Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/9452/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/9452/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.03.2025 року №045750017254;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням довідок від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, які видані архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідок від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», з моменту звернення, тобто з 27.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що після призначення позивачеві на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/5167/24 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), розмір пенсії позивача склав 6579,63грн., проте в подальшому відповідачем-2 було безпідставно переглянуто пенсійну справу позивача та зменшено розмір пенсійної виплати до 2760,00грн. На звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням наданих довідок про заробітну плату від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, які видані архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідок від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.03.2025 року №045750017254 протиправно відмовлено у проведенні такого перерахунку пенсії, з посиланням на те, що надані довідки видані установами, розташованими на території країни агресора, з якою розірвано всі дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав - учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому ст.24-1 Закону №1058-IV передбачено, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Країн СНД лише по 31.12.1991 року. Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах визначених частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV, а за період по 31.12.1991 року - за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача-1 та зазначає, що при призначенні пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/5167/24 зазначені довідки вже були враховані органами пенсійного фонду для визначення розміру пенсії, водночас, ці довідки містять посилання на первинні документи, на підставі яких вони були видані, та підстави їх видачі, мають печатку архівного відділу, підприємства, що їх видавало та підпис відповідальної особи, при цьому у цих довідках зазначено, що з усіх сум здійснені відрахування до Пенсійного фонду російської федерації, отже, зазначені довідки містять всі необхідні відомості та відповідають вимогам чинного законодавства, відтак повинні бути враховані відповідачами. Також позивачем було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інші документи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 саме на зазначених підприємствах та у періоди, вказані у довідках. Разом з цим, посилання відповідачів на вихід України із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, не спростовують право позивача на врахування при обчисленні розміру його пенсії заробітної плати, вказаної у спірних довідках, позаяк відповідно до частини 2 статті 13 цієї Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць вказаної Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію при її обчисленні. Так, на час набуття позивачем трудового стажу в період часу з серпня 1986 року по грудень 1997 року та з січня 1998 року по листопад 2009 року, Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13.03.1992 року в м. Москві, була чинною для України, відтак підлягає застосуванню. Зважаючи на наведене, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії та із заявою перерахунок пенсії від 27.02.2025 року у нього були наявні усі підстави для спірного перерахунку пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9452/25 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзивів на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

24.04.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що надані позивачем довідки про заробітну плату не можуть бути враховані при обчисленні розміру пенсії позивача, оскільки не підтверджені первинними документами. Водночас, відповідно до приписів ст.65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 01.07.2003 до моменту звернення за пенсією, при цьому заробіток за період до 01.07.2003 враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 01.07.2003 - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Разом з цим, ст.40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Отже, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або актом зустрічної перевірки довідки про заробітну плату, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Разом з тим, заробітна плата до 01.01.1991, зазначена зокрема у довідці №235/11-03-02 від 24.03.2011, не взята до уваги в зв`язку з відсутністю підтвердження її первинними документами. Отже, з огляду на те, що первинні документи, якими б підтверджувалась надана позивачем довідка про заробітну плату останнім надано не було, а також відсутні акти зустрічної перевірки з підтвердженням достовірності даних в довідці відомостей про заробітну плату даними первинного обліку, для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідці законні підстави відсутні. Крім цього, надані позивачем довідки про доходи та про заробітну плату містять інформацію про заробітну плату за періоди стажу, набутого не на території України. Разом з цим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав-учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та прийняття спірного рішення був відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення не діють. Більш того, відповідно до абзацу 5 пункту 2.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Також після 23.12.2022 року (з дня набрання чинності Законом України від 01.12.2022 року №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року») документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періодів роботи), які видані, зокрема, в російській федерації, не повинні прийматися без накладення апостилю, незалежно від дати їх видачі/посвідчення. Однак вищезазначені довідки були надані без апостилю.

05.05.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що заява позивача про перерахунок пенсії з урахуванням спірних довідок була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області і за наслідками такого розгляду останнім прийнято оскаржуване рішення від 06.03.2025 року №045750017254, яким позивачеві відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації ним права на проведення перерахунку пенсії, оскільки оскаржуване рішення цим суб`єктом владних повноважень не приймалося. Щодо підстав відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідачем-2 зазначалося, що оскаржуваним рішенням відповідача-1 обґрунтовано не взято до уваги подані позивачем довідки про заробітну плату №235/11-03-02, № 237/11-03-02 від 24.03.2011 року та довідки № 10 та № 11 від 02.02.2022 року, оскільки організації, що їх видали, знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», при цьому заробітна плата до 01.01.1991р. не взята до уваги у зв`язку із відсутністю підтвердження довідок первинними документами. Розмір пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, обчислюється відповідно до норм Закону №1058-IV, зокрема, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною 1 статті 40 цього Закону. До стажу роботи на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Враховуючи зазначене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується з висновками оскаржуваного рішення відповідача-1, вважає його законним та обґрунтованим, складеним відповідно до норм чинного законодавства.

Також 05.05.2025 року разом із відзивом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2025 року надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.12.2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року у справі №160/5167/24.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року у справі №160/5167/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до Відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішень №045750017254 від 14.11.2023р., №045750017254 від 23.01.2024р. та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково;

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №045750017254 від 14.11.2023р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045750017254 від 23.01.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.1992 по 29.11.2009 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2023р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", прийнявши обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Розмір призначеної позивачеві пенсії, яку він отримував до лютого 2025 року, становив 6579,63 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

З лютого 2025 року розмір пенсійної виплати позивача зменшено до 2760,00 грн.

18.02.20265 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з запитом щодо надання інформації про пенсійне забезпечення позивача.

Листом від 25.02.2025 року №0400-010307-8/40029 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що на виконання рішення суду у справі №160/5167/24 ОСОБА_1 зараховано до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 року по 29.11.2009 року та призначено пенсію за віком з урахуванням висновків суду з 03.12.2023 року, проте в подальшому пенсійну справу ОСОБА_1 було переглянуто та приведено у відповідність розрахунок середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, а саме:

- застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2020-2022роки (12236,71 грн);

- заробітну плату за період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2009 взято « 0».

Загальний страховий стаж, зарахований по 10.02.2022 року, становить 37 років 01 місяць 23 дні. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 28.02.2022 року, становить 7204,24 грн (12236,71 грн. (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2020-2022 роки) х 0,58874 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Загальний розмір пенсійної виплати з 03.12.2023 року становить 2760,00 грн.

27.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з урахуванням довідок від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, які видані архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідок від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», які були долучені до цієї заяви.

За принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглянути вищевказану заяву позивача про перерахунок пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду зазначеної заяви позивача про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 06.03.2025 №045750017254, яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії з урахуванням наданих довідок, з посиланням на те, що надані довідки видані організаціями, розташованими на території держави, з якою розірвано всі дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку із чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року. Заробітна плата до 01.01.1991 року не взята до уваги у зв`язку із відсутністю підтвердження довідок первинними документами.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Так, абз.1-2 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні 27.02.2025 року із заявою про перерахунок пенсії до вказаної заяви було додано довідки від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, видані архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідки від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, видані АТ «Південноуральським управлінням будівництва».

Так, в архівних довідках від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, виданих архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, з посиланням на документи архівного фонду Південноуральського управління будівництва та особові рахунки по заробітній платі працівників СМУ-1, СМУ-5, зазначено з розбивкою по місяцям розмір заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що враховується при обчисленні пенсії, за періоди серпень 1986 року - грудень 1991 року та січень 1992 року – грудень 1997 року. Також у цих довідках зазначено, що підставою їх видачі є МАОГО, фонд 2, оп.2-лс, д.210, к.37; д.235, к.69; ф2, оп.5-лс, д.41, к.489; д.34, к.19; д.53, к.707; д.80, к.490. Відрахування до пенсійного фонду зазначенні у дужках курсивом.

У довідках від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», зазначена інформація про розмір заробітної плати позивача із розбивкою по місяцям за періоди роботи в АТ «Південноуральським управлінням будівництва» січень 1998 року – листопад 2009 року, з посиланням на те, що підставою для видачі цих довідок були особові рахунки за 1998-2009р.р. Також у цих довідках зазначено, що відрахування в пенсійний фонд рф нараховувалися та перераховувалися повністю.

Також слід зазначити, що вказані періоди роботи позивача підтверджуються відповідним записами його трудової книжки, яка наявна в матеріалах його пенсійної справи.

Суд звертає увагу, що правильність та/чи достовірність вказаних записів у трудовій книжці сторонами не оспорюється та не спростовується.

При цьому, як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року у справі №160/5167/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язане зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 року по 29.11.2009 року і на виконання цього рішення суду відповідач-2 здійснив таке зарахування, що підтверджується розрахунком стажу позивача (Форма РС-право) та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській від 25.02.2025 року №0400-010307-8/40029.

Крім цього, з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) судом також встановлено, що період роботи позивача з 11.08.1986 року по 31.12.1991 року самостійно зараховано пенсійним органом до загального страхового стажу позивача.

Разом з тим, пенсія позивача обчислена без урахування заробітної плати, отриманої позивачем за періоди серпень 1986 року - грудень 1991 року, січень 1992 року – грудень 1997 року, вказаної у довідках від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, виданих архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та січень 1998 року – листопад 2009 року, вказаної у довідках від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва».

Як слідує з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.03.2025 №045750017254, підставою для неврахування заробітної плати, вказаної у цих довідках, та відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, з урахуванням цих довідок, стало те, що ці довідки видані організаціями, розташованими на території держави, з якою розірвано всі дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку із чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року; заробітна плата до 01.01.1991 року не взята до уваги у зв`язку із відсутністю підтвердження довідок первинними документами.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача-1, викладеним в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Вирішуючи по суті існуючий спір, необхідно звернути увагу на ту обставину, що оскільки спірний трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території рф, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Частинами 1 та 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з ч.3 ст.6 цієї Угоди обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 року за №2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.

Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 року №411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, а за період по 31.12.1991 року - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону №1058-IV.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За приписами статті 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022 року, а положення Постанови №1328 - з 02.12.2022 року.

Зважаючи на наведене, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а також не враховувати заробітну плату, що була отримана позивачем за цей період роботи, при обчисленні його пенсії.

Отже, під час вирішення питання про перерахунок пенсії позивача пенсійним органом повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити те, що відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови у врахуванні наданих позивачем довідок про заробітну плату за період роботи позивача на території російської федерації, адже трудовий стаж, за який позивачем отримувалася ця заробітна плата, набутий ним до ухвалення відповідних рішень.

Відтак, доводи відповідачів про неможливість врахування наданих позивачем довідок про періоди його роботи та отриману заробітну плату на території російської федерації через те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року є помилковими, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Відповідно до абз.5 пп.3 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1), особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Отже, заробіток (дохід) за періоди роботи на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при обчисленні розміру пенсії за умови надання особою довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях).

Як встановлено судом, надані позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії довідки від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, видані архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідки від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, видані АТ «Південноуральським управлінням будівництва», містять відомості про отриману позивачем заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), а також містять посилання на первинні документи, на підставі яких ці довідки були видані, в тому числі на особові рахунки; скріплені печатками архівного відділу та підприємства, що видавали ці довідки, та підписами відповідальних осіб; при цьому у цих довідках зазначено, що з отриманих сум заробітної плати здійснені відповідні відрахування до Пенсійного фонду російської федерації із зазначенням сум таких відрахувань, що у сукупності з тим, що страховий стаж, набутий за періоди роботи, за які позивачем отримано заробітну плату, вказану у цих довідка, зарахований пенсійним органом до загального страхового стажу позивача, тобто визнаний пенсійним органом, свідчить про те, що зазначені довідки про заробітну плату містять всі необхідні відомості та відповідають вимогам чинного законодавства, відтак повинні бути враховані пенсійним органом при обчисленні пенсії позивача.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.03.2025 року №045750017254 протиправно та безпідставно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, виданих архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідках від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», у зв`язку із чим вказане рішення відповідача-1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині – задоволенню.

Відтак, з метою відновлення порушеного вищевказаним протиправним рішенням відповідача-1 права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, виданих архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідках від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», на підставі його заяви від 27.02.2025 року.

При цьому вищевказаний перерахунок пенсії позивача має бути проведений саме з 01.03.2025 року, а не з 27.02.2025р., як помилково просить позивач, з огляду на таке.

За приписами частини 4 статті 45 Закону №1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38,частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії відбулось 27.02.2025р., то з урахуванням приписів абз.1-2 ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV, такий перерахунок призначеної пенсії має відбутися з першого числа наступного місяця, тобто з 01.03.2025 року, позаяк заяву з усіма необхідними документами подано позивачем після 15 числа лютого 2025 року.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо покладення зобов`язання вчинити вищевказаний перерахунок пенсії позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами абз.14 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову у її призначенні (перерахунку) приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення (перерахунок) пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Судом встановлено, що відповідач-1 у справі – Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, є пенсійним органом, що призначає пенсію, який був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, натомість органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача, є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Відповідно, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як пенсійний орган, що розглядав заяву позивача про проведення спірного перерахунку пенсії і приймав оскаржуване рішення за наслідками такого розгляду, і є належним відповідачем у цій справі, на якого й слід покласти зобов`язання в частині проведення спірного перерахунку пенсії позивача, як на орган, що припустився помилки при прийнятті рішення за наслідками розгляду відповідної заяви позивача про перерахунок пенсії.

Натомість, підстав для зобов`язання вчинити такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає, позаяк останнє оскаржуваного рішення не приймало і розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не здійснювало, при цьому жодних дій (бездіяльності) та/чи рішень цього суб`єкта владних повноважень позивачем у цій справі не оскаржується, відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у цій справі, тож у задоволенні позовних вимог безпосередньо до нього слід відмовити.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 1211,20грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до частини задоволених позовних вимог у сумі 605,60грн. шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань останнього відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.03.2025 року №045750017254.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках від 24.03.2011 року №235/11-03-02 та №237/11-03-02, виданих архівним відділом адміністрації Озерського міського округа Челябінської області, та довідках від 02.02.2022 року №10, №11 та №12, виданих АТ «Південноуральським управлінням будівництва», з 01.03.2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова