Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №160/16703/26
Суддя: Юрков Едуард Олегович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 рокуСправа №160/16703/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
16 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 121130005068 від 26.05.2026 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 12.10.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 із застосуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відповідно до заяви про призначення пенсії із визначенням страхового стажу на пільговий умовах за Списком № 1 19 років 08 місяців 00 днів (із зарахуванням до загального страхового стажу додатково 19 років 08 місяців 00 днів) та визначенням загального страхового стажу 45 років 05 місяців 22 дня; здійснити нарахування та виплату пенсії з 12.10.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 26.05.2026 № 121130005068 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Пенсійний орган не зарахував окремі періоди підземної роботи через відсутність у Реєстрі відомостей про накази щодо атестації робочих місць, несплату роботодавцем страхових внесків та недоліки оформлення трудової книжки. Позивач вважає, що такі обставини не можуть позбавляти його права на пенсію, оскільки виконання ним робіт із повним робочим днем під землею підтверджується трудовою книжкою та відомостями персоніфікованого обліку, а працівник не відповідає за порушення роботодавця. З урахуванням спірних періодів пільговий стаж позивача становить 19 років 8 місяців, тому відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за кожний повний рік підземної роботи до страхового стажу має бути додатково зараховано по одному року. У зв`язку із цим позивач просить скасувати спірне рішення та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати йому пенсію на пільгових умовах із 12.10.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.07.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що рішення від 26.05.2026 № 121130005068 прийнято відповідно до вимог законодавства. За поданими позивачем документами його страховий стаж становить 24 роки 2 місяці 15 днів, а пільговий стаж за Списком № 1 - 4 роки 5 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. До страхового стажу не зараховано період навчання через відсутність відомостей про присвоєння кваліфікації, період роботи з 02.06.1998 по 03.09.1998 через відсутність номера і дати наказу про прийняття на роботу, а також періоди з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2020 по 31.12.2021 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. Період роботи з 01.01.2011 по 31.12.2021 не зараховано до пільгового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про накази щодо атестації робочого місця. Відповідач вважає, що позивач не надав документів, необхідних для підтвердження спірного страхового та пільгового стажу, тому підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 26.05.2026 № 121130005068 відмовлено у призначенні пенсії за Списком №1у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання 01.09.1994 по 22.02.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1996 та довідки від 28.02.1996 №27-ок, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації;
- період роботи з 02.06.1998 по 03.09.1998, оскільки відсутній номер та дата наказу на прийняття на роботу,
період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2020 по 31.12.2021, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків;
- період роботи з 01.01.2011 по 31.12.2021, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не зазначені накази на атестацію робочого місця.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058) встановлює порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до п. 1 та п. 4 статті 8 Закону України від 09.07.2006 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надані Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої територіально.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п. 3 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Постанова №637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як судом встановлено вище, у позивача наявна трудова книжка НОМЕР_1 від 12.11.1996, яка містить чіткі записи про спірний період роботи з 02.06.1998 по 03.09.1998 у СКХ «Нива» про прийом на роботу та звільнення, з посиланням на накази, які скріплені печаткою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Ураховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак ГУ ПФУ у Чернівецькій області таким правом не скористалося. Жодних дій на отримання підтверджуючих документів для зарахування спірного стажу не вчинило.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 зазначив «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17.
Стосовно доводів відповідача про відсутність інформації про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).
Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
При цьому, відповідальність за несплату страхових внесків не може лягати на працівника.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії. Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.
Даними трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 12.11.1996 року, підтверджено роботу позивача в «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» з 19.02.2008 року.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи, відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.11.1996, з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2020 по 31.12.2021 року.
Щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про накази щодо атестації робочого місця, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою Кабінету Міністрів України N 1028 від 09.12.2015 пункт 20 Порядку №637 доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.05.2026 року №121130005068, підставою для незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2011 по 31.12.2021 слугувала відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про атестацію робочого місця, на що суд зазначає наступне.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи щодо спірного періоду робот, позивач з 19.02.2008 прийнятий підземним прохідником 4р. з повним робочим днем під землею.
Також, судом встановлено, що відповідно до форми ОК-5 спеціальний стаж позивача у спірний період обліковувався за кодом ЗПЗ014А1, передбачений Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3) до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування:
- ЗПЗ014А1 - Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Суд зазначає, що довідка форми ОК-5 є належним джерелом відомостей про характер та умови зайнятості особи у спорах цієї категорії. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.09.2021 у справі № 227/4273/16-а.
У період з 01.01.2011 по 02.08.2016 застосовувався Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1.1а підрозділу 1 розділу І зазначеного Списку № 1 право на пільгове пенсійне забезпечення мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах у шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, у геологорозвідці, на дренажних шахтах, будівництві шахт, рудників і копалень.
З 03.08.2016 застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, підрозділом 1 розділу І якого до відповідної категорії віднесено працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, а також працівників, які обслуговують осіб, зайнятих на таких роботах.
Як убачається із записів трудової книжки позивача, 19.02.2008 його прийнято підземним прохідником із повним робочим днем під землею до відокремленого підрозділу «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля», а 25.09.2008 переведено прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. У подальшому підприємство було перейменовано, однак характер роботи позивача та умови його зайнятості не змінювалися.
Отже, протягом спірного періоду з 01.01.2011 по 31.12.2021 позивач був зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті за професією прохідника, яка за характером виконуваних робіт належить до Списку № 1 як за постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, так і за постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку №1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в Індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про спецстаж (не подання підприємством-роботодавцем відповідних звітів) не є підставою для позбавлення особи права на пенсію на пільгових умовах в належному розмірі.
Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку вказаних даних, з урахуванням встановлених судом обставин, не може слугувати підставою для не зарахування позивачу до пільгового стажу за період роботи з 01.01.2011 по 31.12.2021, оскільки позивач не повинен нести відповідальність та зазнавати негативних наслідків через невиконання (неналежне) виконання роботодавцем таких обов`язків.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17 та від 11.10.2023 у справі №340/1454/21.
Зважаючи на наведене, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу за списком №1 періоду роботи позивача з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2021 року у Відокремленому підрозділі «Шахта імені Д.Ф.Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».
З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 26.05.2026 року №121130005068 підлягає скасуванню.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та надану правову оцінку доказам, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування позивачу періодів роботи з 02.06.1998 по 03.09.1998, з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2020 по 31.12.2021 до страхового стажу та періодів роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.12.2021 до пільгового стажу за Списком №1.
Також суд враховує, що у силу абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 із застосуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За обставин цієї справи суд зазначає, що призначення пенсії являє певну процедуру, у якій на остаточне вирішення питання впливає не лише досліджувані у цій справі обставини, які стали предметом спору, а також сукупність інших чинників, встановлених згідно норм закону. Відтак, вбачається наявність певних дискреційних повноважень відповідача при обранні способу його поведінки у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 2165-1517-1291-7591 від 10.06.2026 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 665,6 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд.3, м. Чернівці, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 121130005068 від 26.05.2026 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 періодів роботи з 02.06.1998 по 03.09.1998, з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2020 по 31.12.2021 до страхового стажу та періодів роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.12.2021 до пільгового стажу за Списком №1.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд.3, м. Чернівці, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua