Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №300/9030/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. справа № 300/9030/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо не звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; зобов`язати звільнити з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; зобов`язати виключити зі списків особового складу та направити особову справу до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 листом від 04.11.2025 за №1200/148/9/51/1083 безпідставно відмовила у звільненні позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Позивач стверджує, що він має право для звільнення з військової служби підставі підпункту "г" пункту 2 частини 5 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується долученими до рапорту документами. За доводами позивача, висновок ЛКК №216 містить чітку вказівку про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю позивача, яка є невиліковно хворою і через порушення функцій організму не може самостійно обслуговуватись. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №300/9030/25 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість. За доводами військової частини, діагноз ОСОБА_2 не пов`язаний із психічним розладом, а отже, відповідно до наказу МОЗ України №667 від 31.07.2013, відсутні правові підстави для оформлення висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду. Наказ МОЗ України №667 від 31.07.2013 чітко визначає, що така форма висновку може бути застосована лише стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу. Отже, медичний висновок ЛКК №216 від 28.05.2025 та висновок наданий за формою 080-4/о виданий стосовно ОСОБА_2 , не розглядається як документальне підтвердження потреби у сторонньому догляді оскільки її діагноз не пов`язаний із психічним розладом, а отже інвалідність набута з інших підстав. Крім того, у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ (№878992) не зазначено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду. Як стверджує відповідач, командуванням Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що потреба у постійному сторонньому догляді для повнолітніх осіб, осіб з інвалідністю та для осіб віком до 18 років встановлюється ЛКК не лише при наявності в особи І чи ІІ групи інвалідності внаслідок психічного розгляду. Відповідно до листа МОЗ №28/38738/2-25 від 12.12.2025, згідно з наказом МОЗ №1811 форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" замінено однією формою - №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду". Висновок за оновленою формою № 080-4/О призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, у тому числі для реєстрації когнітивних порушень. Також у листі вказано, що висновки за формами №080-4/о та №080-2/о, видані до набрання чинності наказом МОЗ №1811, та висновки за формою №080-4/о, які будуть видані після набрання чинності наказом МОЗ №1811, підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за певними категоріями громадян та повинні використовуватися з такою метою територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, зокрема у випадках, визначених абзацом п`ятнадцятим пункту 2, абзацами одинадцятим, тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пунктами 9, 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Просить задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , за відомостями посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 від 29.11.2024, проходить військову службу за контрактом з 29.11.2024 у складі Військової частини НОМЕР_1 .

Як визнається і не заперечується сторонами, позивач подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 5 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До вказаного рапорту позивачем долучено, зокрема, копії медичного висновку ЛКК №216 від 28.05.2025, висновку про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 28.05.2025, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №878992 від 11.12.2023, а також інші документи, що підтверджують ступені споріднення.

Військовою частиною НОМЕР_1 , за підписом командира, прийнято рішення у формі листа від 04.11.2025 за №1200/148/9/51/1083 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що позивачем не надано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яке підтверджує потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Відповідно до відомостей свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.05.2025 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №878992 від 11.12.2023 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01.01.2026.

Лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Свята Катерина-Одеса" на ім`я ОСОБА_2 28.05.2025 видано медичний висновок ЛКК №216, згідно якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду тому, що є невиліковно хворою особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно обслуговуватись.

Як слідує зі змісту акту від 03.07.2025 за №10100 обстеження сімейного стану військовослужбовця, позивач проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 . Також вказаний Акт містить інформацію про наявність інших осіб: ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (донька ОСОБА_2 ).

Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови військовослужбовцю у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 5 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на звільнення з військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні справи суд керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на час виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі також – Закон №2232-XII).

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За приписами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі також – Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як встановлено судом, у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 28.05.2025 матір`ю ОСОБА_1 вказано ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_3 .

Згідно із змістом довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 878992, ОСОБА_2 14.11.2023 встановлено II групу інвалідності. Причина інвалідності - травма, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

У висновку лікарсько-консультативної комісії від 28.05.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, вказано, що висновок надається для одержання компенсації фізичної особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 .

Також позивачем надано відповідачеві медичний висновок ЛКК ТОВ «Свята Катерина-Одеса» № 216 від 28.05.2025, у якому вказано, що ОСОБА_2 пройшла медичну комісію та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, тому що є невиліковно хворою особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно обслуговуватися.

Підставою для відмови Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 стало ненадання позивачем рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яке підтверджує потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

У листі-відмові від 04.11.2025 №1200/148/9/51/1083 відповідача також вказано, що згідно з додатком до Наказу МОЗ № 667, форма «Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу» є спеціальним документом, що підтверджує потребу в постійному догляді, видається виключно лікарською комісією, створеною у закладі охорони здоров`я (яка може діяти як ЛКК), та застосовується лише щодо осіб з інвалідністю І або II групи внаслідок психічного розладу. Жоден інший нормативно-правовий акт МОЗ України або Кабінету Міністрів України не наділяє лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) чи окремих лікарів правом визначати постійну потребу в сторонньому догляді для інших категорій повнолітніх осіб. Згідно з наданою копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 878992, не зазначено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

В пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних із таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (надалі також - Положення № 1317), чинного до 01.01.2025, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Отже, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

В пункті 26 Положення №1317 зазначено, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

За змістом абзац 16 пункту 27 Положення №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, серед іншого є обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб (абзаци 17-19, 22-24 пункту 27 Положення №1317).

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

1) витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується період дії тимчасової непрацездатності,- видається іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах та організаціях України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами;

2) форму первинної облікової документації № 095/о «Довідка № ___ про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу I-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 696/21009,- видають студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів;

3) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання,- видають особам, які проходять обстеження за направленням слідчих органів, прокуратури й суду;

4) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання,- видають: у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, ураховуючи період їх професійної підготовки й перепідготовки; особам, які проходять обстеження у суб`єктів господарювання за направленням військових комісаріатів; особам, які проходять додаткове наркологічне обстеження в умовах стаціонару відповідно до пункту 11 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов`язкові обсяги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 листопада 1997 року № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 грудня 1997 року за № 586/2390; особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, якщо відсутні ознаки тимчасової непрацездатності;

5) довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб`єкта господарювання (обов`язково має зазначатися час проведеної консультації),- видають особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою;

6) форму первинної облікової документації № 095-2/о «Довідка № ___ про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 972/25749, (далі - форма № 095-2/о) - видають особі, яка доглядає за дитиною, яка продовжує хворіти, після закінчення максимального терміну, на який можуть формуватися медичні висновки в межах одного випадку тимчасової непрацездатності за категорією «Догляд за хворою дитиною», визначеного у пункті 9 розділу III Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066. Форма № 095-2/о видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії в разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, визначеному Міністерством охорони здоров`я України;

7) форму № 147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 березня 2002 року № 93, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 квітня 2002 року за № 346/6634,- жінкам, які не підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (надалі також – Інструкція №407).

Відповідно до пунктів 4, 7 Інструкції № 407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Пунктом 11 Інструкції № 407 визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи». На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317.

Пунктом 40 Положення №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: визначають потребу у постійному догляді.

При цьому функції ЛКК з набранням чинності Положенням №1338 в частині надання висновків не змінились.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положеннями № 1317, №1338, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді (постійному догляді) або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 560/17590/24, від 27.08.2026 у справі №560/510/25.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170, підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою може здійснюватися висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як зазначалось вище, підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи.

Під час встановлення матері позивача групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією потребу в постійному сторонньому догляді визначено не було.

Разом з цим, відповідно до висновку від 28.05.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о матір позивача – ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Також Лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Свята Катерина-Одеса" на ім`я ОСОБА_2 28.05.2025 видано медичний висновок ЛКК №216, згідно якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду тому, що є невиліковно хворою особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно обслуговуватись.

У цій справі відповідачем не наведено доводів про недостовірність відомостей, зазначених у описаних вище висновках ЛКК від 28.05.2025, або про невідповідність цього доказу критеріям належності, допустимості чи достовірності, визначеним статтями 73 - 75 КАС України.

Враховуючи аналіз нормативно-правових актів та висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, дослідивши копію висновку за формою № 080-4/о про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 28.05.2025 стосовно ОСОБА_2 та копію медичного висновку від 28.05.2025 №216, суд вважає зазначені висновки належними документами, які підтверджують наявність сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на подальший розвиток нормативного регулювання питання щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та уніфікованої форми висновку про потребу особи у постійному сторонньому догляді.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811 внесено зміни до форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, виклавши її в новій редакції, та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о. У пунктах 4, 5, 8 цієї Інструкції визначено, що висновок заповнюється членами ЛКК на підставі форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №» або форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику. При цьому пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється. Висновок підписується членами ЛКК, із проставленням дати видачі, після чого засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я (пункт 9).

Наведене нормативне регулювання набрало чинності після видачі матері позивача висновку від 28.05.2025 за формою № 080-4/о, а тому безпосередньо не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Водночас його зміст свідчить про подальше врегулювання на нормативному рівні питання щодо оформлення лікувально-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я документів, пов`язаних із підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Варто зазначити, що в акті обстеження сімейного стану ОСОБА_2 від 03.07.2025 за №10100 зазначено, що позивач проживає матір`ю ОСОБА_2 . Також вказаний акт містить інформацію про наявність інших осіб: ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (донька ОСОБА_2 ).

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, батько позивача, ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що стверджується довідкою МСЕК № 947693 від 13.03.2024 (а.с. 40), та за висновком ЛКК від 14.08.2025, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 42).

Сестрі позивача, ОСОБА_4 , за даними консультативного висновку від 29.08.2025 встановлено діагноз: біполярний афективний розлад, манія із психологічними симптомами. За змістом медичного свідоцтва Університетської клініки Фрайбурзького університету імені Альберта Людвіга, ОСОБА_4 перебуває на амбулаторному психіатричному лікуванні у цій клініці (а.с. 56–66).

Водночас, матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 (член сім`ї першого чи ступеня споріднення - донька ОСОБА_2 ), потребує постійного стороннього догляду.

Суд звертає увагу, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Такий висновок відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

У спірному випадку суд враховує, що ОСОБА_4 хоча і є членом сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 , однак з огляду на встановлений їй діагноз - біполярний афективний розлад, манія із психологічними симптомами, перебування на амбулаторному психіатричному лікуванні в Німеччині та характер наявного захворювання, об`єктивно не може бути особою, яка здатна забезпечувати постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю ІІ групи, яка відповідно до висновку ЛКК потребує такого догляду.

До того ж, Військовою частиною НОМЕР_1 , ані у листі-відмові від 04.11.2025 за №1200/148/9/51/1083, ані у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, та вказане не було підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби.

Суд констатує, що документи які позивач долучив до рапорту підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у його звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245).

Відповідно до ч.4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд надає оцінку рішенню відповідача про відмову у звільненні із військової служби позивача з урахуванням фактичних обставин та нормативного регулювання, які існували на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, за наявних у матеріалах справи доказів, у суду наявні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби, оскільки необхідність здійснення ним постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, підтверджена належними та допустимими доказами. На час розгляду рапорту позивача у відповідача були відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 в звільненні його з військової служби. Відтак, звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відбулось у зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем не прийнято наказ про звільнення позивача з військової служби, відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача виключити позивача із списків особового складу та направити особову справу до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 гривень (дев`ятсот шістесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.