Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/10424/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/10424/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №983 від 10.10.2024 року в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов`язаних для комплектування команди НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (номер та дата винесення невідомі) про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом ректора ДВНЗ «Криворізький національний університет» № 720С від 28.08.2024 він зарахований студентом 1 курсу денної форми навчання зі ступенем/рівнем освіти «МАГІСТР», спеціальність 184 «ГІРНИЦТВО». Задля оформлення відстрочки від призову на військову службу 05.09.2024 було складено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку направлено засобами поштового зв`язку. Однак, у встановлений строк заяву не було розглянуто, відповідь про надання/ ненадання розстрочки не отримано, в зв`язку із чим позивач 01.10.2024 особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було вручено направлення на ВЛК та за наслідками проходження медичного огляду постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , він був визнаний придатним до військової служби. 07.10.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання нового ВОД та довідки про оформлення відстрочки, проте в зв`язку із технічними причинами отримав повістку про явку на наступний день. Однак 08.10.2024 замість довідки про надання відстрочки відповідачем видано бойову повістку із часом відправлення об 11:30 - 08.10.2024. Зауваження та заперечення з приводу того, що позивач прийшов отримати новий ВОД та довідки про відстрочку на підставі раніше поданої заяви не були прийняті відповідачем до уваги, та наказом начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 983 від 10.10.2024 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби в складі команди НОМЕР_1 . Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача -1, оскільки під час проведення мобілізації та винесення оскаржуваних наказів він вже був студентом денної форми навчання ДВНЗ «Криворізький національний університет», що надавало безумовне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, процедуру призову ОСОБА_1 на військову службу проведено з грубим порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку із цим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку із чим позовну заяву залишено без руху.

Представником позивача адвокатом Болотіним А.Є. усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10424/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідача строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали, а також третій особі - для подання пояснень щодо позову або відзиву

Цією ж ухвалою суду було витребувано позивача - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ): докази направлення відповідачу-1 заяви від 05.09.2024 про відстрочку від призову на військову службу та долучені до неї документи; довідку ВЛК №209/10 від 01.10.2024, повістку про явку на 08.10.2024; також витребувано у відповідача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 : усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття наказу №983 від 10.10.2024 в частині щодо позивача.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що вимоги є необґрунтованими і незаконними, з огляду на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував від позивача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 05.09.2024. Доказів надсилання даної заяви позивач до позову не надав. Поряд з цим, навіть якби позивач дійсно подав заяву про надання відстрочки 05.09.2024, то його заява б не була передана на розгляд комісії у зв`язку з тим, що позивач у порушення до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не став на військовий облік військовозобов`язаних по досягненню 25 річного віку, а відстрочка від призову на військову службу надається тільки військовозобов`язаним. 07.10.2024 позивач дійсно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для написання заяви для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як студенту. 07.10.2024 за вих. № 4/9791 ІНФОРМАЦІЯ_4 для перевірки зарахування до списків здобувачів освіти до Криворізького національного університету (де вступив на навчання ОСОБА_1 ) було подано лист. Враховуючи, що на дату зарахування на навчання позивач не став на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 та не мав військово-облікового документа військовозобов`язаного, з метою приведення військового обліку у Криворізькому національному університеті відповідно до вимог чинного законодавства, ІНФОРМАЦІЯ_5 просив скасувати наказ 720с від 28.08.2024 про зарахування на навчання ОСОБА_1 08.10.2024 за вих.№919с Криворізьким національним університетом було надано наказ про скасування наказів в частині зарахування (копія додається), де під п.2 наказу скасовано наказ №720с від 28.08.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 на денну форму здобуття освіти за кошти державного бюджету за ступенем магістра за спеціальністю НОМЕР_3 Гірництво у зв`язку з невиконанням вимог до зарахування. Поряд з цим, згідно з довідкою № 3251 від 08.10.2025 позивач визнаний придатним до військової служби. За вказаних обставин, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 був виданий наказ №983 від 10.10.2024 про призов ОСОБА_1 в складі команди до військової частини НОМЕР_1 . Отже, порушень призову позивача не було, як і підстав для надання відстрочки. У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До відзиву відповідачем-1 долучено копії наступних документів: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024 №983, довідки ВЛК від 08.10.2024 №3251, листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.10.2024 №4/9791, наказу Криворізького національного університету від 08.10.2024 №919с, поіменного списку.

У своєму відзиві Військова частина НОМЕР_1 також заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про наступне. Зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець. Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2024 №302 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2024 №302 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, слід відмовити відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До відзиву відповідачем-2 долучено копію наказу командира від 11.10.2024 №302.

28.07.2025 від представника позивача - адвоката Болотіна А.Є. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, зміну підстав та предмету позову.

29.07.2025 відповідачем-1 подано клопотання про залишення вказаної заяви представника позивача без розгляду.

Ухвалою суду від 31.07.2025 у прийнятті заяви представника позивача – адвоката Болотіна А.Є. про збільшення розміру позовних вимог, зміну підстав та предмету позову відмовлено.

Ухвалою суду від 31.07.2025 витребувано у відповідача-2 копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2025 №47.

08.09.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення витребуваних доказів.

22.10.2025 від представника позивача – адвоката Болотіна А.Є. надійшли письмові пояснення по справі. В поясненнях представник позивача навів обґрунтування, аналогічні до тих, що відображені у позовній заяві. Окремо представник позивача зауважив, що отримавши заяву про надання відстрочки, відповідач-1 мав вчинити низку дій щодо організації та здійснення процедури розгляду заяви ОСОБА_1 комісією, а саме: підготувати та подати заяву з додатками на розгляд Комісії, провести засіданні Комісії (Керівник ТЦК є Головою відповідної Комісії), взяти участь в прийнятті рішення, яке оформлюється протоколом та повідомити військовозобов`язаного про результати розгляду його заяви шляхом надсилання Довідки за формою Додатка 6 (в разі задоволення заяви та надання відстрочки), або Повідомлення за формою Додатка 7 (в разі відмови в наданні відстрочки). До проведення зазначених дій, прийняття рішень та доведення змісту цих рішень до ОСОБА_1 відповідач-1 мав утриматись від вчинення будь-яких дій щодо призову останнього на військову службу під час мобілізації. За таких обставин, призов позивача на військову службу відбувався з порушення вимог чинного законодавства.

23.10.2025 відповідачем-1 подано до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав того, що представник позивача – адвокат Болотін А.Є., призваний на військову службу під час мобілізації згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.08.2025 №315.

24.10.2025 від представника позивача до суду надійшло заперечення на заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

30.10.2025 відповідачем-1 подано заперечення на клопотання про долучення доказів.

Розглянувши заяву відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Підстави для залишення позову без розгляду регламентовані положенням частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так, відповідно до наведеної норми, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без розгляду за чітко визначених підстав.

Однак, призов представника позивача на військову службу не визначений законодавцем в якості підстави для залишення позову без розгляду. Крім того, обставини призову представника позивача на військову службу виникли 31.08.2025, тобто після початку розгляду справи по суті, а отже сумніви відповідача-1 щодо повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача станом на час її підписання, безпідставні. За вказаних обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача-1.

Позивач правом на подання відповіді на відзиви відповідачів не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 03.02.2015 Інгулецьким РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 06.08.2024 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач як військовозобов’язаний перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 130220221425892800740.

Також, за даними вказаного військово-облікового документа, відомості щодо постанови та дати ВЛК – 05.02.2015 придатний, звання – солдат, ВОС 956647, адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних вчасно - 11.07.2024.

За інформацією з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказом ректора Криворізького національного університету від 28.08.2024 №720с зарахований на денну форму навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр», спеціальність 184 «Гірництво».

Відповідно до довідки здобувача освіти №255906, сформованої 03.09.2024 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача, в графі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено: «Так, не порушує».

05.09.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку відправив засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення.

Згідно з додатком до заяви, яке знайшло своє відображення і в описі вкладення поштового відправлення, до заяви від 05.09.2024 позивач долучив оригінал довідки здобувача освіти.

01.10.2024 Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 були проведені заходи з обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби.

За результатами медичного обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою №209/10 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2024 №3251.

Відповідно до висновків ВЛК та результатів проведення професійно психологічного відбору позивач був включений до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 ».

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ №983 від 10.10.2024 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», згідно з пунктом 3 якого для проходження військової служби під час загальної мобілізації відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних у складі команди Військової частини НОМЕР_1 призвано та відправлено солдата ОСОБА_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2024 № 302 солдата ОСОБА_1 з 11.10.2024 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Позивач, вважаючи протиправними наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації, а також наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституція України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Також, абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону №3543-ХІІ організація здійснення заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації і контроль за здійсненням цих заходів в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які мають мобілізаційні завдання (замовлення), покладаються на їх мобілізаційні підрозділи або призначених працівників з питань мобілізаційної роботи.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з частиною сьомою статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років (пункт 9-1 Положення №154).

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У пункті 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

У підпункті 1 пункту 2 додатка 5, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказана така категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - як здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Документами, що підтверджують право на відстрочку, для такої категорії осіб, є:

для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров`я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора) - інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров`я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор) - інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

За правилами, визначеними у пункті 60 Порядку №560, Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Слід зазначити, що у відповідності до положень підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.04.2024 по справі №520/7954/22, де зазначено, що «право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця».

Відповідний висновок знайшов своє відображення і в інших постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 22.05.2023 по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з необхідністю військовозобов`язаного оформити (реалізувати) таке право через уповноважений орган, зокрема, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

В свою чергу, районні ТЦК та СП мають обов`язок: 1) забезпечити військовозобов`язаному умови та надати можливість скористатися своїм правом щодо подання документів на відстрочку; 2) прийняти таку заяву та розглянути її, під час розгляду якої перевірити у нього наявність/відсутність права та/або підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу; 3) прийняти рішення про відмову у наданні відстрочки чи/або оформити відстрочку від призову за встановленою вище процедурою.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є громадянином України, станом на час спірних відносин досяг 25 років, перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 (номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 130220221425892800740), наказом ректора Криворізького національного університету від 28.08.2024 №720с зарахований з 01.09.2024 студентом 1 курсу денної форми навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» за кошти державного (регіонального) бюджету, та 05.09.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, долучивши довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №255906, сформованої 03.09.2024.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи військовозобов`язаним, реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації шляхом подання відповідної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_3 , долучивши довідку згідно з додатком 5 до Прядку №560. Крім того, долучена довідка з ЄДЕБО щодо послідовності отримання позивачем освіти містила позначку «Так, не порушує».

Суд також враховує, що в заяві позивачем акцентовано, що він є особою, яка на підставі частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Вказану заяву з долученою довідкою з ЄДЕБО надіслано ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та отримано відповідачем-1 - 10.09.2024, що підтверджено відповідною відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (трекінг відправлення 5010203371199).

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано жодних доказів на підтвердження розгляду заяви позивача про надання відстрочки попри те, що така заява станом на час проведення заходів з мобілізації позивача (направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, оформлення результатів ВЛК, вручення бойової повістки, зарахування до поіменних списків) були у розпорядженні відповідача-1.

Суд зазначає, що у пункті 63 Порядку №560 задекларована пряма заборона направляти на медичний огляд для визначення придатності до військової служби військовозобов`язаних, які звернулися за наданням або продовженням відстрочки, до моменту прийняття рішення відповідною комісією. Крім того, у пункті 60 Порядку №560 чітко визначено, що до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач-1 не розглянув документи позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тим самим позбавив позивача можливості скористатись наданим правом, натомість в порушення приписів пункту 63 Порядку №560 вручив позивачу направлення на проходження медичного огляду, за наслідками якого постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2024 №3251 останній був визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим знятий з військового обліку як військовозобов`язаний та включений до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 ».

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд вважає, що позивач, будучи військовозобов`язаним, за наявності доказів вручення відповідачу заяви про оформлення відстрочки, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до ухвалення рішення відповідною комісією, тож відповідачем порушено порядок призову позивача на військову службу за мобілізацією.

Посилання відповідача-1 у відзиві на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував від позивача заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу не враховуються, оскільки такі обставини спростовуються матеріалами справи.

Не приймаються і зауваження відповідача-1 про те, що позивач не мав права на відстрочку, оскільки не став на військовий облік військовозобов`язаних.

Відповідачем-1 не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення позивачем правил військового обліку. Натомість, відповідно наданого позивачем витягу з електронного військово-облікового документа, сформованого 06.08.2024 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», він перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , крім того виконав обов`язок щодо вчасного оновлення своїх персональних даних.

Не знайшли свого обґрунтованого підтвердження і доводи відповідача-1 про скасування наказу ректора Криворізького національного університету від 28.08.2024 №720с про зарахування позивача на навчання.

Відповідно до листа ректора Криворізького національного університету від 15.11.2024 №07-416/2 ОСОБА_1 є здобувачем освіти та з університету не відраховувався. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказ від 08.10.2024 №919с, на який посилається відповідач-1, скасований ректором університету10.10.2024 та не був активований в ЄДЕБО.

Отже, відповідачем-1 не наведено доводів, які б виправдовували призов особи на військову службу під час мобілізації, який на момент такого призову здобував вищу освіту у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, не порушив послідовність отримання освіти та здійснив активні дії для реалізації права на оформлення відстрочки у визначений спосіб уповноваженим органом, яке гарантовано йому абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

За таких обставин, суд вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024 №983 в частині призову позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації прийнятий з грубим порушенням процедури, не у спосіб, визначений законодавством, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

А з огляду на те, що прийнятий внаслідок реалізації наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024 №983 в частині призову ОСОБА_1 наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2024 № 302 про зарахування позивача до списків особового складу - є похідним від оскаржуваного наказу відповідача-1, а тому він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо зауважень відповідача-2 про те, що наказ від 11.10.2024 №302 є виконаним, а отже не підлягає оскарженню, суд зазначає, незважаючи на той факт, що після видання наказу про зарахування позивача до особового складу такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Разом з тим, суд дотримується позиції, що протиправні дії (протиправні рішення) не можуть спричиняти правомірних наслідків, інший підхід суперечив би завданням та основним засадам адміністративного судочинства, а отже юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення, тому зауваження відповідача-2 в цій частині безпідставні.

Щодо способу захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09.12.2010 у справі Буланов та Купчик проти України, від 13.02.2011 у справі Чуйкіна проти України).

У спірному випадку позивач потрапив до військової частини на підставі протиправного наказу відповідача-1 про призов, проходження військової служби є безпосереднім наслідком, спричиненим прийняттям наказу про призов.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як «незаконна мобілізація», ураховуючи, що проходження військової служби є безпосереднім наслідком, спричиненим прийняттям наказу про призов, який скасований як протиправний, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу частини, незважаючи на те, що командир вказаної частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки під час прийняття такого наказу.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, і в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) від 10.10.2024 №983 в частині призову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) від 11.10.2024 №302 про зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до списків особового складу частини та всі види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) звільнити солдата ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) з військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова