Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/14920/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/14920/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління України (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2026 ВП №81410128 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 26800 грн.

Ухвалою від 22.07.2026 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 27.07.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23 провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з чим станом на 01.10.2023 розмір пенсії з надбавками становив 27508,65 грн. На думку позивача, судове рішення було виконано до відкриття виконавчого провадження.

Позивач зазначив, що відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, Головне управління є державним органом, а тому, на думку позивача, стягнення коштів з нього має здійснюватися органами Державної казначейської служби України у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

У зв`язку з цим позивач вважає постанову державного виконавця від 07.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81410128 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та просить суд задовольнити позов.

11.08.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що постанова державного виконавця від 07.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81410128 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 26800 грн винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що постанова від 07.09.2023 про стягнення виконавчого збору в межах ВП №72686876 є чинною та позивачем не оскаржувалась.

Відповідач вказав, що 29.06.2026 виконавчий документ у ВП №72686876 було повернуто стягувачу за його заявою, однак виконавчий збір у розмірі 26 800 грн на цей момент не стягнуто. У зв`язку з цим виникли передбачені частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для його подальшого примусового виконання шляхом відкриття окремого виконавчого провадження.

Щодо посилань позивача на те, що Головне управління є державним органом і стягнення коштів з нього здійснюється органами Казначейства, відповідач зазначив, що первісне рішення у справі №380/10998/23 має зобов`язальний, а не грошовий характер, оскільки передбачає проведення перерахунку та виплату пенсії. Тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів не застосовуються до спірних правовідносин, у тому числі при стягненні виконавчого збору.

Відповідач також послався на те, що пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а положення статті 27 та частини третьої статті 40 цього Закону зобов`язують державного виконавця забезпечити їх подальше виконання, якщо виконавчий збір не було стягнуто під час основного виконавчого провадження.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язано Головне управління провести з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки №11/866 від 05.08.2020, виходячи з 89 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зазначене рішення набрало законної сили 01.08.2023, на його виконання 25.08.2023 видано виконавчий лист №380/10998/23.

07.09.2023 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №72686876 винесено постанову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору в розмірі 26800 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена постанова про стягнення виконавчого збору позивачем не оскаржувалася та на момент виникнення спірних правовідносин була чинною.

29.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі поданої останнім заяви. При цьому виконавчий збір у розмірі 26800 грн у межах виконавчого провадження №72686876 стягнутий не був.

07.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81410128 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800 грн.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження №81410128 від 07.07.2026 позивач отримав через ЄСІТС, зареєструвавши її 08.07.2026 за №9391/14.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №81410128 протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню:

1) виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

5) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Відповідно п. п. 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція 512/5) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). У постанові чітко зазначені види та суми витрат, що здійснені у даному виконавчому провадженні.

Відповідно до виконавчого листа №380/10998/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом 25.08.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язано провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/866 від 05.08.2020, виходячи з 89 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання зазначеного виконавчого листа державним виконавцем 07.09.2023 відкрито виконавче провадження №72686876.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 07.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору в розмірі 26 800 грн.

Зазначена постанова про стягнення виконавчого збору позивачем не оскаржувалася та є чинною.

29.06.2026 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №72686876 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі поданої останнім заяви. На момент повернення виконавчого документа виконавчий збір у розмірі 26 800 грн стягнутий не був.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Аналогічні положення щодо подальшого виконання постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу передбачені пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

07.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81410128 з примусового виконання постанови від 07.09.2023 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору в розмірі 26 800 грн.

Щодо аргументів позивача про те, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з ГУ ПФУ у Львівській області з огляду на пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII, то суд зазначає таке.

За приписами пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Приписами частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стаття 7 зазначеного Закону встановлює, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №72686876 з примусового виконання виконавчого листа №380/10998/23, виданого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23, яким Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Отже, первісне судове рішення мало зобов`язальний характер та передбачало вчинення Головним управлінням певних дій, а не стягнення з нього визначеної судом суми коштів.

07.09.2023 державним виконавцем у межах ВП №72686876 винесено постанову про стягнення з Головного управління виконавчого збору в розмірі 26 800 грн. Зазначена постанова позивачем не оскаржувалася та на момент виникнення спірних правовідносин була чинною.

29.06.2026 виконавчий документ у ВП №72686876 повернуто стягувачу на підставі поданої ним заяви. При цьому виконавчий збір у розмірі 26 800 грн у межах зазначеного виконавчого провадження стягнутий не був.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами. Згідно з частиною третьою статті 40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, після повернення виконавчого документа у ВП №72686876 та за відсутності стягнення виконавчого збору виникли передбачені законом підстави для його подальшого примусового виконання як окремого виконавчого документа.

На виконання постанови державного виконавця від 07.09.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26 800 грн 07.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81410128.

Водночас посилання позивача на те, що судове рішення у справі №380/10998/23 було виконано до відкриття ВП №81410128, не спростовує правомірності оскаржуваної постанови, оскільки у ВП №81410128 здійснюється виконання не зазначеного судового рішення, а окремого виконавчого документа — постанови державного виконавця від 07.09.2023 про стягнення виконавчого збору.

Щодо доводів позивача про необхідність виконання спірної постанови органами Державної казначейської служби України, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконуються рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. Аналогічний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Однак у спірному виконавчому провадженні №81410128 виконується не судове рішення про стягнення коштів з державного органу, а постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є окремим виконавчим документом. Відтак, посилання позивача на казначейський порядок виконання судових рішень не є підставою для скасування постанови про відкриття ВП №81410128.

Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи 07.07.2026 постанову про відкриття виконавчого провадження №81410128 з виконання постанови державного виконавця від 07.09.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800 грн, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Відтак, позовні вимоги ГУ ПФУ у Львівській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна