Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №160/12053/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа №160/12053/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 код ЄДРПОУ: 21910427), відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22. код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

07.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) № 046150019336 від 15.12.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо припинення з 2014 року виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 , є громадянином України, пенсіонером з 06.05.2009 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 06.05.2009 року.

3 2014 року виплату пенсії органами Пенсійного фонду України припинено через окупацію російською федерацією Автономної Республіки Крим.

В 2021 році позивач переїхав в Дніпропетровську область як внутрішньо переміщена особа з 2021 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5000336255 від 25.01.2021 року.

09.12.2025 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пенсійних виплат.

15.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням № 046150019336 про відмову у призначенні пенсії.

На думку позивача, дії відповідача призвели до порушення прав позивача на поновлення та отримання пенсії, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 14 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

27.05.2026 головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, де вказало, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що відповідно до підпункту 2 пункту.2.1 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637, згідно із яким основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка. Трудова книжка, або інші документи про стаж не надані.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб страховий стаж особи становить 7 років 10 місяців 21 день.

За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Крім того, відповідно до п. 14-4 Прикінцевих Положень Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Разом з тим, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення з заявою про поновлення виплати пенсії. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з паспортом серії НОМЕР_2 є громадянином України.

Позивач є пенсіонером з 06.05.2009 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 06.05.2009 р., перебував на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим як одержувач пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХП від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України № 2262).

3 2014 року виплату пенсії органами Пенсійного фонду України припинено через окупацію російською федерацією Автономної Республіки Крим. Я продовжував проживати за зареєстрованим місцем проживання в м. Севастополь Автономної Республіки Крим. Можливості регулярно виїжджати для отримання пенсійних виплат на територію материкової частини України не мав.

В 2021 році позивач приїхав в Дніпропетровську область як внутрішньо переміщена особа з 2021 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5000336255 від 25.01.2021 року.

Сторонами не заперечується, що пенсія позивачу не виплачується.

09.12.2025 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пенсійних виплат.

15.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 046150019336 про відмову у призначенні пенсії.

В обґрунтування відмови відповідачем зазначено, що трудова книжка, або інші документи про стаж не надані. Згідно із індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб страховий стаж особи становить 7 років 10 місяців 21 день.

За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Не погоджується з діями відповідача щодо відмови у поновленні виплат пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їх джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, а також у старості. Крім того, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 14-4 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення РФ, мають право на отримання виплат згідно з цим законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що даний акт регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 234 (далі - Постанова № 234).

Відповідно до вимог п. 3 Постанови № 234 визначено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Пунктом 4 Постанови № 234 встановлено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Як убачається п. 5 Постанови № 234, порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Отже, відповідно до наведених вище норм для отримання пенсії громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, необхідно щоб особа одночасно відповідала наступним трьом критеріям: 1) не отримала громадянство Російської Федерації, тобто паспорт громадянина України; 2) докази припинення отримання пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя; 3) подала територіальному органові Пенсійного фонду України заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із доданням необхідних документів.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5000336255 від 25.01.2021 року. Пенсія позивачу не виплачується. У позивача наявний паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , виданим 06.05.2009 року, про призначення пенсії.

09.12.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач 1) про поновлення пенсійних виплат.

З вищенаведеного вбачається, що позивач відповідає трьом критеріям наведених вище, які надають можливість здійснювати виплату пенсії позивачу відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У 2021 році, згідно з Законом 1618-IX, зазначена стаття зазнала змін, а саме: було виключено вимогу про те, що жителі тимчасово окупованої території можуть отримувати пенсію тільки у випадку, якщо доведуть, що не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів РФ.

На підтвердження припинення отримання пенсії позивачем на окупованій території в матеріалах справи міститься довідка від 08.08.2022 року № СиПОФЭ № 227, видана «военным комиссариатом города Ялта республики Крим» (мовою оригіналу).

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Суд зазначає, що згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На підставі частини першої статті 17 Закону №1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Верховний Суд, розглядаючи справи за подібними правовідносинами та надаючи оцінку доводам Пенсійного фонду про неможливість проведення перевірки документів, виданих органами, що знаходяться на окупованій території та стосуються призначення або перерахунку відзначив таке.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У наведених справах Суд наголосив, що життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

Отже, неприйняття до уваги документів виданих окупаційною владою означає порушенням прав громадянина, у тому числі на призначення та отримання пенсії. Неможливо створювати умови, коли через незалежні від особи обставини міждержавного конфлікту можуть бути порушені законні права та соціальні гарантії.

Верховний Суд у постановах, зокрема, від 23.01. 2018 у справі № 583/392/17, від 30.10. 2018 у справі №234/3038/17, від 11.12. 2018 у справі № 360/1628/17, від 23.12. 2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03. 2020 у справі № 235/2008/17, від 2102. 2020 у справі №701/1196/16-а, від 08.04. 2020 у справі №242/1568/17, від 25.02. 2021у справі №522/6812/17, від 01.03. 2021 у справі № 426/12447/17, від 31.03. 2021 у справі №0440/6809/18 зробив висновок, про застосування до таких правовідносин загальних принципів ( Намібійські винятки ), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів. На переконання суду касаційної інстанції, їх неприйняття призведе до порушень та обмежень прав громадянина України на соціальний захист та гарантоване право на пенсійне забезпечення.

Такої позиції також дотримується Верховний суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року справа №233/1181/17 (адміністративне провадження №К/9901/44448/18).

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 58-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» припинення та поновлення виплати пенсії здійснюються в порядку, визначеному цим Законом та статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Суд вважає, якщо громадянин України отримував українську пенсію в Криму до 2014 року, або йому її вже було призначено за українським законодавством, мова йде не про «повторне призначення» з нуля, а про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а тому посилання відповідача на відсутність необхідного страхового стажу судом відхиляються.

Позивачу вже була призначена пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 06.05.2009 року, під час якого вже було вирішено питання про наявність страхового стажу позивача для призначення пенсії.

Слід врахувати положення законодавства про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, згідно з якими особи, взяті на облік як внутрішньо переміщені, реалізують право на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, в якому зазначено, що право громадянина на отримання призначеної пенсії не може ставитися у залежність від місця його проживання. Такий підхід, на переконання суду, поширюється не лише на осіб, які проживають за межами України, а й на внутрішньо переміщених осіб, які залишили тимчасово окуповану територію.

Суд встановив, що у рішенні Пенсійного фонду не було зазначено законних підстав припинення виплати пенсії, а відмова у її поновленні обґрунтовувалася відсутністю спеціального нормативного врегулювання щодо осіб, які перемістилися з Автономної Республіки Крим.

Слід окремо підкреслити, що відсутність паперової пенсійної справи не може бути підставою для відмови у поновленні пенсійних виплат, оскільки особа не повинна нести негативні наслідки через втрату або відсутність відповідних документів у державних органах.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд зроби висновок що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046150019336 від 15.12.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 2014 року виплати пенсії ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог позивача про поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 2014 року, суд зазначає про таке.

строк звернення до адміністративного суду — це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

На думку Суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд повідомив, що «При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись»».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З матеріалів справи слідує, що до суду з цим позовом позивач звернувся 07.05.2026 з вимогами зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії починаючі з 2014 року, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 07.11.2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХП від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 07.11.2025 року.

З системного аналізу наведених у справі обставин, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від № 17 від 07.04.2026 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 код ЄДРПОУ: 21910427), відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22. код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) № 046150019336 від 15.12.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо припинення з 2014 року виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХП від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 07.11.2025 року.

У задоволенні решти вимог позивача - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 код ЄДРПОУ: 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук