Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №320/16645/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Київ справа №320/16645/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №913070196606 від 11 березня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії;

???- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії за віком, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі період роботи з 01 січня 2004 по 31 травня 2020 року у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному лікувально-діагностичному центрі (Комунальна установа Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально- діагностичний центр») відповідно до статті 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХII «Про пенсійне забезпечення», та здійснити виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів, з дати за шість місяців, що передують даті звернення з цим позовом до суду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що з 27.05.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком. 03.03.2026 позивач звернулася до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про зарахування в подвійному розмірі періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.05.2022 у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному лікувально-діагностичному центрі (Комунальна установа Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально- діагностичний центр»).

Рішенням від 11.03.2026 №913070196606 відповідач відмовив у такому зарахуванні, зокрема зазначивши про відсутність підстав для обчислення відповідного стажу після 01.01.2004.

Позивач вважає таку відмову протиправною та посилається на статтю 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відповідно до якої робота, зокрема, у інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. На підтвердження наявності відповідного стажу позивач посилається на записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , згідно з якими вона з 13.09.1995 по 31.05.2020 працювала в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на посадах лікаря функціональної діагностики/лікаря-терапевта відділення функціональної діагностики/лікаря-терапевта відділення фізіотерапії та функціональної діагностики.

На переконання позивача, оскільки її робота здійснювалася у закладі охорони здоров`я, що відноситься до категорії інфекційних закладів, період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2020 має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що згідно з положеннями статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” час трудової діяльності позивача був зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі лише з 13.09.1995 по 31.12.2003, у той час як починаючи з 01.01.2004 підстави для подвійного зарахування стажу відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком.

Судом встановлено, що позивач 03.03.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якій просила зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2020 у подвійному розмірі до страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії.

Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, яким було прийнято рішення від 11.03.2026 №913070196606 про відмову у перерахунку пенсії.

Так, у рішенні відповідач зазначив, що період роботи позивача з 13.09.1995 по 31.12.2003 врахований в подвійному розмірі. Однак, підстави для врахування періоду роботи до страхового стажу в подвійному розмірі, починаючи з 01.01.2024, відсутні.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закону №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, Законом передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Із роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що “інфекційний заклад (відділення)” це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Як зазначено вище, відповідач не здійснив зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи, починаючи з 01.01.2004 в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788, посилаючись на те, що починаючи з 01.01.2004 підстави для зарахування періоду роботи у подвійному розмірі відсутні.

З трудової книжки позивача вбачається, що вона з 13.09.1995 зарахована до Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально - діагностичного центру на посаду лікаря функціональної діагностики; 02.03.1998 позивача було переведено на посаду лікаря – терапевта відділення функціональної діагностики; 01.09.2012 позивача переведено на посаду лікаря – терапевта відділення фізіотерапії та функціональної діагностики; 31.05.2020 позивача було звільнено з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Крім того, до трудової книжки внесено запис від 01.01.2008 про перейменування Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру на Комунальну установу Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Також до трудової книжки внесено запис від 18.10.2018 про перейменування Комунальної установи Львівської обласної ради на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Суд звертає увагу на те, що за правилами частини четвертої статті 24 цього Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Суд звертає увагу на те, що період роботи позивача у вищевказаному закладі охорони здоров`я до 31.12.2003 був зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує, що протягом спірного періоду позивач працювала в інфекційному закладі охорони здоров`я, а тому за правилами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” вказаний період роботи підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періодів роботи позивачів після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи позивача після 01.01.2004 у подвійному розмірі.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.03.2026 №913070196606.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період її роботи з 01.01.2004 по 31.05.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» та здійснити перерахунок та виплату її пенсії з 15.10.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи квитанція.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.03.2026 №913070196606.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період її роботи з 01.01.2004 по 31.05.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» та здійснити перерахунок та виплату її пенсії з 15.10.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.