Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №380/13528/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/13528/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 104850013322 від 11.06.2026, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26 квітня 2026 року;

- витребувати матеріали пенсійної справи.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки, на переконання позивача, відповідач безпідставно не врахував належно підтверджений період її постійного проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - у смт. Поліське Поліського району Київської області. Позивач зазначає, що факт такого проживання підтверджується сукупністю документів - архівною довідкою Іванківського архівного сектору архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 31.07.2025 № 05-07/693 з долученими адресними листками прибуття та вибуття, довідкою відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради Київської області від 19.06.2026 № 53 про навчання у Поліській середній школі № 1, а також посвідченням особи, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення (категорія 2). Позивач також посилається на те, що відповідач не скористався наданим йому правом витребувати відповідні документи та поклав на заявника наслідки неповноти зібраних доказів.

Ухвалою судді від 06.07.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що документами, які засвідчують особливий статус особи при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. Відповідач указав, що однією з обов`язкових умов для призначення пенсії за статтею 55 Закону № 796 є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а також підтвердження факту проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше 2 років. На переконання відповідача, наданими документами такий факт не підтверджено, оскільки не надано документів про період постійного проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення, виданих органами місцевого самоврядування, а в архівній довідці від 31.07.2025 № 05-07/693 період проживання не вказано, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позов, відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Наровля Гомельської області та має статус особи, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

3 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності структурним підрозділом, що розглядав документи позивача та приймав рішення, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 104850013322 від 11.06.2026 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв`язку з непідтвердженням періоду постійного проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву, страховий стаж позивача визначено відповідачем у розмірі 35 років 06 місяців 23 дні, вік заявника на дату звернення - 51 рік 01 місяць 08 днів; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Підставою для відмови стало те, що, на думку відповідача, наданими документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, оскільки не надано документів про період постійного проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення, виданих органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), а в архівній довідці від 31.07.2025 № 05-07/693 період проживання не вказано.

Разом з тим, як установлено судом, до заяви про призначення пенсії та до матеріалів справи позивачем долучено архівну довідку Іванківського архівного сектору архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 31.07.2025 № 05-07/693, згідно з якою у складі архівного фонду «Архівна адресно-довідкова картотека ліквідованих населених пунктів Поліського та Чорнобильського районів Київської області» зберігаються та надаються копії документів щодо реєстрації місця проживання позивача по АДРЕСА_1 , зокрема адресний листок прибуття ОСОБА_3 від 03.03.1981, адресний листок прибуття ОСОБА_4 від 25.09.1981 та адресний листок вибуття ОСОБА_4 від 02.10.1991.

Крім того, згідно з довідкою відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради Київської області від 19.06.2026 № 53 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчалася у Поліській середній школі № 1 смт. Поліське Поліського району Київської області у період з 1982 по 1990 рік.

Із наведених документів у їх сукупності слідує, що позивач проживала у смт. Поліське у період, що охоплює як момент аварії на Чорнобильській атомній електростанції (26.04.1986), так і станом на 01.01.1993.

Населений пункт Поліське Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 (розділ 2, пункт 12).

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсійний вік зменшується на 4 роки (початкова величина) та додатково на 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058 у період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 33 років. Відтак, у 2026 році для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 9 років відповідно до статті 55 Закону № 796 необхідним є страховий стаж не менше 24 років (33 - 9).

Суд встановив, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії стало, на думку відповідача, непідтвердження періоду постійного проживання позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше 2 років. Таким чином, спір зводиться до правомірності висновку відповідача про відсутність документального підтвердження такого періоду проживання позивача.

Відповідно до статті 15 Закону № 796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється місцевими радами народних депутатів на цих територіях.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, документи про період (періоди) проживання (роботи) на відповідних територіях, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження, видана уповноваженими органами, а також посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що факт постійного проживання позивача у смт. Поліське Поліського району Київської області - у населеному пункті, віднесеному до зони безумовного (обов`язкового) відселення, - у період, що охоплює момент аварії на Чорнобильській атомній електростанції (26.04.1986) та станом на 01.01.1993, підтверджується сукупністю документів: архівною довідкою Іванківського архівного сектору архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 31.07.2025 № 05-07/693 з долученими адресними листками прибуття (від 03.03.1981, від 25.09.1981) та вибуття (від 02.10.1991), довідкою відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради Київської області від 19.06.2026 № 53 про навчання позивача у Поліській середній школі № 1 у період з 1982 по 1990 рік, а також посвідченням особи, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення (категорія 2), серії НОМЕР_1 .

Доводи відповідача про те, що в архівній довідці від 31.07.2025 № 05-07/693 не вказано періоду проживання, а також про відсутність окремого документа про період постійного проживання (роботи), виданого органом місцевого самоврядування, суд відхиляє з огляду на таке.

Архівна довідка від 31.07.2025 № 05-07/693 містить відомості про адресні листки прибуття та вибуття позивача за конкретними датами, що дають змогу встановити період її проживання у смт. Поліське. У сукупності з довідкою про навчання позивача у Поліській середній школі № 1 у період з 1982 по 1990 рік та посвідченням особи, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, ці документи узгоджуються між собою та підтверджують факт постійного проживання позивача у цій зоні у необхідний період. Належність зазначених документів саме позивачу сумнівів не викликає з урахуванням установлених судом обставин зміни прізвища позивача з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Суд звертає увагу, що пенсійне законодавство не може тлумачитися у спосіб, що покладає на особу негативні наслідки недоліків ведення первинної облікової документації органами місцевого самоврядування чи архівними установами, на які особа не могла впливати. Та обставина, що будинкові книги (книги реєстрації мешканців) багатоквартирних будинків смт. Поліське на зберігання до архівного відділу не надходили, на що вказано у самій архівній довідці, не може ставитися у вину позивачу за наявності інших узгоджених між собою доказів проживання.

Аналогічного підходу дотримується судова практика, згідно з якою формальна відмова органу пенсійного забезпечення у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку не ґрунтується на нормах закону, якщо факт проживання особи на території радіоактивного забруднення підтверджується наявними довідками та документами про реєстрацію місця проживання. Водночас наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною та достатньою підставою для призначення пенсії зі зниженням віку відповідно до статті 55 Закону № 796, оскільки положеннями цієї норми чітко встановлені умови, за яких пенсійний вік зменшується, - зокрема відповідний період проживання (роботи) у зоні станом на 01.01.1993; такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» орган, що призначає пенсію, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб. Відтак за наявності у відповідача сумнівів щодо періоду проживання позивача він не був позбавлений можливості та, з огляду на завдання органу пенсійного забезпечення, мав вжити заходів щодо витребування додаткових документів (відомостей з погосподарських книг, адресно-довідкової картотеки тощо), а не покладати на заявника наслідки неповноти доказів. Натомість відповідач, не скориставшись наданим йому правом, формально відхилив надані позивачем документи.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 104850013322 від 11.06.2026 з мотивів непідтвердження періоду постійного проживання позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення є необґрунтованим і таким, що прийняте без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про право позивача на пенсію.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас суд враховує, що визначення наявності та обчислення страхового стажу, оцінка достатності його тривалості для призначення конкретного виду пенсії та визначення розміру зниження пенсійного віку, а також власне призначення пенсії належать до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України. Суд не вправі підміняти орган пенсійного забезпечення та самостійно встановлювати тривалість страхового стажу, визначати розмір зниження пенсійного віку й вирішувати питання про призначення пенсії, оскільки це призвело б до втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень; разом з тим суд не може перебирати на себе повноваження органу, який в силу закону зобов`язаний прийняти відповідне рішення за результатами розгляду документів заявника.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що оцінка достатності страхового стажу позивача та визначення розміру зниження пенсійного віку з урахуванням підтвердженого періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення потребують здійснення відповідних обчислень органом пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 з урахуванням висновків суду щодо підтвердження періоду її постійного проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - у смт. Поліське Поліського району Київської області - документами: архівною довідкою Іванківського архівного сектору архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 31.07.2025 № 05-07/693 з адресними листками прибуття та вибуття, довідкою відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради Київської області від 19.06.2026 № 53 та посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити позивачу пенсію з 26 квітня 2026 року задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки право на призначення та виплату конкретного виду пенсії, а також дата, з якої пенсія підлягає призначенню, можуть бути визначені лише за результатами повторного розгляду заяви позивача органом пенсійного забезпечення з урахуванням обчисленого страхового стажу та визначеного розміру зниження пенсійного віку. Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 у разі виникнення права на пенсію вона призначається з дня звернення за нею, а пенсія за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, що має бути враховано відповідачем під час повторного розгляду заяви.

Таким чином, поданий позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до статті 139 КАС України з урахуванням результатів вирішення справи. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат не надано, відтак такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 104850013322 від 11.06.2026, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 03.06.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.