Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/5635/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/5635/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гардецької Лідії Іванівни до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Львівської митниці (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/300003/2 від 11.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення транспортного засобу декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний автомобіль з описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості декларант надав документи, які містять усі відомості щодо ціни автомобіля та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного автомобіля, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 22.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зміну виду провадження.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу автомобіля. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем автомобіля діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

Позивач уклав із компанією «UA Motors LLC», Сполучені Штати Америки договір дарування транспортного засобу від 12.08.2025. Договір підписаний сторонами у місті Парма, район Куягога, штат Огайо, США та посвідчений нотаріусом штату Огайо США ОСОБА_2 .

Відповідно до істотних умов договору дарувальник подарував, а обдарована прийняла, транспортний засіб, а саме автомобіль марки: GMC; модель: SIERRA; номер кузова: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2021; модельний рік виготовлення: 2022; тип двигуна: бензиновий. Відчужений транспортний засіб придбано дарувальником на аукціоні www.heavysalvage.com за суму 8000 (вісім тисяч) доларів США та передається обдарованому безкоштовно.

Відповідно до інвойсу №115977 від 21.04.2025 позивач придбала у продавця товар «Автомобіль вантажний, призначений для перевезення вантажів, що був у використанні».

З метою митного оформлення вказаного автомобіля декларант позивача подав до митного органу митну декларацію №25UA209230093352U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA209270011478U6 митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант в митній декларації вказав такі документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №115977 від 21.04.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №115977 від 21.04.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару

№1 від 13.10.2025; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями звіт від 13.10.2025; Некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 – 3021, 3023) аукціон від 13.10.2025; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.04.2025; Інші некласифіковані документи довідка євро від 06.11.2025; Інші некласифіковані документи фото від 13.10.2025; Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МС 384896 від 23.09.1998; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209270011478U6 від 06.11.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

У відповідь на вимогу митного органу декларант позивача повідомив, що всі необхідні документи для митного оформлення товару долучені до декларації, інші документи надати неможливо.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/300003/2 від 11.11.2025.

Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «інформація з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.jdpower.com/cars/2022/gmc/sierra-1500-limited/extended-cab-pro-4wd, де вартість такого автомобіля становить 23 250 дол. США + заявлені декларантом транспортні витрати 1 600 дол. США, що в сумі 24 850 дол. США».

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю й оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2025/000388. З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі – МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, – центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів – основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку – учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З викладених норм права висновується, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, 16.09.2022 у справі №804/2708/18, від 18.05.2022 у справі №620/1735/20, від 21.09.2023 у справі №520/18432/21.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у справі №520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді цієї справи.

Під час розгляду справи суд встановив, щ позивач уклав із компанією «UA Motors LLC», Сполучені Штати Америки договір дарування транспортного засобу від 12.08.2025. Договір підписаний сторонами у місті Парма, район Куягога, штат Огайо, США та посвідчений нотаріусом штату Огайо США ОСОБА_2 .

Відповідно до істотних умов договору дарувальник подарував, а обдарована прийняла, транспортний засіб, а саме автомобіль марки: GMC; модель: SIERRA; номер кузова: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2021; модельний рік виготовлення: 2022; тип двигуна: бензиновий. Відчужений транспортний засіб придбано дарувальником на аукціоні www.heavysalvage.com за суму 8000 (вісім тисяч) доларів США та передається обдарованому безкоштовно.

Відповідно до інвойсу №115977 від 21.04.2025 позивач придбала у продавця товар «Автомобіль вантажний, призначений для перевезення вантажів, що був у використанні».

Декларант позивача з метою митного оформлення вказаного автомобіля подав до митного органу митну декларацію 06.11.2025 №25UA209230093352U6, в якій митна вартість товару, що імпортується, визначена за основним методом – за ціною договору (контракту).

Як зазначено в картці відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації декларант вказав такі документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №115977 від 21.04.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №115977 від 21.04.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 13.10.2025; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями звіт від 13.10.2025; Некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 – 3021, 3023) аукціон від 13.10.2025; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.04.2025; Інші некласифіковані документи довідка євро від 06.11.2025; Інші некласифіковані документи фото від 13.10.2025; Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МС 384896 від 23.09.1998; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209270011478U6 від 06.11.2025.

Втім, зі змісту оскарженого рішення встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Тому, відповідач надіслав декларанту пропозицію, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачу запропоновано надати: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспорті (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а сам: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вимогу митного органу декларант позивача повідомив, що всі необхідні документи для митного оформлення товару долучені до декларації, інші документи надати неможливо.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митої декларації №25UA209270011478U6 документах зазначає таке:

- відповідно до частини 1 статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Однак касові або товарні чеки до митного оформлення декларантом не надавалися, будь-які документи про оплату товару відсутні;

- в графі 44 МД під кодом 3007 декларантом внесено реквізити такого документу з номером 1 від 13.10.2025. Однак такий документ до митного оформлення не надавався. Також не було надано жодних документів, які підтверджували б транспортні витрати, що є порушенням вимог частини 2 статті 53 МК України.

Щодо зауважень відповідача щодо ненадання касових або товарних чеків, документів на оплату, суд зауважує, що між сторонами укладено договір дарування транспортного засобу від 12.08.2025. За умовами вказаного договору сторони погодили, що автомобіль марки: GMC; модель: SIERRA; номер кузова: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2021; модельний рік виготовлення: 2022; тип двигуна: бензиновий, передається обдарованому (позивачу) безкоштовно.

Отже за умов договору дарування позивач отримала транспортний засіб безкоштовно.

При цьому, умовами договору передбачено, що відчужуваний транспортний засіб придбано дарувальником на аукціоні www.heavysalvage.com за суму 8000 (вісім тисяч) доларів США.

Аналогічна вартість транспортного засобу зазначена в інвойсі №115977 від 21.04.2025 та документами з аукціону, які надавалися до митного оформлення.

Таким чином, умовами договору не передбачалося проведення розрахунку шляхом банківського переказу, внесення коштів на рахунок продавця або використання іншої безготівкової форми оплати. Відсутність у позивача платіжної інструкції, банківської виписки чи іншого документа про безготівкове перерахування коштів відповідає погодженому сторонами способу розрахунків, тим паче коли за умовами договору не передбачено проведення жодних розрахунків. Отже, сама по собі відсутність згаданих документів не свідчити про недостовірність зазначеної у договорі вартості автомобіля.

За таких обставин договір дарування транспортного засобу від 12.08.2025 є належним документом, який підтверджує вартість товару та містить усі необхідні відомості для його ідентифікації, а отже відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Натомість суд зазначає, що однією із підстав для прийняття оскарженого рішення стало те, що до митного оформлення позивач не надавалися належні документи, що підтверджують таку складову митної вартості, як вартість транспортних витрат оцінюваного автомобіля.

Так, відповідно до змісту дарування транспортного засобу від 12.08.2025 сторонами не встановлено умов та порядку доставки, транспортування автомобіля.

Із змісту МД суд встановив, що декларант позивача серед документів вказав документ із кодом « 3007» №1 від 13.10.2025. Відповідно до картки відмови документ №1 від 13.10.2025 визначений як «Документ, що підтверджує вартість перевезення товару».

Проте в оскарженому рішенні відповідач зазначив, що документ із кодом « 3007» №1 від 13.10.2025 до митного оформлення декларантом не надано.

Митний орган сформував та надіслав пропозицію, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Серед документів було запропоновано подати, зокрема, транспорті (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а сам: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування.

Однак декларант позивача у відповідь на пропозицію відповідача подав заяву, в якій вказав що всі необхідні документи для митного оформлення товару долучені до декларації, інші документи надати неможливо.

При цьому, ні документа про вартість перевезення із кодом « 3007» №1 від 13.10.2025, ні докази подання такого митному органу представником позивача до суду не надано.

Жодних інших документів із відомостями про вартість транспортних витрат оцінюваного автомобіля від місця укладення договору дарування м. Парма, штат Огайо США до митного кордону України та до місця призначення декларант позивача до митного органу не подавав. Також такі документи не надано і до суду.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи не містять всієї інформації щодо витрат на транспортно-експедиційні витрати.

Таким чином, декларантом не спростовано сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.

Викладені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.

За вказаних обставин митним органом було обґрунтовано виставлені вимоги про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Водночас як встановлено під час розгляду справи позивач не надав митному органу жодного із вказаних у вимогах документів для спростування виявлених розбіжностей.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (статті 58 МК України).

З огляду на встановлені обставини справи і викладені норми права суд висновує, що декларантом позивача не спростовано сумнів митного орагану в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачена пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.

Надані позивачем копії документів не надали митному органу можливості пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд також враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару, з урахуванням витрат на транспортування товару. Водночас надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України.

Отже, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішень про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості встановлено, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала «інформація з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.jdpower.com/cars/2022/gmc/sierra-1500-limited/extended-cab-pro-4wd, де вартість такого автомобіля становить 23 250 дол. США + заявлені декларантом транспортні витрати 1 600 дол. США, що в сумі 24 850 дол. США».

Суд зазначає, що в оскарженому рішенні митний орган виклав достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 МК України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, відповідач під час здійснення митного контролю та прийняття оскарженого рішення діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладена суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Львівська митниця (79000, вул. Костюшка Т.,1, м. Львів; ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Кравців Олег Романович