Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №320/50166/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №320/50166/25

Суддя: Шевченко А.В.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Київ № 320/50166/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рахункової палати, в якому позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Рахункової палати «Про припинення державної служби та звільнення Лілії Ставської» №1018-к від 25.09.2025 про припинення державної служби та звільнення 26 вересня 2025 року з посади заступника начальника відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу в Рахунковій палаті з 26 вересня 2025 року;

стягнути з Рахункової палати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2025 року по день постановлення рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначає, що її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» мало виключно формальний характер за відсутності реального скорочення штату. За твердженням позивачки, фактичного скорочення функцій відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу, не відбулося, оскільки ключові завдання та напрями діяльності підрозділу були лише перейменовані та передані новоствореним структурам у межах апарату відповідача. Крім того, позивач наголошує на грубому порушенні процедури звільнення. Такі дії відповідача позивач розцінює як вибірковий та упереджений підхід, що містить ознаки дискримінації та мав на меті штучне звільнити її з державної служби всупереч принципам верховенства права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що наказом т.в.п. Секретаря Рахункової палати від 25.09.2025 №1018-к «Про припинення державної служби та звільнення Лілії Ставської» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців внаслідок зміни структури і штатного розпису Рахункової палати – на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Враховуючи, що рішенням Рахункової палати від 20 лютого 2025 року №4-3 «Про затвердження структури апарату Рахункової палати і штатного розпису Рахункової палати та її апарату на 2025 рік» (копія додається) скорочено чисельність та штат державних службовців у 2025 році, в наказі т. в. п. Секретаря Рахункової палати від 25.09.2025 № 1018-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » зазначено причину звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності і штату державних службовців внаслідок зміни структури і штатного розпису Рахункової палати та її апарату відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Відповідачем було запропоновано позивачці вакантну посаду державної служби, що відповідає професійній підготовці і професійній компетентності ОСОБА_1 , яка у зв`язку з відсутністю рівнозначної є нижчою, проте вона відмовилася від переведення на запропоновану посаду та у зв`язку з цим т. в. п. Секретаря Рахункової палати видано оскаржуваний наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 .

Зазначає, що Рахунковою палатою було дотримано процедуру звільнення позивачки, з огляду на що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позивачка у відповіді на відзив зазначає, що всі заперечення відповідача наведені у відзиві жодним чином не спростовують підстави позову, і крім цього, обставини, якими обґрунтовуються ці заперечення не підтверджені жодними доказами. Просить суд задовольнити позов.

У запереченнях на відповідь позивача представник відповідача зазначає про відсутність підстав для задоволення позову та на неухильному дотриманні процедури звільнення.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_3 працювала в Рахунковій палаті з 13.09.1999 по 26.09.2025.

Наказом Рахункової палати від 18.10.2019 №293-к «Про призначення працівників на вищі посади» ОСОБА_1 з 18.10.2019 обіймала посаду заступника начальника відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу.

Рішенням Рахункової палати від 20 лютого 2025 року №4-3 «Про затвердження структури апарату Рахункової палати і штатного розпису Рахункової палати та її апарату на 2025 рік».

12 серпня 2025 року ОСОБА_4 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

У попередженні про наступне звільнення зазначено, що рішенням Рахункової палати від 14.05.2024 №24-1 «Про внесення змін до структури апарату Рахункової палати і штатного розпису Рахункової палати та її апарату на 2024 рік» змінено структуру апарату Рахункової палати і штатний розпис Рахункової палати та її апарату на 2024 рік та скорочено посаду заступника начальника відділу інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу, яку обіймала ОСОБА_1 , без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Згідно наказом т. в. п. Секретаря Рахункової палати від 25.09.2025 №1018-к «Про припинення державної служби та звільнення Лілії Ставської» позивачку звільнено з посади заступника начальника відділу аудиту інформатизації та зв`язку департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців внаслідок зміни структури і штатного розпису Рахункової палати – на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889.

Вважаючи, зазначене рішення від 26 лютого 2025 року № 0007 протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 №576 (далі - Закон №576-VIII).

Частинами третьою-четвертою статті 17 Закону №576-VIII передбачено, що для забезпечення виконання покладених на Рахункову палату повноважень діє апарат Рахункової палати, що складається з департаментів, територіальних та інших структурних підрозділів (включаючи патронатні служби членів Рахункової палати). Структура, штатний розпис апарату Рахункової палати затверджуються Рахунковою палатою в межах граничної чисельності апарату Рахункової палати та бюджетних призначень на забезпечення діяльності Рахункової палати.

Гранична чисельність апарату Рахункової палати затверджується Рахунковою палатою за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Рішенням Рахункової палати від 12.01.2024 №1-1 затверджена нова структура Рахункової палати (цим же рішенням введена в дію з 01 січня 2024 року), яка передбачала, зокрема, 12 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контрольними функціями, у тому числі департамент міжнародного співробітництва, посаду директора якого обіймав позивач.

Рішенням Рахункової палати від 29.03.2024 №15-2 затверджено нову структуру, яка передбачала, зокрема, 15 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контрольними функціями, у тому числі, департамент міжнародного співробітництва було перейменовано на департамент міжнародної діяльності.

Цим же рішенням встановлено, що структура апарату (в новій редакції) вводиться в дію з 01.05.2024.

Рішенням Рахункової палати від 14.05.2024 №24-1 внесено зміни до структури апарату, відповідно до яких у її складі передбачено 14 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з аудиторською діяльністю та інституційним розвитком.

Вказаним рішенням на базі раніше діючих самостійних підрозділів Рахункової палати, зокрема департаменту стратегічного розвитку, методології та контролю якості та департаменту міжнародної діяльності створено новий структурний підрозділ: департамент стратегічного розвитку, контролю якості та міжнародної діяльності.

Законом України від 30 жовтня 2024 року №4042-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України» наприкінці 2024 року було внесено зміни до Закону України «Про Рахункову палату». Згідно з цими змінами, починаючи з 1 січня 2025 року, усі працівники Рахункової палати, службові обов`язки яких пов`язані із здійсненням заходів зовнішнього державного фінансового контролю (аудиту), виводяться з-під дії Закону України «Про державну службу», а умови їхньої оплати праці визначаються безпосередньо законом.

Рішенням Рахункової палати від 30.01.2025 №3-5 затверджено Порядок призначення на посади державних аудиторів (далі - Порядок призначення), відповідно до якого призначення на посади державних аудиторів здійснюється за результатами конкурсного відбору, який проводиться відповідно до Порядку конкурсного відбору на посади державних аудиторів, затвердженого в установленому порядку (пункт 4 розділу ІІ). Призначення на посади державних аудиторів без проведення відбору забороняється (пункт 5 розділу ІІ).

Рішеннями Рахункової палати від 30 січня 2025 року №3-7 затверджено Структуру апарату Рахункової палати та штатний розпис.

Надалі рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 №4-3 затверджено структуру апарату Рахункової палати на 2025 рік, в якій зокрема передбачено наявність посад державних аудиторів.

Порядки конкурсного відбору та призначення на посади державних аудиторів (у тому числі на умовах контракту, істотні умови такого контракту), професійного навчання та оцінювання державних аудиторів затверджуються Рахунковою палатою (частина третя статті 18 Закону України «Про Рахункову палату»).

Судом встановлено, що зазначені порядки Рахункова палата також розмістила на офіційному веб-сайті у розділі нормативно-правова база.

За результатами первинного відбору більшість працівників Рахункової палати у 2025 році були призначені на посади державних аудиторів та їм припинено державну службу відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталася із заявою від 12.08.2025 про переведення її на вакантну посаду завідувача сектору внутрішнього аудиту.

Посада заступника начальника відділу інформатизації та зв`язку Департаменту контролю у сфері оборони та паливно-енергетичного комплексу (класифікаційний код посади 7-VІ-1.1), яку обіймала позивач, належить до категорії «Б» посад державної служби VІ керівного рівня.

Вакантна посада завідувача Сектору внутрішнього аудиту (класифікаційний код посади 5-V-1.1) належить до категорії «Б» посад державної служби V керівного рівня.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 Закон України «Про державну службу» №889 (далі – Закон №889) державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), – за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення. Відповідно до статті 2 Закону № 889 рівнозначна посада це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівня державного органу. Водночас Законом України від 11.03.2025 № 4282-1Х «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» (далі – Закон № 4282) передбачено, що до внесення змін у Закон №889 рівнозначною посадою державної служби в державному органі, що провів класифікацію посад державної служби, визначається посада державної служби, що належить до тієї самої категорії і того самого рівня посад державної служби з урахуванням юрисдикції державного органу.

Тобто, посада завідувача Сектору внутрішнього аудиту (категорія «Б» посад державної служби V керівного рівня) не є рівнозначною або нижчою вакантною посадою до посади, яку обіймала ОСОБА_1 що унеможливлює відповідно до Законів №889 та № 4282 переведення на неї.

Листом від 27.08.2025 вих.№15-2565 Рахунковою палатою надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12.08.2025 про переведення її на вакантну посаду завідувача сектору внутрішнього аудиту.

Крім того, 15.08.2025 позивачкою було подано заяву про переведення її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу правового супроводу Рахункової палати Департаменту правового забезпечення.

Пунктом 1 частини першої статті 41 Закону №889 передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), – за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення. Основними посадовими обов`язками головного спеціаліста відділу правового супроводу діяльності Рахункової палати Департаменту правового забезпечення (класифікаційний код посади 19-VІІ-1.1) передбачено здійснення правового супроводу діяльності Рахункової палати (крім супроводу заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту)), здійснення претензійно-позовної роботи, забезпечення участі Рахункової палати в цивільних, господарських та адміністративних справах в судах всіх інстанцій (самопредставництво Рахункової палати), опрацювання проєктів договорів тощо. Крім того, відповідно до покладених завдань відділ правового супроводу діяльності Рахункової палати Департаменту правового забезпечення бере участь у розробці проєктів розпорядчих та нормативних актів Рахункової палати з питань, що стосуються повноважень і діяльності Рахункової палати, та опрацюванні проєктів актів, розроблених іншими структурними підрозділами апарату Рахункової палати, щодо їх відповідності законодавству; бере участь в опрацюванні проєктів законодавчих актів, що стосуються питань статусу, незалежності, організації, повноважень і порядку діяльності Рахункової палати та інших питань, пов`язаних з її функціонуванням, та надійшли до Рахункової палати на погодження, для надання обов`язкового до розгляду висновку тощо; бере участь в опрацюванні проєктів актів законодавства, які надійшли на розгляд Рахунковій палаті.

Враховуючи наведене суд погоджується із твердженням відповідача, що ця посада передбачає необхідність наявності в особи знань, навичок та вмінь у сфері права, достатніх для якісного виконання зазначених посадових обов`язків.

Позивачці листом від 12.09.2025 № 15-77/388 надано відповідь на вказану заяву щодо її переведення.

09 вересня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення на вакантну посаду начальника відділу управління майном та ресурсами Департаменту управління майном та ресурсами Рахункової палати.

Пунктом 1 частини першої статті 41 Закону № 889 передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), – за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення. Відділ управління майном та ресурсами Департаменту управління майном та ресурсами Рахункової палати відповідно до покладених на нього завдань забезпечує вирішення питань, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням об`єктами державної власності Рахункової палати, утриманням та відновленням будинків і споруд, прибудинкових територій, інженерних систем, технічним наглядом за будинками, експлуатацією інженерних мереж адміністративних будинків Рахункової палати та її територіальних управлінь, створенням безпечних і здорових умов праці у службових приміщеннях Рахункової палати відповідно до вимог законодавства; забезпечує ефективне управління об`єктами державної власності Рахункової палати, проведення моніторингу ефективності такого управління; здійснює в межах повноважень процедури розпорядження об`єктами державної власності Рахункової палати та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що належить до сфери оперативного управління Рахункової палати; забезпечує впровадження нових технологій енергозбереження та надання послуг у системі експлуатації будинків та інженерних мереж, цінову політику на ринку послуг; здійснює контроль за виконанням чинних угод (договорів) з підприємствами та організаціями щодо проведення будівельних і ремонтних робіт, технічного обслуговування, поточного ремонту та модернізації систем електроживлення, теплопостачання, водопостачання і водовідведення, газопостачання, вентиляції та кондиціювання повітря, ліфтів, надання послуг з управління побутовими відходами. Крім того, при плануванні та проведенні закупівель, що будуть здійснені з ініціативи Департаменту, начальник Відділу в межах повноважень відповідає за: своєчасність підготовки документів, пов`язаних з придбанням товарів, робіт та послуг за тендерними процедурами, забезпечення контролю за підготовкою процедур закупівлі (товарів, робіт, послуг); достовірність розрахунку очікуваної вартості предмета закупівлі (товарів, робіт, послуг); визначення технічних та якісних характеристик предмета закупівлі (товарів, робіт, послуг).

Отже, посада начальника відділу управління майном та ресурсами Департаменту управління майном та ресурсами Рахункової палати передбачає необхідність наявності в особи знань, навичок та вмінь у сфері управління майном, процедур закупівель тощо. Позивачка має розумітися у проведенні будівельних і ремонтних робіт, технічному обслуговуванню, поточному ремонті та модернізаціях систем електроживлення, теплопостачання, водопостачання і водовідведення тощо.

17 вересня 2025 року позивачкою подано заяву про переведення на вакантну посаду заступника начальника відділу стратегічного планування Департаменту стратегічного розвитку, планування та аналітики Рахункової палати.

Пунктом 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), – за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Відділ стратегічного планування Департаменту стратегічного розвитку, планування та аналітики Рахункової палати відповідно до покладених на нього завдань бере участь у розробленні проєкту Стратегії розвитку Рахункової палати (далі – Стратегія) внесенні пропозицій щодо змін до неї, забезпечує здійснення моніторингу виконання Стратегії, готує проєкт Звіту про виконання Стратегії, бере участь у здійсненні аналізу матеріалів самостійних структурних підрозділів апарату Рахункової палати за результатами їх діяльності з подальшим використанням цих матеріалів при підготовці проєкту щорічного Звіту Рахункової палати, аналізує та узагальнює досвід вищих органів аудиту, що є членами Міжнародної та Європейської організацій (INTOSAI та EUROSAI), з метою впровадження в практику діяльності Рахункової палати сучасних підходів планування тощо.

Посада заступника начальника відділу стратегічного планування Департаменту стратегічного розвитку, планування та аналітики Рахункової палати передбачає наявність в особи знань та навичок необхідних для забезпечення структурним підрозділом виконання вищезазначених завдань. Особа, яка бажає зайняти зазначену посаду повинна мати вміння виявляти необхідність змін у процесах, які відбуваються в Рахунковій палаті, бути здатною розробити стратегію змін та використовувати в ході змін надійні методи, уміти формулювати цілі і задачі, здійснювати якісний аналіз і оцінку зовнішнього середовища і внутрішньої структури, досвіду вищих органів аудиту, що є членами Міжнародної та Європейської організацій (INTOSAI та EUROSAI), проводити оцінку і контроль Стратегії.

Враховуючи необхідність заміщення посад начальника відділу управління майном та ресурсами Департаменту управління майном та ресурсами Рахункової палати та заступника начальника відділу стратегічного планування Департаменту стратегічного розвитку, планування та аналітики Рахункової палати кваліфікованими та профільними спеціалістами у Рахунковій палаті розглядалась кандидатура ОСОБА_1 , однак з огляду на її професійну підготовку та професійні компетентності, враховуючи багаторічний досвід позивача саме у сфері аудиту та відсутність необхідних знань та навичок необхідних для забезпечення цими структурними підрозділами виконання завдань рішення щодо її призначення на ці посади до дати звільнення позивача не приймалося, про що Ставську ЛС. повідомлено листом від 13.10.2025 №15-3118.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про державну службу» у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Застосування законодавцем у наведених положеннях Закону слова «може» підтверджує виключне право адміністративного розсуду суб`єкта призначення на переведення державного службовця без обов`язкового проведення конкурсу та жодним чином не увільняє його від обов`язку дотриматися процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби у разі реорганізації державного органу.

Аналогічний висновок щодо застосування указаних статей Закону України «Про державну службу» зроблено Верховним Судом у постановах від 20.09.2021 у справі №340/221/20 та від 13.10.2021 у справі №240/10996/20.

Частина перша статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

У відповідності до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

З огляду на наведені норми Закону України «Про державну службу» вбачається, що у разі настання обставин, визначених пунктом 1 частини першої статті 87 цього закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби має обрати вакантну посаду або посаду тимчасово відсутнього державного службовця, за яким відповідно до закону зберігається посада державної служби. При цьому така посада має відповідати професійній підготовці і професійній компетентності державного службовця.

Отже, обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII виникає одночасно з попередженням про наступне звільнення, тобто за 30 календарних днів до припинення державної служби.

Судом встановлено, що у випадку з позивачем таке попередження відбулося 12 серпня 2025 року.

На момент попередження рівнозначні вакантні посади в апараті Рахункової палати були відсутні, тому ОСОБА_1 за рішенням керівництва запропоновано відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889 нижчу вакантну посаду державної служби – головного спеціаліста з електронного документообігу Департаменту контролю (аудиту) державного бюджету, фінансових установ та боргу що відповідає її професійній підготовці та професійних компетентностей. Однак позивачка відмовилась від вказаної посади.

Таким чином, при звільненні позивачки було дотримано встановлених частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» вимог та процедур.

Враховуючи наступну відмову позивача від переведення на запропоновану посаду, видання оскаржуваного наказу т.в.п. Секретаря Рахункової палати від 25.09.2025 № 1018-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » відбулося за наявності законних підстав. При цьому відповідачем у повному обсязі забезпечено виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та інших належних при звільненні сум.

Суд зауважує, також, що норми статті 32 КЗпП України щодо переведення та зміни істотних умов праці не поширюються на державних службовців у силу приписів частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», оскільки вказані питання врегульовані спеціальним законом. Водночас положення статті 87 Закону України «Про державну службу» та статті 49-2 КЗпП України за своєю правовою природою регламентують виключно процедуру звільнення, а не переведення, що свідчить про помилковість посилань позивача на ці норми.

Відтак, твердження позивачку про незаконність наказу від 25.09.2025 №1018-К та порушення відповідачем встановленої статтею 87 Закону № 889-VIII процедури звільнення суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки на момент виникнення у суб`єкта призначення обов`язку щодо працевлаштування, а саме дату попередження про вивільнення (12.08.2025), рівнозначні вакантні посади в штатному розписі були відсутні, а встановлена законом процедура пропонування наявної на той час нижчої посади була дотримана відповідачем у повному обсязі, що у сукупності з наступною відмовою позивача від переведення та виплатою їй всіх належних сум свідчить про відсутність порушень конституційного права на працю та наявність законних підстав для припинення державної служби.

Враховуючи вищевикладене, похідні вимоги позивачки про поновлення на посаді з 26.09.2025 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено правомірність припинення державної служби та законність оскаржуваного наказу від 25.09.2025 № 1018-к.

З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем по справі було надано суду належні докази та обґрунтовані заперечення на позовні вимоги, а відтак виконано покладений на них Законом обов`язок в частині доказування правомірності прийнятого ним та оскаржуваного позивачем рішення, що в свою чергу вказує на необхідність визнання заявлених позовних вимог такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua