Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/14924/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/14924/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління України (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2026 ВП №81408695 щодо стягнення штрафу у розмірі 5100 грн.

Ухвалою від 22.07.2026 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 27.07.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру та зобов`язано Головне управління провести з 01.04.2019 її перерахунок і виплату виходячи з 89% відповідного грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. 25.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 380/10998/23.

На виконання зазначеного рішення 01.10.2023 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за результатами якого її розмір із надбавками становив 27508,65 грн, а з урахуванням максимального розміру до виплати визначено 22734,78 грн. 07.09.2023 державним виконавцем Батюк М.В. винесено постанову ВП № 72686876 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/10998/23. 10.04.2024 Головне управління повідомило орган державної виконавчої служби про виконання рішення, а 09.08.2024 повторно надало пояснення щодо проведеного перерахунку.

17.12.2024 державним виконавцем Батюк М.В. винесено постанову ВП № 72686876 про накладення на Головне управління штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду від 30.06.2023. Не погодившись із цією постановою, Головне управління звернулося до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №380/26136/24 позов задоволено, а постанову ВП №72686876 про накладення штрафу скасовано.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 380/26136/24 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову Головного управління відмовлено.

У подальшому, 07.07.2026, державним виконавцем винесено постанову ВП № 81408695 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Позивач стверджує, що у відповідача відсутнє право здійснювати стягнення штрафу за постановою ВП №72686876, таке стягнення мають здійснювати органи казначейського обслуговування бюджетних коштів , оскільки боржником є державний орган.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та просить суд задовольнити позов.

11.08.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження № 81408695 на виконання постанови від 17.12.2024 ВП №72686876 про накладення на Головне управління штрафу в розмірі 5100 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про накладення штрафу є виконавчими документами, а Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження за такою постановою.

Вказує, що доводи позивача про те, що боржником є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами казначейського обслуговування бюджетних коштів, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки у цьому випадку виконується постанова про накладення штрафу, а не рішення про стягнення коштів з державного органу. На думку відповідача, положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до спірних правовідносин не застосовуються.

Зазначає, що постанова про накладення штрафу від 17.12.2024 ВП №72686876 є чинною та не скасованою, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 380/26136/24 рішення суду першої інстанції про її скасування скасовано, а у задоволенні позову Головного управління відмовлено. У зв`язку з цим відповідач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №81408695 від 07.07.2026 такою, що винесена відповідно до вимог законодавства, та просить у задоволенні позову відмовити.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру та зобов`язано Головне управління провести з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії виходячи з 89 відсотків відповідного грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

25.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №380/10998/23.

07.09.2023 головним державним виконавцем Батюк Мар`яною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72686876 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

01.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду. За результатами перерахунку основний розмір пенсії визначено у розмірі 89 відсотків суми грошового забезпечення, підсумковий розмір пенсії з надбавками становив 27 508,65 грн.

10.04.2024 Головне управління листом №4456/61 повідомило орган державної виконавчої служби про виконання рішення суду.

31.07.2024 органом державної виконавчої служби винесено попередження про накладення штрафу.

09.08.2024 Головне управління повторно звернулося до органу державної виконавчої служби з листом щодо виконання рішення суду та проведеного перерахунку пенсії.

17.12.2024 головним державним виконавцем Батюк М.В. у виконавчому провадженні №72686876 винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23.

20.03.2025 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/26136/24 позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено та скасовано постанову державного виконавця від 17.12.2024 ВП №72686876 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

13.05.2025 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/26136/24 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено.

07.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81408695 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу в розмірі 5100 грн.

Вважаючи протиправною постанову державного виконавця від 07.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81408695 щодо стягнення штрафу в розмірі 5100 грн, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є протиправність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частинами 1-2 ст. 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пунктом 11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі – Інструкція) при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу, винесена державним виконавцем, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Отже, у зв`язку з невиконанням постанови від 17.12.2024 ВП №72686876 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, державний виконавець відповідно до наведених положень відкрив виконавче провадження ВП №81408695 на підставі зазначеної постанови.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказав, що державним виконавцем не враховано, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, а тому примусове виконання рішень про стягнення коштів з державного органу має здійснюватися з урахуванням положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та в порядку, передбаченому законодавством для виконання рішень щодо стягнення коштів з державного органу.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом ст.ст.1, 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI), цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 1 ст.7 Закону №4901-VI врегульовано, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Як уже встановлено судом, предметом виконання у виконавчому провадженні №81408695, відкритому постановою державного виконавця від 07.07.2026, є постанова від 17.12.2024 ВП №72686876 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн., а не стягнення із боржника грошових коштів.

З огляду на зазначене, посилання позивача на порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів не впливає на правомірність оскаржуваної постанови, оскільки у виконавчому провадженні №81408695 здійснюється примусове виконання постанови про накладення штрафу, яка є окремим виконавчим документом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову від 07.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81408695 з виконання постанови від 17.12.2024 ВП №72686876 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна