Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №340/7871/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7871/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, за період з 28 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 31 жовтня 2023 року по 06 листопада 2023 року, з 06 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року, з 23 листопада 2023 року по 27 листопада 2023 року та перебування у відпустці за станом здоров`я;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарного лікування, за період з 28 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 31 жовтня 2023 року по 06 листопада 2023 року, з 06 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року, з 23 листопада 2023 року по 27 листопада 2023 року та період перебування у відпустці за станом здоров`я.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 при виконанні завдання з облаштування фортифікаційних споруд 28.10.2023 у нього різко погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим його евакуйовано та госпіталізовано. Надалі він проходив стаціонарне лікування та перебував у лікувальній відпустці. Посилається на матеріали розслідування, наказ командира та постанову регіональної військово-лікарської комісії, якою встановлено зв`язок захворювання із захистом Батьківщини. Вважає, що ці обставини підтверджують право на спірну додаткову винагороду.

Первісний відповідач — Військова частина НОМЕР_2 — у відзиві заперечив проти позову. Зазначив, що медичними документами встановлено захворювання, а не передбачене постановою №168 поранення, контузію, травму чи каліцтво. Крім того, послався на перебування частини на фінансовому забезпеченні іншої військової частини та відсутність у спірний період статусу розпорядника бюджетних коштів.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві від 06.03.2026 просить відмовити в задоволенні позову. Підтверджує, що Військова частина НОМЕР_2 перебувала на її фінансовому забезпеченні з 01.09.2023 по 31.08.2025, однак указує, що оформлення первинних документів і наказів належало до повноважень посадових осіб НОМЕР_2 . Також посилається на подальшу зміну порядку фінансового забезпечення НОМЕР_2 та відсутність відображеної заборгованості перед позивачем. По суті спору зазначає, що встановлення захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, не підтверджує всіх умов виплати винагороди за лікування та відпустку.

Ухвалою судді від 26.11.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю вирішення питання строку звернення до суду та уточнення позовних вимог.

Після повторного автоматизованого розподілу справи від 05.01.2026 головуючим суддею визначено Притулу К.М. Ухвалою від 08.01.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 16.02.2026 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову шляхом збільшення позовних вимог, зокрема щодо визначення періоду лікувальної відпустки, та за клопотанням позивача замінено первісного відповідача — Військову частину НОМЕР_2 — на Військову частину НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

У спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді головного сержанта — командира відділення протитанкового взводу (а.с.7-11).

28.10.2023 у позивача виник гострий стан, у зв`язку з яким його евакуйовано до закладу охорони здоров`я. Згідно з випискою №04804 у період з 28.10.2023 по 31.10.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні з приводу гострого інфаркту міокарда та супутньої кардіологічної патології. 28.10.2023 проведено коронарографію та стентування коронарних артерій (а.с.14-16).

Довідкою №3118 підтверджено подальше стаціонарне лікування з 31.10.2023 по 06.11.2023 (а.с.17).

Відповідно до виписки №55941 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.11.2023 по 23.11.2023. Основним діагнозом у цьому документі визначено лабораторно підтверджену коронавірусну хворобу COVID-19, а кардіологічні захворювання відображено серед супутніх діагнозів (а.с.18-19).

Випискою №5082 підтверджено стаціонарне лікування з 23.11.2023 по 27.11.2023 з приводу кардіологічної патології після перенесеного інфаркту міокарда (а.с.20-21).

Довідкою військово-лікарської комісії від 05.12.2023 №8360/1 за результатами огляду позивача встановлено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, та потребу у відпустці у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Спірна вимога щодо відпустки стосується періоду з 07.12.2023 по 05.01.2024 (а.с.23).

У свідоцтві про хворобу від 14.05.2024 №685 відображено комплекс серцево-судинних захворювань та висновок про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.25-30).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2024 №267агд оформлено результати розслідування. У наказі використано формулювання про зв`язок захворювання (травмування) із захистом Батьківщини (а.с.36).

Згідно з витягом із протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 16.08.2024 №2187 щодо діагностованих у позивача захворювань прийнято постанову: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Попередню постанову про причинний зв`язок захворювання у свідоцтві про хворобу від 14.05.2024 №685 скасовано (а.с.46).

Таким чином, остаточною постановою регіональної ВЛК встановлено зв`язок захворювання позивача із захистом Батьківщини.

Позивач звертався із заявою щодо виплати додаткової винагороди за періоди лікування та відпустки. Ненарахування та невиплата цієї винагороди стали підставою звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціального захисту військовослужбовців визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон №2011-XII).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 цієї статті до складу грошового забезпечення віднесено посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок його виплати визначається Міністром оборони України та керівниками інших уповноважених законом органів.

Законом України від 28.06.2023 №3161-IX Закон №2011-XII доповнено статтею 9-2, яка у редакції, чинній у спірний період, передбачала, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-XII у відповідній редакції розрізняв відпустку для лікування у зв`язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), які надаються на підставі висновку ВЛК із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість відпустки визначається характером захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва).

Збереження грошового забезпечення протягом лікувальної відпустки та виникнення права на спеціальну додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень мають оцінюватися з урахуванням умов, установлених для відповідного виду виплати статтею 9-2 Закону №2011-XII та прийнятими на її виконання нормативними актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діяв протягом спірних періодів.

Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — Постанова №168).

Спірні правовідносини виникли після внесення до Постанови №168 змін постановами Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 та від 15.09.2023 №1001. Тому суд застосовує приписи щодо військовослужбовців у редакціях, чинних у відповідні періоди лікування та відпустки, зокрема пункти 1-1 та 1-2 Постанови №168.

Пункт 1-1 Постанови №168 визначає виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, зокрема у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні визначених цим пунктом заходів із забезпечення оборони України.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом третім пункту 1-2 Постанови №168 передбачено включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, зокрема, осіб, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі — Порядок №260).

Наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.09.2023 за №1705/40761, розділ XXXIV Порядку №260 викладено у новій редакції, яка регулює особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди особовому складу здійснюється на підставі наказів командирів військових частин. Накази за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 11 цього розділу передбачено включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень також військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення між закладами охорони здоров`я, або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком відповідної комісії, — за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату цієї винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Така довідка видається командиром військової частини та містить відомості про обставини отримання відповідного ушкодження під час захисту Батьківщини.

Пункт 13 розділу XXXIV Порядку №260 передбачає одночасне надання військово-лікарськими комісіями рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, та медичних висновків про ступінь важкості поранення для вирішення питань надання відпустки після тяжкого поранення і виплати винагороди за час такої відпустки.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі — Положення №402).

Положення №402 відносить до завдань військово-лікарської експертизи визначення придатності за станом здоров`я до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв. Глава 21 розділу II цього Положення регулює встановлення причинного зв`язку відповідних станів та передбачає окремі формулювання постанов щодо захворювання і щодо поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини.

За частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім установлених законом випадків. У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведених норм випливає, що винагорода у розмірі 100 000 гривень за період лікування є спеціальною виплатою, право на яку пов`язане з визначеною нормативними актами сукупністю обставин. Для стаціонарного лікування необхідно встановити його зв`язок із пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини. Для відпустки додатково має бути підтверджена передбачена нормою умова щодо тяжкого поранення.

Отже, норма не обмежує право на винагороду лише випадками травми як одного виду ушкодження та не вимагає тяжкості поранення для виплати за стаціонар. Водночас установленого зв`язку будь-якого захворювання із захистом Батьківщини недостатньо без з`ясування інших умов спеціальної виплати.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2025 у справі №620/3407/24 розмежував умови виплати за стаціонарне лікування та лікувальну відпустку, зазначивши, що для останньої необхідні як зв`язок поранення із захистом Батьківщини, так і його тяжкість за висновком відповідної комісії. Суд застосовує це розмежування до заявлених у цій справі періодів.

Суд не ставить під сумнів, що захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини. Цей зв`язок установлений постановою 11 Регіональної ВЛК від 16.08.2024 №2187 і узгоджується з висновками розслідування щодо погіршення здоров`я під час виконання завдання.

Разом із тим постанова від 16.08.2024 установлює причинний зв`язок саме діагностованих захворювань. Вона не містить висновку про отримання позивачем поранення, контузії, травми або каліцтва, у зв`язку з якими відбувалося спірне лікування.

Суд не встановлює власного медичного діагнозу та не переглядає постанову ВЛК. Його оцінка стосується того, чи підтверджені наданими доказами фактичні умови конкретної виплати. Наявні медичні документи фіксують захворювання серцево-судинної системи, перенесений інфаркт, проведене лікування та їх наслідки, проте не встановлюють ці наслідки як каліцтво для обґрунтування заявленої вимоги.

У постанові від 05.06.2025 у справі №520/16421/23 Верховний Суд звернув увагу на неповне дослідження доказів участі військовослужбовця в оборонних заходах, висновку ВЛК та документів про інвалідність у контексті доводів про захворювання, яке призвело до каліцтва. Суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд, не встановивши остаточно права на виплату.

Суд ураховує цей підхід. Відмова у цій справі не ґрунтується виключно на використанні в медичних документах слова «захворювання» або на запереченні участі позивача в захисті Батьківщини. Оцінено характер події, зміст розслідування, наказ командира, документи про лікування, висновок про непридатність та остаточну постанову регіональної ВЛК. Їх сукупність підтверджує захворювання і його причинний зв`язок, однак не підтверджує каліцтва або лікування наслідків установленого поранення, контузії чи травми. Висновок про непридатність до служби сам собою такого підтвердження не замінює.

Перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 28.10.2023 по 27.11.2023 підтверджено медичними документами. Послідовні госпіталізації та проведення оперативного втручання підтверджують необхідність лікування, однак самі собою не встановлюють усіх умов додаткової винагороди.

Виписки за періоди з 28.10.2023 по 31.10.2023, з 31.10.2023 по 06.11.2023 та з 23.11.2023 по 27.11.2023 характеризують лікування серцево-судинного захворювання. У сукупності з актом розслідування та постановою регіональної ВЛК вони не підтверджують проведення цього лікування у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, передбаченими пунктом 1-2 Постанови №168.

Щодо періоду з 06.11.2023 по 23.11.2023 суд додатково враховує зазначення у виписці основного діагнозу COVID-19. Водночас суд не вважає саму наявність такого основного діагнозу достатньою підставою для відмови, оскільки у документі відображено також кардіологічну патологію. Вирішальним є те, що ні ця виписка, ні інші досліджені докази не встановлюють зв`язку стаціонарного лікування у зазначений період з передбаченим Постановою №168 ушкодженням або його наслідками.

Відсутність належного підтвердження відповідної матеріальної підстави виплати не зводиться до формальної відсутності окремої довідки чи наказу. Суд оцінює всі надані документи, включаючи ті, на які посилається позивач, та не встановлює в їх сукупності необхідної умови для нарахування спірної винагороди.

Довідка ВЛК від 05.12.2023 №8360/1 передбачає потребу у відпустці у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Вона не містить медичного висновку про тяжке поранення як підставу такої відпустки.

Постанова регіональної ВЛК від 16.08.2024 змінила причинний зв`язок захворювання, однак не встановила тяжкого поранення та не визначила спірну відпустку як відпустку для лікування після такого поранення.

Тяжкість перебігу захворювання, необхідність стентування, подальше визнання непридатним до військової служби та нормативна умова щодо тяжкого поранення не є тотожними обставинами. Суд не має підстав самостійно замінювати відсутній медичний висновок власною оцінкою тяжкості стану позивача.

Таким чином, щодо цього періоду не підтверджено також спеціальної умови виплати, встановленої для лікувальної відпустки. Підстав для задоволення відповідної частини позову немає.

Визнаючи доведеним зв`язок захворювання позивача із захистом Батьківщини, суд водночас не встановив сукупності умов, необхідних для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за спірні періоди стаціонарного лікування та відпустки. Тому підстав для визнання оскаржуваного ненарахування і невиплати протиправними та зобов`язання здійснити нарахування і виплату немає.

З огляду на відмову в задоволенні позову підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА