Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №380/14861/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокусправа № 380/14861/26

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу відмовлено в донарахуванні та виплаті за тривалість проходження служби в бойових умовах з розрахунку в розмірі 1 млн. гривень, у зв`язку з тим, що йому вже виплачена вся належна йому суму за безпосередню участь в бойових діях. Разом з тим, позивач вважає, що вважає, що йому протиправно відмовили в донарахуванні та невиплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153 за всі періоди участі у бойових діях, оскільки відповідачем не ураховано усіх періодів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги він не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у сержанта ОСОБА_1 наявна кількість днів безпосередньої участі в бойових діях становить – 60 днів. У зв`язку з цим позивачу було виплаченого одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови № 153 за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 2/6 від 1 млн. гривень в загальній сумі – 333 333,33 гривень.

Також відповідач вважає, що покликання сторони позивача на Довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.06.2026 № 08/1391 є хибним, оскільки право на виплату винагороди мають саме ті військовослужбовці, які брали участь у бойових діях в розумінні Бойового статуту.

Відповідач зазначив, що в цьому разі важливо розмежовувати підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, про затвердження Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також Особливості № 726).

Так, відповідач наголосив, що підставами для нарахування та виплати вказаної винагороди є безпосередня участь у бойових діях або участь здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Відповідач наголосив, що участь у відповідних заходах – це не є безпосередня участь в бойових діях, а отримання додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою № 168 збільшеної до 100000 гривень можливо навіть за час перебування у відповідній визначені місцевості при виконанні інших завдань. Просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач підкреслив, що спір фактично стосується правильності визначення відповідачем загальної кількості днів, які підлягають врахуванню для визначення розміру одноразової грошової винагороди.

Так, позивач, з покликанням на абзац 3 пункту 4 постанови № 153, відповідно до якого військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців, винагорода виплачується пропорційно часу із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, сумарно обчислених, - вважає, що законодавство передбачає саме сумарне врахування підтверджених періодів безпосередньої участі, а не обмежує право військовослужбовця виключно тими днями, які були враховані військовою частиною при первісному розрахунку.

Позивач також звертає увагу на відомості, які містяться у довідці ОК-5, а саме, що у період із серпня 2024 року до лютого 2025 року позивач отримував, окрім грошового забезпечення, додаткові винагороди за участь у бойових діях. Ця обставина додатково підтверджує, що фактичні обставини проходження позивачем військової служби не відповідають теперішньому твердженню відповідача про повну відсутність участі позивача у бойових діях.

На думку позивача, відзив не містить належного обґрунтування, чому періоди, зазначені у довідці від 17.06.2026 № 08/1391, не підлягають врахуванню. Так, відповідач зазначає, що посилання позивача на Довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 17.06.2026 № 08/1391 є помилковим. Разом із тим, як вважає позивач, самого лише твердження відповідача про те, що зазначена довідка є «хибною», недостатньо для спростування її доказового значення.

Позивач наголосив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням пункту 4 постанови № 153, а не у зв`язку з визначенням права позивача на додаткову винагороду за постановою № 168, аналіз якої проводив відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення.

На переконання позивача, Постанова № 153 встановлює самостійний вид одноразової грошової винагороди - винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах. При цьому пункт 4 постанови № 153 не встановлює як самостійну обов`язкову умову отримання такої винагороди наявність окремого бойового наказу саме на кожен день, який підлягає врахуванню. Відповідач фактично доповнює умови пункту 4 постанови № 153 додатковими вимогами, передбаченими нормативним регулюванням інших виплат.

З урахуванням викладених міркувань, позивач вважає, що відмова відповідача у врахуванні інших підтверджених періодів участі та виплаті належної позивачу винагороди є необґрунтованою. Просить позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач наголосив, що позивач, брав саме безпосередню участь у відповідних заходах, а безпосередня участь у бойових діях становить – 60 днів, за що і отримав одноразову грошову винагороду з розрахунку 2/6 від 1 млн. як то передбачено Постановою № 153.

На переконання відповідача, підтвердження ж безпосередньої участі у бойових діях (заходах), виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), бойового управління зазначеними підрозділами здійснюється відповідними органами військового управління.

Військовослужбовець має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 збільшеної до 100000 гривень навіть за час перебування у відповідній визначеній місцевості при виконанні інших бойових (спеціальних) завдань, тоді як Постанова №153 передбачає виплату винагороди до 1млн гривень лише у разі безпосередньої участі у бойових діях. Просить у позові відмовити.

Суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 1 категорії (старший оператор РЛС) відділення радіотехнічної розвідки та радіоелектронної боротьби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_4 , був прийнятий на військову службу у віці до 25 років та брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України.

Під час засідання робочої групи військової частини НОМЕР_4 з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 12.02.2025 у віці з 18 до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу, брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) на підставі зібраних даних стосовно ОСОБА_1 , в тому числі і безпосередньої участі в бойових діях, групою було встановлено, що позивач має 60 днів безпосередньої участі в бойових діях.

За результатами вивчення наявних документів стосовно позивача було прийнято рішення щодо виплати йому одноразової грошової винагороди з розрахунку 2/6 від 1 млн. гривень, та результати внесенні в Протокол № 3, який затверджений в.о. начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 17.06.2026 року, позивач, дійсно в період з 16.07.2024 по 02.12.2024, з 22.12.2024 по 13.07.2025, з 01.08.2025 по 30.11.2025, з 20.12.2025 по 19.04.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач, покликаючись на зазначену Довідку від 17.06.2026, а також на інформацію з Довідки ОК-5, вважає, що відповідач протиправно неправильно визначив загальну кількість днів, які підлягають врахуванню для визначення позивачу розміру одноразової грошової винагороди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153).

Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

З положень абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку, встановленому пунктом 4 постанови КМ України від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;

3) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Як вже зазначав суд, спір у цій справі стосується правильності визначення відповідачем загальної кількості днів, які підлягають врахуванню для визначення розміру одноразової грошової винагороди позивачу відповідно до Постанови №153.

Позивач покликається на інформацію з Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 17.06.2026 року, з якої видно, що позивач, дійсно в період з 16.07.2024 по 02.12.2024, з 22.12.2024 по 13.07.2025, з 01.08.2025 по 30.11.2025, з 20.12.2025 по 19.04.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач також зазначає, що він отримував й інші виплати за участь в бойових, при цьому покликаючись на Довідку ОК-5, з якої, на думку позивача видно, що в період з серпня 2024 року до лютого 2025 року включно, позивач отримував, окрім грошового забезпечення, додаткові винагороди за участь в бойових діях.

Відповідач, заперечує такі твердження позивача з тих підстав, що безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав у зв`язку з військовою агресією рф проти України та безпосередня участь у бойових діях, яка саме і є підставою для виплати винагороди за постановою №153, не є аналогічними поняттями та передбачають різні підстави для виплати винагороди.

Стосовно вказаних тверджень сторін суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону» бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав у зв`язку з військовою агресією рф проти України є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме особам, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Тобто формулювання, використане у Довідці по суті є визначенням кола осіб, які відповідно до норми пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають право на отримання статусу учасника бойових дій.

Більше того, у змісті самої Довідки вказано мету, з якою вона видана, - як підстава для надання статусу учасника бойових дій.

Таким чином, інформація, викладена у зазначеній Довідці свідчить лише про те, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, однак не доводить безпосередньої участі позивача у бойових діях, під якими слід розуміти особисте виконання позивачем бойових завдань в районах ведення бойових дій, зокрема безпосереднє зіткнення з противником, ведення вогню, штурмові або оборонні операції, тощо, що характеризується підвищеною небезпекою та загрозою життю і відрізняються від звичайного проходження військової служби в тилу.

Отже, Довідка від 17.06.2026 не є належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Стосовно покликання позивача на інформацію з Довідки ОК-5, то з її змісту не видно, що позивач безпосередньо брав участь у бойових діях. Більше того, зазначена довідка містить дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), та інформацію про страховий стаж за період з 2011 року, та стосується сфери регулювання податкових та пенсійних правовідносин. У цій Довідці не конкретизовано види грошового забезпечення позивача.

Отже, Довідка ОК-5 також не є належним доказом безпосередньої участі позивач у бойових діях.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».

З огляду на таке, суд висновує про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2026.

Суддя Лунь З.І.