Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №240/29603/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/29603/25

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Житомирській області №2436 від 02.12.2025 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині притягнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0021514) поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Житомирській області від 19.01.2026 №38 «По особовому складу», щодо звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0021514) поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», зі змінами внесеними наказом ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 №99 о/с.;

- поновити, ОСОБА_1 (0021514), старшого сержанта поліції, на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, з 01 лютого 2026 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.02.2026 року по день винесення судом рішення про поновлення;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було протиправно винесено оскаржувані накази та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби, оскільки у матеріалах службового розслідування відсутні достатні докази, які б підтверджували факт недотримання ним положень нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Зазначає, що його дії, в процесі подолання опору ОСОБА_2 не мали ознак неефективності, а були обумовлені необхідністю припинення небезпечної поведінки правопорушника.

Крім того, позивач вказує, що обставини в частині нападу ОСОБА_2 на поліцейських та пошкодження службового автомобіля, в межах розгляду справу №272/1280/25 кваліфіковані як ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України.

Також звертає увагу, що наявність широкого розголосу, на яке посилається відповідач, не може слугувати підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції України, оскільки при визначенні порушення дисципліни поліцейськими необхідно з`ясовувати характер проступку.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням наявності наказу ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 №99 о/с яким внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 19.01.2026 №38 о/с в частині зміни дати звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 - з 31 січня 2026 року.

Представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить відмовити у задоволені позову, із наступних підстав. Зазначає, що в діях позивача були наявні порушення вимог: ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у застосуванні до особи фізичної сили після припинення нею протиправних дій; чч. 1, 3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у не попередженні особи про застосування фізичної сили та не наданні їй змоги виконати законну вимогу поліцейського, не належного визначення виду та інтенсивності застосування заходу примусу з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення; ч. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, що виразилось у не здійсненні безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором з моменту початку виконання службових обов`язків до їх завершення. У зв”язку з встановленими обставинами дисциплінарна комісія дійшла до висновку застосувати до поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Вважає, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що право на уточнення позову виникло лише після отримання доступу до фактичних даних, а саме матеріалів службового розслідування, які об`єктивно не могли бути відомі позивачу раніше.

Представник відповідача подав до суду заперечення на додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області.

01.11.2025 о 8.50 інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 спільно з поліцейським з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння цього ж підрозділу, старшим сержантом поліції ОСОБА_1 заступили на чергування в складі групи реагування патрульної поліції на службовому автомобілі марки СКС MOU-04МП (MITSUBISHI- Outlander), номерний знак НОМЕР_1 .

Цього ж дня, о 17.40 вони на планшетний пристрій отримали виклик щодо домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік стосовно своєї дружини вчиняє фізичне та психологічне насильство.

По прибуттю на місце події ними о 18.01, на дорозі поблизу будинку вони помітили жінку, яка була збентежена та знервована. Поблизу були розкидані речі. Вийшовши та почавши розмову, остання пояснила, що її ображав чоловік та вона хоче покинути адресу проживання. Вказаній жінці, якою виявилась ОСОБА_4 , запропоновано сісти до службового автомобіля.

Після того як вони розпочали рух, невідома жінка перекрила дорогу заважаючи проїзду службового автомобіля ставши позаду. Жінка почала виражатись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_4 , а також погрожувати їй фізичною розправою.

При спробі відвести останню від службового автомобіля, остання намагалась завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , подряпавши йому обличчя. Далі вказана жінка взяла до рук дерев`яну палицю та нею намагалася його вдарити, однак промахнулась та пошкодила службовий автомобіль. Після цього, до останньої було застосовано фізичну силу, а саме прийоми рукопашного бою та спецзасіб кайданки, у відповідності до вимог ст. 44, 45 ЗУ «Про Національну поліцію». Разом з тим, стосовно вказаної громадянки, якою виявилась ОСОБА_2 , складені адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 185 КУпАП та ст. 173 КУпАП.

Про вищевказані обставини, а саме про застосування заходів примусупозивачем повідомлено безпосереднього керівника, шляхом написання віповідного рапорту.

03.11.2025 до Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області з Житомирського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшли матеріали зареєстровані від 03.11.2025 за №83734-2025 щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейських відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП, що висвітлені у критичній публікації у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці користувача, який підписаний як «Tanya Kovalik».

Начальником Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області видано наказ від 05.11.2025 №342, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Бердичівського районного відділу поліції ГУНП від 28.11.2025 №362, термін проведення якого продовжено наказом Бердичівського районного відділу поліції ГУНП від 19.11.2025 №351, яким призначено за вказаним фактом службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що 01.11.2025 о 17.39 год до відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП зі служби «102» надійшло анонімне повідомлення, зареєстроване в ІПНП від 01.11.2025 № 2408, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік стосовно своєї дружини вчиняє фізичне та психологічне насильство.

На місце події направлено групу реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в складі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .

Із матеріалів ІПНП від 01.11.2025 № 2408 відповідно до рапорту старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 встановлено, що по прибуттю на місце події ними виявлено ОСОБА_4 , яка стояла на вулиці та повідомила, що хоче поїхати від чоловіка, оскільки той ображав її та розкидав належні їй речі. Останню запрошено до службового автомобіля для написання заяви та відібрання пояснення, однак вона від складання будь яких матеріалів відмовилась. В цей момент до службового автомобіля прибігла невідома жінка та почала виражатись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_4 , а також погрожувати їй фізичною розправою. На неодноразові зауваження остання не реагувала, поводилась зухвало та агресивно, ображала нецензурною лайкою та намагалась завдати тілесних ушкоджень працівникам поліції, а саме розмахувала дерев`яною палицею. При цьому пошкодила службовий автомобіль. На неодноразові вимоги припинити протиправні дії остання не реагувала, а тому відносно неї було застосовано фізичну силу та спецзасіб кайданки. Складено адміністративні протоколи за ч.1 ст. 185 та 173 КУпАП.

О 18.08 год того ж дня до відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_5 , зареєстроване в ІПНП від 01.11.2025 № 2409, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , працівники поліції, які приїхали на виклик, нанесли ногами тілесні ушкодження її матері ОСОБА_2 .

В ході проведення службового розслідування встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025062340000064 від 06.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.11.2025 близько 18.00 працівники відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області перевищуючи службові повноваження спричинили ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Разом з цим, встановлено, що постановою судді Андрушівського районного суду Житомирської області Чуба І.А. у справі №272/1280/25 провадженні № 3/272/503/25 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 045490 від 01.11.2025 за ст. 173 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 045489 від 01.11.2025 за ст. 185 КУпАП, складені стосовно ОСОБА_2 , закриті на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП та матеріали зазначеної справи передані керівнику Бердичівської окружної прокуратури на підставі ст. 253 КУпАП.

Також дисциплінарною комісією опитано: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 ; старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; заступника начальника відділення поліції-начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП капітана поліції Тарасюка Сергій Олександровича; заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності

Бердичівського районного відділу поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_7 , а також досліджено наявні відеозаписи.

Зазначені докази, зібрані дисциплінарною комісією під час здійснення службового розслідування, на переконання комісії вказують, що ОСОБА_1 не дотримався вимог Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у застосуванні до особи фізичної сили після припинення нею протиправних дій та у непопередженні особи про застосування фізичної сили та ненаданні їй змоги виконати законну вимогу поліцейського, неналежного визначення виду та інтенсивності застосування заходу примусу з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Також при перегляді відеозаписів із нагрудних відео реєстраторів, дисциплінарною комісією встановлено порушення, що виразилось у не здійсненні безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором з моменту початку виконання службових обов`язків до їх завершення.

На підставі висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»; пп. 1, 2, 3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі поліцейського, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, поважати і не порушувати права і свободи людини, утримуватись від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у застосуванні до особи фізичної сили після припинення нею протиправних дій; чч. 1, 3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у не попередженні особи про застосування фізичної сили та не наданні їй змоги виконати законну вимогу поліцейського, не належного визначення виду та інтенсивності застосування заходу примусу з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення; ч. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, що виразилось у не здійсненні безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором з моменту початку виконання службових обов`язків до їх завершення, дисциплінарна комісія вважала б за необхідне застосувати до поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вище викладеного видано наказ ГУНП в Житомирській області від 02.12.2025 № 2436 «Про застосування дисциплінарних стягнень», який реалізовано наказом ГУНП в Житомирській області від 19.01.2026 № 38 о/с, та поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції № 1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Згідно з копії витягів з електронної системи охорони здоров`я, а саме відповідно до листків непрацездатності, ОСОБА_1 за період з 18.12.2025 по 14.01.2026, з 15.01.2026 по 16.01.2026 та з 19.01.2026 по 23.01.2026 включно, перебував на лікуванні в КНП «Андрушівська міська лікарня» Андрушівської міської ради.

У зв”язку з вказаним, наказом ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 № 99 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 19.01.2026 № 38 о/с в частині дати звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , з 31 січня 2026 року.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893) та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893), затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України".

Так, відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Закону визначено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 статті 18 Закону №580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно визначення, наведенго у ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом ч.1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування (ч.7 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Відтак, поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході проведеного службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807) було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п. 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань).

Відповідно до п.4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити :

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 5 розділу VI Порядку №893 передбачено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначається висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

З матеріалів справи встановлено, що службове розслідування відносно порушення позивачем службової дисципліни було призначено письмовим наказом полковника поліції начальника Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області на підставі матеріалів надісланих Житомирським управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України отриманих під час моніторингу інтернет ресурсів.

Отже, відповідач діяв у відповідності до наведених вище положень статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 1 розділу ІІ Порядку №893.

Сутність спірних відносин у справі, що розглядається полягає в тому, що позивача, який проходив службу в поліції на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, оспорюваним наказом було звільнено у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. В основу мотивів застосування дисциплінарного стягнення покладено те, що позивач, під час здійснення своїх повноважень, не здійснив попередження про застосування фізичної сили, вид та інтенсивність застосування заходів примусу не відповідала ситуації, що склалася та продовжив завдавати удари ОСОБА_2 після повалення на землю.

Вказане розцінено відповідачем як порушення службової дисципліни, що є несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону, поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність у порядку та на підставах, передбачених Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджується законом.

Підпункти 1,3,9,10 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Стаття 29 Закону України «Про Національну поліції» визначає: поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Стаття 43 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає: поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з вними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров`ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

Частина перша статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі, йдеться у підпунктах а) - ґ) пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію».

Частина шоста статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає, що поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

Відповідно до статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Досліджені судом відеозаписи з відеореєстраторів поліцейських та відеозапис з телефону ОСОБА_8 , що надані відповідачем в додатках до матеріалів службового розслідування свідчать, що напередодні застосування до ОСОБА_2 фізичної сили та кайданок, працівниками поліції, декілька разів в спокійному тоні зауважено громадянці ОСОБА_2 не заважати працівникам поліції та відійти на безпечну відстань, однак на неодноразові прохання остання не реагувала та поводила себе грубо, виражаючись нецензурною лайкою.

В подальшому при спробі відвести останню від службового автомобіля, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_2 намагалась завдати тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_1 ,

Отже, як свідчать матеріали справи, вказані дії громадянки ОСОБА_2 , кваліфіковані працівниками поліції, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, що передбачено ч.1 статтею 185 КУпАП, у зв”язку з чим відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 045489 від 01.11.2025.

Вочевидь, з матеріалів відеозапису судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2 чинила активну протиправну непокору, заблокувала рух службового авто та завдавала ударів дерев`яною палицею по автомобілю та поліцейському, що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність провокативної поведінки з боку цивільної особи та завдання пошкоджень майну поліції свідчать про складність та динамічність ситуації, що склалась.

Відтак внаслідок істотного збільшення інтенсивності суперечки ОСОБА_2 з працівниками поліції, а саме після того як непокора переросла в активний фізичний опір, з того моменту, як жінка взяла до рук дерев`яну палицю та нею намагалася вдарити працівника поліції, однак промахнулась та пошкодила службовий автомобіль, суд вважає, що у ОСОБА_1 , як працівника поліції під час виконання посадових обов”язків відповідно до положень статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», наявні правові підстави для застосовування фізичної сили з метою припинення правопорушення шляхом пошкодження державного майна (автомобіля патрульної поліції) та задля забезпечення особистої безпеки, безпеки напарника.

Однак дисциплінарна комісія вказує про порушення позивачем чч. 1, 3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у не попередженні особи про застосування фізичної сили та не наданні їй змоги виконати законну вимогу поліцейського, не належного визначення виду та інтенсивності застосування заходу примусу з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Проте, суд не погоджується з вказаними доводами, оскільки враховуючи обставини, що передували застосуванню фізичної сили до ОСОБА_2 , а саме після того, як жінка взяла до рук дерев`яну палицю та вчинила дії з метою нанесення удару на працівників поліції, проте промахнулась, аргументованими є доводи позивача, що зволікання щодо виконання вимог про попередження застосування фізичної сили, могли спричинити посягання на життя і здоров`я поліцейського або призвести до інших тяжких наслідків.

Як наслідок, позивач обгрунтовано довів, що в ситуації, яка склалась таке попередження є невиправданим та неможливим, оскільки вчинення працівниками поліції дій вимагало швидкого та негайного (превентивного) реагування.

Доречними є доводи позивача про відсутність у висновку службового розслідування посилання та роз”яснення (конкретизації) можливої правомірної поведінки позивача, як працівника поліції, в ситуації, що склалась.

Суд зауважує, що ні матеріали службового розслідування, ні відзиви на позовну заяву не містять пояснень та аналізу правомірної, на думку відповідача, тактики реагування працівника поліції в ситуації активного фізичного опору особи та нанесення ушкоджень працівникам поліції та державному майну.

Відповідно до п.4 Розділу VІ Порядку в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку.

Правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 9 лютого 2022 року у справа № 160/12290/20. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Отже, суб`єкт владних повноважень в свою чергу повинен довести правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування відеозапису портативного реєстратора та пояснень інспекторів, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Отже матеріали справи свідчать, що висновок дисциплінарної комісії про наявність в діях позивача вчинку, який слугував підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення був зроблений лише з отриманих пояснень осіб, які були опитані під час здійснення службового розслідування.

Оскільки саме цими обставинами відповідач обґрунтовує порушення ОСОБА_1 присяги поліцейського, тому як наслідок необґрунтованим є застосування до позивача крайнього заходу впливу в такому випадку, звільнення зі служби.

З огляду на викладене, з урахуванням досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що дії старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , в процесі подолання опору ОСОБА_2 не мали ознак неефективності, а були обумовлені необхідністю припинення небезпечної поведінки правопорушника та необхідністю реагування на швидкоплинні обставини затримання особи, щодо якої він вживав заходів для її знерухомлення.

Також суд враховує, що під час розгляду справу №272/1280/25 про адміністративне правопорушення за ст.ст. 173, 185 КУпАП відносно ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що “обставини в частині нападу на поліцейських та пошкодження службового автомобіля також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 матеріалами відеофіксації події, протоколами про адміністративні правопорушення.

Врахуючи викладене, вважаю, що в діях особи, відносно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 173, 185 КУпАП, вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України”.

Як наслідок, постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 24.11.2025 у справі №272/1280/25 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173, ст.185 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст.284 КУпАП та передано матеріали зазначеної справи керівнику Бердичівської окружної прокуратури на підставі ст.253 КУпАП.

Частиною 4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, судом в межах розгляду справи №272/1280/25, дії ОСОБА_2 кваліфіковані не як наявність складу адміністративного правопорушення - злісна непокора вимозі поліцейського, а як наявність складу кримінального правопорушення - погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу, тобто найтяжчого виду правопорушення, що має найбільший ступінь суспільної небезпеки.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач не заперечує, що в процесі вчинення активних дій поліцейськими для подолання опору громадянка ОСОБА_2 могла отримала незначні пошкодження внаслідок падіння на землю.

Водночас, суд враховує, що на виконання вимог статті 43 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками поліції вчинено дії щодо надання невідкладної медичної допомоги особі, які постраждали в результаті застосування заходів примусу, шляхом очікування на приїзд швидкої та надання допомоги у госпіталізації, що не оспорюється відповідачем.

Таким чином, у матеріалах службового розслідування відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт недотримання позивачем положень нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Що стосується доводів відповідача про порушення ОСОБА_1 ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у застосуванні до особи фізичної сили після припинення нею протиправних дій, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що зазначені висновки дисциплінарною комісією зроблені на підставі аналізу пояснень лише самої ОСОБА_2 , водночас відеозапис з бодікамер працівників поліції не зафіксовано вчинення ні позивачем, ні його напарником до ОСОБА_2 фізичної сили, будь-яких ударів, тощо після застосування спеціальних прийомів боротьби (рукопашного бою), з метою збиття жінку з ніг на землю та застосування кайданок з метою її знерухомлення. Відтак вказане порушення, є безпідставним та недоведеним.

Суд зауважує, що у разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Поряд з цим, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

У той же час, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Протиправність поведінки полягає у порушенні службової дисципліни, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень керівника.

Враховуючи вищезазначене, в діях позивача відсутні складові дисциплінарного проступку, а саме, відсутня об`єктивна сторона, оскільки комісією не доведено протиправних дій позивача.

Під час судового розгляду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення дисциплінарного проступку, в процесі подолання опору громадянки ОСОБА_2 , з урахуванням ситуації яка склалась.

З огляду на вказане, дії поліцейського помилково визначені як дисциплінарний проступок, що у свою чергу спростовує правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, та як наслідок прийняття про це відповідних оскаржуваних наказів.

Також суд зазначає, що стаття 26 Дисциплінарного статуту визначає, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Зокрема, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією ж статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до матеріалів справи, підставою для обрання позивачу крайнього заходу дисциплінарного стягнення, слугували не обставини встановлені під час службового розслядування, а набуття вказаної події суспільного резонансу шляхом розповсюдження в соціальних мережах безпідставних публікацій без деталізації та достовірності обставин події.

Відтак, наявність лише «широкого розголосу», на яке посилається відповідач, не може слугувати підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції України, оскільки при визначенні порушення дисципліни поліцейськими необхідно з`ясовувати характер проступку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 19.03.2020 у справі №360/3545/18 та від 29.04.2020 у справі №820/5543/17.

Відповідачем не виявлено та не надано суду доказів тому, що позивач вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції.

Також варто зазначити, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи упродовж службового розслідування, з`ясування усіх необхідних обставин вчинення дисциплінарного порушення для обґрунтованого висновку, уточнення ступеня вини, встановлення суті незаконних дій особи, негативних наслідків до яких такі дії призвели, встановлення причинно-наслідковий зв`язок між такими негативними наслідками та протиправними діями особи, тому відповідач повинен був би про це зазначити у висновку службового розслідування.

Однак, з висновку службового розслідування не встановлено, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби дисциплінарною комісією ураховано наявність або відсутність діючих дисциплінарних стягнень (відомості про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності матеріали справи не містять).

Щодо порушення позивачем ч. 5 розділу ІІ Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, суд погоджується з доводами позивача про те що після завершення розмови з ОСОБА_4 , працівниками поліції завершено дії щодо виконання посадових обов"язків під час виїзду на виклик, а тому відеофіксацію було завершено. Під час спілкування з ОСОБА_2 позивач не міг передбачити протиправність її подальших дій. Відеофіксація була поновлена після вчиннення останньою непокори працівникам поліції. Тобто в даному випадку, на думку суду, не було порушено вимоги Інструкції про безперервність фіксації службових обов"язків, оскільки фіксувалися дві різні події.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є протиправним.

Підсумовуючи наведене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Житомирській області №2436 від 02.12.2025 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині притягнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Крім того, оскільки зазначений вище наказ реалізовано шляхом видання наказу Головного управління Національної поліції України в Житомирській області від 19.01.2026 №38 «По особовому складу», зі змінами внесеними наказом ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 №99 о/с., суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування останнього та задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України вбачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.

Також, постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №804/958/16 зазначено, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 у справі № 840/3202/18, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, від 25.02.2021 у справі № 820/292/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, з 01 лютого 2026 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення серерднього заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При цьому, згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Проте, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) визначає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 77 Закону №580-VIІI днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про національну поліцію" та Порядок № 260, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, за змістом п.9 розділу І Порядку № 260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні дні.

Період вимушеного прогулу позивача з 01.02.2026 (наступний день після звільнення) по 23.09.2026 включно (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 235 календарних дні.

Відповідно до довідки про доходи середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці, що передували звільненню становить 738,95 грн.

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 01.02.2026 по 23.09.2026 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 173653,25 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем процесуального строку для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог шляхом оскарження наказу ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 №99 о/с яким внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 19.01.2026 №38 о/с в частині зміни дати звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 - з 31 січня 2026 року, суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування необхідності доповнення позовних вимог посилається на об`єктивні обставини спричинені самим відповідачем, а саме прийняттям наказу ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 № 99 о/с, яким було змінено дату звільнення позивача зі служби вже після відкриття провадження у справі (ухвала від 03.02.2026).

Саме тому доречним є доводи позивач, що він не міг передбачити такі дії відповідача на момент подання первісного позову.

Згідно з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи нерозривність предметного обґрунтування позову з прийняттям ГУНП в Житомирській області наказу від 16.02.2026 №99, що є взаємопов`язаним з вищевказаними наказами, у суду в повній мірі наявні підстави для врахування заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середнього заробітку у межах одного місяця, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, а тому суд стягує на користь позивача вказані документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись ст. ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Житомирській області №2436 від 02.12.2025 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині притягнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Житомирській області від 19.01.2026 №38 «По особовому складу», щодо звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», зі змінами внесеними наказом ГУНП в Житомирській області від 16.02.2026 №99 о/с.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, з 01 лютого 2026 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.02.2026 року по день винесення судом рішення про поновлення в сумі 173 653,25 грн (сто сімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят три гривні двадцять п`ять копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського з логістики, обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції №1 Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, з 01 лютого 2026 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

23.09.26