Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/9914/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/9914/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 07.02.2026 № 283 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було мобілізовано шляхом застосування сили і примусу та примусово доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без рішення суду і без участі поліції, чим, на його переконання, порушено статті 29, 33 та 64 Конституції України. Позивач наполягає, що на момент призову він не мав порушень правил військового обліку і не перебував у розшуку, протоколу про адміністративне затримання або про вчинення адміністративного правопорушення щодо нього не складалося, кримінального провадження не порушувалося.

Позивач також указує, що має проблеми зі здоров`ям, а саме захворювання серця, сколіоз та шум у вухах, які, на його думку, відповідають статтям 36-б, 38-б і 64-б Розкладу хвороб, наведеного у Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, і дають підстави для визнання його придатним до служби лише у військових частинах забезпечення та інших визначених цими статтями підрозділах. За доводами позивача, направлення на військово-лікарську комісію йому не вручалося, пройти медичний огляд у повному обсязі можливості надано не було, огляд мав формальний характер, а копію прийнятої за його результатами постанови йому не вручили та на огляд не надали, унаслідок чого його безпідставно визнано придатним до військової служби.

Позивач наголошує, що наказ про призов є актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений його адресатом, а належним способом захисту порушеного права є скасування цього наказу та похідного наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу з подальшим виключенням позивача з таких списків. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії адвокатського запиту від 10.04.2026, відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2026 № 1/2312, відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2026 № 415/16/402, довідки військово-лікарської комісії від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7 та витягу з наказу від 07.02.2026 № 283.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивача зобов`язано надати додаткові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, а саме запропоновано Позивачу надати докази щодо наявності захворювань на які позивач посилається в позовній заяві; надати копію військово-облікових документів позивача або витяг з Резерв+..

Означену ухвалу в частині надання додаткових доказів позивач не виконав: додаткових доказів суду не надав і про неможливість їх подання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано документи та інформацію щодо обставин і підстав прибуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявності відомостей про порушення ним правил військового обліку, вручення повістки та направлення на військово-лікарську комісію, проходження медичного огляду, відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також наказ про призов позивача.

Відповідачі проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні повністю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 07.02.2026 позивач перебував на військовому обліку, мав статус військовозобов`язаного, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не користувався, заброньованим за підприємством не був та з військового обліку виключений не був, а в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» обліковувався як такий, що підлягає призову. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при цьому територіальному центрі позивача визнано придатним до військової служби, про що видано довідку від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7; істотних скарг на стан здоров`я позивач не заявляв і документів про хронічні захворювання не надавав, а в разі непогодження з висновком щодо ступеня придатності військовозобов`язаним роз`яснюється право на проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у відзиві зазначено, що правовідносини між позивачем і територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, пов`язані з мобілізацією, завершилися виданням наказу про призов і направленням позивача до Військової частини НОМЕР_1 , а подальші правовідносини стосуються вже проходження військової служби. Наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу вичерпав свою дію фактом виконання, а після набуття позивачем статусу військовослужбовця припинення відповідних правовідносин можливе виключно шляхом звільнення з військової служби з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано копії облікової картки позивача, повістки № 5302484, довідки військово-лікарської комісії від 07.02.2026 та витягу з наказу від 07.02.2026 № 283.

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 надала відзив, в якому зазначила, що Позивача 07.02.2026 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 . Жодних порушень його прав під час його зарахування до військової частини НОМЕР_1 не допущено. У своєму позові Позивач стверджує про нібито порушення Відповідачем-1 процедури його призову на військову службу (незаконність його затримання, порушення процедури проходження військово-лікарської комісії тощо), при цьому в його позові немає жодних належних обґрунтувань його вимоги щодо скасування наказу про зарахування солдата ОСОБА_1 до складу військової частини НОМЕР_1 . Також звертає увагу, що Позивач не зазначає про наявність у нього будь яких підстав для відстрочення його призову на військову службу, але лише стверджує, що в нього проблеми зі здоров`ям та не надає будь-яких документів на підтвердження його непридатності до військової служби. Враховуючи характер правовідносин між Позивачем та Відповідачем-2, щодо проходження ним військової служби задоволення вимоги про скасування наказу про зарахування Позивача на військову службу створить ситуацію юридичної невизначеності, щодо статусу Позивача у період його перебування на військовій службі. На виконання ухвали суду надає витяг з наказу про зарахування Позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , перебував на військовому обліку та відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» мав статус військовозобов`язаного.

ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу видавалася повістка № 5302484 про виклик для уточнення облікових даних на 03.11.2025 рік на 9:00 (суду надано як повістку так і розписку по вручення повістки, жодної примітки на якій чи квитанції про направлення з доказами вручення позивачу суду не надано).

07.02.2026 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня військово-лікарською комісією при цьому територіальному центрі проведено медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7, якою позивача визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 07.02.2026 № 283 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», виданим відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та у зв`язку з набранням чинності Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», позивача відповідно до поіменного списку № 700 від 07.02.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з обліковою карткою позивача він з 07.02.2026 рахується у складі Військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією та знятий з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу. Станом на 07.02.2026 правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач не користувався, документів на підтвердження права на відстрочку за період з 24.02.2022 до 07.02.2026 не подавав. Протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення не складався.

10.04.2026 представник позивача адвокат Морозов Вадим Юрійович звернувся до відповідачів з адвокатським запитом щодо підстав призову позивача, проходження ним військово-лікарської комісії, а також щодо наказів про призов та про зарахування до військової частини. Листом від 13.04.2026 № 1/2312 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що 07.02.2026 позивач самостійно прибув до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення облікових даних, йому було підготовлено направлення на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої його визнано придатним до військової служби, після чого його заформовано до команди та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; до листа долучено витяг з наказу від 07.02.2026 № 283 та довідку військово-лікарської комісії від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7. Листом від 14.04.2026 № 415/16/402 ІНФОРМАЦІЯ_7 надав представникові позивача копію довідки військово-лікарської комісії та роз`яснив, що постанови військово-лікарських комісій районних, міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками військово-лікарської комісії.

Не погоджуючись із наказом про призов та з похідним наказом командира військової частини про зарахування до списків особового складу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, предметом судового розгляду в цій справі є виключно правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.02.2026 № 283 у частині призову позивача, правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини та наявність підстав для зобов`язання виключити позивача з таких списків.

Постанова військово-лікарської комісії при Центрально-Міському районному у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлена довідкою від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7, у цій справі позивачем не оскаржується: вимог про визнання її протиправною та про її скасування позовна заява не містить. Отже, висновок військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності позивача до військової служби предметом цього спору не є і по суті судом не переглядається. Суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позовних вимог і надати оцінку цій постанові як такій.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася і триває станом на час виникнення спірних правовідносин. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби, військовий облік, призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, тобто особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та резервісти.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII). Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, проходять обов`язковий медичний огляд; порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. Відповідно до частини п`ятої статті 22 цього Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено перелік осіб, які мають право на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Пунктом 6 цього Порядку визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає оповіщення про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, прибуття до нього та уточнення персональних даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірку наявності підстав для відстрочки та її оформлення, документальне оформлення призову і відправлення призваних до місць проходження військової служби.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) військово-лікарські комісії, які за результатами медичного огляду приймають постанови, що оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії; постанови штатних та позаштатних військово-лікарських комісій обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу I Положення № 402 до позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій належать, зокрема, військово-лікарські комісії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних військово-лікарських комісій подаються до штатних військово-лікарських комісій згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, а скарги на дії (бездіяльність) чи постанови військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подаються за підпорядкованістю до військово-лікарських комісій обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 розділу I Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії регіону може бути оскаржена у Центральній військово-лікарській комісії або в судовому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що постанова військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є постановою позаштатної комісії і переглядається у порядку підпорядкованості: у разі незгоди з висновком щодо ступеня придатності особа має право звернутися зі скаргою (заявою) до військово-лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а надалі до штатної військово-лікарської комісії. Саме за результатами такого перегляду може бути призначено повторний або контрольний медичний огляд, а в судовому порядку оскаржуються постанови військово-лікарської комісії регіону та Центральної військово-лікарської комісії.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався зі скаргою (заявою) про перегляд або скасування довідки військово-лікарської комісії від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7 до військово-лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до штатної військово-лікарської комісії чи до Центральної військово-лікарської комісії. Не надано й доказів того, що зазначена постанова відмінена, скасована або визнана нечинною. Отже, постанова військово-лікарської комісії від 07.02.2026, якою позивача визнано придатним до військової служби, є чинною та обов`язковою до виконання, а встановлений нею ступінь придатності позивача до військової служби суд приймає як обставину, що не спростована.

З огляду на викладене, станом на 07.02.2026 позивач був військовозобов`язаним, перебував на військовому обліку, не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за чинною постановою військово-лікарської комісії був придатним до військової служби, а отже підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.02.2026 № 283 у частині призову позивача виданий суб`єктом владних повноважень у межах наданої йому компетенції, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає.

Доводи позивача суд оцінює окремо і відхиляє з таких мотивів.

Твердження позивача про те, що його мобілізовано шляхом застосування сили і примусу та примусово доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, жодними доказами не підтверджені. Матеріали справи не містять ані протоколу адміністративного затримання, ані протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, ані будь-якого іншого документа, що свідчив би про застосування до позивача заходів примусу; за наданою відповідачем інформацією 07.02.2026 позивач прибув до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки самостійно для уточнення облікових даних. Доказів на спростування цієї інформації позивач не надав, обмежившись власними твердженнями, які самі по собі доказом не є. Посилання позивача на статтю 29 Конституції України у цьому контексті є безпідставним, оскільки доказів застосування до нього арешту, затримання чи іншого обмеження особистої свободи суду не надано.

Довід позивача про те, що на момент призову він не мав порушень правил військового обліку та не перебував у розшуку, не спростовує правомірності оскаржуваного наказу. Наявність або відсутність порушень правил військового обліку не є ані підставою для призову на військову службу під час мобілізації, ані обставиною, що звільняє від такого призову. Підставами для призову є перебування особи на військовому обліку як військовозобов`язаного, визнання її придатною до військової служби за станом здоров`я та відсутність підстав для звільнення від призову, передбачених статтею 23 Закону № 3543-XII. Усі ці умови в цій справі наявні, а обставини, на які посилається позивач, правового значення для оцінки наказу про призов не мають.

Доводи позивача про те, що направлення на військово-лікарську комісію йому не вручалося і пройти медичний огляд не пропонувалося, спростовуються матеріалами справи: 07.02.2026 медичний огляд позивача фактично проведено і за його результатами прийнято постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив про підготовку позивачу направлення на проходження військово-лікарської комісії. Крім того, ці доводи є внутрішньо суперечливими, оскільки позивач одночасно стверджує і про те, що медичний огляд йому не пропонувався, і про те, що він такий огляд проходив, однак не в повному обсязі.

Доводи позивача про формальний характер медичного огляду, неповноту обстеження та безпідставність висновку про придатність стосуються змісту і процедури прийняття постанови військово-лікарської комісії. Такі доводи можуть бути перевірені виключно у порядку, встановленому Положенням № 402, тобто за скаргою (заявою) до військово-лікарської комісії вищого рівня, і лише постанова, прийнята за наслідками такого перегляду, підлягає судовому оскарженню. Позивач цим правом не скористався, відповідної постанови у справі немає, а тому наведені доводи не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність наказу про призов.

Посилання позивача на статті 36-б, 38-б та 64-б Розкладу хвороб і на наявність у нього захворювань серця, сколіозу та зниження слуху суд також відхиляє. Установлення діагнозу, ступеня порушення функцій організму і ступеня придатності особи до військової служби належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій, які приймають відповідні постанови за результатами медичного огляду; суд не підміняє собою військово-лікарську комісію. Крім того, жодного медичного документа на підтвердження наявності відповідних захворювань та ступеня порушення функцій організму позивач до суду не надав, хоча ухвалою про відкриття провадження у справі його було зобов`язано надати додаткові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Довід позивача про невручення йому копії постанови військово-лікарської комісії не впливає на її чинність і сам по собі не свідчить про протиправність наказу про призов. До того ж копію довідки військово-лікарської комісії від 07.02.2026 № 2026-0207-1346-3247-7 представник позивача отримав 13.04.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 і 14.04.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до звернення до суду, а отже реалізувати право на перегляд цієї постанови у встановленому Положенням № 402 порядку позивачу ніщо не перешкоджало.

Щодо позовних вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу та про зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу цієї військової частини суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено вичерпний перелік підстав звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме: за віком, за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв`язку зі звільненням з полону, а також в інших випадках, прямо передбачених цією нормою. Такої підстави для звільнення з військової служби, як протиправність наказу про призов, закон не передбачає.

Зарахування призваного до списків особового складу військової частини здійснюється наказом командира військової частини на підставі документів, що надходять з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і має похідний характер від наказу про призов та направлення особи до відповідної військової частини. Оскільки наказ про призов позивача визнано судом правомірним, відсутні й підстави вважати протиправним похідний від нього наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу. Цей наказ до того ж вичерпав свою дію фактом виконання з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

З дня зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, а правовідносини щодо проходження ним військової служби можуть бути припинені виключно шляхом звільнення з військової служби з підстав та в порядку, визначених Законом № 2232-XII і Положенням № 1153/2008. Доказів наявності підстав для звільнення позивача з військової служби, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять. За таких обставин відсутні й підстави для зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу цієї військової частини.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржувані рішення за наведеними критеріями, суд не встановив їх невідповідності жодному з них.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас наведене правило не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються саме його вимоги, зокрема обставини застосування до нього примусу, неналежного проведення медичного огляду та наявності захворювань, що перешкоджають проходженню військової служби. Суд зобов`язав позивача надати додаткові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, проте цю позивач вимоги суду не виконав, додаткових доказів не надав і про неможливість їх подання суд не повідомив. Наслідком цього є те, що обставини, на які посилається позивач, залишилися недоведеними, тоді як відповідачі надали суду докази на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувані накази є правомірними, підстав для їх скасування та для зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова