Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/33627/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/33627/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 у рішенні від 22.11.2024 року №045650020821 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

- періоду проходження строкової військової служби з 01.08.1988 р. по 04.08.1990 р. -2 роки 4 дні;

- половину строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 по 28.06.1996 - 2 роки 4 місяці 29 днів та у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998 - 5 місяців, усього 2 роки 9 місяців 29 днів;

- періоду роботи на посаді юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 р. по 31.12.1996 р., провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 р. по 29.08.1997 р., як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 1 рік 27 днів;

- стажу роботи на посаді судді з 05.08.1996 по 31.08.1996 - 27 днів, та з 23.02.2024 по 29.02.2024 - 7 днів;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

- період проходження строкової військової служби з 01.08.1988 р. по 04.08.1990 р. -2 роки 4 дні;

- половину строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 по 28.06.1996 - 2 роки 4 місяці 29 днів та у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998 - 5 місяців, усього 2 роки 9 місяців 29 днів;

- період роботи на посаді юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 р. по 31.12.1996 р., провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 р. по 29.08.1997 р., як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 1 рік 27 днів;

- стаж роботи на посаді судді з 05.08.1996 по 31.08.1996 - 27 днів, та з 23.02.2024 по 29.02.2024 - 7 днів;

а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.11.2024р., призначивши його у розмірі 74% судді, який працює на відповідній посаді;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 12.11.2024, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 позивача звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, при цьому Вищою радою правосуддя визначено, що загальний стаж роботи судді, який дає йому право на відставку, становить 31 рік 8 місяців 5 днів, до якого, зокрема, враховано період проходження строкової військової служби з 01.08.1988 р. по 04.08.1990 – 2 роки 3 дні; половину строку навчання за денною формою в Донецькому державному університеті з 01.09.1991 по 28.06.1996 – 2 роки 4 місяці 29 днів; період роботи (професійної діяльності) після здобуття юридичної освіти на посаді юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 р. по 31.12.1996 р., провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 р. по 29.08.1997 р. – тривалістю 1 рік 27 днів; стаж роботи на посаді судді – 26 років 2 місяці 7 днів. 15.11.2024 позивач звернувся із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 22.11.2024 № 045650020821 про призначення такого утримання з 12.11.2024 у розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач вважає зазначене рішення в частині визначення кількості стажу на посаді судді та розміру довічного грошового утримання протиправним, оскільки відповідачем-2 безпідставно не включено до стажу роботи на посаді судді період проходження позивачем строкової військової служби з 01.08.1988 по 04.08.1990, половину строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті та Дніпропетровському державному університеті, а також період роботи за юридичною спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти, вимога щодо якого була передбачена законодавством для призначення на посаду судді, внаслідок чого, пенсійним органом протиправно обраховано стаж роботи позивача на посаді судді лише у кількості 26 років 01 місяць 28 днів, що не відповідає рішенню Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24. Крім того, на думку позивача, органом Пенсійного фонду допущено помилки при обчисленні безпосереднього стажу роботи на посаді судді, зокрема, щодо дат початку та закінчення окремих періодів роботи. Позивач посилається на положення статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавство, чинне на час його призначення на посаду судді, та правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких при визначенні стажу, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання, мають враховуватися відповідні додаткові періоди роботи, навчання та військової служби. За розрахунком позивача, загальний стаж роботи на посаді судді, який підлягає врахуванню для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, становить 32 роки 2 місяці, у зв`язку з чим розмір такого утримання має становити 74 відсотки суддівської винагороди, а не 62 відсотки, як помилково визначено відповідачем-2. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зобов`язати його зарахувати спірні періоди до стажу роботи на посаді судді та зобов`язати провести з 12.11.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 74 відсотків суддівської винагороди, а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач перебуває на пенсійному обліку, - здійснити виплату перерахованої суми довічного грошового утримання позивача, з урахуванням раніше виплачених коштів. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувані дії відповідача-2 протиправними та такими, що призводять до порушення його конституційного права на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені ним позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33627/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

22.01.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким розгляд цієї заяви здійснювався за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 22.11.2024 № 045650020821, яким обґрунтовано та на законних підставах призначено позивачеві довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди, виходячи з розрахунку загального страхового стажу - 35 років 9 місяців 12 днів, а також стажу роботи на посаді судді - 26 років 1 місяць 28 днів. При цьому положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби з 01.08.1988 по 04.08.1990, половини строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 по 28.06.1996 та у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998, а також періодів роботи позивача на посадах юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 по 31.12.1996 та провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 по 29.08.1997 як стажу професійної діяльності у сфері права. З огляду на це, відповідач-1 вважає, що правові підстави для включення зазначених періодів до стажу, який враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні, а загальний відсоток такого утримання у розмірі 62 % визначено відповідно до вимог чинного законодавства.

Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду від 30.12.2024 року скеровані за допомогою електронних засобів зв`язку до електронного кабінету відповідача-2 та доставлені до електронного кабінету підсистеми “Електронний суд” Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 20.12.2024 року о 16:36год. та 06.01.2025 року о 13:21год., відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на час розгляду справи відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.11.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 позивача звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до зазначеного рішення Вищої ради правосуддя до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, зараховано: стаж роботи на посаді судді - 26 років 2 місяці 7 днів; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; половина строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті - 2 роки 4 місяці 29 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 1 рік 26 днів.

Наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 № 71 к/гс позивача відраховано зі штату Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з виходом у відставку з 11.11.2024.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, складеного Шостим апеляційним адміністративним судом, від 12.11.2024 № 02.7-36/164 до стажу ОСОБА_1 включено:

- період проходження строкової військової служби з 01.08.1988 по 04.08.1990 (2 роки 3 дні);

- половина строку навчання у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 по 28.06.1996 (2 роки 4 місяці 29 днів);

- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді з 01.08.1996 по 31.12.1996 та з 03.01.1997 по 29.08.1997 (1 рік 26 днів);

- період роботи суддею Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з 05.08.1998 по 16.12.2001 (3 роки 4 місяці 12 днів);

- період роботи суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська з 17.12.2001 по 15.03.2004 (2 роки 2 місяці 29 днів);

- період роботи суддею Дніпропетровського апеляційного господарського суду з 22.03.2004 по 05.11.2012 (8 років 7 місяців 14 днів);

- період роботи суддею Вищого адміністративного суду України з 06.11.2012 по 29.02.2024 (11 років 3 місяці 24 дні);

- період роботи суддею Шостого апеляційного адміністративного суду з 01.03.2024 по 11.11.2024 (8 місяців 11 днів).

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 01.08.1988 по 04.08.1990.

Відповідно до диплома серії НОМЕР_2 від 28.06.1996 ОСОБА_1 закінчив Донецький державний університет та здобув кваліфікацію «юрист».

Згідно з дипломом серії НОМЕР_3 від 30.06.1998 ОСОБА_1 у 1998 році закінчив Дніпропетровський державний університет, здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Державне управління. Правове забезпечення діяльності органів виконавчої влади» та кваліфікацію магістра державного управління.

15.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, до якої додав документи, передбачені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 22.11.2024 № 045650020821 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначеним рішенням до стажу роботи на посаді судді зараховано 26 років 1 місяць 28 днів та визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 62 % суддівської винагороди.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо незарахування до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, спірних періодів роботи, навчання та військової служби, а також вважаючи неправильним обрахування відповідачем-2 відсоткового значення суддівської винагороди, з якої обчислюється його довічне грошове утримання судді у відставці, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402-VIII) суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 2 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому відповідно до положень ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абз.4 п.34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Системний аналіз вказаних норм в їх взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

З матеріалів справи слідує, що позивач був обраний на посаду судді вперше у 1998 році та розпочав роботу суддею Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з 05.08.1998, де працював до 16.12.2001. У подальшому позивач працював суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська з 17.12.2001 по 15.03.2004, суддею Дніпропетровського апеляційного господарського суду з 22.03.2004 по 05.11.2012, суддею Вищого адміністративного суду України з 06.11.2012 по 29.02.2024 та суддею Шостого апеляційного адміністративного суду з 01.03.2024 по 11.11.2024.

На час призначення позивача на посаду судді правове регулювання питань визначення стажу роботи, що давав право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, здійснювалося, зокрема, Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 (далі - Указ № 584/95), які діяли у відповідних редакціях на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Відповідно до ст.1 Указу №584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що пенсійним органом не враховано стаж роботи позивача на посаді судді у тому обсязі, у якому він був встановлений Вищою радою правосуддя у рішенні про звільнення позивача у відставку.

Вища рада правосуддя є конституційним органом державної влади та суддівського врядування, до повноважень якого належить, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

Під час вирішення питання про звільнення судді у відставку Вища рада правосуддя перевіряє наявність у судді стажу роботи, який дає право на відставку, оскільки саме наявність такого стажу є необхідною умовою для ухвалення рішення про звільнення судді у відставку.

Отже, встановлення стажу роботи судді, що дає право на відставку, є складовою процедури розгляду Вищою радою правосуддя заяви судді про відставку. Відповідний стаж визначається Вищою радою правосуддя на підставі поданих суддею документів та зазначається у рішенні про звільнення судді з посади у відставку.

Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 3148/0/15-24 від 29.10.2024 до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, зараховано стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 7 днів, навчання в Донецькому державному університеті – 2 роки 4 місяці 29 днів, період проходження строкової військової служби – 2 роки 3 дні, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 1 рік 26 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 31 рік 8 місяців 5 днів.

Вказане рішення Вищої ради правосуддя є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване та не змінене, а тому його висновки щодо наявності у позивача відповідного стажу роботи судді підлягають врахуванню відповідачем при призначенні та визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями переглядати, змінювати або фактично зменшувати стаж роботи судді, визначений Вищою радою правосуддя у рішенні про звільнення судді у відставку, оскільки такий перегляд виходить за межі компетенції пенсійного органу.

Згідно з вимогами Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальним органам Пенсійного фонду України» (далі - Постанова №3-1) ні Пенсійному фонду України, ні його територіальним органам не надано права на здійснення визначення стажу, який дає право на відставку, так само як не надано право заперечувати (не погоджуватись)/оскаржувати рішення Вищої ради правосуддя щодо стажу судді, який дає такому право на відставку.

Як це передбачено розділом ІІ Постанови №3-1, до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються: копія рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади; документи про страховий стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4).

Так, заперечень щодо неподання будь-якого з визначеного приписами Постанови №3-1 документу, відповідачами не висловлено.

Згідно п.4 розділу ІІІ Постанови №3-1, територіальні органи Пенсійного фонду, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, не пізніше 10 днів з дня винесення рішення інформують особу про призначення щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, проте повноваженнями щодо неврахування певних періодів, які визнанні Вищою радою правосуддя як уповноваженим органом на їх зарахування для призначення довічного грошового утримання законодавчо не наділені.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/17, відповідно до якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а та від 30 січня 2025 року у справі №620/15098/24.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII слід тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж або досвід роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для призначення особи на посаду судді на дату такого призначення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19, від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/537/19 та постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №560/499/19.

Також Верховний Суд у низці постанов, зокрема від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі №521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі №559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі №426/12415/16-а та від 15 листопада 2021 року у справі №580/6051/20, зазначав, що незарахування до стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби є неправомірним.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач-2 протиправно не врахував при призначенні позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у повному обсязі: період проходження строкової військової служби – 2 роки 3 дні, період навчання в Донецькому державному університеті – 2 роки 4 місяці 29 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 1 рік 26 днів, а також стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 7 днів.

Суд також бере до уваги, що позивач був призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII. Відтак відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII за ним зберігається право на визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, яке діяло на день його призначення.

На день призначення позивача на посаду судді законодавство передбачало можливість зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.

Таким чином, загальний стаж роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 31 рік 8 місяців 5 днів, що відповідає рішенню Вищої ради правосуддя № 3148/0/15-24 від 29.10.2024.

Разом з тим, суд не знаходить правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку його навчання у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з дипломом серії НОМЕР_3 від 30.06.1998 ОСОБА_1 закінчив Дніпропетровський державний університет, здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Державне управління. Правове забезпечення діяльності органів виконавчої влади» та кваліфікацію магістра державного управління. Водночас дипломом серії НОМЕР_2 від 28.06.1996 підтверджується, що раніше позивач закінчив Донецький державний університет та здобув саме кваліфікацію «юрист».

Як попередньо було зазначено, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховувалася, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Зазначена норма діяла і в період навчання позивача у 1997– 1998 роках.

Отже, визначальною умовою для зарахування половини строку навчання за правилами Указу №584/95 є проходження навчання саме у вищому юридичному навчальному закладі та здобуття відповідної юридичної освіти.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 № 533 «Про Порядок прийому до вищих навчальних закладів на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів в освітній галузі "Державне управління"», яка була чинною на момент вступу та навчання позивача у Дніпропетровському державному університеті, підготовку магістрів з державного управління прямо віднесено до окремої освітньої галузі «Державне управління».

Таким чином, нормативне регулювання, чинне у 1997– 1998 роках, розмежовувало підготовку у галузі державного управління та навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Саме по собі включення до назви спеціальності позивача словосполучення «Правове забезпечення діяльності органів виконавчої влади» не свідчить про здобуття ним вищої юридичної освіти, оскільки за результатами відповідного навчання йому присвоєно кваліфікацію «магістр державного управління», а не кваліфікацію «юрист».

Крім того, відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів», у редакції, що застосовувалася до правовідносин щодо призначення судді, однією з вимог до кандидата на посаду судді була наявність вищої юридичної освіти та відповідного стажу роботи в галузі права. Таким чином, законодавець самостійно виділяв юридичну освіту як спеціальну кваліфікаційну вимогу для зайняття посади судді.

Суд також враховує, що юридичну освіту, необхідну для призначення на посаду судді, позивач здобув ще у 1996 році після закінчення Донецького державного університету з присвоєнням кваліфікації «юрист», тоді як подальше навчання у Дніпропетровському державному університеті було спрямоване на здобуття іншої кваліфікації — магістра державного управління.

Також суд враховує, що половина строку навчання позивача у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998 не була зарахована до загального стажу роботи позивача на посаді судді ані відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, складеного Шостим апеляційним адміністративним судом, від 12.11.2024 № 02.7-36/164, ані відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку». При цьому вказані рішення в часині визначення стажу на посаді судді позивачем оскаржені не були.

За таких обставин у сукупності, суд доходить висновку, що період навчання ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1997 по 30.06.1998 за спеціальністю «Державне управління. Правове забезпечення діяльності органів виконавчої влади» не є періодом навчання у вищому юридичному навчальному закладі у розумінні статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95, а тому половина строку такого навчання - 5 місяців - не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який враховується при визначенні права та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо заявленої позовної вимоги про зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду з 05.08.1996 по 31.08.1996 тривалістю 27 днів суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що позивачем у позовній заяві помилково зазначено рік відповідного періоду.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, складеним Шостим апеляційним адміністративним судом від 12.11.2024 № 02.7-36/164, а також відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24, ОСОБА_1 з 05.08.1998 був призначений на посаду судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, на якій працював до 16.12.2001.

Отже, фактично спір стосується періоду роботи на посаді судді з 05.08.1998 по 31.08.1998 тривалістю 27 днів, а не періоду з 05.08.1996 по 31.08.1996, як помилково зазначив позивач.

Враховуючи наведене, оскільки матеріалами справи підтверджено перебування позивача на посаді судді у зазначений період, а відповідачем-2 не наведено правових підстав для його неврахування, період з 05.08.1998 по 31.08.1998 тривалістю 27 днів підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо незарахування відповідачем-2 періоду роботи позивача на посаді судді з 23.02.2024 по 29.02.2024 тривалістю 7 днів суд зазначає таке.

З матеріалів справи та розрахунку стажу судді від 12.11.2024 № 02.7-36/164 слідує, що період роботи ОСОБА_1 суддею Вищого адміністративного суду України визначено з 06.11.2012 по 29.02.2024, тобто спірні 7 днів з 23.02.2024 по 29.02.2024 входять до періоду його безпосередньої роботи на посаді судді.

Водночас при прийнятті рішення від 22.11.2024 № 045650020821 органом Пенсійного фонду України - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області визначено стаж роботи позивача на посаді судді у меншому розмірі — 26 років 1 місяць 28 днів, тоді як рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 безпосередній стаж роботи позивача на посаді судді встановлено тривалістю 26 років 2 місяці 7 днів.

При цьому відповідачами не наведено жодних правових або фактичних підстав для виключення з суддівського стажу періоду з 23.02.2024 по 29.02.2024, не зазначено про перерву у роботі, припинення повноважень судді чи інші обставини, які могли б бути підставою для його незарахування. Отже, оскільки спірний період документально підтверджений як період безпосередньої роботи позивача на посаді судді Вищого адміністративного суду України та включений до стажу, визначеного Вищою радою правосуддя, його неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області є безпідставним. Відтак, період роботи позивача з 23.02.2024 по 29.02.2024 тривалістю 7 днів підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір такого утримання збільшується на 2 відсотки суддівської винагороди.

Оскільки стаж роботи позивача, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання, становить понад 31 рік, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід враховувати 31 повний рік стажу.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача має становити: 50% + 22%, тобто 2% за кожний із 11 повних років стажу понад 20 років = 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Призначення відповідачем-2 щомісячного довічного грошового утримання позивачеві у розмірі 62% суддівської винагороди є наслідком неправильного визначення стажу та суперечить вимогам статей 137, 142 Закону №1402-VIII.

Щодо підстав зобов`язання саме відповідача-2 здійснити зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці означених періодів, а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.11.2024р., призначивши його у розмірі 74 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання та був визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача, є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке здійснювало розгляд поданих позивачем документів, визначало його стаж та прийняло рішення від 22.11.2024 № 045650020821 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то саме на цей орган як на належного відповідача і слід покласти обов`язок щодо зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді спірних періодів, які підлягають врахуванню відповідно до висновків суду, а також щодо здійснення з 12.11.2024 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням визначеного судом стажу та встановлення його розміру у відповідному відсотковому значенні від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням належного стажу роботи на посаді судді та визначення його розміру у відповідному відсотковому значенні, на відповідача, який здійснює виплату такого утримання за місцем перебування позивача на обліку, покладається обов`язок виплатити суму, визначену за результатами проведеного перерахунку, починаючи з 12.11.2024, з урахуванням сум, фактично виплачених за цей період. Отже, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню як похідні від задоволених вимог про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань останніх підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 484,48грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 у рішенні від 22.11.2024 №045650020821 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: періоду проходження строкової військової служби з 01.08.1988 р. по 04.08.1990 р.; половини строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 р. по 28.06.1996 р.; періоду роботи на посаді юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 р. по 31.12.1996 р., провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 р. по 29.08.1997 р., як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді; стажу роботи на посаді судді з 05.08.1998 р. по 31.08.1998 р. та з 23.02.2024 р. по 29.02.2024 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: період проходження строкової військової служби з 01.08.1988 р. по 04.08.1990 р.; половину строку навчання за денною формою у Донецькому державному університеті з 01.09.1991 р. по 28.06.1996 р.; період роботи на посаді юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області з 01.08.1996 р. по 31.12.1996 р., провідного юрисконсульта юридичного відділу Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з 03.01.1997 р. по 29.08.1997 р., як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді; стаж роботи на посаді судді з 05.08.1998 р. по 31.08.1998 р. та з 23.02.2024 р. по 29.02.2024 р., а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.11.2024 р., призначивши його у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) здійснити виплату перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 12.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 242,24грн (двісті сорок дві гривні 24 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 242,24грн (двісті сорок дві гривні 24 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова