Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №280/1735/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2026 року Справа № 280/1735/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі по тексту – відповідач 1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій област (далі по тексту – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо відмови (оформленої в рішенні від 17.02.2026 № 084450011200) в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, періодів роботи ОСОБА_1 з 29.12.1993 по 18.07.1994, з 25.07.1994 по 18.07.1997, з 28.07.1997 по 27.10.1997, з 28.10.1997 по 31.12.1998, з 01.09.2012 по 28.02.2017 під землею з повним робочим днем;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, періоди його роботи з 29.12.1993 по 18.07.1994, з 25.07.1994 по 18.07.1997, 28.07.1997 по 27.10.1997, з 28.10.1997 по 31.12.1998, з 01.09.2012 по 28.02.2017 під землею з повним робочим днем;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 30.09.2025 з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів його роботи з 29.12.1993 по 18.07.1994, з 25.07.1994 по 18.07.1997, 28.07.1997 по 27.10.1997, з 28.10.1997 по 31.12.1998, 01.09.2012 по 28.02.2017, а також з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити виплату недоотриманих грошових коштів, визначених за результатами перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- стягнути з ГУ ПФУ у Чернівецькій області на користь Позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відповідач 1 за принципом екстериторіальності розглянув заяву та спірним рішенням відмовив у призначенні пенсії, оскільки позивач не досягла пенсійного віку. Також позивач не погоджується з наведеними у спірному рішенні підставами для незарахування до її пільгового стажу періодів роботи. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

06.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1735/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області позов не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 20.03.2026 за посилається на те, що заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV було розглянуто за принципом екстериторіальності, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Вважає прийняте спірне рішення правомірним та таким, що не порушило права позивача. а таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 23.03.2026 за посилається на те, що заяву позивача було опрацьовано та прийнято рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у її призначенні. Вказує на правомірність прийнятого рішення з огляду на те, що позивач не досягла пенсійного віку. Також наголосив та тому, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не є належним відповідачем у цій справі, оскільки дії зобов`язального характеру слід покласти на орган, що приймав рішення щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона заперечує, щодо доводів відповідача, викладених у відзиві

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яку йому призначено з 30.09.2025 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач із заявою про призначення пенсії звернувся до Територіальних органів Пенсійного Фонду 12.10.2025 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області опрацьовано заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань.

За результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років на пільгових умовах від 20.10.2025 №084450011200, в якому зазначено періоди та причини їх не зарахування.

26.10.2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до Територіальних органів Пенсійного Фонду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області опрацьовано заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань.

За результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 04.11.2025 №084450011200 у зв`язку з відсутністю повного оригіналу паспорту Заявника.

07.11.2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного Фонду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області опрацьовано заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань. За результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 14.11.2025 року №084450011200 з 30.09.2025 року.

09.02.2026 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Запорізькій області із обґрунтованою заявою про зарахування періодів з 29.12.1993 року по 18.07.1994 року, з 25.07.1994 року по 18.07.1997 року, з 28.07.1997 року по 27.10.1997 року, з 28.10.1997 року по 31.12.1998 року, з 01.09.2012 року по 28.02.2017 року до пільгового стажу роботи за списком 1 та проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням таких періодів.

За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення №084450011200 від 17.02.2026 року про відмову в перерахунку пенсії, з підстав того, що долучені до звернення документи вже наявні в матеріалах електронної пенсійної справи Позивача та враховані при визначенні розміру пенсії

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону Про пенсійне забезпечення.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 в справі Щокін проти України Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Щодо періоду з 29.12.1993 року по 18.07.1994 року та з 28.07.1997 року по 27.10.1997 року:

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 у період з 29.12.1993 року по 18.07.1994 року страхового стажу за списком 1 надається копія трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Так, з аналізу сторінки 4-5 трудової книжки вбачається, що 29.12.1993 року ОСОБА_1 був прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею шахти “Ворошиловська” виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Ровенькиантрацит”. Більше того, в трудовій книжці зазначається номер наказу (№ 670/п), дата прийняття на роботу.

При цьому, з аналізу сторінки 6-7 трудової книжки слідує, що 18.07.1994 року ОСОБА_1 був звільненим із шахти “Ворошиловська” виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Ровенькиантрацит” у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п. 2. ст. 36 КЗПП України, номер наказу 478/п від 18.07.1994 року.

Водночас, із розрахунку за формою РС-право вбачається, що період роботи ОСОБА_1 із 29.12.1993 року по 18.07.1994 року майстром підземним взагалі не був включеним до стажу його роботи ні в звичайному ні в пільговому обчисленні.

У відповіді від 20.01.2026 року №0800-0902-8/5585 ГУ ПФУ у Запорізькій області повідомлено, що період з 29.12.1993 року по 18.07.1994 року не був зарахованим як до страхового, так і до пільгового стажу, оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено печаткою та підписом відповідальної особи.

У відповіді від 20.01.2026 року №0800-0902- 8/5585 повідомлено, що період з 28.07.1997 року по 27.10.1997 року не зараховано як до пільгового, так і до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці відсутній номер наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку наведеним вище підставам прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд заважає на наступне.

Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 була затверджена "Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача (далі - Інструкція № 162).

Згідно із пунктами 2.2, 2.12 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше недільного терміну з дня прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 10 Інструкції № 162 визначено, що відповідальність за організацію ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства.

Безпосередньо відповідає за своєчасне заповнення, зберігання, облік і видачу працівникам трудових книжок, начальник відділу кадрів, або особа яка призначається наказом керівника підприємства.

Вказана Інструкція №162 перестала застосовуватися відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Однак, пункт 2.13 Інструкції №58 викладено в аналогічній за змістом редакції що і пункт 2.12 Інструкції №162.

Зокрема, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що як на момент оформлення трудової книжки позивача Серії НОМЕР_1 так і на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств.

Відтак, неналежне оформлення даних трудової книжки не може позбавити позивача права на включення періодів роботи, зазначених в такій трудовій книжці, до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням вказаних періодів.

Щодо періоду з 25.07.1994 року по 18.07.1997 року:

Так, з аналізу сторінки 6-7 трудової книжки вбачається, що 25.07.1994 року ОСОБА_1 був прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею шахти “Ворошиловська” виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Ровенькиантрацит”. Більше того, в трудовій книжці зазначається номер наказу (№ 495/п), дата прийняття на роботу.

При цьому, з аналізу сторінки 6-7 трудової книжки слідує, що 18.07.1997 року ОСОБА_1 був звільненим із шахти “Ворошиловська” виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Ровенькиантрацит” у зв`язку із переведенням на шахту №81 “Київську” виробничого об`єднання “Ровенькиантрацит” за п. 5 ст. 36 КЗПП України, номер наказу 527/п від 21.07.1997 року.

Водночас, із розрахунку за формою РС-право слідує, що з невідомих причин період роботи ОСОБА_1 із 25.07.1994 року по 18.07.1997 року майстром підземним не був включеним до стажу його роботи в пільговому обчисленні за списком 1.

Пояснення щодо причин неврахування періоду із 25.07.1994 року по 18.07.1997 року у пільговому обчисленні відповідь ГУ ПФУ у Запорізькій області, оформлена листом від 29.12.2025 року № 0800-0802-8/158609 не містить, як і не містить таких пояснень 2-а відповідь надана зі сторони ГУ ПФУ у Запорізькій області, оформлена листом від 20.01.2026 року №0800- 0902-8/5585.

За приписами пункту 20 Порядку № 637, вказано, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд зауважує, що у позивача наявна трудова книжка про підтвердження у нього стажу роботи, в якій наявні необхідні записи, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо періоду з 28.10.1997 року по 31.12.1998 року:

Так, з аналізу сторінки 8-9 трудової книжки вбачається, що 28.10.1997 року ОСОБА_1 був прийнятий в штат на постійній основі гірничоробочим (гірничим майстром) з повним робочим днем (№Наказу 798п від 28.10.1997 року).

Пояснення щодо причин неврахування періоду з 28.10.1997 року по 31.12.1998 року відповідь, оформлена листом від 29.12.2025 року № 0800- 0802-8/158609 не містить, як і не містить жодних пояснень відносно даного періоду повторна відповідь від 20.01.2026 року №0800-0902-8/5585. Вкладенням до трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується сплата страхувальником страхових внесків до органів пенсійного фонду жовтеньгрудень 1997 року, а також повністю за 1998 рік, що у свою чергу, є ще одним підтвердженням того, період з 28.10.1997 року по 31.12.1998 року мав би бути включеним до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.03.2017 року №202 підтверджується підземний стаж роботи ОСОБА_1 за Списком 1 у період з 28.10.1997 по 31.12.1998 року.

Більше того, даною довідкою від 20.03.2017 року №202 охоплено спірний період включно з 28.10.1997 року по 14.02.2001 року (період з 01.01.1999 року по 31.12.2003 не є спірним, адже згідно з розрахунком за формою РС-право був включеним до стажу за Списком 1).

При цьому, вибірковим методом Відповідачем частину періоду з 28.10.1997 року по 31.12.1998 року не включено до пільгового стажу за Списком 1, а період з 01.01.1999 року по 14.02.2001 року, який також був охопленим однією і тією ж довідкою, включено до пільгового стажу Позивача (період, який було включено не є спірним).

Щодо періоду з 01.09.2012 року по 28.02.2017 року:

Листом ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.12.2025 року №0800-0802- 8/158609 повідомлено, що період роботи з 01.09.2012 року по 28.02.2017 року не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 , оскільки відсутня інформація про результати проведення атестації робочого місця згідно з даними про спецстаж в Реєстрі застрахованих осіб за формою Ок-5.

Відповідно до частини 1, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).

Необхідно зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

З аналізу зазначених норми Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи особи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи.

Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому суд враховує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Суд також наголошує, що на що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та її ведення. Вказані відповідачем обставини, не можуть бути підставою для неврахування записів у трудовій книжці та виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , де на сторінках 16-17, а також на сторінках 42-43 трудової книжки вказано, що атестація була проведеною. Подібне підтверджується записами та печатками про атестацію, наявними в трудовій книжці із посиланням на наказ №13 від 03.04.2013 року;

у період з 01.09.2012 року по 28.02.2017 року, який не зараховано до пільгового за Списком 1, атестація робочих місць була проведеною, що підтверджується копією наказу №13 від 03.04.2013 року про результати атестації робочих місць, переліком професій до цього наказу, а також листом відділу державної експертизи умов праці, міграції та зайнятості населення від 18.12.2013 року №11/8059-33 щодо атестації робочих місць за умовами праці, адресованого директору ВП “Шахтоуправління” “Ровеньківське” ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит”.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач надала всі необхідні документи та має право на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 29.12.1993 по 18.07.1994, з 25.07.1994 по 18.07.1997, 28.07.1997 по 27.10.1997, з 28.10.1997 по 31.12.1998, з 01.09.2012 по 28.02.2017

Враховуючи викладене, суд доходить висновку що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.02.2026 № 084450011200 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту своїх прав суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач 1 протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що в даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Щодо визначення компетентного органу, на який необхідно покласти обов`язок з поновлення порушеного права позивача, суд враховує такі обставини.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) передбачає, що після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Судом враховується, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності вирішувало питання щодо призначення позивачу пенсії за віком.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом з розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ в Чернівецькій області, то саме цей орган і має вчиняти дії зобов`язального характеру у даній справі.

В свою чергу, суд вбачає за можливе зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснювати виплату пенсії недоотриманих грошових коштів, визначених за результатами перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки періоди роботи, зазначені в спірних рішеннях протиправно не внесено до пільгового стажу.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.02.2026 № 084450011200.

Зобов`язати Чернівецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 30.09.2025 з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів його роботи з 29.12.1993 по 18.07.1994, з 25.07.1994 по 18.07.1997, 28.07.1997 по 27.10.1997, з 28.10.1997 по 31.12.1998, 01.09.2012 по 28.02.2017, а також з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити виплату недоотриманих грошових коштів, визначених за результатами перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 23.09.2026.

Суддя Р.В. Сацький