Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №160/16826/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 160/16826/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0226422416 від 27.04.2026 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27.04.2026 №0226422416 до нього застосовано штраф у розмірі 2 222 725,39 грн та нараховано пеню в розмірі 291 184,00 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки воно не містить детального розрахунку штрафу та пені, що унеможливлює перевірку правильності їх нарахування. Крім того, відповідач не врахував обставини непереборної сили, пов`язані з руйнуванням Каховської ГЕС, втратою підприємством основного джерела доходу та арештом його коштів. У зв`язку із цим позивач просить скасувати оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року позовну заяву Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху.

На виконання вимог ухвали позивач 02.07.2026 року надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/16826/26 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.07.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач несвоєчасно сплачував єдиний внесок за період із серпня 2023 року по лютий 2025 року, що підтверджується даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС. У зв`язку із цим правомірно застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплачених сум та нараховано пеню за кожний день прострочення. Відповідач наголосив, що мораторій, установлений пунктами 9-21 та 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI, діяв лише до 01.08.2023, тому на спірний період не поширюється. Рішення разом із розрахунком було направлено та вручено позивачу, а єдиний внесок відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. З огляду на це відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

27.07.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив де позивач зазначив, що не заперечує факту несвоєчасної сплати єдиного внеску, однак вважає, що порушення було спричинене обставинами непереборної сили — руйнуванням Каховської ГЕС, зупиненням основного виду діяльності та втратою підприємством основного джерела доходу. Позивач наголосив, що наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися не лише сертифікатом Торгово-промислової палати, а й іншими доказами. На підтвердження причинного зв`язку надано бухгалтерські довідки, лист Держпраці та документи про визнання підприємства потерпілим у кримінальному провадженні. Оскільки відповідач цих обставин не врахував, позивач підтримав вимоги про скасування спірного рішення.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 04.08.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/16826/26 та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 08.09.2026 року представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв`язку з відсутністю позивача, не заперечував.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання 08.09.2026 року не з`явився.

Зважаючи на неявку представника позивача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність наявних у справі доказів для вирішення спору, суд, заслухавши думку представника відповідача, протокольною ухвалою постановив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» зареєстроване як юридична особа 14.07.1993, код ЄДРПОУ 00191017, місцезнаходження: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 15-А. Основним видом діяльності підприємства є забір, очищення та постачання води (КВЕД 36.00).

27.04.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0226422416 про застосування до ДПП «Кривбаспромводопостачання» за несвоєчасну сплату єдиного внеску протягом періоду з 20.09.2023 по 10.04.2025 штрафу в розмірі 2 222 725,39 грн та пені в розмірі 291 184,00 грн, усього — 2 513 909,39 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням ДПП «Кривбаспромводопостачання» подано до ДПС України скаргу.

Рішенням ДПС України від 01.06.2026 скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого десятиденного строку адміністративного оскарження.

З листа Головного слідчого управління СБУ від 15.08.2023 вбачається, що ДПП «Кривбаспромводопостачання» визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22023230000000307 від 06.06.2023, відкритому за фактом підриву головної споруди Каховської ГЕС, що спричинило затоплення територій та пошкодження об`єктів інфраструктури.

Постановою державного виконавця від 07.03.2024 у виконавчому провадженні №74371163 накладено арешт на грошові кошти підприємства в межах суми 36 424 432,45 грн.

Відповідно до бухгалтерських довідок від 16.06.2026, після підриву Каховської ГЕС підприємство втратило можливість здійснювати водозабір із Каховського водосховища. Чистий фінансовий результат підприємства змінився з прибутку 11 975 тис. грн станом на 31.03.2023 до збитку 7 170 тис. грн станом на 31.03.2026. Станом на 16.06.2026 заборгованість підприємства зі сплати податків і зборів становила 114 387 тис. грн, а дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством — 31 633 тис. грн.

Водночас згідно з листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 46777/6/04-36-13-10-16 від 15.06.2026, за даними інформаційно-комунікаційних систем податкового органу, станом на 15.06.2026 заборгованість ДПП «Кривбаспромводопостачання» зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була відсутня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. При цьому в силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Наказом МФУ від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.

Пунктом 5 розділу VII Інструкції №449 визначено перелік документів, які є підставою для нарахування пені, зокрема звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, вимогу про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком, а також рішення суду.

Як убачається з матеріалів справи, до рішення від 27.04.2026 №0226422416 додано розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період із 20.09.2023 по 10.04.2025. У зазначеному розрахунку відображено звітні періоди, суми заборгованості, дати виникнення та погашення недоїмки, кількість днів прострочення, а також розмір штрафу і пені щодо кожного простроченого платежу. Загальна сума штрафу становить 2 222 725,39 грн, пені — 291 184,00 грн, що відповідає сумам, визначеним у спірному рішенні.

Позивачем не наведено конкретних заперечень щодо окремих платежів, дат їх погашення, кількості днів прострочення або застосованих ставок, альтернативного розрахунку штрафу та пені не надано. Дослідивши наявний розрахунок, суд не встановив арифметичних чи інших невідповідностей, які могли б свідчити про неправильне визначення розміру фінансових санкцій.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем порядку визначення штрафу і пені відповідно до пункту 2 частини одинадцятої та частини десятої статті 25 Закону №2464-VI.

Суд відхиляє посилання позивача на положення пунктів 9-21 та 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI з огляду на таке.

Законом України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023, пункти 9-21 та 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 9-21 розділу VIII Закону №2464-VI штрафні санкції, передбачені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені в період від початку дії воєнного стану до 01.08.2023.

Пунктом 9-22 цього розділу передбачено, що в період від початку дії воєнного стану до 01.08.2023 платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована за цей період пеня підлягає списанню.

Отже, зазначеними нормами встановлено конкретну кінцеву дату незастосування штрафних санкцій та ненарахування пені — 01.08.2023. Починаючи із цієї дати відповідальність за порушення законодавства про єдиний внесок застосовується на загальних підставах, визначених статтею 25 Закону №2464-VI.

Як установлено судом, оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску протягом періоду з 20.09.2023 по 10.04.2025, тобто виключно за порушення, вчинені після закінчення передбаченого пунктами 9-21 та 9-22 пільгового періоду.

Таким чином, положення пунктів 9-21 та 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI не поширюються на спірні правовідносини та не звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску після 01.08.2023. Продовження дії воєнного стану не змінює цього висновку, оскільки законодавець безпосередньо обмежив дію зазначених положень конкретною календарною датою.

Стосовно доводів позивача про вплив форс-мажорних та інших обставин на можливість своєчасної сплати єдиного внеску суд зазначає таке.

Позивач стверджує, що підрив 06.06.2023 окупаційними військами Російської Федерації головної споруди Каховської ГЕС спричинив неконтрольоване зниження рівня води у Каховському водосховищі та позбавив підприємство можливості здійснювати водозабір із цього джерела, що призвело до зупинення його діяльності, втрати доходів і погіршення фінансового стану.

На підтвердження цих обставин позивач посилається на лист Головного слідчого управління Служби безпеки України від 15.08.2023, відповідно до якого ДПП «Кривбаспромводопостачання» визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22023230000000307 від 06.06.2023, відкритому за фактом підриву Каховської ГЕС, а також на бухгалтерські довідки від 16.06.2026, згідно з якими чистий фінансовий результат підприємства змінився з прибутку в розмірі 11 975 тис. грн станом на 31.03.2023 до збитку в розмірі 7 170 тис. грн станом на 31.03.2026.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 16.06.2026 його заборгованість зі сплати податків і зборів становила 114 387 тис. грн, дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством — 31 633 тис. грн, а постановою державного виконавця від 07.03.2024 у виконавчому провадженні №74371163 накладено арешт на грошові кошти підприємства в межах суми 36 424 432,45 грн. На думку позивача, наведені документи в сукупності підтверджують наявність обставин непереборної сили та причинний зв`язок між підривом Каховської ГЕС і несвоєчасною сплатою єдиного внеску.

Верховний Суд у постановах від 12.12.2024 у справі №380/839/24 та від 14.01.2025 у справі №440/17191/23, посилаючись, зокрема, на постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного, тобто заздалегідь установленого, характеру. Особа, яка посилається на такі обставини, повинна довести не лише факт їх настання, а й те, що вони об`єктивно унеможливили виконання саме того конкретного обов`язку, щодо якого виник спір.

У постановах від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22 та від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховний Суд указував, що наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Водночас такий сертифікат не є єдиним і беззаперечним доказом існування форс-мажору та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27.02.2025 у справі №520/2941/24 дійшла висновку, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між надзвичайними і невідворотними обставинами та об`єктивною неможливістю виконати конкретний обов`язок. Самі собою збройна агресія проти України та дія воєнного стану не означають автоматичного звільнення від відповідальності. Неможливість виконання обов`язку повинна бути підтверджена документально з урахуванням фактичних обставин, які перешкоджали його виконанню.

Аналогічні висновки щодо необхідності доведення безпосереднього впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання платником податкового обов`язку викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17 та від 03.09.2019 у справі №805/1087/16.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд не заперечує, що підрив Каховської ГЕС є надзвичайною і невідворотною обставиною, яка негативно вплинула на господарську діяльність ДПП «Кривбаспромводопостачання». Водночас визнання підприємства потерпілим у кримінальному провадженні підтверджує заподіяння йому шкоди внаслідок відповідного кримінального правопорушення, однак не засвідчує об`єктивної неможливості сплачувати єдиний внесок у кожний із визначених законом строків протягом періоду з 20.09.2023 по 10.04.2025.

Посилання позивача на постанову державного виконавця про арешт коштів також не підтверджує неможливості своєчасної сплати єдиного внеску протягом усього спірного періоду. Вказану постанову прийнято 07.03.2024, тоді як порушення строків сплати єдиного внеску виникли починаючи з 20.09.2023, тобто частково до накладення арешту.

Крім того, у постанові від 06.05.2020 у справі №804/1290/16 Верховний Суд визнав необґрунтованими посилання платника на неможливість своєчасної сплати єдиного внеску через арешт коштів на його рахунках, оскільки згідно із частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За приписами зазначеної норми за наявності в платника одночасно зобов`язань зі сплати єдиного внеску та інших обов`язкових платежів або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконуються першочергово і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань із виплати заробітної плати.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини не є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (просп. Миру, 15А, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 50069, код ЄДРПОУ 00191017) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17а, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 вересня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков