Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/2384/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Підставою позову є протиправна, на думку позивача, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у формі рішення №134650039319 від 11.08.2025 року, у призначенні ОСОБА_1 , пільгової пенсії відповідно до вимог п. «а» с. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і скасувати зазначене рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до записів трудової книжки позивач 19.01.1998 прийнята на роботу в Управління МВС України у Львівській області - медсестра рентгенівського кабінету лікарні з поліклінікою УМВСУ, 06.11.2005 звільнена з роботи за п.5 ст. 36 КЗпП України, 07.11.2005 прийнята на роботу по переводу на посаду рентгенлаборанта поліклініки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Львівській області”, 15.02.2019 звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). Позивач вказує на те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі), у зв`язку з чим позивач за захистом свого порушеного права звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що ОСОБА_1 04.08.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Аналіз наданих позивачем 04.08.2025 документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком №1 відсутній. Загальний страховий стаж, з урахуванням додаткових років за Список №1, становить 22 роки 08 місяців 21 день. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 10.09.1991 по 01.06.1996, згідно трудової книжки від 18.07.1995 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не внесено підстави зміни прізвища ОСОБА_2 . До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.01.1998 по 15.02.2019 на посаді медична сестра рентгенівського кабінету лікарні, згідно довідки №33/34/887 від 03.08.2020, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», оскільки в розділі ХХІІ постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 вищезазначена посада відсутня. Крім того, в довідці відсутня підстава видачі та надано не всі накази про результати атестації робочих місць. З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення №134650039319 від 11.08.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 04.08.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, надавши наступні документи: паспорт, код, трудову книжку, довідку про роботу, диплом про навчання, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про відмову в призначені пенсії від 11.08.2025 № 134650039319 відмовлено ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положеннями статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.

Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Як встановив суд, відповідно до записів трудової книжки позивачка:

- запис №4 від 19.01.1998 прийнята на роботу в Управління МВС України у Львівській області - медсестра рентгенівського кабінету лікарні з поліклінікою УМВСУ;

- запис №5 від 06.11.2005 звільнена з роботи за п.5 ст. 36 КЗпП України (по переводу);

- запис №6 від 07.11.2005 прийнята на роботу по переводу на посаду рентгенлаборанта поліклініки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Мігістерства Внутрішніх справ України по Львівській області”;

- запис №7 від 15.02.2019 звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Окрім цього, відповідно до довідки №33/34/887 від 03.08.2020, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Державній установі "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області" (правонаступник Сектору медичного забезпечення Головного управління МВС України у Львівській області) і за період з 19.01.1998 по 15.02.2019 21 рік 00 місяців 27 днів надавала допомогу лікарю-рентгенологу при проведенні рентгенологічних досліджень та проводила рентгенологічні дослідження, в межах своєї компетенції, приймала участь спільно з лікарем-рентгенологом в проведенні рентгеноскопій та складних рентгенографій, самостійно проводила звичайні рентгенографії кістково-суглобного апарату, фотообробку рентгенограм, знаходилася біля пульту керування та слідкувала за показниками приладів під час дослідження пацієнта за екраном, готувала хімічні розчини для обробки плівки за професією, посадою медична сестра рентгенівського кабінету лікарні (з поліклінікою); рентгенолаборант поліклініки що передбачена Списком 1 код КП 3231; 3229 підстава ДК 003-2010, Постанова Кабінету - Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Проте, за результатами розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про відмову в призначені пенсії від 11.08.2025 №134650039319 відмовлено ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку.

В оскарженому рішенні відповідач вказав, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 10.09.1991 по 01.06.1996, згідно трудової книжки від 18.07.1995 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не внесено підстави зміни прізвища ОСОБА_2 . До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.01.1998 по 15.02.2019 на посаді медична сестра рентгенівського кабінету лікарні, згідно довідки №33/34/887 від 03.08.2020, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», оскільки в розділі ХХІІ постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 вищезазначена посада відсутня. Крім того, в довідці відсутня підстава видачі та надано не всі накази про результати атестації робочих місць.

Суд зазначає, що незарахування періоду роботи з 10.09.1991 по 01.06.1996, згідно трудової книжки від 18.07.1995 НОМЕР_1 позивачем не оскаржується, а тому суд не надає оцінку вказаній підставі для відмови у призначенні пенсії.

Водночас, суд вказує на те, що до відповідно розділу XIХ. Охорона здоров`я постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах включено: молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Як вже встановив суд, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Державній установі "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області" (правонаступник Сектору медичного забезпечення Головного управління МВС України у Львівській області) і за період з 19.01.1998 по 15.02.2019 за професією, посадою медична сестра рентгенівського кабінету лікарні (з поліклінікою); рентгенолаборант поліклініки.

Суд вказує на те, що посада позивача відповідає переліку, передбаченому розділом XIХ. Охорона здоров`я постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, - молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Вказане також підтверджується довідкою №33/34/887 від 03.08.2020, виданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», відповідно до якої вказана посада передбачена Списком 1 код КП 3231; 3229 підстава ДК 003-2010, Постанова Кабінету - Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Окрім цього, у вказаній довідці міститься підстава для видачі - наказ Управління МВС України у Львівській області від 21.01.1998 № 24 о/с.

Окрім цього, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №376/1528/17.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було.

Суд зауважує, для того щоб орган, що призначає пенсію, мав можливість всебічно, повно і об`єктивно установити право особи на одержання пенсії він наділений повноваженнями:

1. вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії;

2. в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058);

3. повідомляти заявника про те, які документи необхідно подати додатково (п. 1.7. Порядку № 22-1).

Позивачу не було запропоновано подати необхідні документи для призначення пенсії.

Також відповідач не довів, що, перш ніж прийняти рішення про призначення пенсії, для перевірки періодів роботи позивача він використав повноваження, надані частиною 3 статті 44 Закону № 1058.

Отже, суд відхиляє твердження відповідача, викладені в оскарженому рішенні, відповідно до яких до пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.01.1998 по 15.02.2019 на посаді медична сестра рентгенівського кабінету лікарні, згідно довідки №33/34/887 від 03.08.2020, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», оскільки в розділі ХХІІ постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 вищезазначена посада відсутня. Крім того, в довідці відсутня підстава видачі та надано не всі накази про результати атестації робочих місць.

Отже, спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, а оскаржуване рішення належить скасувати з огляду на його протиправність.

Щодо вимоги про призначення пенсії, то суд зазначає, що така задоволенню не підлягає з огляду на її передчасність, оскільки загальний розмір пільгового стажу позивача буде встановлено лише після зарахування окремих періодів роботи на виконання цього рішення.

Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 04.08.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 134650039319 від 11.08.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.01.1998 по 15.02.2019 за професією, посадою медична сестра рентгенівського кабінету лікарні (з поліклінікою); рентгенолаборант поліклініки до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до трудової книжки від 18.07.1995 НОМЕР_1 , довідки №33/34/887 від 03.08.2020, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 від 04.08.2025 із застосуванням статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020), та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та з урахуванням зарахованого стажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя Сидор Н.Т.