Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №380/13120/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/13120/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.05.2026 року №262740015923 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 14.05.2026 року про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є вдовою померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) ОСОБА_2 , інвалідність та смерть якого перебувають у прямому причинному зв`язку з виконанням обов`язків щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

14 травня 2026 року позивачка через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) територіального органу Пенсійного фонду України в місті Києві за місцем свого проживання звернулася із заявою встановленого зразка № 11205 про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до спеціальних норм статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До поданої заяви позивачка долучила вичерпний пакет документів, визначений чинним законодавством для відповідної категорії виплат, зокрема: копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння РНОКПП, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про смерть чоловіка, виписку з акта огляду МСЕК про причинний зв`язок інвалідності померлого чоловіка з наслідками аварії на ЧАЕС, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 з вкладкою № НОМЕР_2 , видане на ім`я чоловіка, а також безстрокове посвідчення дружини померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, серії НОМЕР_3 від 22.11.2002.

Відповідно до затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви та документів ОСОБА_1 засобами програмного забезпечення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду поданих позивачкою документів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ухвалило рішення від 22 травня 2026 року № 262740015923 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Рішення відповідача мотивоване тим, що відповідно до статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Орган Пенсійного фонду зазначив, що пенсійний вік у 60 років залежить від наявності страхового стажу не менше 30-32 років, тоді як у позивачки, якій виповнилося 60 років, наявний страховий стаж становить лише 26 років 03 місяці 11 днів. Крім того, підставою для відмови відповідач зазначив ненадання документів, які підтверджують трудову діяльність та страховий стаж самого померлого годувальника.

Позивачка вважає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень незаконним, необґрунтованим та прийнятим із спотворенням норм матеріального права. Наголошує на тому, що правовідносини щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вдовам ліквідаторів аварії на ЧАЕС категорії 1 регулюються виключно нормами спеціального закону - статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норми якого мають безумовний пріоритет над загальним пенсійним законодавством. Стаття 54 вказаного Закону визначає зазначену пенсію як компенсаційну виплату держави в рахунок відшкодування фактичних збитків за завдану шкоду здоров`ю та втрату годувальника внаслідок техногенної катастрофи, а тому її призначення дружині померлого інваліда ЧАЕС взагалі не ставиться в залежність від тривалості трудового стажу годувальника чи наявності в самої вдови повного страхового стажу для звичайної солідарної пенсії за віком.

Ухвалою від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

10 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Свою правову позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до частини першої статті 9 та статті 36 Закону України № 1058-IV непрацездатність члена сім`ї є обов`язковою умовою виникнення права на пенсію по втраті годувальника, а непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону. За розрахунком відповідача, пенсійний вік заявниці визначається з урахуванням наявного в неї страхового стажу (26 років 03 місяці 11 днів), а тому через відсутність нормативно необхідного стажу (не менше 30-32 років) вона не набула статусу непрацездатної особи. Також відповідач стверджує, що оскільки рішення приймалося за екстериторіальним розподілом, після винесення індивідуального акта функції Головного управління ПФУ у Львівській області є вичерпаними, а всі подальші дії мають вчинятися органом Фонду за місцем проживання особи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши зміст позовної заяви, відзиву на позов, надані сторонами письмові докази, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Канів Черкаської області, що документально підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03 листопада 1995 року.

З 25 жовтня 1995 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району міста Києва, актовий запис № 1820. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

Чоловік позивачки ОСОБА_2 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1. Вказаний статус підтверджується безстроковим посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 , виданим 20 червня 1997 року, вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році та довідкою до акта огляду МСЕК серії КИЕ-1 № 027610 від 09 лютого 1998 року.

Згідно з вказаною довідкою МСЕК ОСОБА_2 з 04.02.1998 було встановлено безстроково другу групу інвалідності за причиною «захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у віці 60 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 618).

22 листопада 2002 року Київською міською державною адміністрацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1105 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3 як дружині померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Посвідчення є безстроковим, дійсним на всій території України та підтверджує право пред`явника на пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

14 травня 2026 року ОСОБА_1 через сервісний центр територіального управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулася із заявою № 11205 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До заяви заявницею надано копію паспорта, довідку про присвоєння РНОКПП, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, виписку з акта огляду МСЕК на померлого чоловіка, посвідчення дружини померлого ліквідатора категорії 1 та документи про власний наявний стаж, що зафіксовано у розписці-повідомленні органу ПФУ.

За принципом екстериторіальності, визначеним пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заяву позивачки та матеріали електронної пенсійної справи було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 травня 2026 року № 262740015923 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування прийнятого рішення пенсійний орган зазначив:

згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї померлого визнаються чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

пенсійний вік у 60 років визначається залежно від наявного страхового стажу утриманця (за вимогами статті 26 Закону № 1058-IV у 2025-2026 роках - не менше 32 років);

вік заявниці на день звернення становить 60 років, а її страховий стаж становить 26 років 03 місяці 11 днів, що, на думку відповідача, є недостатнім для набуття статусу непрацездатної особи та отримання права на пенсію по втраті годувальника;

серед поданих документів відсутні документи, які підтверджують трудову діяльність та страховий стаж самого померлого годувальника.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей фундаментальний конституційний імператив встановлює виключні межі поведінки суб`єктів публічної адміністрації, виключаючи будь-який суб`єктивний, вибірковий чи довільний розсуд при застосуванні норм спеціального соціального законодавства.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлює особливий порядок відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю і життю людини, є Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 13 Закону № 796-XII закріплено обов`язок держави, відповідно до якого держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до частини першої та другої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII встановлено законодавчу гарантію: дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що стаття 54 Закону № 796-XII є спеціальною нормою права, яка регулює особливий вид пенсійного забезпечення - державне відшкодування фактичних збитків у зв`язку з втратою годувальника-ліквідатора аварії на ЧАЕС, та має безумовний пріоритет над загальними нормами пенсійного законодавства.

Суд відхиляє посилання пенсійного органу на приписи Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) як на правову підставу для відмови у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю у Позивачки 30-32 років страхового стажу та відсутністю первинних довідок про страховий стаж годувальника, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи — незалежно від тривалості страхового стажу годувальника.

Як підтверджено матеріалами справи, померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 мав встановлену безстроково другу групу інвалідності, причинно пов`язану з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав статус ліквідатора категорії 1 та отримував відповідні пенсійні виплати до дня своєї смерті.

Відтак, вимога органу Пенсійного фонду щодо обов`язкового документального підтвердження додаткового страхового чи трудового стажу годувальника суперечить прямій вказівці частини першої статті 36 Закону № 1058-IV та приписам статті 54 Закону № 796-XII.

Щодо вимог пенсійного органу до наявності у самої ОСОБА_1 страхового стажу тривалістю не менше 30-32 років суд зазначає таке:

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.

Суд наголошує на принциповій різниці між поняттям «пенсійний вік» як юридичним фактом досягнення особою певної вікової межі (у цьому випадку - 60 років) та поняттям «наявність права на призначення пенсії за віком на загальних підставах», яка вимагає сукупності віку та певної кількості страхового стажу (30-32 роки).

Приписами пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV визначено статус непрацездатності члена сім`ї через досягнення пенсійного віку, а не через наявність у нього повного страхового стажу, необхідного для самостійного призначення пенсії за віком.

На дату подання заяви до пенсійного органу (14 травня 2026 року) ОСОБА_1 (яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виповнилося повних 60 років, що є досягненням встановленого законом загального пенсійного віку, який надає статус непрацездатної особи. Крім того, позивачка має 26 років 03 місяці 11 днів страхового стажу, що підтверджено самим пенсійним органом у оскаржуваному рішенні.

Призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за спеціальним Законом № 796-XII покликане забезпечити матеріальну компенсацію втрати сім`єю джерела засобів до існування внаслідок смерті ліквідатора Чорнобильської катастрофи. Вимагати від непрацездатної вдови ліквідатора наявності повного 32-річного стажу, необхідного виключно для оформлення власної солідарної пенсії за віком, є неприпустимим змішуванням різних видів пенсійного забезпечення та штучним позбавленням особи гарантованого державою соціального захисту.

Отже дружина померлого учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, яка досягла 60-річного віку та має відповідне посвідчення встановленого зразка, набуває статусу непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника та має законне право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами статті 54 Закону № 796-XII, а відмова органів Пенсійного фонду України з підстав відсутності документів про стаж годувальника чи недостатності тривалості страхового стажу самої вдови є протиправною.

Твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про те, що його функції вичерпані внаслідок розгляду заяви за екстериторіальним розподілом електронних пенсійних справ, суд визнає процесуально неспроможними.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено уповноваженим органом, що здійснив розгляд заяви ОСОБА_1 та виніс індивідуальний акт - рішення № 262740015923 від 22 травня 2026 року про відмову у призначенні пенсії. Оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень допущено порушення прав заявниці та прийнято протиправне рішення, процесуальний обов`язок щодо виправлення допущеного порушення та повторного розгляду заяви відповідно до встановлених судом обставин покладається безпосередньо на цей орган.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 травня 2026 року № 262740015923 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є незаконним, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх істотних обставин справи та підлягає безумовному скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідач як орган Пенсійного фонду України не спростував доводів позову та не довів правомірності відмови у призначенні позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 9 та частиною другою статті 245 КАС України у разі визнання акта суб`єкта владних повноважень протиправним суд обирає спосіб захисту, який є найбільш повним та ефективним, не перебираючи при цьому на себе виключних дискреційних повноважень органу влади щодо безпосереднього нарахування сум виплат. Відтак належним способом відновлення порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу з зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2026 року з урахуванням обов`язкових правових висновків суду.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 КАС України. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших витрат учасниками справи не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 травня 2026 року № 262740015923 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву від 14.05.2026 року про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний