Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №320/12167/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Київ справа №320/12167/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м.Києві щодо неврахування (невключення) до загальної суми пенсії додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м.Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недонарахованої та невиплаченої пенсії з урахуванням додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 01.08.2024 та здійснювати її виплату подальшому на постійній основі (довічно).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з 23.08.1994 по 06.11.2015, після чого з 07.11.2015 продовжив службу в Національній поліції України. Позивач зазначив, що 30.07.2024 його звільнено зі служби в поліції за станом здоров`я, при цьому вислуга років для призначення пенсії становила 31 рік 8 місяців 14 днів. З 01.08.2024 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір якої визначено виходячи з грошового забезпечення у сумі 80 379,00 грн, до складу якого включено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення та премії за відповідний період.

Позивач зазначив, що під час проходження служби з березня 2022 року по липень 2024 року систематично отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яка виплачувалася йому щомісяця.

На думку позивача, зазначена винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому відповідно до статті 43 Закону України № 2262-XII та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 повинна враховуватися при визначенні грошового забезпечення, з якого обчислюється його пенсія. При цьому позивач послався на те, що з сум указаної винагороди Національною поліцією України сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач зазначив, що після призначення пенсії він звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткової винагороди, проте листом від 10.01.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для її врахування при обчисленні пенсії.

Означені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Наказом Національної поліції України від 30.07.2024 №1327 о/с полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за станом здоров`я, після чого йому було видано грошовий атестат №29/5-111 та довідку №29/5-308 від 13.08.2024 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, яка призначена йому 01.08.2024, що підтверджується відповідним протоколом ГУ ПФУ в м. Києві за пенсійною справою 2613058391 (НПУ) від 18.09.2024.

Загальний розмір пенсії позивача за справою щомісячно складає 56 895,55 грн та обчислений з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу у розмірі 8000,00 грн, окладу за військове звання у розмірі 2400,00 грн, процентної надбавки за вислугу років 50% у розмірі 5200,00 грн, середньомісячної суми додаткових видів ГЗ за 24 місяці у розмірі 64779,00 грн. Сума грошового забезпечення для обчислення пенсії складає 80 379,00 грн.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 10.01.2025 №1757-52928/К-02/8-2600/25 на звернення позивача повідомлено, що до грошового забезпечення для обчислення пенсії враховано: оклад за посадою - 8000,00 грн, оклад за військове звання - 2400,00 грн, процентна надбавка за вислугу років не менше 50% - 5200,00 грн, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням - 64779,00 грн, разом - 80379,00 грн. Отже, підстав для врахування додаткової винагороди немає.

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Положеннями пункту 3 Розділу І вказаного Порядку встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому пунктом 3 розділу І Порядку № 260 розмежовано щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до яких віднесено підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер, та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, визначальним для вирішення цього спору є не періодичність фактичної виплати відповідної суми, а її правова природа та умови, за яких така виплата встановлюється і здійснюється.»

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Згідно з позицією позивача, викладеною у позовній заяві, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, адже така винагорода виплачувалась йому щомісячно протягом спірного періоду, а отже має постійний характер та підлягає включенню до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII.

Отже, у випадку що розглядається, спірним є питання чи є грошова винагорода, установлена Постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Суд зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода не є складовою грошового забезпечення, яка встановлюється поліцейському на постійній основі. Її виплата обумовлена одночасною наявністю визначених нормативним регулюванням передумов, зокрема дією воєнного стану, виконанням відповідних завдань та прийняттям уповноваженим начальником наказу про її виплату, а її розмір визначається з урахуванням установлених постановою № 168 умов та фактичного часу участі у відповідних заходах.

При цьому сама по собі обставина фактичного нарахування та виплати позивачу зазначеної винагороди щомісячно протягом певного періоду не змінює її правової природи та не свідчить про набуття нею ознак щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки така виплата не є гарантованою та постійною складовою грошового забезпечення поліцейського.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, у якій суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, встановлена пунктом 1 Постанови №168, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не підлягає включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ та пункту 7 Порядку №393.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд також зазначає, що при обчисленні пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому перелік видів грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчислені пенсії, є вичерпним.

Крім того варто наголосити, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №580/9551/23 та від 16.01.2025 у справі №200/1564/24, де зазначено, що суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою Постановою № 168, не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.