Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/19566/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/19566/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою позивача-1: ОСОБА_1 діючої як законного представника в інтересах ОСОБА_2 , позивача-2: ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (02.07.2026 року направлена засобами поштового зв`язку) позивача-1: ОСОБА_1 діючої як законного представника в інтересах ОСОБА_2 , позивача-2: ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачі просять суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у порушенні строків розгляду запиту на інформацію ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , від 15.05.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом строків, встановлених частиною 1 статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розглянути запит на інформацію від 15.05.2026 року, поданий ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як законним представником ОСОБА_2 , та надати на нього в повному обсязі запитувану інформацію та документи, а саме:

на виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25 надати щомісячний розрахунок заборгованості зі сплати пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.07.2025 року по день надання відповіді;

надати інформацію про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вищевказаного рішення суду, обов`язок виконання якого виник у вищевказаного органу Пенсійного фонду 13.05.2026 року, а також розмір та дату виплати заборгованості;

- відповідно до вимог ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України винести окрему ухвалу, яку направити на адресу керівника Пенсійного фонду України, для притягнення посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відповідальності за порушення вимог Конституції України, Закону України “Про доступ до публічної інформації при розгляді запиту на інформацію від 15.05.2026, поданого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як законним представником в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 15.05.2026 року звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на інформацію в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”. У вказаному запиті, зокрема, просили надати інформацію щодо виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25, а саме: щомісячний розрахунок заборгованості зі сплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника, починаючи з 01.07.2025 року по день надання відповіді, а також інформацію щодо фактичного виконання судового рішення, розміру та дати виплати відповідної заборгованості. Позивачі вказали, що зазначений запит був зареєстрований відповідачем 15.05.2026 року за №405/11, однак у встановлений законом строк відповіді на нього надано не було. На їх думку, така бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області порушує їхнє право на своєчасне отримання публічної інформації, гарантоване Законом України “Про доступ до публічної інформації”. Позивачі посилалися на положення статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, відповідно до яких розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання, а також зазначали, що останнім днем для надання відповіді на їх запит було 22.05.2026 року. Ненадання відповіді у визначений законом строк вони розцінили як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Крім того, позивачі зазначили, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у рішенні від 19.03.2019 року у справі №800/369/17, право на доступ до публічної інформації включає не лише можливість отримати відповідну інформацію, а й право на її своєчасне отримання. У зв`язку з цим вважали, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання останнього надати запитувану інформацію. Також позивачі наголосили, що запитувана інформація безпосередньо стосується виконання судового рішення щодо пенсійного забезпечення у зв`язку з втратою годувальника та порушення соціальних прав позивачів, у тому числі неповнолітньої ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 як законний представник. У зв`язку з цим вони просили суд застосувати положення статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та постановити окрему ухвалу щодо усунення причин і умов, які сприяли порушенню законодавства посадовими особами відповідача. У зв`язку з наведеним позивачі просили суд визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зобов`язати відповідача розглянути запит на інформацію від 15.05.2026 року у порядку та строки, визначені Законом України “Про доступ до публічної інформації”, надати повну запитувану інформацію, а також вирішити питання щодо постановлення окремої ухвали.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 09.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України засвідчену копію запиту на інформацію від 15.05.2026 року, поданого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_2 , із відміткою про його реєстрацію за №405/11; інформацію щодо результатів розгляду зазначеного запиту на інформацію, а саме: копію відповіді на запит від 15.05.2026 року (у разі її надання); відомості про дату направлення відповіді запитувачам; докази направлення відповіді на електронну адресу та поштовим відправленням. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 14.08.2026 року. Судом попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

14.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 15.05.2026 року позивачі звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на інформацію, зареєстрованим за №405/11, щодо виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25, зокрема щодо надання помісячного розрахунку пенсії по втраті годувальника за період з 01.07.2025 року по дату звернення, інформації про виконання зазначеного судового рішення, розмір нарахованої заборгованості та дату її виплати. Відповідач вказав, що за результатами розгляду зазначеного звернення листами від 21.05.2026 року №0400-010202-8/96351 та №0400-010202-8/96352 позивачів було повідомлено про те, що їх звернення буде розглянуто в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». При цьому Головне управління послалося на те, що відповідь міститиме конфіденційну інформацію, а сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису заявниками при зверненні не було надано, у зв`язку з чим остаточну відповідь буде направлено поштовим відправленням на адресу позивачів. Також відповідач зазначив, що вказані листи були направлені на електронну адресу позивачів 21.05.2026 року. За твердженням відповідача, остаточну відповідь на звернення позивачів було надано листами від 12.06.2026 року №0400-010202-8/112743 та №0400-010202-8/112739, які 15.06.2026 року направлено позивачам поштовим відправленням згідно з реєстром №4652. У зазначених листах Головне управління повідомило позивачів про розмір нарахованої заборгованості з пенсії на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25 за період з 01.07.2025 року по 31.05.2026 року в сумі 30 870,49 грн, а також про розмір доплати пенсії за період з 01.06.2026 року по 30.06.2026 року в сумі 3 210,59 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивачів було повідомлено про відсутність на момент надання відповіді можливості здійснити виплату нарахованої заборгованості у зв`язку з обставинами, пов`язаними з фінансуванням виплат на виконання судових рішень. Зокрема, Головне управління послалося на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі №320/51895/25, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». У зв`язку з цим відповідач повідомив, що пенсійні кошти у розмірі 34 081,08 грн, нараховані на виконання постанови суду та належні до виплати позивачам, обліковуються в Головному управлінні та підлягають виплаті після надходження відповідного фінансування. Також позивачів було повідомлено, що розмір пенсійної виплати, обчислений на виконання судового рішення з 01.06.2026 року, становить 8 400,59 грн. Посилаючись на наведені обставини, відповідач дійшов висновку, що запитувана позивачами інформація була їм фактично надана, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, відповідач заперечив проти доводів позивачів щодо порушення строків розгляду запиту, зазначивши, що спірне звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», а тому положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо строків надання відповіді, на думку відповідача, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Окремо Головне управління просило поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на необхідність забезпечення принципів змагальності сторін, права бути почутим та особливості роботи державних органів в умовах воєнного стану, зокрема пов`язані з небезпекою для життя і здоров`я працівників та перебоями в електропостачанні. В обґрунтування можливості поновлення строку для подання відзиву відповідач послався, зокрема, на положення статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 9, 121, 159, 162 Кодексу адміністративного судочинства України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22. За результатами викладеного відповідач просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглядаючи клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. При цьому відповідно до частини шостої статті 162 КАС України відзив на позовну заяву подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач подав відзив на позовну заяву 14.08.2026 року, тобто після закінчення встановленого судом строку для його подання, одночасно заявивши клопотання про поновлення такого строку.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, відповідач посилається, зокрема, на особливості здійснення діяльності органу державної влади в умовах воєнного стану, наявність перебоїв у роботі інформаційних систем та електропостачання, а також необхідність забезпечення належної підготовки процесуальної позиції у справі.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом верховенства права, а згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Водночас поновлення процесуального строку не повинно призводити до порушення прав інших учасників справи та невиправданого затягування судового розгляду. Оцінюючи наведені відповідачем обставини, суд виходить із необхідності забезпечення реальної, а не формальної реалізації права відповідача на участь у розгляді справи та подання своїх заперечень щодо позову.

Суд також бере до уваги, що поданий відповідачем відзив містить його правову позицію щодо заявлених позовних вимог та докази на її підтвердження, а його прийняття до розгляду сприятиме повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи. При цьому доказів того, що поновлення строку та врахування відзиву призведе до порушення процесуальних прав позивачів або істотного затягування розгляду справи, матеріали справи не містять.

За таких обставин, з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників процесу, а також права відповідача на ефективну участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання відзиву та наявність правових підстав для його поновлення.

Таким чином, клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву підлягає задоволенню, а поданий відповідачем відзив - прийняттю та врахуванню судом під час вирішення справи.

11.09.2026 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивачі надали заперечення щодо доводів, викладених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву. У поданих поясненнях позивачі зазначили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів своєчасного направлення їм відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Також позивачі наголосили, що запит від 15.05.2026 року за своїм змістом є запитом на отримання публічної інформації, а тому підлягав розгляду в порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації». На їх думку, відповідач порушив передбачений статтею 20 зазначеного Закону п`ятиденний строк надання відповіді, оскільки остаточні відповіді були оформлені лише 12.06.2026 року, а поштові відправлення, за твердженням позивачів, фактично були направлені пізніше. Позивачі зазначили, що сам факт реєстрації відповідачем вихідних листів не може свідчити про своєчасне надання відповіді на запит, оскільки визначальним є момент фактичного направлення відповіді запитувачу. На підтвердження своїх доводів позивачі послалися на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності підтвердження факту та дати направлення відповіді належними доказами поштового або електронного відправлення. Крім того, позивачі вказали, що отримані ними листи від 12.06.2026 року не містять у повному обсязі запитуваної інформації, зокрема щомісячного розрахунку заборгованості з пенсії по втраті годувальника за період з 01.07.2025 року по день надання відповіді, а також конкретної інформації щодо дати виплати заборгованості. Посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» та правові висновки Верховного Суду щодо права запитувача не лише на отримання інформації, а й на її своєчасне отримання, позивачі просили врахувати наведені обставини під час вирішення справи та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , діючи як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивач, ОСОБА_3 15.05.2026 року звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитами на інформацію, оформленими в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Як убачається з матеріалів справи, зазначені запити були направлені відповідачу 15.05.2026 року електронною поштою та зареєстровані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області того ж дня о 13:48:54 за вхідним №405/11.

У запитах позивачі прямо зазначили, що звертаються саме в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та просили надати інформацію, пов`язану з виконанням рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25.

Зокрема, позивачі просили:

надати щомісячний розрахунок заборгованості з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, починаючи з 01.07.2025 року та по дату надання відповіді;

надати інформацію про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25;

повідомити розмір заборгованості, яка підлягає виплаті;

повідомити дату фактичної виплати або іншу наявну у відповідача інформацію щодо строків та порядку виплати зазначеної заборгованості.

21.05.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_3 направлено лист №0400-010202-8/96351.

21.05.2026 року відповідачем також направлено ОСОБА_1 лист №0400-010202-8/96352 аналогічного змісту.

У подальшому, 12.06.2026 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлено остаточні відповіді на інформаційні запити позивачів.

Так, ОСОБА_3 відповідачем направлено лист №0400-010202-8/112743 від 12.06.2026 року.

У зазначеному листі відповідач послався на рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25 та повідомив про проведення перерахунку пенсії з 01.07.2025 року.

Аналогічна за змістом відповідь надана ОСОБА_1 листом №0400-010202-8/112739 від 12.06.2026 року.

У цьому листі відповідач зазначив, що доплата пенсії за період з 01.07.2025 року по 31.05.2026 року становить 30 870,49 грн, за період з 01.06.2026 року по 30.06.2026 року — 3 210,59 грн, а загальний розмір доплати становить 34 081,08 грн.

Таким чином, арифметично сума доплати, визначена відповідачем, становить:

30 870,49 грн + 3 210,59 грн = 34 081,08 грн.

Також відповідач повідомив, що сума 34 081,08 грн облікована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та підлягає виплаті після надходження відповідного фінансування.

Крім того, відповідач зазначив, що розмір пенсії, розрахований на виконання судового рішення, з 01.06.2026 року становить 8 400,59 грн.

При цьому остаточні відповіді відповідача датовані 12.06.2026 року, тоді як інформаційні запити були отримані відповідачем 15.05.2026 року, що підтверджується матеріалами справи та реєстраційними даними вхідної кореспонденції.

Таким чином, судом встановлено, що 15.05.2026 року позивачами подано інформаційні запити, 21.05.2026 року відповідачем направлено листи №0400-010202-8/96351 та №0400-010202-8/96352 щодо порядку їх розгляду, 12.06.2026 року оформлено остаточні відповіді №0400-010202-8/112743 та №0400-010202-8/112739, у яких визначено суму доплати в розмірі 34 081,08 грн, зокрема 30 870,49 грн за період з 01.07.2025 року по 31.05.2026 року та 3 210,59 грн за період з 01.06.2026 року по 30.06.2026 року, а також визначено розмір пенсії з 01.06.2026 року у сумі 8 400,59 грн.

Водночас у наданих відповідях відсутній запитуваний позивачами помісячний розрахунок заборгованості, а також не зазначено конкретної календарної дати виплати суми 34 081,08 грн, оскільки відповідач обмежився посиланням на виплату після надходження відповідного фінансування.

Вважаючи, що відповідачем порушено встановлений законом порядок та строки розгляду запитів на публічну інформацію, а також не надано в повному обсязі запитувану інформацію, позивачі звернулися до суду з цим адміністративним позовом, у якому просять визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненадання у встановлений законом строк повної та належної відповіді на запити на інформацію від 15.05.2026 року, зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначені запити та надати запитувану інформацію, а також вирішити інші заявлені у позовній заяві вимоги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини першої статті 20 зазначеного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, застосовуючи наведені положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд виходить із необхідності встановлення не лише формального посилання заявника на цей Закон, але й фактичного змісту звернення, характеру запитуваних відомостей, їх правового режиму та можливості їх надання у заявлений спосіб.

Як установлено судом, 15.05.2026 року позивачами направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернення, у якому вони просили надати інформацію щодо виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25, зокрема щодо розрахунку та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зазначений запит був отриманий та зареєстрований відповідачем 15.05.2026 року за №405/11.

При цьому судом установлено, що вже 21.05.2026 року, тобто у межах п`яти робочих днів з моменту отримання звернення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено позивачам листи №0400-010202-8/96351 та №0400-010202-8/96352.

У вказаних листах відповідач не залишив звернення без розгляду та не відмовив у наданні інформації як такій, а повідомив заявників про особливості надання запитуваної інформації з огляду на те, що вона містить відомості, пов`язані з пенсійним забезпеченням конкретних осіб, тобто інформацію, яка може містити персональні та інші відомості з обмеженим доступом.

Відповідач також повідомив позивачів про необхідність дотримання встановленого порядку передачі такої інформації, зокрема із застосуванням засобів захисту інформації у разі її направлення в електронній формі, та зазначив, що у зв`язку з ненаданням сертифіката шифрування кваліфікованого електронного підпису остаточну відповідь буде направлено поштовим відправленням.

Таким чином, твердження позивачів про те, що відповідач протягом установленого законом строку взагалі не реагував на їхнє звернення, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Суд бере до уваги, що право на доступ до публічної інформації не є абсолютним та підлягає реалізації з урахуванням установлених законом обмежень, зокрема щодо інформації, яка містить персональні дані.

При цьому Верховний Суд у практиці щодо доступу до публічної інформації виходить із необхідності розмежування відкритої інформації та інформації з обмеженим доступом, а також застосування встановлених законом критеріїв обмеження доступу. Зокрема, у постанові від 18.07.2019 року у справі №554/11837/14-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність застосування передбаченого законом «трискладового тесту» у випадках вирішення питання про обмеження доступу до інформації.

У цій справі запитувана інформація стосувалася конкретних пенсійних виплат, перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розміру заборгованості та проведених відповідачем розрахунків щодо конкретних осіб.

За таких обставин відповідач мав врахувати не лише положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а й вимоги законодавства щодо захисту персональних даних та встановлений Пенсійним фондом України порядок електронної передачі інформації, що містить відомості про пенсійні виплати.

Суд також бере до уваги, що позивачі не довели, що відповідач мав можливість надати всю запитувану інформацію саме електронною поштою без застосування додаткових засобів захисту інформації та без ризику розголошення відомостей з обмеженим доступом.

За таких обставин направлення відповідачем 21.05.2026 року повідомлення про порядок подальшого надання інформації не може бути розцінено як повна бездіяльність відповідача.

Більше того, у подальшому відповідачем було здійснено фактичний розгляд поставлених у зверненні питань та підготовлено дві відповіді від 12.06.2026 року №0400-010202-8/112743 та №0400-010202-8/112739.

Зазначені відповіді містять конкретні відомості щодо виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25, проведеного перерахунку пенсії, розміру нарахованої доплати, а також порядку її подальшої виплати.

Так, відповідачем повідомлено, що доплата за період з 01.07.2025 року по 31.05.2026 року становить 30 870,49 грн, а доплата за період з 01.06.2026 року по 30.06.2026 року – 3 210,59 грн.

Загальний розмір доплати визначено у сумі 34 081,08 грн.

Крім того, відповідач повідомив, що зазначена сума обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та підлягає виплаті після надходження відповідного фінансування, а розмір пенсійної виплати, обчислений на виконання судового рішення, становить 8 400,59 грн.

Таким чином, відповідачем фактично надано позивачам інформацію щодо результатів виконання судового рішення, проведеного перерахунку, розміру нарахованої доплати та порядку її виплати.

Посилання позивачів на те, що відповідач не надав саме «щомісячного розрахунку», не може бути самостійною підставою для задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 року у справі №817/1432/15 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим на певному носії продуктом, який створений або отриманий суб`єктом владних повноважень у процесі здійснення ним владних управлінських функцій.

Отже, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на розпорядника обов`язку створювати новий документ або здійснювати додаткову аналітичну роботу виключно для формування відповіді на запит, якщо відповідний документ або інформація у такому вигляді до моменту отримання запиту не існували.

У даному випадку позивачі просили саме «щомісячний розрахунок заборгованості». Разом з тим матеріалами справи не підтверджено існування у відповідача окремого документа саме з такою назвою та змістом, який би відповідав формату, визначеному позивачами у запиті.

Натомість відповідач надав наявні у нього результати проведеного розрахунку, визначивши розмір доплати за відповідні періоди та загальну суму заборгованості.

Вимога позивачів фактично спрямована на отримання результату додаткової деталізації вже проведеного розрахунку, тобто на формування інформації у запитуваному заявниками вигляді.

Проте право на доступ до публічної інформації не тотожне праву вимагати від суб`єкта владних повноважень проведення нового розрахунку, аналітичного опрацювання інформації або створення нового документа.

Саме такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої предметом права на доступ є інформація, яка вже створена або отримана розпорядником та перебуває у його володінні, а не обов`язок створювати нову інформацію на кожен запит.

Отже, той факт, що відповідач не надав позивачам інформацію саме у запитуваній ними формі - у вигляді окремої таблиці з помісячним розрахунком, - не свідчить про порушення права на доступ до публічної інформації, якщо розпорядник повідомив наявні у нього результати проведеного розрахунку.

Суд також не погоджується з доводами позивачів про ненадання інформації щодо конкретної календарної дати виплати заборгованості.

Як установлено судом, у відповідях від 12.06.2026 року відповідач прямо повідомив, що нараховані кошти у розмірі 34 081,08 грн обліковуються в Головному управлінні та підлягають виплаті після надходження відповідного фінансування.

Отже, відповідач фактично повідомив позивачів про наявний на момент надання відповіді стан виконання судового рішення та порядок подальшої виплати коштів.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що на дату формування відповідей відповідач мав у своєму розпорядженні конкретну календарну дату виплати зазначеної суми.

За таких обставин зобов`язання відповідача повідомити конкретну дату виплати, яка на момент розгляду запиту не була визначена, фактично означало б покладення на нього обов`язку створити інформацію, якою він не володів.

Водночас Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає можливості зобов`язання розпорядника повідомляти відомості, які на момент запиту не існують та не визначені відповідним розпорядником.

Таким чином, у частині інформації про дату виплати відповідач надав наявну у нього інформацію - повідомив про відсутність можливості здійснення виплати на дату відповіді та про залежність її проведення від надходження відповідного фінансування.

Оцінюючи доводи позивачів про порушення строку надання відповіді, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2019 року у справі №800/369/17.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до публічної інформації охоплює також право на своєчасне її отримання, а несвоєчасне надання інформації може бути самостійним предметом судового оскарження навіть у випадку, коли відповідь на запит у подальшому була надана.

Разом із тим правова оцінка наведеного висновку повинна здійснюватися з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, у якій його сформульовано.

У справі №800/369/17 предметом розгляду було саме порушення розпорядником встановленого строку надання відповіді на запит, при цьому розпорядник не здійснив у межах відповідного строку належного реагування на запит.

Натомість у цій справі відповідач уже 21.05.2026 року, тобто у межах п`яти робочих днів із дня отримання звернення, направив позивачам письмові повідомлення щодо результатів первинного розгляду звернення та порядку надання інформації з огляду на її конфіденційний характер і необхідність дотримання встановленого порядку передачі.

Таким чином, спірні правовідносини не можуть бути ототожнені з ситуацією повної бездіяльності розпорядника протягом установленого законом строку.

Суд також бере до уваги, що відповідач не відмовив позивачам у доступі до інформації та не залишив їхнє звернення без розгляду, а навпаки - повідомив про необхідність надання остаточної відповіді у безпечний спосіб та у подальшому фактично надав відповідну інформацію.

За таких обставин сам факт того, що остаточні листи були оформлені 12.06.2026 року, не може автоматично свідчити про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки первинне реагування на звернення відбулося 21.05.2026 року.

Крім того, суд бере до уваги особливий характер запитуваної інформації - відомості щодо пенсійного забезпечення конкретних осіб, що обумовлює необхідність дотримання відповідачем вимог щодо захисту персональних даних.

У цьому контексті суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на встановлений ним порядок передачі інформації, що містить відомості з обмеженим доступом, оскільки спосіб надання інформації не може створювати ризику її неправомірного розголошення третім особам.

Отже, дії відповідача щодо направлення 21.05.2026 року листів №0400-010202-8/96351 та №0400-010202-8/96352 були спрямовані на належне забезпечення прав позивачів та одночасне дотримання вимог щодо захисту інформації.

Суд також враховує, що остаточні відповіді від 12.06.2026 року містять конкретні відомості щодо виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі №160/29668/25, зокрема щодо проведення перерахунку, визначення розміру доплати та стану фінансування відповідної виплати.

Таким чином, суд не встановив факту повної бездіяльності відповідача щодо розгляду запитів позивачів.

Відсутність у відповідях саме того способу викладення інформації, якого бажали позивачі, не є тотожною ненаданню публічної інформації, якщо надана відповідь містить відомості, якими фактично володіє розпорядник.

Щодо посилань позивачів на те, що відповідач не надав їм окремий помісячний розрахунок, суд повторно зазначає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає обов`язку розпорядника створювати нову інформацію або здійснювати новий розрахунок на вимогу запитувача.

Отже, у цій частині позовні вимоги фактично спрямовані не на отримання існуючої публічної інформації, а на формування відповідачем нового документа у визначеному позивачами форматі, що виходить за межі предмета правовідносин щодо доступу до публічної інформації.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що надані відповідачем відповіді від 12.06.2026 року за своїм змістом охоплюють основні питання, поставлені позивачами, а саме містять інформацію про виконання судового рішення, проведення перерахунку, розмір доплати, її загальну суму та стан виплати.

Суд також бере до уваги, що предметом цієї адміністративної справи не є спір щодо правильності проведеного відповідачем розрахунку пенсії, розміру заборгованості чи правомірності невиплати коштів у конкретну дату. Відповідні питання можуть бути предметом самостійного судового контролю у разі виникнення спору щодо виконання судового рішення або правильності пенсійних нарахувань.

У межах цієї справи суд перевіряє виключно дотримання відповідачем вимог законодавства щодо розгляду інформаційного запиту та надання запитуваної інформації.

За результатами такого розгляду суд не встановив достатніх правових та фактичних підстав для висновку про протиправність дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно.

За встановлених у справі обставин суд вважає, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, враховуючи характер запитуваної інформації, необхідність забезпечення її конфіденційності та фактичне надання позивачам інформації щодо виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач надав достатні докази фактичного розгляду звернень позивачів, направлення їм повідомлень від 21.05.2026 року та подальшого надання відповідей від 12.06.2026 року.

Натомість позивачами не доведено, що відповідач умисно ухилявся від розгляду їхніх запитів, безпідставно відмовив у доступі до наявної інформації або приховав від них інформацію, якою володів.

Не встановлено також обставин, які б свідчили про те, що відповідач мав у своєму розпорядженні конкретну календарну дату виплати заборгованості, але навмисно не повідомив її позивачам.

Так само матеріали справи не містять належних доказів існування у відповідача окремого документа із помісячним розрахунком заборгованості, який би не був наданий позивачам.

За таких обставин вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути запит та надати інформацію у визначеному позивачами обсязі не відповідає характеру встановлених судом правовідносин, оскільки фактичний розгляд запиту відповідачем здійснено, а запитувана інформація в наявному у відповідача обсязі надана.

Суд також не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, постановлення окремої ухвали є спеціальним способом судового реагування, застосування якого передбачає встановлення судом порушення закону, яке потребує додаткового реагування поза межами вирішення безпосередньо заявленого спору.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2019 року у справі №821/597/18 зазначив, що окрема ухвала є способом реагування суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені судом самостійно при вирішенні адміністративного спору із використанням передбачених процесуальним законом засобів. Суд також наголосив, що порушення, які можуть бути усунені шляхом вирішення спору по суті, самі по собі не є підставою для додаткового реагування у формі окремої ухвали.

У цій справі судом не встановлено такого порушення законодавства з боку відповідача, яке потребувало б додаткового реагування шляхом постановлення окремої ухвали.

Саме по собі незадоволення позивачів формою та способом викладення наданої інформації не свідчить про наявність системного або такого, що потребує окремого реагування, порушення законодавства.

Крім того, вимога позивачів про направлення окремої ухвали керівнику Пенсійного фонду України для притягнення посадових осіб Головного управління до відповідальності не відповідає правовій природі окремої ухвали, оскільки така ухвала не є процесуальним актом про притягнення конкретної посадової особи до юридичної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем у межах спірних правовідносин було здійснено розгляд звернень позивачів, 21.05.2026 року надано повідомлення щодо порядку подальшого надання інформації з урахуванням її характеру та вимог щодо захисту інформації, а 12.06.2026 року надано остаточні відповіді, у яких повідомлено про результати перерахунку, розмір нарахованої доплати, загальну суму заборгованості та порядок її подальшої виплати.

Позивачами не доведено наявності у відповідача окремого створеного документа, що містив би запитуваний ними помісячний розрахунок, а також не доведено, що на момент надання відповіді відповідач володів конкретною датою виплати заборгованості, яку приховав від заявників.

За таких обставин суд не знаходить підстав для визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними, для зобов`язання його повторно розглядати запити позивачів, а також для постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України.

Отже, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви позивача-1: ОСОБА_1 діючої як законного представника в інтересах ОСОБА_2 , позивача-2: ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник