржується.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз