Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/7535/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/7535/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.04.2026 №957 (помилково зазначений № 954, у подальшому у тексті судового рішення вказано правильний номер наказу) «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу» (далі – Наказ №957) про накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» на старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати пункт 6 Наказу №957 в частині врахування зазначеного стягнення при преміюванні ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 №2458 «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу» (далі Наказ №2458), яким на нього покладався обов`язок провести службове розслідування та подати акт і проєкт наказу в строк до 15.09.2025, до його відома в установленому законом порядку не доводився, підпису про ознайомлення з цим наказом позивач не вчиняв та про його існування не знав, що унеможливило виконання покладеного обов`язку. Позивач вважає, що за відсутності вини накладене на нього Наказом №957 дисциплінарне стягнення, а також похідне від нього рішення про врахування стягнення при преміюванні, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав повністю, зазначивши, що ознайомлення позивача з Наказом №2458 було проведено заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу майором ОСОБА_2 , що, на переконання відповідача, підтверджується поясненням, наданим останнім. Відповідач вважає, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача в межах владних повноважень командира військової частини та за наявності достатніх підстав, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.09.2025 №2458 «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу» призначено службове розслідування стосовно радіотелефоніста відділення зв`язку ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 за фактом неприбуття з лікувального закладу до військової частини, проведення якого доручено заступнику командира 1 мінометної батареї з психологічної підтримки персоналу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 , якому визначено подати акт службового розслідування і проєкт наказу для прийняття рішення в термін до 15.09.2025.

06.04.2026 начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 подано рапорт №6784 про необхідність перепризначення службового розслідування.

17.04.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 видано Наказ №957, згідно пункту 1 якого призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_3 радіотелефоніста відділення зв`язку ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 за фактом неприбуття з лікувального закладу до військової частини; пунктом 2 проведення розслідування доручено старшому лейтенанту ОСОБА_5 ; пунктом 4 наказ №2458 визнано таким, що втратив чинність.

Пунктом 5 начальника секції цивільно-військового співробітництва штабу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , за порушення вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі – Порядок №608), притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».

Згідно пункту 6 наказу начальнику відділення персоналу штабу військової частини наказано врахувати факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності під час підготовки проєктів наказів про преміювання особового складу.

Не погодившись з пунктами 5 та 6 цього наказу позивач звернувся до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут внутрішньої служби).

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно зі статтею 30 Статуту внутрішньої служби Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Із системного тлумачення наведеної норми вбачається, що юридично значущий обов`язок підлеглого виконати наказ, а відтак і можливість притягнення його до відповідальності за невиконання наказу, виникає лише за умови, що наказ був доведений до підлеглого у встановленому порядку; покладення відповідальності за невиконання наказу, з яким виконавець не був і не міг бути ознайомлений, суперечить самій суті відносин субординації, урегульованих Статутом внутрішньої служби.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

За змістом ст.3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виховання культури ґендерної рівності та нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації, в тому числі за ознакою статі, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Згідно частини 1 та 2 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У відповідності до ст.85 Дисциплінарного статуту Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. .

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Таким чином, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Суд зазначає, що за змістом статті 84 Дисциплінарного статуту не стосовно кожного дисциплінарного проступку військовослужбовця має бути обов`язково призначено службове розслідування, але приписи статті 86 Дисциплінарного статуту вимагають, щоби на момент винесення наказу про накладення на військовослужбовця дисциплінарного покарання подія, склад та вина військовослужбовця були повністю доведені.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначаються Порядком №608.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Оцінюючи матеріали справи, суд встановив, що на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, що відобразилось у несвоєчасному завершенні службового розслідування, призначеного наказом від 06.09.2025 № 2458.

Суд установив, що не спростовано відповідачем, що матеріали справи не містять доказів доведення Наказу №2458 від 06.09.2025, а саме: відсутній як підпис позивача про ознайомлення безпосередньо в тексті наказу, так і окремий аркуш доведення наказу, оформлений за тим самим зразком, який відповідач склав і застосував щодо Наказу №957 від 17.04.2026.

Посилання відповідача на пояснення заступника командира батальйону майора ОСОБА_2 як на доказ ознайомлення позивача з Наказом №2458 суд відхиляє, оскільки таке пояснення не є належним і достатнім доказом ознайомлення позивача з наказом. Окрім того, майор ОСОБА_2 підтвердив своїм поясненням, що докази ознайомлення позивача з наказом шляхом проставлення його підпису відсутні.

Оскільки, як установлено вище, відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення може бути накладене лише за винне діяння, а вина позивача у невиконанні (несвоєчасному виконанні) Наказу №2458 матеріалами справи не підтверджена та спростовується відсутністю доказів доведення цього наказу до його відома, суд доходить висновку про відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, за вчинення якого його притягнуто до відповідальності пунктом 5 Наказу №957.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оскаржуваний наказ в частині що стосується позивача не містить належного обґрунтування того, який характер та обставини вчинення позивачем правопорушення та у чому воно безпосередньо полягало; наявності причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; які були допущені ним порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; яка попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд зазначає, що належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання позивачем службової дисципліни, що призвели до застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем до суду не надано.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що пункт 5 Наказу №957 від 17.04.2026 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана» прийнято з порушенням установленого законодавством порядку притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, без дотримання процедури доведення наказу про призначення службового розслідування до виконавця та без установлення в передбаченому законом порядку вини позивача, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки пункт 6 Наказу №957 про врахування факту дисциплінарного стягнення при преміюванні позивача є похідним від пункту 5 цього ж наказу і ґрунтується виключно на факті застосування дисциплінарного стягнення, протиправність якого встановлена судом, пункт 6 Наказу №957 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та висновки щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.04.2026 №957 «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу» в частині накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.04.2026 №957 «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу» в частині врахування зазначеного дисциплінарного стягнення при преміюванні старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна