Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/19385/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/19385/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу з 21.04.2025 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 20% за проживання у гірській місцевості відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.04.2025 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі у розмірі 20% за проживання у гірській місцевості відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач має статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, та має право на пільги, визначені частиною другою статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а саме на збільшення пенсії на 20 відсотків. Однак з часу призначення пенсії, а саме з 21.04.2025, відповідач не збільшив пенсію на 20 відсотків, у зв`язку з чим позивач за захистом свого порушеного права звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 13.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році частина друга статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2025 року № 793 особі, яка вперше звертається за призначенням пенсії або державної допомоги, доплата встановлюється, якщо особа на дату звернення: фактично проживає не менше шести місяців підряд або працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського; не перебуває за кордоном; не сплачує (не сплачують на користь неї) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2025 № 134250013113 здійснено перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати 21 квітня 2025 становить 4777,30 грн., в тому числі: 796,22 грн. - підвищення як жителю гірського району; 4777,30 грн. розмір пенсії з надбавками. Доплата за проживання в гірському населеному пункті буде виплачена в найближчий виплатний період.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідно до даних наявних у електронному кабінеті наступна виплата, яку отримає позивач у листопаді, тобто у найближчий виплатний період становитиме 4777.30 грн - це пенсія за листопад 2025 року – отже відповідач продовжує не нараховувати доплату із 21.04.2025, а тому покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що ним призначено надбавку і така буде виплачена найближчим виплатним періодом є неправдивим, адже сума найближчої виплати повинна була б становити доплату за повні 6 (шість) місяців – травень, червень, липень, серпень, вересень і жовтень 2025 року та за 9 днів квітня 2025 року (21- 30.04.2025).

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

29.04.2025 позивач звернулась до Старосамбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058-IV), а саме у зв`язку із досягненням 60-ти річного віку. До поданої заяви позивачем долучено документи, що визначені Законом, у тому числі документ про надання статусу особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 05.10.2005 Тершівською сільською радою Старосамбірського району Львівської області (реєстраційний номер 684).

3 21.04.2025 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 згідно поданих документів та заяви від 29.04.2025. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу роботи 39 років 08 місяців 12 днів (стаж враховано по 24.01.2025), коефіцієнт стажу - 0,39667 та із середньомісячної заробітної плати 9500,57 грн. (15057,09 грн. х 0,63097, де 15057,09 грн. середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2022-2024 роки) за період роботи з 01.05.1989 по 30.04.1994 та з 01.07.2000 по 31.01.2025 згідно даних персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітку 0,63097. Розмір пенсійної виплати становить 3981,08 грн., а саме:

- 3768,59 грн. - розмір пенсії за віком (13356,69 грн. Х 0,39667);

- 212,49 грн. - доплата за 9 років понаднормового стажу.

19.09.2025 позивач звернулась до Старосамбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області, де їй надали відповідь Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 11.08.2025 № 15983- 16873/Л-52/8-1300/25. Із даної відповіді вбачається, що позивачу відмовлено у нарахуванні доплати до пенсії на 20% у відповідності до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки програмним забезпеченням ще не визначено порядок та розміри встановлення підвищень за проживання на території населеного пункту, що має статус гірського у 2025 році і після розроблення програмного забезпечення, особові рахунки одержувачів пенсії, в яких встановлено підвищення будуть переглянуті та доопрацьовані.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2025 № 134250013113 здійснено перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсійної виплати 21 квітня 2025 становить 4777,30 грн., в тому числі: 796,22 грн. - підвищення як жителю гірського району; 4777,30 грн. розмір пенсії з надбавками.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України.

Ст. 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Своєю чергою, згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Так, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи (пункт «а»).

Закон України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі Закон № 56/95-ВР) встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 56/95-ВР розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, законодавець визначив право особи на збільшення пенсії на 20 відсотків у тому разі, коли особа, яка її отримує, проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Відповідно до п. 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, під час призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»).

Суд встановив, що під час звернення за призначенням пенсії позивач надала відповідачу посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 05.10.2005 Тершівською сільською радою Старосамбірського району Львівської області (реєстраційний номер 684), відповідно до якого вона має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

З 21.04.2025 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, позивач, як особа, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, що підтверджується відповідним посвідченням, має право відповідно до частини другої статті 6 Закону № 56/95-ВР на збільшення розміру призначеної пенсії на 20 відсотків.

Однак, відповідач під час призначення пенсії позивачу не збільшив її розмір відповідно до частини другої статті 6 Закону № 56/95-ВР на 20 відсотків, мотивувавши таку поведінку у листі від 11.08.2025 № 15983-16873/Л-52/8-1300/25 тим, що відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році частина друга статті 6 Закону № 56/95-ВР застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тож тимчасово, до видання відповідної постанови, підвищення особам, які проживають в населених пунктах, яким надано статус «гірський», не встановлюється.

Оцінюючи вказану поведінку відповідача, суд ураховує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював чітку правову позицію щодо неприпустимості внесення змін до інших законів через закон про Державний бюджет України.

У рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та може призвести до скасування або обмеження прав і свобод громадян.

Також у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України підкреслив, що внесення змін до законів України через закон про Державний бюджет, зокрема щодо соціальних гарантій, є неконституційним, оскільки це призводить до звуження обсягу раніше встановлених гарантій.

Аналогічні правові висновки також сформовані Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 240/722/20, в якій зазначено, що метою та особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їхній соціальний захист, зокрема й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, під час прийняття закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Суд зазначає, що закон України "Про Державний бюджет України" є актом щорічної дії, який визначає основні показники доходів і видатків державного бюджету, а також напрями бюджетної політики на відповідний рік. Змістовно цей закон має обмежене регулювальне призначення й не може використовуватись як засіб для внесення змін до чинного законодавства, тим більше до законів, які встановлюють права, обов`язки та гарантії громадян.

Відповідно до ст.ст. 6, 8, 19 та 92 Конституції України законодавство України має відповідати принципам верховенства права, стабільності та юридичної визначеності. Зокрема, положення статті 92 Основного Закону чітко визначають, що виключно законами України визначаються права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

Слід також звернути увагу на зміст п. 6 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відповідно до якого у 2025 році частина друга статті 6 Закону № 56/95-ВР застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Зазначене положення, по суті, змінює зміст передбаченої ним норми спеціального закону, надаючи Уряду України повноваження визначати порядок і розміри підвищення пенсій громадянам, які проживають у гірських населених пунктах.

Проте, на час звернення позивача за призначенням пенсії (21.04.2025) Кабінет Міністрів України не видав жодного нормативно-правового акта, який би конкретизував або реалізовував таку делеговану норму.

Внаслідок цього позивач, як особа, якій надано статус особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, фактично був позбавлений гарантованого йому ч. 2 ст.6 Закону № 56/95-ВР права на підвищення розміру призначуваної пенсії на 20 відсотків.

Це суперечать принципам правової визначеності, що є складовою верховенства права, а також порушує права громадян, гарантовані чинним законодавством. Конституційний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній, зокрема у рішенні від 09 липня 1998 року № 11-рп/98, наголосив, що жоден закон про Державний бюджет не може змінювати чи призупиняти дію інших законів, прийнятих у встановленому порядку, зокрема тих, що визначають соціальні гарантії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїй судовій практиці (зокрема, постанова від 17 квітня 2018 року у справі № 826/12123/16) звертала увагу на недопустимість внесення змін до законодавства у спосіб прийняття закону про Державний бюджет, оскільки це порушує основи публічного права та норми Конституції України.

Суд вказує на те, що гарантії, встановлені спеціальними законами, не можуть бути обмежені або скасовані актами тимчасового характеру, яким є закон про Державний бюджет.

Верховний Суд у справі № 640/9677/20 зазначив, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Це право має абсолютний характер і не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави. Його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відсутність затвердженого Урядом України порядку або процедури реалізації тієї чи іншої соціальної гарантії, зокрема встановлення розміру державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не може бути підставою для відмови особі у наданні передбаченого законом соціального забезпечення.

Слід зазначити, що у спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не звільнявся від обов`язку забезпечити реалізацію соціального права позивача виключно через те, що відповідний нормативний акт або порядок його реалізації не був розроблений чи затверджений на момент звернення позивача за призначенням пенсії.

Водночас суд також ураховує, що вже станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02 липня 2025 року № 793 «Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», у 2025 році (далі Постанова № 793), якою Уряд України установив, що:

- особам, яким встановлено статус громадянина (громадянки), який (яка) проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, у 2025 році щомісяця надається доплата, зокрема до пенсії у розмірі, визначеному відповідно до частини другої статті 6 Закону № 56/95-ВР;

- особі, яка вперше звертається за призначенням пенсії або державної допомоги, доплата встановлюється, якщо особа на дату звернення:

фактично проживає не менше шести місяців підряд або працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського;

не перебуває за кордоном;

не сплачує (не сплачують на користь неї) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України.

Отже, Постанова № 793, по суті, лише визначає механізм підтвердження факту проживання, роботи чи навчання особи на території гірського населеного пункту та не містить положень, які б обмежували або скасовували право такої особи на відповідні соціальні гарантії, зокрема на збільшення розміру пенсії на 20 відсотків.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2025 № 134250013113 здійснено перерахунок пенсії, розмір пенсійної виплати 21 квітня 2025 становить 4777,30 грн., в тому числі: 796,22 грн. - підвищення як жителю гірського району; 4777,30 грн. розмір пенсії з надбавками. Доплата за проживання в гірському населеному пункті буде виплачена в найближчий виплатний період.

Однак, станом на час ухвалення цього судового рішення відповідач не надав суду жодних доказів виплати пенсії позивачу з 21.04.2025 із збільшенням її розміру на 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до частини другої статті 6 Закону № 56/95-ВР, за результатами перегляду та доопрацювання відповідно до положень Постанови № 793, тому вказані аргументи відповідача є безпідставними.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 21.04.2025 із збільшенням пенсії на 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 15 лютого 1995 року №56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд вказує на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2025 № 134250013113 здійснено перерахунок пенсії, розмір пенсійної виплати 21 квітня 2025 становить 4777,30 грн., в тому числі: 796,22 грн. - підвищення як жителю гірського району; 4777,30 грн. розмір пенсії з надбавками, тобто відповідачем проведено перерахунок пенсії з 21.04.2025.

Як вказує позивач, відповідно до даних наявних у електронному кабінеті наступна виплата, яку отримає позивач у листопаді, тобто у найближчий виплатний період становитиме 4777.30 грн - це пенсія за листопад 2025 року.

Отже, відповідач відновив право позивача на нарахування і виплату позивачу пенсії позивачу з 01.11.2025 із збільшенням пенсії на 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 15 лютого 1995 року №56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Як встановив суд, відповідачем проведено перерахунок пенсії з 21.04.2025, проте матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем перерахованої пенсії позивача за період з 21.04.2025 по 31.10.2025.

З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити виплату щомісячної надбавки до пенсії позивача у розмірі 20 відсотків з 21.04.2025 (з дати призначення) по 31.10.2025 як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків з 21.04.2025 по 31.10.2025 як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків з 21.04.2025 по 31.10.2025 як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна