Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №240/7595/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/7595/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №064250011936 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову про призначення пенсії, яке винесене 23.01.2026 у призначенні пільгової пенсії відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.01.2026.

В обґрунтування позову покликається на те, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Причиною відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 05 місяців 06 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідачами подано до суду відзив, за змістом якого у задоволенні позову просить відмовити. Наводить аргументи про те, що за доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.07.1991 по 31.12.1992 становить 01 рік 05 місяців 06 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796. Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні. Зазначено, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 29.12.1979 по 27.11.1990 відповідно до довідки від 15.01.2026 №153, оскільки зазначена інформація в довідці від 16.01.2026 №01/5 про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 03.01.1972 по 23.01.1990 має суттєві розбіжності у вищевказаних періодах проживання та реєстрації в зоні радіоактивного забруднення та підставою видачі останньої є акт підтвердження свідків, що не є первинним документом.

Позивачем подано відповідь на відзив за змістом, якого просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 23.01.2026 №064250011936 відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 29.12.1979 по 27.11.1990 відповідно до довідки від 15.01.2026 №153, оскільки зазначена інформація в довідці від 16.01.2026 №01/5 про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 03.01.1972 по 23.01.1990 має суттєві розбіжності у вищевказаних періодах проживання та реєстрації в зоні радіоактивного забруднення та підставою видачі останньої є акт підтвердження свідків, що не є первинним документом.

Позивач вважає таке рішення протиправним та такий що підлягає скасуванню, а тому з метою захисту порушених прав звернувся до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, провадиться у разі вибору цих осіб згідно з нормами Закону №1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.

Відтак, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Встановлено судом, та не заперечується сторонами, що позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії НОМЕР_1 .

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядком №501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Доказів визнання недійсним посвідчення позивача як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.

Разом із тим, Верховний Суд у своїй постанові від 11 листопада 2024 року (справа № 460/19947/23) зауважив, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

З урахуванням наведено суд прийшов переконання про те, що дійсно позивач належить до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи, однак не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, зазначено, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.

В оспорюваному рішенні пенсійний орган не зарахував позивачу факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення за період з 29.12.1979 по 27.11.1990 відповідно до довідки від 15.01.2026 №153, оскільки зазначена інформація в довідці від 16.01.2026 №01/5 про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 03.01.1972 по 23.01.1990 має суттєві розбіжності у вищевказаних періодах проживання та реєстрації в зоні радіоактивного забруднення та підставою видачі останньої є акт підтвердження свідків, що не є первинним документом.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 15.01.2026 №153 ОСОБА_1 про те що вона постійно проживала в

АДРЕСА_1 , з 29.12.1979 по 27.11.1990;

- АДРЕСА_1 , з 26.07.1991 по 11.06.1997;

- АДРЕСА_2 , з 11.06.1997 по теперішній час.

Відповідно до довідки Коростенської міської ради від 16.01.2026 №01/5 позивач зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_2 з 11.06.1997 по теперішній час, також зазначено, що позивач фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.01.1972 (дня народження) по 23.01.1990.

Отже вказана довідка підтверджує факт місця проживання позивача у певному місці. Попри те, відповідач виходив із мотивів необхідності перевірки цих даних шляхом надання додаткових документів.

Відповідно до абзац четвертий пункту 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).

Будь-яких доказів, які б підтверджували звернення органу, що призначає пенсію, до заявника про необхідність надання додаткових документів, суду не надано.

З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що відповідачем не було належним чином розглянуто заяву позивача від 16.01.2026, адже така не розглянута по суті, а відмовлено у призначені пенсії через брак певних відомостей, і питання наявності підстав для призначення пенсії не вирішувалося; жодних доказів прийняття вмотивованого рішення з визначеними підставами для відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» матеріали справи не містять, а відтак суд прийшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке визнається судом протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права, суд прийшов наступного.

Суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсійних виплат.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, а не зобов`язання призначити таку.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2026 про призначення пенсії. При чому здійснювати повторний розгляд заяви повинен саме той пенсійний орган, який відмовляв у призначенні пенсії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі не вирішується питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже відсутність додаткових документів та необхідність перевірки поданих позивачем даних не може вважатися належною відмовою у вирішенні питання порушеного у заяві, оскільки не містить мотивів та підстав її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який відмовив у призначенні пенсії.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавський район, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2026 №064250011936 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.01.2026 зі зниженням пенсійного віку згідно з Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

22.09.26