Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №640/21999/19 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Житомир справа № 640/21999/19

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН ДЕВЕЛОПМЕНТ ХАБ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН ДЕВЕЛОПМЕНТ ХАБ" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 21.10.2019 №014835409.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без дотримання вимог п.п. 86.7, 86.8 ст.86 ПКУ, адже позивач був позбавлений права на врахування його заперечень до акту перевірки, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте до спливу строку подачі платником податку заперечень проти висновків результатів контрольних заходів. Зауважує, що штрафні санкції, передбачені п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ, не можуть застосовуватися до порушень, зазначених в Акті перевірки, тому що запізнення реєстрації розрахунків коригування жодним чином не вплинуло на декларування ПДВ з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від Головного управління ДПС у м.Києві до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не спростовує висновок податкового органу про порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та не наводить доказів та посилань на своєчасність реєстрації податкових накладних.

Представник позивача із доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, не погодився та подав відповідь на відзив.

До Житомирського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX, надійшла адміністративна справа №640/21999/19.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №640/21999/19.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав всі податкові накладні, зазначені в Акті перевірки, були виписані Позивачем відповідно до ст. 199 Податкового кодексу України, тобто у випадках коли придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково – ні. Податкові накладні, складені згідно зі ст. 199 ПКУ не призначені для надання покупцю та не впливають на обсяг на сплату податкових зобов`язань. Зауважив, що оскаржуване у цій справі ППР відповідає усім критеріям (умовам) для застосування до нього положень п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ. Відповідно до цих норм оскаржуване ППР підлягало скасуванню податковим органом, а нарахований Позивачеві штраф підлягав зменшенню та перерахунку.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника.

Ухвалою суду замінено відповідача у справі №640/21999/19 – Головне управління ДПС у м.Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ГУ ДПС у м.Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "ІННОВЕЙШН ДЕВЕЛОПМЕНТ ХАБ", за результатами якої складено Акт від 01.10.2019 № 2020/26-15-04-09-20/39665878.

18.10.2019 позивач, не погоджуючись із висновками в акті перевірки, подав заперечення на акт перевірки від 01.10.2019 № 2020/26-15-04-09-20/39665878.

На підставі Акту камеральної перевірки від 01.10.2019 № 2020/26-15-04-09-20/39665878 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 014835409, яким за платежем «ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (30 14010100)» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 34230,18 грн.

За результатами розгляду заперечень до акту ГУ ДПС у м.Києві листом від 01.11.2019 повідомило про залишення висновків акту перевірки без змін.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує твердження представника позивача про те, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не може бути проведена у рамках камеральної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Стосовно дотримання контролюючим органом процедури розгляду заперечень на акт перевірки, дотримання права позивача на участь у їх розгляді та дотримання строків прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановленої п.86.7, 86.8 ст.86 ПК України (що є одною із підстав заявленого позову), суд зазначає про таке.

Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Так, пункт 86.7 статті 86 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

А відповідно до вимог пункту 86.8 ст.86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Про можливість надання податковому (контролюючому) органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6,44.7 статті 44 ПК України.

Верховний Суд неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.

Як встановлено судом із матеріалів справи, останнім робочим днем для подання заперечень на акт перевірки (виходячи з дати отримання платником податків копії акта перевірки 08.10.2019) було 22.10.2019.

При цьому, факт отримання позивачем акту перевірки 08.10.2019 підтверджено і змістом копії трекінгу Укрпошти за №0410713569996, наявного у справі.

21.10.2019 позивачем були подані Заперечення на згаданий акт перевірки, для відправлення поштовим зв`язком 21.10.2019. про що свідчить зміст копії опису поштового вкладення та зміст копії накладної Укрпошти №0302210155631 від 21.10.2019.

Заперечення на акт перевірки згідно копії рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №0302210155631 були отримані відповідачем 23.10.2019.

Вказані заперечення на акт перевірки відповідачем були розглянуті 01.11.2019 про що свідчить зміст копії листа ГУ ДПС «Про розгляд заперечень до акту» за №36587/10/26-15-04-09-18, копія якого наявна у справі.

В той же час, оспорюване податкове повідомлення-рішення за згаданим актом перевірки було прийнято відповідачем 21.10.2019.

Тобто, із наведених обставин слідує, що фактично відповідачем було здійснено розгляд заперечень на акт перевірки позивача 01.11.2019, а відтак, такі заперечення на акт перевірки позивача та додані до нього копії документів, при прийнятті відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення 21.10.2019 враховані не були.

Для обчислення строку, про який йдеться в пункті 86.7 ст.86 ПК України 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), слід визначити дату початку його перебігу та дату (час) закінчення перебігу означеного строку.

У розглядуваній ситуації не є спірним між сторонами той факт, що копію акта перевірки позивачем отримано 08.10.2019.

Відтак, початок перебігу строку на подання заперечень на акт перевірки розпочинається з 09.10.2019.

Щодо тривалості означеного строку слід зазначити, що він обчислюється саме в робочих днях ( без урахування вихідних та святкових днів).

Отже, останнім (десятим) робочим днем для подання заперечень на акт перевірки у спірному випадку був саме 22.10.2019.

Слід зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подача заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Подібного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 813/2635/16, вказавши, що нормами Податкового кодексу України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.

Окрім того, як уже зазначалося вище, згідно до п.86.8 ст.86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Відтак, у спірному випадку, відповідач мав прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, за умови відсутності/не надходження поштою на його адресу заперечень на акт перевірки на 15 робочий день після вручення позивачеві акту перевірки (08.10.2019), тобто, не раніше 29.10.2019.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення саме21.10.2019,тобто до спливу 15 робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки було передчасним та призвело до порушення права позивача на подання та розгляд заперечень на акт перевірки, права позивача на участь у прийнятті рішення за результатами розгляду таких заперечень, що свідчить про беззаперечне порушення відповідачем вищенаведених приписів п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України.

Отже, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21).

У розвиток зазначеного підходу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У даному контексті слід зазначити, що право на подання заперечень на акт перевірки та бути присутнім під час їх розгляду гарантоване статтею 17 ПК України.

Недотримання відповідачем строків на подання платником податків заперечень на акт перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення до спливу установлених податковим законодавством строків, розгляд заперечень на акт перевірки після прийняття податкового повідомлення-рішення без урахуванням заперечень на акт перевірки, поданих платником податку своєчасно об`єктивно може вплинути на обставини обґрунтованості прийнятого на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення, адже за правилами, встановленими пунктом 86.7 статті 86 ПК України, такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Аналогічні правові висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.02.2025р. у справі №140/3098/23, які є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені встановлені судом обставини недотримання відповідачем процедури розгляду заперечень на акт перевірки, позбавлення права позивача на участь у розгляді таких заперечень на акт перевірки судом визнається істотними порушеннями процедури, встановленої п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України, які мають вплив на правомірність прийняття оспорюваного рішення.

Установивши вище порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №1340/3590/18 (постанова від 26.09.2022).

Враховуючи встановлені судом вище порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки до якої входить і розгляд заперечень на акт перевірки, участь платника податків у розгляді таких заперечень, які були порушені контролюючим органом та судом визнаються істотними, такі процедурні порушення самі по собі є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

У даному контексті судом враховано і правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постановах від 24.12.2024 у справі №640/20970/22 та від 27.02.2025 у справі №140/3098/23 про те, що «не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт9). Відтак, це податкове повідомлення-рішення є протиправним».

До того ж судом враховується, що пунктом 201.1 статті 201 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) було визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, визначеному цією статтею.

Законом України від 16.01.2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…».

Крім того, Законом № 466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення", в редакції Закону № 466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року N 786-IX (надалі також - Закон N 786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова "2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами "1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень"; в абзаці другому цифри і слова "5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами "2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, можна зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п. 1201.2 ст. 120 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що є застосовним пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України у спірних правовідносинах, оскільки:

- штраф нарахований через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України в ЄРПН податкових накладних;

- податкові накладні в операціях, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю);

- штраф нарахований платнику податків 21.10.2018, тобто протягом періоду з 01.01.2017 до 23.05.2020 (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»),

- грошові зобов`язання є неузгодженими, оскільки податкове повідомлення-рішення знаходиться в процедурі судового оскарження та грошові зобов`язання за ним не сплачено.

При цьому, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Разом з тим, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Аналогічний висновок щодо застосувань норм права викладений в постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №160/1553/19 та в постанові від 20.10.2021 року у справі № 200/5278/20-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з тим, враховуючи зміни внесені до Податкового кодексу України в частині зменшення розміру штрафів за порушення платниками ПДВ граничного строку для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, обрахована відповідачем сума штрафних санкцій підлягає перерахунку, а тому не може бути застосовано до позивача у тому розмірі, який визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 014835409 не відповідає легальній меті державного регулювання спірних правовідносин згідно зі введеними змінами Законом №466-ІХ та Законом № 786-IX, є непослідовним у контексті положень цього Закону як таке, що покладає безпідставний податковий тягар на платника, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірний акт індивідуальної дії.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №640/6342/19, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН ДЕВЕЛОПМЕНТ ХАБ" (вул. Червоноткацька, буд. 42, оф. 325/9, м. Київ,02094. Код ЄДРПОУ: 39665878) до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2019 № 014835409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН ДЕВЕЛОПМЕНТ ХАБ" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

23.09.26