Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №240/14469/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №240/14469/26

Суддя: Семенюк Микола Миколайович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/14469/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проведення призову ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №93 «Про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.02.2026р.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби та виключити з особового складу військової частини.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 29.08.2025 працює вчителем інформатики Ліцею №36 м. Житомира з педагогічним навантаженням 1 ставка, а тому, у відповідності до п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від мобілізації; подати відповідну заяву про відстрочку від мобілізації позивач не встиг, у зв`язку із зайнятістю, але працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проводили уточнення його даних, надав оригінал довідки про займану посаду, яку він мав при собі, та просив надати термін на подання заяви про відстрочку від мобілізації, однак 16.02.2026 був призваний.

Ухвалою від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІНФОРМАЦІЯ_3 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач, з початку трудової діяльності на посаді педагогічного працівника в ліцеї №36 з 01.09.2025 року і до моменту призову на військову службу 16.02.2026 року, жодного разу не звертався до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою та документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно на момент видачі наказу №93 від 16.02.2026 року та призову позивача на військову службу, у розпорядженні відповідача не було жодної інформації та документів, які б підтверджували право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також відповідні документи не надходили від Позивача на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань надання відстрочки військовозобов`язаним. Станом на 16.02.2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, була відсутня інформація про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у Позивача. Враховуючи те, що Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби, станом на 16.02.2026 року, відповідно до інформації та документів які були в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 , не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на виконання Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію" ІНФОРМАЦІЯ_5 16.02.2026 року Позивача, було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Таким чином, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов в повному обсязі з тих підстав, що з наведенними в позовній заяві приписами норм, регламентуючих обов`язок Відповідача-1 щодо ведення облікових даних військовозобов`язаних, Відповідач-1 надав суду копію облікової картки на ім`я Позивача, яка була сформована 27.04.2026р. (тобто після призову Позивача на військову службу), згідно до якої розділи «17-освіта» Позивача та «19-місце роботи, адреса підприємства та посада»-не заповнені, тобто відомості відсутні. Хоча, суду додані докази того, що на момент призову, Позивач мав постійне місце роботи та посаду вчителя інформатики Ліцею №36 м.Житомира. Більш того, суду надані докази звернення Ліцею №36 м.Житомира до Відповідача-1 з відомостями про осіб, які перебувають у педагогічному складі закладу та є військовозобов`язані, де серед них був зазначений Позивач. Натомість, Відповідач-1 не надав суду доказів щодо неотримання таких відомостей.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки на даний час Позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 і клопотати про звільнення з Військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, Позивачу необхідно шляхом подання рапорту по команді, до якого додаються документи на підтвердження підстав звільнення відповідно до норм Закону № 2232-ХІІ та Наказу № 170. Згідно інформації, наявної у Військової частини НОМЕР_1 , відповідного рапорту Позивач не подавав. Отже, вимога Позивача про звільнення з Військової служби є безпідставною.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.2025 призначений на посаду вчителя інформатики з встановленням педагогічного навантаження 1 ставка (наказ директора Ліцею № 36 від 29.08.2025 № 95/к).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2026 № 93 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на основний період" солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

17.02.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 50, солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини.

Не погоджуючись з мобілізаційним діями та призовом, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон №3543-XII).

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Загальна мобілізація згідно частиною другою статті 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

За ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, працівники його секретаріату, які мають науковий ступінь та працюють у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти за основним місцем роботи на умовах повної зайнятості.

Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560).

За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період..

Згідно з п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Додатком №5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі Перелік).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

З аналізу пункту 11 Положення №154 слідує, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов`язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яким визначено, що призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну місця роботи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №280/6033/22

Саме на військовозобов`язаного покладено обов`язок самостійно повідомити відповідний орган, в якому така особа стоїть на військовому обліку про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу і надати документи, які це право підтверджують.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №560/8238/22.

Системне тлумачення положень ч. 5 ст. 22 та ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII, а також норм Порядку №560 (п. 56, 58, 60) свідчить, що в юридичній ситуації позивача відстрочка від призову існує в особи не в силу відповідності такої особи нормам закону, а надається центром комплектування та соціальної підтримки шляхом оформлення такої відстрочки окремим індивідуально-правовим актом (рішенням у протоколі, на підтвердження якого в подальшому видається відповідна довідка).

Отже, позивач безпідставно вважав, що сам по собі факт працевлаштування вчителем автоматично надає особі відстрочку.

Перевіркою облікових даних було встановлено, що позивач не звертався до ТЦК та СП для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тому в подальшому відносно нього були вжиті заходи по мобілізації.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Судом в ході судового розгляду не встановлено істотних порушень процедури мобілізації позивача, які б зумовлювали висновок про те, що вона в цілому є протиправною, а тому позов в даній частині не підлягає задоволенню.

Щодо звільнення позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 2 ч.4 ст. 26 №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом №2232-ХІІ чітко визначені підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану, а Положення №1153/2008 визначає порядок такого звільнення.

Суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ не передбачено звільнення з військової служби шляхом визнання процедури призову протиправною. Наказ про зарахування до списків особового складу військової частини вже реалізований, позивач зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому визнання процедури призову протиправною не відновлює початковий стан і не призводить до захисту прав та інтересів позивача.

Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а тому звільнення з військової служби може бути лише на правових підставах, визначених частиною 4 статті 26 №2232-ХІІ.

За правилами п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, які і не наведені підстави звільнення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки доказів звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, позивач не подавав, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua