Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №380/13536/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/13536/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіпротиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром і невиплати у зв`язку з цим проіндексованого розміру пенсії з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням індексації пенсійної виплати з 01.03.2025 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та з 01.03.2026 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, без обмеження сукупної пенсійної виплати максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання судових рішень Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справах № 380/24026/24 та № 380/24031/24, які набрали законної сили, пенсійний орган зобов`язаний був виплачувати позивачу пенсію з урахуванням індексацій за 2022– 2024 роки та щомісячної доплати у сумі 2 000 грн за постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, отримавши відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.04.2026 № 1300-0902-8/61264 на адвокатський запит разом із копіями розпоряджень і протоколів перерахунку, позивач виявив, що під час чергових перерахунків пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 відповідач вкотре протиправно застосував обмеження пенсійної виплати максимальним розміром. Зокрема, у протоколах перерахунку суму пенсії штучно зрізано до величини 32 376,66 грн рівно на суму належних індексацій за 2025 та 2026 роки (1 500,00 грн та 2 595,00 грн відповідно), і лише до цієї заниженої суми застосовано подальше зниження згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778, що призвело до фактичної невиплати індексації та істотного заниження розміру виплачуваної пенсії. Позивач стверджує, що внаслідок визнання частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у спеціальному законі відсутня правова норма, яка б дозволяла обмежувати максимальний розмір військової пенсії.

Ухвалою від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17 липня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що статтями 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено спеціальний порядок, за яким у період воєнного стану пенсії, призначені за спеціальними законами (включаючи Закон № 2262-XII), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до суми перевищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778. Відповідач зазначає, що оскільки позивач не є особою, яка брала участь у бойових діях із захисту суверенітету України, починаючи з 2014 року, обмежувальні коефіцієнти застосовано правомірно в межах бюджетних обмежень особливого періоду, а перевищення десяти прожиткових мінімумів виключає можливість безперешкодної виплати повної суми пенсії з індексаціями.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером (проходив військову службу на посаді командира авіаційної ланки бомбардувального авіаційного полку у військовому званні «майор»), був звільнений з військової служби у запас за віком та з 02 листопада 1995 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років за нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійна справа № ХВ46996 - Міноборони) у розмірі 90% грошового забезпечення при вислузі 39 років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 380/24026/24, яке набрало законної сили, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати з 01.07.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 пенсію ОСОБА_1 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (максимальним розміром), та здійснити її виплату з урахуванням індексацій, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 380/24031/24, яке набрало законної сили, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» відповідач провів черговий перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року.

Відповідно до протоколу перерахунку за пенсійною справою № ХВ46996 від 26.02.2025 нарахований підсумок пенсії позивача з надбавками склав 33 876,66 грн, у тому числі:

основний розмір пенсії (90% від грошового забезпечення 26 682,90 грн) - 24 014,61 грн;

індексація за 2022 рік - 3 362,05 грн;

індексація за 2023 рік - 1 500,00 грн;

індексація за 2024 рік - 1 500,00 грн;

індексація за 2025 рік (11,5%) - 1 500,00 грн;

щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 - 2 000,00 грн.

Разом з тим, як слідує зі змісту цього ж протоколу, відповідач зафіксував у розрахунку рядок: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 32 376,66 грн», тобто фактично обмежив нараховану пенсійну виплату шляхом відкидання суми індексації за 2025 рік у розмірі 1 500,00 грн (33 876,66 грн - 1 500,00 грн = 32 376,66 грн). У подальшому саме до вказаної заниженої суми 32 376,66 грн пенсійним органом було застосовано механізм зменшення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, у результаті чого розмір пенсії до фактичної виплати з 01.03.2025 було встановлено у сумі лише 27 184,40 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» пенсійним органом з 01 березня 2026 року знову здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 17.04.2026 розрахований підсумок пенсії позивача з усіма надбавками та доплатами склав 36 471,66 грн (із урахуванням нарахованої індексації за 2026 рік у розмірі 2 595,00 грн). Проте пенсійний орган повторно вніс запис: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 32 376,66 грн», зрізавши на цей раз сукупний розмір обох останніх індексацій за 2025 та 2026 роки загальною сумою 4 095,00 грн (1 500,00 грн + 2 595,00 грн). Надалі до цієї ж штучно обмеженої величини 32 376,66 грн пенсійний орган застосував понижуючі коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, встановивши суму до виплати з 01.03.2026 у розмірі 28 780,16 грн.

07 квітня 2026 року представник позивача направив до відповідача адвокатський запит № 22, у якому просив надати письмові роз`яснення та копії документів щодо складових пенсії ОСОБА_1 , причин фактичного непроведення індексації у 2025-2026 роках та підстав повторного застосування обмеження пенсії максимальним розміром всупереч судовим рішенням у справах № 380/24026/24 та № 380/24031/24.

Листом від 17 квітня 2026 року № 1300-0902-8/61264 за підписом начальника юридичного управління Ольги Страхоцької Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що його пенсійне забезпечення переглянуто, однак виплата здійснюється з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів.

Незгода позивача з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо штучного обмеження розміру нарахованої пенсії максимальним розміром та невиплати у повному обсязі встановлених постановами Уряду сум індексацій за 2025 та 2026 роки стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив встановлює межі правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень, виключаючи будь-який суб`єктивний розсуд або застосування дискреційних підходів, наслідком яких є погіршення правового становища особи чи протиправне звуження обсягу гарантованих державою соціальних прав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Зазначені конституційні гарантії обумовлюють особливий публічно-правовий статус військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби. Необхідність підвищених державних гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян пов`язана з виконанням ними завдань, які пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, фахової та психофізичної придатності.

Спеціальним законом, що регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

За загальними правилами конкуренції правових норм норма спеціального закону має абсолютний пріоритет над нормами загального законодавства (lex specialis derogat legi generali). Відтак норми Закону № 2262-XII підлягають застосуванню до спірних правовідносин як спеціальні та визначальні.

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») передбачалося, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення вказані нормативні положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення — тобто з 20 грудня 2016 року.

У пункті 2.2 мотивувальної частини Рішення № 7-рп/2016 Конституційний Суд України констатував, що статус військовослужбовців зумовлює високий рівень їх соціальної захищеності; встановлення законодавцем обмежень щодо виплати пенсій максимальним розміром є неприпустимим звуженням сутності змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що прямо порушує частини першу та другу статті 17, частину першу статті 46, частину третю статті 22 Конституції України.

Згідно зі статтею 151-2 та частиною другою статті 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Водночас Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII було викладено в іншій редакції, якою слова «тимчасово, по 31 грудня 2017 року» доповнено текст чинної на момент прийняття акта норми.

Внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зміни до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII не створили правових наслідків відновлення обмеження пенсії, оскільки на момент набрання чинності цим Законом (01.01.2017) норма частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність внаслідок її визнання неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Оскільки внесені зміни стосувалися суто часових меж дії норми, яка вже перестала існувати у правовому порядку, Закон № 1774-VIII не відновив і не міг відновити дію скасованого неконституційного обмеження.

Відтак, починаючи з 20 грудня 2016 року у спеціальному Законі України № 2262-XII взагалі відсутня норма права, яка б встановлювала обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців.

Суд також наголошує на неправомірності застосування пенсійним органом положень статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) як підстави для обмеження військової пенсії.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, із посиланням на приписи Закону № 3668-VI є протиправним. Закон № 2262-XII є спеціальним законодавчим актом, який має безумовний пріоритет перед загальними нормами пенсійного законодавства. Положення статті 2 Закону № 3668-VI кореспондувалися з положеннями частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, і після визнання останньої неконституційною норми Закону № 3668-VI не можуть застосовуватися самостійно для обмеження пенсій, що призначені військовослужбовцям.

Крім того, факт незаконності обмеження пенсійної виплати ОСОБА_1 максимальним розміром уже має преюдиційний характер для учасників цієї справи.

Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справах № 380/24026/24 та № 380/24031/24, які набрали законної сили та є чинними, встановлено, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром, включно з індексаціями за 2022-2024 роки та доплатою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.

Згідно з частиною другою статті 14 та частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, фізичних осіб і підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов повторне введення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області показника максимального розміру пенсії (обмеження десятьма прожитковими мінімумами) під час перерахунків у 2025 та 2026 роках є свідомим ігноруванням преюдиційних судових рішень, що нівелює обов`язковість судового акта та прямо суперечить статті 129-1 Конституції України.

Щодо здійснення індексації пенсії позивача за 2025 та 2026 роки суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

За приписами статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Отже, індексація пенсії є фундаментальною державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів та недопущення зниження їхнього життєвого рівня в умовах інфляційних процесів.

Згідно з пунктом 1 та підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01 березня 2025 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII (з урахуванням попередніх індексацій за постановами КМУ № 118, № 168 та № 185), військовослужбовцям підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,115. При цьому абзацом третім пункту 3 вказаної постанови встановлено граничний розмір такого збільшення, який не може перевищувати 1 500,00 грн.

Відповідно до пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з 01 березня 2026 року розміри пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII (з урахуванням попередніх індексацій за постановами КМУ № 118, № 168, № 185 та № 209), підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,121. Згідно з абзацом третім пункту 3 цієї ж постанови максимальний розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії обмежено сумою 2 595,00 грн.

Суд зазначає, що ані постанова Уряду № 209, ані постанова № 236, якими регламентовано проведення щорічної індексації пенсійних виплат, не містять жодних правових приписів чи застережень про необхідність застосування обмеження нарахованої пенсії десятьма прожитковими мінімумами або правил, які б дозволяли органу Пенсійного фонду України поглинати чи нівелювати встановлене підвищення шляхом застосування граничного розміру пенсії.

Судом досліджено залучені до матеріалів справи офіційні протоколи перерахунку пенсії ОСОБА_1 за особовим рахунком № ХВ46996 та встановлено такі фактичні обставини проведення нарахувань відповідачем.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 26.02.2025 базовий розмір пенсії позивача (90% грошового забезпечення 26 682,90 грн) становить 24 014,61 грн.

При проведенні перерахунку з 01.03.2025 пенсійний орган нарахував індексацію за 2022 рік у розмірі 3 362,05 грн, за 2023 рік - 1 500,00 грн, за 2024 рік - 1 500,00 грн, за 2025 рік - 1 500,00 грн, а також врахував щомісячну доплату за постановою КМУ № 713 у сумі 2 000,00 грн. Загальний розрахований підсумок пенсії з усіма надбавками та підвищеннями склав 33 876,66 грн.

Проте безпосередньо під рядком підсумку нарахованої пенсії відповідач увів графу: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 32 376,66 грн».

Простий арифметичний аналіз свідчить, що різниця між фактично нарахованим розміром пенсії (33 876,66 грн) та сумою, визначеною пенсійним органом «з урахуванням максимального розміру пенсії» (32 376,66 грн), становить рівно 1 500,00 грн (33 876,66 грн - 32 376,66 грн = 1 500,00 грн). Тобто відповідач, формально відобразивши нарахування індексації за 2025 рік у розрахункових документах, одночасно повністю зрізав її шляхом штучного застосування максимального розміру пенсії.

Аналогічний алгоритм протиправного обмеження застосовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області і під час чергового перерахунку з 01 березня 2026 року.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 17.04.2026 з урахуванням нової індексації за 2026 рік у сумі 2 595,00 грн підсумок пенсії позивача з усіма належними надбавками та доплатами склав 36 471,66 грн.

Однак пенсійний орган знову зафіксував незмінний запис: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 32 376,66 грн». Унаслідок таких дій відповідача із загального розміру пенсії було протиправно вилучено вже сукупний розмір двох останніх індексацій за 2025 та 2026 роки, що становить 4 095,00 грн (36 471,66 грн - 32 376,66 грн = 4 095,00 грн, тобто 1 500,00 грн + 2 595,00 грн).

У подальшому відповідач саме до цієї заниженої та штучно обмеженої величини 32 376,66 грн застосував діапазони та понижуючі коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778, вивівши кінцеві суми до виплати у розмірах лише 27 184,40 грн (у 2025 році) та 28 780,16 грн (у 2026 році).

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на норми статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийнятих на їх виконання постанов Уряду № 1 і № 1778 як на підставу правомірності своїх дій.

Вказані норми бюджетного законодавства та підзаконні постанови Уряду визначають порядок та коефіцієнти виплати спеціальних пенсій у період воєнного стану до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів. Проте ці акти жодним чином не уповноважують пенсійний орган вчиняти попереднє, окреме протиправне обмеження нарахованого розміру пенсії за статтею 43 Закону № 2262-XII, положення якої визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Застосування органом Пенсійного фонду України обмеження максимальним розміром на стадії підбиття підсумку пенсії перед застосуванням бюджетних коефіцієнтів спотворює вихідну базу розрахунку, повністю анулює підвищення пенсії від індексації та є самостійним протиправним діянням суб`єкта владних повноважень, вчиненим на порушення статті 19 Конституції України та всупереч обов`язковим рішенням суду у справах № 380/24026/24 і № 380/24031/24.

Здійснення перерахунку пенсії без фактичної виплати нарахованої суми індексації перетворює законодавчо встановлений компенсаційний механізм у формальну фікцію, позбавляючи військового пенсіонера конституційної гарантії на достатній соціальний захист.

За таких обставин дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром і невиплати проіндексованого розміру пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 є протиправними.

Для належного та повного поновлення порушеного права ОСОБА_1 відповідача належить зобов`язати здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням індексації пенсійної виплати з 01.03.2025 за постановою Кабінету Міністрів України № 209 та з 01.03.2026 за постановою Кабінету Міністрів України № 236 без обмеження сукупної пенсійної виплати максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб), із виплатою різниці між належною до сплати та фактично виплаченою сумою пенсії.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів законності застосування обмеження максимальним розміром до пенсії ОСОБА_1 під час проведення індексацій у 2025 та 2026 роках.

З огляду на повне задоволення позовних вимог розподіл судових витрат здійснюється за правилами частини першої статті 139 КАС України.

Позивач сплатив судовий збір за звернення до суду з даним адміністративним позовом у розмірі 1 331,20 грн, . Зазначена документально підтверджена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром і невиплати у зв`язку з цим проіндексованого розміру пенсії з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та з 01 березня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з урахуванням індексації пенсійної виплати з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та з 01 березня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236, без обмеження сукупного розміру пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний