Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №380/4471/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокусправа № 380/4471/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 березня 2022 року, у віці 19 років він був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України під час воєнного стану. З моменту призову на військову службу по 15 березня 2024 року позивач проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , за військовим званням – солдат. Вказує, що військову частину НОМЕР_5 переформовано (реорганізовано) у військову частину НОМЕР_2 . У зв`язку з цим усі права та обов`язки військової частини НОМЕР_5 , перейшли до військової частини НОМЕР_2 , як правонаступника.

Вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 ОСОБА_1 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зокрема, у період з 28.04.2022 по 05.05.2022; 11.07.2022 по 31.12.2022; 12.01.2023 по 10.08.2023; 07.01.2024 по 15.03.2024 перебуваючи у районах ведення бойових дій, а саме: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 . Підставою для підтвердження участі Позивача у бойових діях є наказ командира військової частини НОМЕР_5 № 60 від 28.04.2022; № 134 від 11.07.2022; № 1 від 01.01.2023; № 12 від 12.01.2023; № 225 від 11.08.2023; № 7 від 07.01.2024; № 77 від 15.03.2024. Журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 № 11т від 24.04.2022, № 12т від 19.06.2022, № 15т від 26.11.2022, № 17т від 04.04.2023, № 21т від 30.07.2023, № 23т від 20.11.2023. (копія довідки про безпосередню участь № 40 від 15 березня 2024 року). Загальний строк участі позивача у бойових діях становить – 462 (чотириста шістдесят два) дні. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 07.07.2023.

Крім того, під час проходження військової служби позивач 11 серпня 2023 року отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, а також закритий перелом обох кісточок лівої гомілки.

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 12.03.2024 року № 17-РС відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 15.03.2024 року позивача звільнено у запас через сімейні обставини.

У зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, 29.08.2025 через свого представника звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_2 про призначення і виплату йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153.

05.03.2026 року від військової частини НОМЕР_2 надійшов лист № 1480/6/4421, яким повідомлено позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки позивача було звільнено до набрання чинності вказаною постановою.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що довідка про безпосередньо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, видана саме за формою, встановленою додатком 6 до Порядку №413, не є підставою для виплати спірної винагороди, оскільки така довідка видається з іншою метою та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що зазначається в самій довідці.

Вказує, що Постановою №153 надається право на отримання спірної винагороди військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), а не травм, пов`язаних з проходженням військової служби, як це визначено довідкою військово-лікарської комісії від 25.08.2023 № 1794 щодо позивача. Дійсна редакція Постанови №153 не містить жодного формулювання, щодо виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були звільнені з військової служби до набрання чинності даної Постанови.

Вважає, що позивачу правомірно відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, так як останній не відповідає умовам, визначеним Постановою №153, для отримання такої винагороди. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у віці 19 років був призваний на військову службу у Збройні Сили України, що підтверджується відомостями у його військовому квитку серії НОМЕР_7 від 10.05.2023.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 у званні солдата.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2024 №77, позивача, звільненого з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_5 від 12.03.2024 №17-РС, виключено з 15.03.2024 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 07.07.2023.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2024 №40, позивач дійсно в період з 28.04.2022 по 05.05.2022; 11.07.2022 по 31.12.2022; 12.01.2023 по 10.08.2023; 07.01.2024 по 15.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Сіверськ, с. Різниківка Бахмутський р-н Донецької області; с. Серебрянка Бахмутський ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_4 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск, Директиви Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», проведено організаційно-штатні зміни та ліквідовано з 31 липня 2025 року Військову частину НОМЕР_5 . Правонаступником Військової частини НОМЕР_5 визначено Військову частину НОМЕР_2 .

29.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення оплати позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Листом від 05.03.2026 №1480/6/4421 відповідач повідомив представника позивача про відсутність підстав для включення позивача до наказу на виплату та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, оскільки позивача звільнено з військової служби 15.03.2024 до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ)

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153 (в редакції станом на дату набрання чинності) установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи структуру й зміст постанови Кабінету Міністрів України № 153 у системному зв`язку із затвердженим нею Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, суд зазначає, що цим нормативно-правовим актом закріплено дві правові моделі грошового заохочення військовослужбовців, які розмежовуються за видом грошової виплати, суб`єктним складом, умовами набуття права на виплату й процедурами реалізації такого права.

Положеннями пункту 4 Постанови запроваджено такий вид виплати, як одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах. За сутнісним та юридичним змістом цей пункт є самостійною матеріально-правовою нормою, якою врегульовано умови, підстави виникнення права на таку грошову виплату, коло осіб, яким виплачується винагорода, а також обмеження щодо її виплати.

Аналіз положень абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 дає підстави стверджувати, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

суб`єктний склад у взаємозв`язку з характером служби: проходження особою військової служби; належність особи до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

віковий критерій призову (прийняття на службу): імперативною умовою виникнення права на виплату є залучення особи до проходження служби у віці до 25 років;

часовий критерій призову (прийняття на службу): юридичний факт призову особи за мобілізацією або її прийняття за контрактом має відбутися в чітко визначений проміжок часу – під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, та виключно до моменту набрання чинності цією постановою (тобто до 13.02.2025 року); при цьому законодавцем застосовано принцип альтернативності щодо безпосереднього виду (форми) залучення особи до виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях (бойових завданнях);

темпоральний статус особи: особа проходить військову службу станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025);

базовий бойовий стаж: брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (в редакції від 11.02.2025); брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Водночас, положеннями пункту 4 Постанови № 153 передбачено додаткові позитивні умови, які розширюють базові вимоги до бойового стажу особи, а саме:

пропорційне виникнення права: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

пільгове виникнення права в повному обсязі: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Крім цього, законодавцем визначено додаткову негативну умову, яка унеможливлює реалізацію права особи на отримання виплати (імперативну підставу для відмови у її виплаті):

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, для виникнення у військовослужбовця права на виплату грошової винагороди станом на 13.02.2025 обов`язковим є одночасне існування всіх перелічених вище «позитивних» умов у їх сукупності та одночасна відсутність «негативної» умови.

З матеріалів справи суд встановив, що 02.03.2022 позивач у віці 19 років був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб, зокрема:

- рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Відповідно до матеріалів справи, позивач 02.03.2022 у віці 19 років був призваний на військову службу по мобілізації, на особливий період.

Позивач до кримінальної відповідальності не притягався, судимості не мав і в розшуку не перебував, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи МВС № ФОВА-005793075 (станом на 11.03.2026).

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2024 №40, позивач дійсно в період з 28.04.2022 по 05.05.2022; 11.07.2022 по 31.12.2022; 12.01.2023 по 10.08.2023; 07.01.2024 по 15.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Сіверськ, с. Різниківка ІНФОРМАЦІЯ_4 ; с. Ямпіль Краматорський р-н Донецька обл.; АДРЕСА_4 .

Підставою для видачі довідки стали: накази командира військової частини НОМЕР_5 №60 від 28.04.2022; №134 від 11.07.2022; №1 від 01.01.2023; №12 від 12.01.2023, №225 від 11.08.2023; №7 від 07.01.2024; №77 від 15.03.2024; ЖБД військової частини НОМЕР_5 №11т від 24.04.2022, №12т від 19.06.2022, №15т від 26.11.2022, №17т від 04.04.2023, №21т від 30.07.2023, №23т від 20.11.2023.

Станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою №153) сумарна кількість днів участі позивача у бойових діях, згідно вказаної довідки, становила 462 дні, тобто сукупно більше шести місяців.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2024 №77, позивача, звільненого з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_5 від 12.03.2024 №17-РС, виключено з 15.03.2024 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025 р.) та на дату звернення щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Суд зазначає, що відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви від 29.08.2025 про виплату позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови № 153, зазначив, що позивача звільнено з військової служби 15.03.2024 до набрання чинності вказаною постановою КМУ.

Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки принцип соціальної справедливості та конституційний обов`язок держави щодо захисту своїх захисників вимагає однакового підходу до всіх осіб, які з ризиком для життя виконували військовий обов`язок.

З огляду на встановлені обставини, у цій справі склалась ситуація, коли позивач у віці 19 років добровільно призваний по мобілізації для проходження військової служби під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI (далі – Закон № 5207-VI) під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207-VI пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивач мобілізувався у віці 19 років та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тому застосування формальних вимог постанови Кабінету Міністрів України №153 в даному випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.

Аналогічно не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що надана позивачем довідка не є підставою для виплати спірної винагороди, оскільки така довідка видається з іншою метою та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що зазначається в самій довідці.

Суд наголошує, що довідка Військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2024 №40 про участь позивача у бойових діях видана на підставі наказів командира військової частини та відомостей журналів бойових дій.

Суд також зазначає, що метою Постанови №153 є підвищення мотивації та винагорода за ризик, а не покарання тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, та брали участь у бойових діях з отримання поранення, з тими хто за аналогічних підстав продовжує проходити службу.

На переконання суду, виплата передбачена Постановою №153 має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В даному випадку позивачем дотримано усіх умов передбачених Постановою №153, окрім проходження ним військової служби на момент набрання чинності цією постановою, що підтверджується матеріалами справи.

На думку суду, позбавлення позивача передбаченої Постановою № 153 виплати лише через те, що він на момент набрання чинності цією постановою виключений зі списків особового складу військової частини, за умови дотримання ним усіх інших вимог, а саме у віці 19 років позивач добровільно призваний по мобілізації для проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.

Із врахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги, що позивач був прийнятий на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, суд робить висновок, що позивач підпадає під дію Постанови №153.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у повному обсязі у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах – є протиправною.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду у даній справі.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович