Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №320/842/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Київ справа №320/842/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., за участю:

секретаря судового засідання: Тращенкової А.Г.

представників позивача: Мельника О.А., Данацка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМІН ФЕМІЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ", про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" (далі - позивач) з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД" (далі - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМІН ФЕМІЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - третя особа-3), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Ірпінської міської ради Київської області в частині винесення рішення, видачі наказу про видачу Містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 та видачі самих Містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020;

- скасувати наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Ірпінської міської ради Київської області про видачу Містобудівних умов та обмежень №0028-01-2020 та самі Містобудівні умови та обмеження № 0028-01-2020.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, відмовив у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №320/842/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративна справа № 320/842/21 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д., справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження одноособово.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при видачі містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року відповідач не забезпечив належної перевірки відповідності заявлених намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Позивач зазначає, що земельні ділянки за адресою: м. Ірпінь, вул. Українська, 1-б/1, 1-б/2, 1-б/3, з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0272, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0270 та 3210900000:01:047:0016, відповідно до Генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 4574-62-VII від 19 грудня 2018 року, віднесені до території садибної та котеджної житлової забудови.

Водночас Планом зонування території міста Ірпінь, затвердженим рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 року, зазначені земельні ділянки віднесено до зони Ж-5 — зони змішаної багатоквартирної забудови.

На думку позивача, після затвердження Генерального плану міста Ірпінь у 2018 році положення Плану зонування 2013 року в частині, яка йому суперечить, не могли бути покладені в основу висновку про відповідність заявлених намірів забудови містобудівній документації.

Крім того, позивач посилається на те, що до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень були додані графічні та технічні матеріали, з яких вбачався намір будівництва багатоквартирного житлового будинку значної поверховості, що не відповідав функціональному призначенню відповідної території, визначеному Генеральним планом 2018 року.

Також, позивач надав додаткові пояснення згідно з якими невідповідність Плану зонування Генеральному плану підтверджено також актом Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що містобудівні умови та обмеження надані з дотриманням затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, Плану зонування 2013 року, який є чинним нормативним актом і підлягає обов`язковому застосуванню.

Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Ірпінь, вул. Українська, 1-б/1, 1-б/2, 1-б/3 здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0016, 3210900000:01:047:0270, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0272, що мають цільове призначення "для будівництва багатоквартирного житлового будинку".

Оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, що вичерпав дію внаслідок його виконання і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав третьої особи-1, як замовника забудови земельної ділянки за адресою: м. Ірпінь, вул. Українська, 1-б/1, АДРЕСА_1 .

Також, відповідач надав додаткові пояснення та докази до справи, згідно з якими будівництво багатоквартирного будинку є завершеним, будинок введений в експлуатацію, відповідність його вимогам законодавства підтверджується належним сертифікатом.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 320/842/21 звернуто увагу на необхідність надання належної оцінки доводам щодо співвідношення Генерального плану міста Ірпінь 2018 року та Плану зонування території міста Ірпінь 2013 року.

Верховний Суд також звернув увагу на правовий висновок, викладений у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 320/10145/21, відповідно до якого у зв`язку з внесенням оновлень до Генерального плану території міста Ірпінь План зонування території (зонінг) міста Ірпінь 2013 року підлягає приведенню у відповідність у частині, яка йому не відповідає, а до приведення його у відповідність підлягає застосуванню оновлений Генеральний план як основний містобудівний документ.

Суд, виконуючи вказівки Верховного Суду, перевіряє зазначені обставини з урахуванням матеріалів справи, нормативного регулювання, чинного на момент видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, а також правових висновків Верховного Суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельні ділянки кадастрові номери 3210900000:01:047:0272, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0270, 3210900000:01:047:0016 належать на праві власності ОСОБА_1 .

17 січня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_2 заяву про видачу містобудівних умов і обмежень (внесення змін). Відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 просить надати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок загальною площею 0,3106, яка розташована АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 на об`єкт архітектури будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом. Крім того, додатково повідомлено, що 21 грудня 2019 р. з заявою про видачу містобудівних умов звертались громадянин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вх. № Б-11663.2, у зв`язку із купівлею ОСОБА_1 вищезгаданих земельних ділянок заявник просив внести відповідні зміни.

До зазначеної заяви ОСОБА_1 додано наступні документи:

1) ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки;

2) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:500;

3) витяги із державного кадастру на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:01:047:0016; 3210900000:01:047:0270; 3210900000:01:047:0271; 3210900000:01:047:0272;

4) витяги із державного реєстру речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами:3210900000:01:047:0016; 3210900000:01:047:0270; 3210900000:01:047:0271; 3210900000:01:047:0272;

5) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) на земельні ділянки з кадастровими номерами:3210900000:01:047:0016; 3210900000:01:0.47:0270; 3210900000:01:047:0271; 3210900000:01:047:0272;

6) графічні матеріали: а) Схема Генплану; б) План типового поверху; в) розріз 1-1; г) план паркінга; д) ТЕП.

31.01.2020 відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради затвердив Містобудівні умови та обмеження (далі також - МУО) для проектування об`єкта будівництва № 0028-01-2020 від 31.01.2020.

30 серпня 2020 р. ОСОБА_1 подав заяву на ім`я керівника відділу архітектури та містобудування Ірпінської міської ради про внесення змін у містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №0028-01-2020 від 31.01.2020, а саме - викласти назву об`єкта будівництва у наступній редакції: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ".

31.08.2020 відділ архітектури та містобудування Ірпінської міської ради прийняв наказ №217, яким вніс зміни у містобудівні умови та обмеження № 0028-01-2020 від 31.01.2020 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , які надані ОСОБА_1 .

31.08.2020 відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради затвердив Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №0028-01-2020 від 31.01.2020 (внесення змін на підставі заяви, вх. № 10-12/789 від 31.08.2020) "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

У них назначено наступні загальні дані:

1) вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки: нове будівництво, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ,

АДРЕСА_3 ) інформація про замовника: гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 ;

3) відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні: земельні ділянки (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 січня 2020 р., індексний номер витягу: 195812831; (кадастровий номер 3210900000:01:047:0271), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 січня 2020 р., індексний номер витягу: 195811767; (кадастровий номер 3210900000:01:047:0270), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 січня 2020 р., індексний номер витягу: 19581281; (кадастровий номер 3210900000:01:047:0272), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 січня 2020 р., індексний номер витягу: 195812539; (кадастровий номер 3210900000:01:047:0016)) відповідає функціональному призначенню згідно Генерального плану м. Ірпінь, Київська область, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 4574-62-VII від 19 грудня 2018 р., та плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київська область, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 р.;

Містобудівні умови та обмеження:

1. граничнодопустима висотність будівель, будівель та споруд у метрах: 33 м.;

2. максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки: 43%;

3.максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону): 450 осіб на 1 га.

4) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд: згідно вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» та схеми планування обмежень Генерального плану міста Ірпінь (Розмістити вхідні групи об`єкту, сходи та інші конструктивні елементи будівлі, дренажі, оглядові колодязі і мережі, що обслуговують будівлю за межами червоних ліній поза межами охоронних зон інженерних комунікацій, але в межах земельної ділянки згідно державних будівельних норм);

5) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони: згідно вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» та схеми планувальних обмежень Генерального плану міста Ірпінь;

6) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж: згідно вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Не погоджуючись із діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Щодо співвідношення Генерального плану 2018 року та Плану зонування 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється, зокрема, шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій.

Відповідно до частини другої статті 17 цього Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яким визначаються принципові рішення щодо планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту та визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Отже, план зонування території розробляється на основі генерального плану та має забезпечувати реалізацію визначених ним планувальних рішень. При цьому генеральний план як основний вид містобудівної документації на місцевому рівні визначає принципові рішення щодо планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Матеріалами справи підтверджується, що План зонування території міста Ірпінь затверджений рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 року та був розроблений на основі Генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-VI від 20 грудня 2012 року.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради № 4574-62-VII від 19 грудня 2018 року затверджено оновлений Генеральний план міста Ірпінь.

Саме затвердження нового Генерального плану не є підставою для висновку про автоматичне припинення чинності Плану зонування 2013 року в цілому. Водночас застосування положень Плану зонування після затвердження оновленого Генерального плану має здійснюватися з урахуванням його положень, а положення зонінгу, які суперечать оновленому Генеральному плану, не можуть застосовуватися для обґрунтування можливості відповідного виду забудови у спірній частині до приведення Плану зонування у відповідність до Генерального плану.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 320/10145/21, відповідно до якого у зв`язку з оновленням Генерального плану міста Ірпінь План зонування території міста Ірпінь 2013 року підлягає приведенню у відповідність у тій частині, яка йому не відповідає, а до такого приведення застосуванню підлягає оновлений Генеральний план як основний містобудівний документ.

Судом встановлено, що відповідно до викопіювання з Генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 4574-62-VII від 19 грудня 2018 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0272, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0270 та 3210900000:01:047:0016 розташовані на території, функціональне призначення якої визначене як територія садибної та котеджної житлової забудови.

Водночас відповідно до Плану зонування території міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 року, зазначені земельні ділянки віднесені до зони Ж-5 - зони змішаної багатоквартирної житлової забудови.

Таким чином, у межах земельних ділянок, щодо яких були видані оскаржувані містобудівні умови та обмеження, наявна суперечність між функціональним призначенням території, визначеним Генеральним планом 2018 року, та функціональним зонуванням, встановленим Планом зонування 2013 року.

Суд не встановив, що після затвердження Генерального плану 2018 року до Плану зонування 2013 року були внесені зміни, якими зазначену суперечність у частині спірної території усунуто.

Отже, у відповідній частині План зонування 2013 року не був приведений у відповідність до Генерального плану 2018 року.

Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2025 року у справі № 320/842/21, направляючи цю справу на новий розгляд, звернув увагу на необхідність встановлення співвідношення Генерального плану 2018 року та Плану зонування 2013 року щодо спірної території та надання належної оцінки доводам позивача з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 320/10145/21.

За таких обставин при вирішенні питання про відповідність заявлених намірів забудови містобудівній документації відповідач не мав підстав виходити виключно з положень Плану зонування 2013 року в тій частині, в якій вони суперечили оновленому Генеральному плану 2018 року. У цій частині підлягали врахуванню положення Генерального плану 2018 року як основного містобудівного документа.

Щодо правомірності надання містобудівних умов та обмежень.

Оцінюючи правомірність рішення про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року, суд виходить із того, що правомірність такого рішення підлягає оцінці з урахуванням законодавства, чинного на момент його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною четвертою статті 29 цього Закону встановлено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, зокрема невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, на відповідача як на уповноважений орган містобудування та архітектури покладався обов`язок при розгляді заяви про надання містобудівних умов та обмежень встановити відповідність заявлених замовником намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні та, у разі встановлення невідповідності таких намірів вимогам цієї документації, відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень.

Як встановлено судом, 17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу містобудування та архітектури із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом.

До заяви були додані, зокрема, графічні матеріали, серед яких схема Генерального плану, план типового поверху, розріз, план паркінгу та техніко-економічні показники. Наявність зазначених матеріалів встановлена Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2025 року у справі № 320/842/21.

Таким чином, на момент розгляду заяви відповідач мав у своєму розпорядженні документи, які давали можливість встановити характер та основні параметри заявленого об`єкта будівництва.

Судом встановлено, що відповідно до Генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 4574-62-VII від 19 грудня 2018 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0272, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0270 та 3210900000:01:047:0016 віднесені до території садибної та котеджної житлової забудови.

Водночас відповідно до Плану зонування території міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 року, зазначена територія віднесена до зони Ж-5 - зони змішаної багатоквартирної житлової забудови.

Як встановлено судом у частині спірної території положення Плану зонування 2013 року суперечать Генеральному плану 2018 року, а тому при вирішенні питання про відповідність заявлених намірів забудови містобудівній документації підлягали врахуванню положення Генерального плану 2018 року.

Судом також встановлено, що заявлені ОСОБА_1 наміри забудови передбачали будівництво саме багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом.

Отже, предметом перевірки відповідача при вирішенні питання про надання містобудівних умов та обмежень була не абстрактна можливість забудови земельних ділянок, а відповідність конкретних заявлених намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Враховуючи визначене Генеральним планом 2018 року функціональне призначення спірної території як території садибної та котеджної житлової забудови, а також характер заявленого об`єкта будівництва, суд доходить висновку про невідповідність заявлених намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.

При цьому така невідповідність могла та повинна була бути встановлена відповідачем до прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, оскільки відповідні відомості містилися як у містобудівній документації, так і в поданих заявником матеріалах щодо запланованого об`єкта будівництва.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Отже, встановлена у цій справі невідповідність заявлених намірів забудови Генеральному плану 2018 року свідчить про наявність у відповідача передбаченої законом підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020.

Натомість відповідач надав містобудівні умови та обмеження, фактично виходячи з можливості багатоквартирної забудови, передбаченої Планом зонування 2013 року, без належного врахування суперечності відповідних положень зонінгу Генеральному плану 2018 року.

За таких обставин рішення про надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року прийнято без належного встановлення відповідності заявлених намірів забудови містобудівній документації, яка підлягала застосуванню до спірної території.

З огляду на викладене суд вважає, що при прийнятті рішення про надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України, що не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Щодо додаткової оцінки технічних параметрів заявленого об`єкта.

Суд враховує, що на момент видачі містобудівних умов та обмежень діяло нормативне регулювання у сфері планування та забудови територій, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Водночас питання відповідності окремих технічних параметрів запланованого об`єкта вимогам зазначених будівельних норм не є визначальним для вирішення цього спору, оскільки протиправність оскаржуваного рішення встановлена судом у зв`язку з невідповідністю самих заявлених намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати самостійний правовий висновок щодо кожного технічного параметра запланованого об`єкта, оскільки встановлена невідповідність його функціональному призначенню території, визначеному Генеральним планом 2018 року, сама по собі є достатньою підставою для висновку про наявність передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, незалежно від відповідності чи невідповідності окремих технічних параметрів запланованого об`єкта іншим нормативним вимогам, відповідач не мав правових підстав для надання містобудівних умов та обмежень за наявності встановленої невідповідності заявлених намірів містобудівній документації на місцевому рівні.

Щодо завершення будівництва, вичерпання дії містобудівних умов та обмежень і наслідків установленого порушення.

Відповідач та треті особи посилаються на те, що на час нового розгляду справи будівництво об`єкта завершено, об`єкт прийнято в експлуатацію, а містобудівні умови та обмеження № 0028-01-2020 вичерпали свою дію, у зв`язку з чим їх скасування, на їхню думку, не може мати реального юридичного ефекту.

Суд не погоджується з такими доводами в частині їх впливу на оцінку правомірності рішення відповідача, однак враховує зазначені обставини при визначенні наслідків установленого порушення та належного способу судового захисту.

Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, завершення будівництва є обставиною, з якою закон пов`язує припинення дії містобудівних умов та обмежень. Водночас така обставина виникла після їх надання та не змінює правової оцінки рішення суб`єкта владних повноважень, яка здійснюється з огляду на законодавство та обставини, що існували на момент його прийняття.

У цій справі предметом судового контролю є рішення відповідача про надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року. Як встановлено судом, на момент їх надання заявлені наміри забудови не відповідали містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки передбачали будівництво багатоквартирного житлового будинку на території, функціональне призначення якої Генеральним планом 2018 року визначено як територію садибної та котеджної житлової забудови.

Подальше завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію не змінюють правової оцінки дій відповідача, вчинених 31 січня 2020 року, і не можуть самі по собі усунути встановлену судом протиправність первісного рішення.

Разом із тим при вирішенні питання про спосіб судового захисту суд враховує, що містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проєктування об`єкта будівництва, а відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після завершення будівництва вони вичерпують свою дію.

Відповідно до частини першої статті 5 та частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України судовий захист має бути ефективним та спрямованим на захист порушених прав, свобод чи законних інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому встановлення протиправності рішення відповідача та визначення належного способу захисту є взаємопов`язаними, але самостійними питаннями. Факт вичерпання дії містобудівних умов та обмежень не є підставою для висновку про правомірність їх надання, однак підлягає врахуванню судом при визначенні правових наслідків установленого порушення та вирішенні питання про заявлений позивачем спосіб захисту.

Суд також враховує, що після надання містобудівних умов та обмежень могли виникнути інші правовідносини, пов`язані з реалізацією будівельного проєкту, зокрема щодо розроблення проєктної документації, виконання будівельних робіт, прийняття об`єкта в експлуатацію та набуття третіми особами майнових і речових прав на створені об`єкти нерухомого майна.

Водночас питання правомірності прийняття об`єкта в експлуатацію, державної реєстрації речових прав та правового статусу вже створених об`єктів нерухомого майна не є тотожними предмету спору щодо правомірності рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Встановлення протиправності рішення відповідача про надання містобудівних умов та обмежень саме по собі не означає автоматичного припинення права власності чи інших речових прав осіб, які набули їх на вже створені об`єкти нерухомого майна, та не вирішує питання правомірності набуття таких прав.

При визначенні способу судового захисту суд також враховує принцип пропорційності, передбачений частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи мають бути співмірними з цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення суду.

Таким чином, завершення будівництва та вичерпання дії містобудівних умов та обмежень не спростовують встановленої судом протиправності їх надання та не змінюють оцінки правомірності рішення відповідача на момент його прийняття. Водночас зазначені обставини підлягають врахуванню при визначенні належного та ефективного способу судового захисту з урахуванням фактичного стану спірних правовідносин, прав та законних інтересів третіх осіб і меж предмета цього спору.

Суд при цьому не вирішує питання про припинення права власності на вже створені об`єкти нерухомого майна, правомірність їх прийняття в експлуатацію чи державної реєстрації речових прав, оскільки такі питання не є предметом цього спору.

Отже, судом встановлено, що станом на 31 січня 2020 року Генеральним планом міста Ірпінь, затвердженим рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4574-62-VII, спірна територія була визначена як територія садибної та котеджної житлової забудови, тоді як Планом зонування території міста Ірпінь, затвердженим рішенням Ірпінської міської ради від 27 червня 2013 року № 3260-45-VI, ця територія була віднесена до зони Ж-5, яка передбачала можливість багатоквартирної житлової забудови.

У відповідній частині План зонування 2013 року не був приведений у відповідність до Генерального плану 2018 року. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 320/10145/21, у такому випадку до приведення плану зонування у відповідність застосуванню підлягає Генеральний план як основний містобудівний документ.

Заявлені ОСОБА_1 наміри забудови передбачали будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, що не відповідало функціональному призначенню спірної території, визначеному Генеральним планом 2018 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року існувала встановлена законом підстава для відмови у їх наданні, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Натомість відповідач, не врахувавши суперечність положень Плану зонування 2013 року Генеральному плану 2018 року та поклавши в основу рішення можливість здійснення багатоквартирної забудови на спірній території, протиправно надав містобудівні умови та обмеження № 0028-01-2020.

Отже, оскаржуване рішення відповідача про надання містобудівних умов та обмежень прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Встановивши протиправність дій відповідача при наданні містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року, суд має визначити належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача з урахуванням обставин, що існують на час ухвалення судового рішення.

Як встановлено судом, при видачі містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 відповідач не забезпечив належної перевірки відповідності заявлених намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні та виходив із можливості застосування положень Плану зонування території міста Ірпінь 2013 року, які в частині спірної території суперечили Генеральному плану 2018 року. За таких обставин дії відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень є протиправними.

Разом із тим судом встановлено, що на час розгляду справи будівництво об`єкта завершено, а містобудівні умови та обмеження вичерпали свою дію у зв`язку із завершенням будівництва відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на це суд враховує, що скасування містобудівних умов та обмежень, дія яких припинилася у зв`язку із завершенням будівництва, не забезпечить реального поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, оскільки на момент ухвалення судового рішення вони вже не є чинними вихідними даними для проектування та будівництва.

Водночас вичерпання дії містобудівних умов та обмежень не перешкоджає суду надати правову оцінку діям відповідача, вчиненим на момент їх видачі, та визнати такі дії протиправними.

При цьому визнання протиправними дій відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень не означає автоматичного припинення чи визнання недійсними речових прав на вже створені об`єкти нерухомого майна, а також не вирішує питань правомірності прийняття об`єкта в експлуатацію чи державної реєстрації речових прав, оскільки такі питання не є предметом цього спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту у цій справі є визнання протиправними дій відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020.

Вимоги про скасування наказу про надання містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020 та самих містобудівних умов та обмежень задоволенню не підлягають, оскільки на час ухвалення судового рішення вони вичерпали свою дію у зв`язку із завершенням будівництва, а їх скасування за таких обставин не матиме самостійного юридичного ефекту для поновлення порушеного права позивача.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в загальній сумі 13 243,00 грн (квитанція про сплату судового збору №44034 від 18.01.2021 на суму у 2270,00 грн; квитанція про сплату судового збору № 4383-0753-9000-7957 від 2024 03-21 на суму 3405,00 грн; квитанція про сплату судового збору №4721-3316-8305-2286 від 2024 03-21 на суму 3028,00 грн; квитанція про сплату судового збору 8072-1438-5881-0032 від 2025-05 19 на суму 4540,00 грн), який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Підстави для розподілу інших судових витрат, на даний час, відсутні, оскільки не підтверджений їх неминучий та обов`язковий характер.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Ірпінської міської ради Київської області щодо прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва № 0028-01-2020 від 31 січня 2020 року, видачі наказу про їх надання та видачі містобудівних умов та обмежень № 0028-01-2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" (Місцезнаходження: 04060, місто Київ, вулиця Академіка Грекова, будинок 13, офіс 1; ідентифікаційний код юридичної особи 43257284) судовий збір у розмірі 4414,33 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (Місцезнаходження: Україна, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А; ідентифікаційний код юридичної особи 05408846).

Позивач: Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" (Місцезнаходження юридичної особи Україна, 04060, місто Київ, вулиця Академіка Грекова, будинок 13, офіс 1; ідентифікаційний код юридичної особи 43257284).

Відповідач: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (Місцезнаходження юридичної особи Україна, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А; ідентифікаційний код юридичної особи 05408846).

Третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД" (Місцезнаходження юридичної особи Україна, 02094, місто Київ, вулиця Гетьмана Павла Полуботка, будинок 52, офіс 21; ідентифікаційний код юридичної особи 38371471).

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМІН ФЕМІЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Місцезнаходження юридичної особи Україна, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 1-Г, офіс 81; ідентифікаційний код юридичної особи 42306560).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.