Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/30821/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 160/30821/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

за участі секретаря судового засіданняЄсіної П.С.

за участі:

представника позивача представника відповідача Левшакової О.І., Заграновської В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 09.10.2025 року в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 28.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.11.2025 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві заперечивпроти задоволення позову, зазначивши, що не здійснює мобілізаційних заходів, а зарахування позивача до списків особового складу проведено на підставі документів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_3 , та оформлено наказом командира військової частини від 11.10.2025 №291. Відповідач вказує, що з моменту призову позивач набув статусу військовослужбовця, а його звільнення та виключення зі списків особового складу можливі виключно з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідач наголошує, що процедура призову є незворотною, а скасування мобілізаційного розпорядження не змінює статусу військовослужбовця та не зумовлює автоматичного скасування наказу про зарахування до військової частини. Також зазначено, що позивач із рапортом про звільнення до командування військової частини не звертався. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

20.11.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що на момент призову ОСОБА_1 мав чинне бронювання до 19.08.2026, відомості про яке містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відображалися у застосунку «Резерв+». Тому позивач відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову під час мобілізації. Посилання військової частини на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 представник позивача вважає необґрунтованим, оскільки та справа стосувалася порушення процедури проходження ВЛК, тоді як у цій справі оскаржується мобілізація особи, яка мала чинну відстрочку. У зв`язку із цим просить задовольнити позов повністю.

24.11.2025 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що 09.10.2025 позивача було виявлено прикордонниками поблизу державного кордону та після складання протоколу за частиною першою статті 204-1 КУпАП передано спільній групі оповіщення для уточнення військово-облікових даних. Відповідач стверджує, що у приміщенні ТЦК та СП позивачу роз`яснили право на відстрочку у зв`язку з бронюванням, однак він добровільно висловив бажання проходити військову службу та подав власноруч підписану заяву про призов. Надалі позивач без заперечень пройшов професійно-психологічний відбір і військово-лікарську комісію, за результатами якої його визнано придатним до військової служби. Від отримання повістки та контрольного талона мобілізаційного розпорядження позивач відмовився через незгоду з рішенням ВЛК, про що складено відповідний акт. На переконання відповідача, зміни до військово-облікових даних позивача внесено на підставі його заяви, а призов і направлення до військової частини здійснено відповідно до вимог законодавства.

24.11.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій заперечувалось щодо твердження ІНФОРМАЦІЯ_4 про добровільне звернення позивача із заявою про призов. Зазначено, що позивач такої заяви не складав і не підписував, а долучений відповідачем документ містить підроблений підпис. На відсутність добровільного волевиявлення, на думку представника, також указує акт від 09.10.2025 про відмову позивача від підписання довідки ВЛК, медичної картки, повістки, мобілізаційного розпорядження та військового квитка. Представник позивача наголосила, що позивача примусово доставили до ТЦК та СП, де попри пред`явлення відомостей про чинне бронювання на нього чинили психологічний тиск і здійснили мобілізаційні заходи без його згоди. При цьому провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 204-1 КУпАП закрито постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.10.2025 у справі №307/4083/25 у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Оскільки на момент видання мобілізаційного розпорядження позивач мав чинне бронювання до 19.08.2026, відомості про яке містилися в державному реєстрі та застосунку «Резерв+», представник вважає, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягав призову.

Ухвалою суду від 25.12.2025 призначено розгляд адміністративної справи №160/30821/25 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

26.01.2026 від представника заявника надійшло клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач заперечує виконання ним підпису в заяві від 09.10.2025 про призов на військову службу під час мобілізації, яку ІНФОРМАЦІЯ_5 визначає підставою його добровільного призову. Позивач стверджує, що зазначену заяву не складав, не підписував і наміру відмовлятися від чинної відстрочки не мав. Оскільки встановлення належності спірного підпису має істотне значення для вирішення справи та потребує спеціальних знань, представник позивача просить призначити судову почеркознавчу експертизу, доручити її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз і поставити перед експертом питання, чи виконаний підпис у заяві від 09.10.2025 особисто ОСОБА_1 або іншою особою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року призначено у справі №160/30821/25 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження у справі зупинено до отримання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Супровідним листом від 18.02.2026 року №160/30821/25/10737/26-01 матеріали справи №160/30821/25 разом з ухвалою про призначення експертизи надіслано Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

19.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №160/30821/25, а також клопотання експерта №846-26 від 12.03.2026 року.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/30821/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу, зобов`язання вчинити певні дії, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року постановлено матеріали справи №160/30821/25 разом з ухвалою про призначення експертизи надіслати Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження у справі зупинено до отримання результатів судової почеркознавчої експертизи.

24.04.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли письмові заперечення в яких відповідач просив не долучати та не направляти подані матеріали експерту, а відібрати експериментальні зразки підпису і почерку позивача.

14.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №160/30821/25 а також висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №2028-26 від 30.06.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 поновлено провадження в адміністративній справі №160/30821/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

13.08.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло клопотання про виклик експерта. Клопотання обґрунтоване необхідністю отримання усних роз`яснень щодо висновку судової почеркознавчої експертизи №2028-26 від 30.06.2026, який, на думку заявника, містить внутрішні суперечності та методологічні розбіжності. Заявник вважає за необхідне з`ясувати, на підставі яких ознак експерт визнав збіжності результатом наслідування справжнього підпису ОСОБА_1 , а відмінності — підтвердженням виконання підпису іншою особою, а також яким чином було враховано індивідуальну варіативність підпису, умови й час виконання порівняльних зразків та використання копії паспорта як порівняльного матеріалу.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 14.08.2026 надійшли додаткові пояснення. ІНФОРМАЦІЯ_5 у додаткових поясненнях не погодився з висновком почеркознавчої експертизи №2028-26 від 30.06.2026, відповідно до якого підпис у заяві від 09.10.2025 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповідач указав на значний часовий розрив між спірним підписом і частиною вільних зразків, недоведеність виконання позивачем підписів на господарських документах, неврахування стресу та фізичного навантаження під час виконання військових документів, а також методологічну некоректність використання копії ID-паспорта як порівняльного матеріалу. На думку відповідача, встановлені експертом розбіжності мають переважно кількісний характер і можуть пояснюватися природною варіативністю підпису. З огляду на це відповідач вважає експертний висновок необґрунтованим і недостовірним та просить суд оцінити його критично в сукупності з іншими доказами у справі.

24.08.2026 від представника позивача надійшли заперечення в яких зазначено, що доводи ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо необґрунтованості висновку судово-почеркознавчої експертизи №2028-26 від 30.06.2026 є безпідставними. Експерту були надані вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису позивача за різні періоди, зокрема за 2025 рік, а також документи щодо проходження ним військової служби та фізичних навантажень. Представник наголосила, що експериментальні зразки були засвідчені суддею та направлені експерту судом в опечатаному вигляді, тому підстави вважати їх недопустимими відсутні. Експертизу проведено кваліфікованим державним судовим експертом за відповідною методикою, а її категоричним висновком установлено, що підпис у заяві про призов від 09.10.2025 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Позивач не заперечує проти виклику експерта для надання роз`яснень та просить врахувати експертний висновок як належний і допустимий доказ.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 25.08.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/30821/25 та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 25.08.2026 ухвалено викликати у судове засідання призначене на 08.09.2026 о 09:15 для надання роз`яснень щодо висновку судової почеркознавчої експертизи № 2028-26 від 30.06.2026 старшого судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Уса Дмитра Олексійовича.

08.09.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Клопотання обґрунтоване сумнівами у правильності висновку експерта №2028-26 від 30.06.2026 у зв`язку з неналежним, на думку заявника, порядком отримання та формування експериментальних зразків підпису позивача. Заявник зазначає, що з висновку неможливо встановити умови отримання цих зразків, тоді як їхня якість і належність безпосередньо впливають на достовірність дослідження. Тому просить провести повторну експертизу в іншій експертній установі з відібранням нових експериментальних зразків почерку та підпису позивача.

Протокольною ухвалою суду від 08.09.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Агротехмаш» видано наказ №1-К/22 про прийняття ОСОБА_1 з 01.02.2022 на посаду начальника комерційного відділу структурного підрозділу «Адмінуправління» за основним місцем роботи. Факт працевлаштування також підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу.

29.08.2025 ТОВ ВТП «Агротехмаш» засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг подало заяву №20250829-1323718 про бронювання працівників, до якої було включено ОСОБА_1 .

Відповідно до результату бронювання, сформованого на Порталі «Дія» 01.09.2025 за вказаною заявою, ОСОБА_1 надано статус «Заброньовано» зі рядком дії бронювання до 19.08.2026.

З електронного військово-облікового документа, сформованого у додатку «Резерв+» 22.09.2025, убачається, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , маючи відстрочку до 19.08.2026, тип відстрочки — «бронювання». Відомості про бронювання та відстрочку містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2025-0909-0846-0158-3 від 09.09.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд при ІНФОРМАЦІЯ_6 та був признаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Відомості про проходження ВЛК 09.09.2025 також відображалися в електронному військово-обліковому документі.

09.10.2025 під час перевірки на контрольному пункті в місті Тячеві на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.10.2025 у справі №307/4083/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Того ж дня ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він повторно пройшов військово-лікарську комісію. Відповідно до довідки ВЛК №2025-1009-1832-5532-3 від 09.10.2025 його визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2025 №978 «Про призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направлено до військової частини НОМЕР_5 .

Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2025 №291 ОСОБА_1 з 11.10.2025 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а з 12.10.2025 призначено на посаду курсанта.

З електронного військово-облікового документа, сформованого 23.10.2025, убачається, що після призову ОСОБА_1 було знято з військового обліку на підставі «військовослужбовці», а відомості про відстрочку в документі вже не відображалися.

ІНФОРМАЦІЯ_5 обґрунтовував правомірність призову, зокрема, наявністю заяви від 09.10.2025, зареєстрованої за вхідним №17310, про добровільний призив ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. Позивач заперечував факт складання та підписання ним цієї заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності позивачу підпису у зазначеній заяві.

Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2028-26 від 30.06.2026 підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про призив на військову службу під час мобілізації від 09.10.2025, зареєстрований за вхідним №17310, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Не погоджуючись із мобілізаційним розпорядженням від 09.10.2025 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2025 №291 в частині зарахування його до списків особового складу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст.24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з вимогами ст.25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовозобов`язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

У свою чергу статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, яких заброньовано на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Зазначений Порядок регулює, зокрема, процедуру перевірки військово-облікових даних, наявності підстав для відстрочки, направлення на медичний огляд та оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 63 Порядку №560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не закінчився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли вони приймаються на військову службу за контрактом, раніше були визнані обмежено придатними та не пройшли повторного медичного огляду в установленому порядку або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Як установлено судом, станом на 09.10.2025 ОСОБА_1 мав чинну відстрочку у зв`язку з бронюванням до 19.08.2026. Крім того, 09.09.2025, тобто за місяць до спірних подій, позивач уже пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якої його було визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Доказів прийняття позивача на військову службу за контрактом, необхідності проходження ним повторного медичного огляду як особою, раніше визнаною обмежено придатною, або самостійного волевиявлення позивача на проходження повторного медичного огляду відповідачами не надано. Навпаки, акт від 09.10.2025 про відмову позивача від підписання довідки ВЛК, медичної картки, повістки, мобілізаційного розпорядження та військового квитка не узгоджується з твердженням відповідача про добровільний характер його дій.

Отже, направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд 09.10.2025 за наявності чинної відстрочки та результатів ВЛК від 09.09.2025 не відповідало вимогам пункту 63 Порядку №560. Водночас саме по собі проходження позивачем повторної ВЛК не свідчить про його добровільну відмову від бронювання та не припиняє дії наданої йому відстрочки.

Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76. Бронювання, оформлене засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, є підставою для надання військовозобов`язаному відстрочки та відображення відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і в електронному військово-обліковому документі.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви ТОВ ВТП «Агротехмаш» від 29.08.2025 №20250829-1323718 позивачу надано статус «Заброньовано» до 19.08.2026. У сформованому 22.09.2025 електронному військово-обліковому документі зазначено про наявність у ОСОБА_1 відстрочки до 19.08.2026, тип відстрочки — «бронювання».

Відтак, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2025 №978 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 19.08.2026 року включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.

Суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі також Положення), виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.4 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Також за приписами п.15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації.

З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_7 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.

Також суд бере до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_5 обґрунтовував правомірність призову, зокрема, наявністю заяви від 09.10.2025, зареєстрованої за вхідним №17310, про добровільний призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності позивачу підпису у зазначеній заяві.

Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2028-26 від 30.06.2026 підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про призов на військову службу під час мобілізації від 09.10.2025, зареєстрованій за вхідним №17310, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статей 101, 108 КАС України висновок експерта є доказом, який не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 90 цього Кодексу. Висновок №2028-26 є повним, ясним і категоричним, містить відповідь на поставлене судом питання та складений кваліфікованим судовим експертом державної спеціалізованої установи, якого попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Під час дослідження експерт використав вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку і підпису позивача, у тому числі документи 2025 року, а експериментальні зразки були відібрані й посвідчені судом та передані експерту в опечатаному вигляді.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2025 №978 «Про призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд відхиляє посилання військової частини НОМЕР_1 на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, оскільки фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин у зазначеній справі істотно відрізняються від обставин цієї справи.

У справі №160/2592/23 спір стосувався недотримання процедури призову у зв`язку з непроведенням належного медичного огляду військово-лікарською комісією. На час призову в позивача не було встановленої законом підстави, яка виключала можливість його призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, з відповідним позовом особа звернулася майже через рік після набуття статусу військовослужбовця. Саме за таких обставин Верховний Суд сформулював висновок про завершеність процедури призову після зарахування особи до списків особового складу військової частини та неможливість поновлення порушеного права шляхом скасування окремих процедурних рішень.

Натомість у справі, що розглядається, станом на дату видання наказу від 10.10.2025 №978 ОСОБА_1 мав чинне бронювання та оформлену на його підставі відстрочку від призову до 19.08.2026, відомості про які містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відображалися в електронному військово-обліковому документі. Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII позивач належав до категорії військовозобов`язаних, які не підлягали призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, позивач оскаржує не окремі процедурні дії, вчинені під час проведення мобілізаційних заходів, а безпосередньо індивідуальний акт про його призов. Таким чином, правовий висновок Верховного Суду у справі №160/2592/23 сформульовано за інших фактичних обставин, тому він не може бути застосований до цієї справи без урахування встановленої законом заборони призову особи, яка мала чинне бронювання та відстрочку. Визнання мобілізаційного розпорядження протиправним і його скасування спрямоване не на перегляд завершених процедурних дій, а на усунення наслідків індивідуального акта, який від моменту його прийняття суперечив прямим приписам статті 23 Закону №3543-XII.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

У спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 10.10.2025 №978.

Водночас, суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. У разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, такі витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, що передбачено частиною першою статті 139 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 937,92 грн., що документально підтверджується квитанцією № 6120-5628-5173-6904 від 24.10.2025 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1874 від 28.08.2025, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «Джастіс», специфікацію №2 до зазначеного договору, якою визначено вартість правничої допомоги в розмірі 30 000 грн, а також акт надання послуг №285 від 24.10.2025, що підтверджує надання позивачу професійної правничої допомоги на вказану суму.

Водночас розмір витрат, визначений договором між адвокатом і клієнтом, не є безумовно обов`язковим для суду під час вирішення питання про їх розподіл. Суд має оцінити фактичність і необхідність таких витрат, а також співмірність їх розміру зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони.

Урахувавши характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, тривалість її розгляду та значення результату справи для позивача, суд вважає обґрунтованим і співмірним відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено щодо обох відповідачів, а протиправні рішення кожного з них спричинили виникнення спору, судові витрати підлягають розподілу між відповідачами порівну. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача на користь позивача належить стягнути по 968,96 грн судового збору та по 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2025 року № 978 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_5 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2025 року № 291 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в сумі 968,96 грн. та витрати на надання правової допомоги в сумі 7 500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в сумі 968,96 грн. та витрати на надання правової допомоги в сумі 7 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 вересня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков