Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/11355/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/11355/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінум Груп» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.26 № UA500500/2026/000040/1, від 14.02.26 № UA500500/2026/000041/1, від 14.02.26 № UA500500/2026/000042/1.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару позивач вважає безпідставним, а збільшення такої вартості суттєво порушує його права. Також зазначає, що рішення відповідача побудовано на припущеннях, викривленні очевидних обставин, постійній зміні висновків і суперечливої поведінки в контексті прийняття рішення до одного і того ж виду товару

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2026 відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановив учасникам процесу строки для надання заяв по суті справи.

28.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву до якого долучено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно наданого відповідачем відзиву, відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.05.2026 відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі № 160/11355/26.

Згідно змісту наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, зазначає, що такі доводи не спростовують аргументів позивача.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких, Одеська митниця не погодилась з аргументами, викладеними у відповіді на відзив, зазначила, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 14.02.2026 № UA500500/2026/000040/1, UA500500/2026/000041/1 від 14.02.2026, № UA500500/2026/000042/1 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АЛЮМІНІУМ ГРУП».

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

28.04.25 між позивачем і китайською компанією-виробником «Weifang Star Glass Co., Ltd» укладений зовнішньоекономічний контракт № ariel20250428 на поставку товарів.

За умова цього контракту:

Продавець продає, а Покупець купляє алюмінієвий профіль та фурнітура, далі - Товар за кількістю, асортиментом, за цінами, зазначеними в додатках до цього Контракту (далі - "Додатки"), які пронумеровані від 1 до і далі і є невід`ємною частиною цього Контракту

Договір передбачає поставку Товару партіями протягом усього терміну дії Контракту. При цьому термін поставки партії товару не повинен перевищувати періоду, зазначеного Сторонами в пункті 5.1 Договору. Кількість товарів у партії визначається Сторонами відповідно до Додатків.

Ціни на Товар встановлюються в доларах США (доларах США). Загальна сума цього Контракту складає 5 000 000.00 дол. США.

Якщо інше не погоджено Сторонами в письмовій формі, умовами поставки за цим Контрактом буде FOB Dnipro ("ІНКОТЕРМС 2010"), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення Товару на транспортному засобі Покупця.

З кожною партією Продавець надасть наступні Документи: торговий рахунок (4 оригінали, 1 примірник); пакувальний лист (4 оригінали та 1 копія).

Оплата здійснюється за професійним рахунком - фактурою або рахунком-фактурою, виданим продавцем, за банківськими реквізитами, зазначеними в договорі.

21.10.25 на виконання вказаного контракту компанія «Weifang Star Glass Co., Ltd» виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № ariel20251021 на 83 122,75 долари США на поставку партії товару «дзеркала без рам» вагою 189 000 кг, яка була ввезена на митну територію України 7 поставками в 7 контейнерах.

13.02.26 для митного оформлення в режимі імпорту першої з сімох частин вказаної партії товару в кількості 27 000 кг за специфікацією від 21.10.25 № 6, що надійшла з Китайської Народної Республіки морським транспортом в контейнері № TEXU1026924, відповідачу подана митна декларація № 26UA500500004541U7 із заявленням митної вартості за основним методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) на рівні 0, 4712 долари США/кг.

14.02.26 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000040/1 (далі – Рішення МВ № 40), за яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення з 0,4712 долари США/кг до 1,0200 долари США/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості – резервного (2ґ).

14.02.26 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ позивачем подана нова митна декларація № 26UA500500004662U2, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 203 839,71 грн (мито – 63 699, 91 грн, ПДВ – 140 139, 80 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

13.02.26 для митного оформлення в режимі імпорту другої з сімох частин вказаної партії товару в кількості 27 000 кг за специфікацією від 21.10.25 № 7, що надійшла з Китайської Народної Республіки морським транспортом в контейнері № DRYU1201661, відповідачу подана митна декларація № 26UA500500004536U8 із заявленням митної вартості за основним методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) на рівні 0, 4759 долари США/кг.

14.02.26 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000041/1 (далі – Рішення МВ № 41), за яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення з 0,4759 долари США/кг до 1,0200 долари США/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості – резервного (2ґ).

14.02.26 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ позивачем подана нова митна декларація № 26UA500500004663U1, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 204 959,71 грн (мито – 64 049,91 грн, ПДВ – 140 909,80 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

13.02.26 для митного оформлення в режимі імпорту третьої з сімох частин вказаної партії товару в кількості 27 000 кг за специфікацією від 21.10.25 № 4, що надійшла з Китайської Народної Республіки морським транспортом в контейнері № TEXU1057186, відповідачу подана митна декларація № 26UA500500004542U6 із заявленням митної вартості за основним методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) на рівні 0, 4742 долари США/кг.

14.02.26 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000042/1 (далі – Рішення МВ № 42), за яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення з 0,4742 долари США/кг до 1,0200 долари США/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості – резервного (2ґ).

14.02.26 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ подана нова митна декларація № 26UA500500004666U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 202 719,71 грн (мито – 63 349,91 грн, ПДВ – 139 369,80 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України: 1) зовнішньоекономічний контракт від 28.04.25 № ariel20250428; 2) рахунок-фактура (інвойс) від 21.10.25 № ariel20251021; 3) специфікація від 21.10.25 № 4; 4) специфікація від 21.10.25 № 6; 5) специфікація від 21.10.25 № 7;; 6) платіжна інструкція в іноземній валюті SWIFT від 21.10.25 № 57; 7) платіжна інструкція в іноземній валюті SWIFT від 14.01.26 № 70; 8) довідка перевізника від 11.02.26 № 110226/1; 9) довідка перевізника від 11.02.26 № 110226/; 10) довідка перевізника від 11.02.26 № 110226/3.

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, декларантом надано лист-відповідь від 14.02.2026 № 3 з інформацією про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів та про відсутність інших додаткових документів з вимогою продовження митного оформлення.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Розбіжності, виявлені митним органом під час визначення митної вартості товарів, які підлягали митному оформленню, згідно специфікацій №4, №6, №7, та наведені у рішеннях відповідача № UA500500/2026/000040/1, № UA500500/2026/000041/1, № UA500500/2026/000042/1, зводяться до таких:

- копії платіжного документу (SWIFT) №40 від 14.01.2026 та №57 від 21.10.2025 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операції із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019№2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбаченні Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216;

- відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) від 21.10.2025 № Specification №7 to INVOICE # ariel20251021 оплата за товар, що поставляється 21 10 2025 No Specification No7 to INVOICE#atiel20251021 здійснюється на таких умовах - 30% передоплати, 70% вартості після отримання рахунків (після видачі Коносаменту). До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 21.10.2025 № 57 на суму 3000,00 дол. США, проте 30% - 3562,40 дол. США, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- на товаросупровідному документі (коносаменті) від 19.11.2025 № ZIMUQIN5900969 відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано.

Щодо зауважень митниці стосовно не неприйняття платіжних документів (SWIFT) №40 від 14.01.2026 та №57 від 21.10.2025.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товару, можуть бути банківські платіжні документи.

Пунктом 6 розділу І Постанови передбачено, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Тобто, у разі сплати рахунку платіжні інструкції можуть надаватися у будь-якій формі (електронній чи паперовій), якщо вони містять реквізити, необхідні для ідентифікації оцінюваного товару.

При цьому, надані до митного оформлення платіжні документи містять усі необхідні реквізити для ідентифікації товару, що ввезений на митну територію України.

Законодавством України не передбачено обов`язковість подання паперових платіжних документів із фізичними підписами або печатками, якщо мова йде про електронні документи, які мають належні електронні підписи. Проведення платежу за поставлений товар відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.

До того ж, суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено використовувати під час розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами платежі в системі «swift», як альтернативний спосіб розрахунків з нерезидентами України.

Тому, такі доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Щодо зауважень митниці стосовно відсутності доказів передплати у розмірі 30% від вартості товару.

Як встановлено судом, ціна товару узгоджена покупцем та компанією «Weifang Star Glass Co., Ltd» на рівні 83 122, 75 долари США, зафіксована у рахунку-фактурі (інвойс) від 21.10.25 № ariel20251021 та специфікаціях №4, №6, №7 до нього від 21.10.25 (окремо щодо кожного з семи контейнерів, якими ввезена партія товару).

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

До того ж, у постанові Верховного Суду від 29.12.25 у справі № 300/6315/24 досліджувалось застосування норм права у подібних правовідносинах та зроблено наступні висновки: «За таких установлених судами попередніх інстанцій обставин здійснення Позивачем оплати вартості товару частинами, у різні часові періоди та без прив`язки до одного платіжного документа, є прямим наслідком договірної моделі розрахунків, що описана судами попередніх інстанцій. Відсутність окремого платіжного документа, тотожного сумі рахунку-фактури, або здійснення розрахунків не в межах одного рахунку-фактури в рамках спірних правовідносин, зміст яких детально описано як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не суперечить ані умовам договору купівлі-продажу, ані специфікації до нього, які подавалися при митному оформленні товару, що ввозив Позивач».

На підставі наведеного, суд вважає такі твердження відповідача необгрунтованими.

Щодо зауважень митниці про відсутність документів, які підтверджують факт оплати транспортних послуг.

Згідно умов наданого позивачем умов договору № 1/2026 від 09.01.2026 про транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», (Експедитор) та ТОВ «АЛЮМІНУМ ГРУП» (Клієнт), Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно - експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно- експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.

Довідками від 11.02.2026 №110226/3 та № 10226/1 ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» підтвердило витрати на компенсацію транспортних послуг по маршруту: м. Констанца, Румунія - кордон України м/п Орлівка, та компенсацію транспортних послуг по маршруту: м/п Орлівка, Україна - м. Одеса Україна.

Згідно умов укладеного зовнішньоекономічного контракту, умовами поставки за цим Контрактом є FOB Dnipro ("ІНКОТЕРМС 2010"), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення Товару на транспортному засобі Покупця.

Специфікаціями №4, №6, №7 інших умов поставки не визначено. За митними деклараціями позивача, умови поставки вказано - FOB CN Tianjin.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), FOB (… named port of shipment) англ. On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження)- термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Відповідачу під час митного оформлення надані коносамент, який підтверджує перевезення товарів морським транспортом, довідки ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» про транспортно-експедиційні витрати.

До того ж, пунктом 4.13 Договору № 1/2026 від 09.01.2026 передбачено, що клієнт оплачує: А) перевезення при перевезенні вантажу вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з розвантаження та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або виставлення Експедитором вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту рахунку, але до вивозу вантажу з порту;

- Б) платежі за послуги з при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт перевезення (завантаження вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням банківського дня та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) для отримання від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента Експедитора вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком в повному обсязі.

- В) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються Клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку

Тобто, станом на момент митного оформлення товарів існувала вірогідність того, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг Експедитором ще не виставлений, відповідно, доказів оплати за такі послуги ще не існувало.

Тож, висновок митного органу про відсутність станом на момент митного оформлення доказів оплати транспортних витрат не може бути покладений в основу спірних рішень.

До того ж, суд критично ставиться до зауважень митниці про те, що на товаросупровідному документі (коносаменті) від 19.11.2025 N ZIMUQIN5900969 відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

Суд зазначає, позивачем такі документи не складались, та митне оформлення товарів за цим коносаментом іноземними митними органами відбувається поза межами відповідальності позивача, як покупця.

Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та ї складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Як встановлено судом, під час коригування митної вартості товару до 1,02 дол. США за кг нетто, митним органом застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA408020/2025/031508 від 25.08.25 (7009910000 згідно УКТЗЕД, опису товару та фізичних характеристик: товар «дзеркало, без рами», Торговельна марка : LIN LU, виробник: Leonardis Limited, вагою нетто - 12026,66 кг, країна походження та відправлення - Китай, випущено у вільний обіг за ціною угоди.

Однак суд погоджується з тим що митним органом не вказано, які характеристики мають оформлені за нею товари (повний опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та вид зовнішньоекономічного контракту. До того ж, ця поставка, яка була джерелом інформації щодо визначення митної вартості товару, відбулась у серпні 2025 року, тобто за пів року до поставки, яка є предметом спору у цій справі. Вартість ідентичного товару у серпні 2025 року та у лютому 2026 року може змінюватись у залежності до безпекової ситуації, пов`язаної з російською агресією, курсом валют тощо.

Таким чином, обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, тощо.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 7 303,66 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.26 № UA500500/2026/000040/1, від 14.02.26 № UA500500/2026/000041/1, від 14.02.26 № UA500500/2026/000042/1.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, адреса місцезнаходження: вул. Лип Івана, м. Одеса, Одеська область, 65078) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінум Груп» (код ЄДРПОУ 45020870, адреса місцезнаходження: вул. Вокзальна, буд. 2Д, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51925) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7303,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21.09.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна