Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/8642/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8642/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (далі – відповідач-2), про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії.

Підставою позову є протиправність, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.02.2026 №134950029372 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою при призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак отримала відмову, мотивовану відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, а також недосягненням пенсійного віку. Вважає, що при призначенні пенсії слід керуватись положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», які встановлюють віковий ценз 50 років, у зв`язку з чим позивач за захистом свого порушеного права звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 05.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Однак вік позивача станом на момент звернення становив 53 роки, що вказує на недосягнення необхідного віку.

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на посадах палатної санітарки, молодшої медсестри палатної, молодшої медичної сестри (палатної), молодшої медичної сестри з 10.02.1995 по 31.12.2021, з 04.04.2022 по 24.09.2024 у КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня”. Загальний страховий стаж позивачки складає — 39 років 04 місяців і 03 дні, пільговий стаж по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Кабінетом Міністрів України, — 29 років 04 місяців 13 днів.

Позивачка 16.02.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.

До заяви про призначення пенсії позивачка долучила копії наступних документів:

1. паспорта громадянки України, картки фізичної особи — платника податків, витягу з Реєстру територіальної громад від 16.02.2026;

2. свідоцтва про одруження від 15.05.1998 серії НОМЕР_1 ;

3. свідоцтв про народження дітей в к-сті 2 штук;

4. диплома серії НОМЕР_2 ;

5. трудової книжки;

6. довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.08.2025 № 24;

7. довідки з місця праці від 11.08.2025 № 447;

8. особових карток працівника в к-сті 2-ох штук;

9. наказу від 21.11.1994 № 190 “Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці в лікарні”;

10. наказу від 09.08.2000 № 193 “Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці в лікарні”;

11. наказу від 03.01.2006 № 4 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

12. наказу від 04.01.2011 № 3 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

13. наказу від 04.01.2016 № 2 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

14. наказу від 29.12.2020 № 419-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

15. наказу від 30.12.2021 № 653-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

16. наказу від 03.08.2022 № 242-Л “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

17. висновку від 15.10.2007 № 1801 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

18. висновку від 14.05.2008 № 1957 (доповнення до висновку №1801) “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

19. висновку від 28.09.2010 № 2576 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

20. висновку від 26.11.2010 № 2636 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

21. висновку від 29.04.2011 № 2775 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

22. висновку від 06.08.2015 № 3715 (уточнення до висновку № 1957) експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

Станом на день звернення у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачці було повних 53 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 24.02.2026 №134950029372 позивачці відмовлено в призначенні пенсії, оскільки вона не досягла необхідного пенсійного віку 55 років.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, виснувала:

«У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.».

У цьому рішенні судом вказано на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:

а) позивачем є особа, яка:

- звернулась до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;- на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

- набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Згідно з рішенням у зразковій справі до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у спірній ситуації, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначення такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Верховний Суд, вирішуючи спір з подібним предметом спору (постанова від 16 червня 2025 року у справі №200/4104/24), зазначив, що, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2, до 01 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком №2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII.

Таким чином, застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII можливе щодо осіб, які до 01 квітня 2015 року не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком №2.

Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.06.2026 у справі №380/1208/25.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Як встановив суд, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на посадах палатної санітарки, молодшої медсестри палатної, молодшої медичної сестри (палатної), молодшої медичної сестри з 10.02.1995 по 31.12.2021, з 04.04.2022 по 24.09.2024 у КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня”. Загальний страховий стаж позивачки складає — 39 років 04 місяців і 03 дні, пільговий стаж по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Кабінетом Міністрів України, — 29 років 04 місяців 13 днів.

Окрім цього, до заяви про призначення пенсії позивачка долучила копії наступних документів:

1. паспорта громадянки України, картки фізичної особи — платника податків, витягу з Реєстру територіальної громад від 16.02.2026;

2. свідоцтва про одруження від 15.05.1998 серії НОМЕР_1 ;

3. свідоцтв про народження дітей в к-сті 2 штук;

4. диплома серії НОМЕР_2 ;

5. трудової книжки;

6. довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.08.2025 № 24;

7. довідки з місця праці від 11.08.2025 № 447;

8. особових карток працівника в к-сті 2-ох штук;

9. наказу від 21.11.1994 № 190 “Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці в лікарні”;

10. наказу від 09.08.2000 № 193 “Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці в лікарні”;

11. наказу від 03.01.2006 № 4 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

12. наказу від 04.01.2011 № 3 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

13. наказу від 04.01.2016 № 2 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

14. наказу від 29.12.2020 № 419-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

15. наказу від 30.12.2021 № 653-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

16. наказу від 03.08.2022 № 242-Л “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

17. висновку від 15.10.2007 № 1801 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

18. висновку від 14.05.2008 № 1957 (доповнення до висновку №1801) “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

19. висновку від 28.09.2010 № 2576 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

20. висновку від 26.11.2010 № 2636 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

21. висновку від 29.04.2011 № 2775 “Про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні”;

22. висновку від 06.08.2015 № 3715 (уточнення до висновку № 1957) експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

Отже, суд висновує про те, що набула необхідний пільговий стаж за Списком №2 до 01 квітня 2015 року.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 53 роки.

Водночас, в оскарженому рішенні відповідача зазначено, що згідно із наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено:

Страховий стаж - 39 років 04 місяці 3 дні.

Пільговий стаж - 29 років 4 місяці 13 днів.

З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду в зразковій справі №360/3611/20, та з врахуванням того, що позивач на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, у зв`язку із зарахуванням усіх періодів, пенсійний орган зобов`язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.

Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 від 24.02.2026 №134950029372 про відмову у призначенні пенсії з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є відповідач-1.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, з 16.02.2026 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправне рішення, на користь позивача підлягає сума у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.02.2026 №134950029372 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, з 16.02.2026 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Г.Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350).

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (78016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Сидор Н.Т.