Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/11693/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/11693/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати відповідача видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати відповідача внести зміни до довідки № 3653/02 про встановлення належності до громадянства України, зазначивши прізвище відповідно до її паспорта - " ОСОБА_2 ", що усуне першоджерело виникнення правового спору та запобіжить подальшим порушенням прав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища в документах, що стали підставою для набуття громадянства України. Вказує, що така розбіжність виникла внаслідок технічної помилки у довідці про прийняття до громадянства України, тоді як її прізвище « ОСОБА_2 » зазначене у чинному паспорті громадянина України. Вважає, що така помилка не може бути підставою для відмови у видачі закордонного паспорта, а відповідач зобов`язаний внести відповідні зміни до довідки № 3653/02 та видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Вказане й стало підствою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відмова у видачі паспорта для виїзду за кордон прийнята відповідно до пункту 82 Порядку № 152, оскільки відомості, зазначені позивачем, не підтверджуються даними інформаційних систем та документами, на підставі яких було встановлено її належність до громадянства України. Так, у заяві про встановлення належності до громадянства України та довідці № 3653/02 прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як у паспорті громадянина України - « ОСОБА_2 ». При цьому позивач особистим підписом підтвердила правильність зазначених у заяві персональних даних. На думку відповідача, довідка №3653/02 є документом, на підставі якого оформлено паспорт громадянина України, а тому підстави для внесення до неї змін відсутні. У зв`язку з чим відповідач вважає прийняте рішення про відмову у видачі паспорта правомірним та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року клопотання відповідача про заперечення проти розгляду адміністративної справи №160/11693/26 за правилами спрощеного позовного провадження - залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позиції сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 28.03.2002 Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, у якому її прізвище зазначено як « ОСОБА_2 ».

07.03.2026 позивач звернулася до відділу №17 у місті Самар Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Під час перевірки поданих документів відповідачем встановлено розбіжність у написанні прізвища позивача. Зокрема, у довідці про прийняття до громадянства України №3653/02 її прізвище зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 - « ОСОБА_2 ».

18.03.2026 відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі пункту 82 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152, у зв`язку з тим, що відомості, зазначені заявницею, не підтверджуються даними інформаційних систем та документами, на підставі яких було встановлено її належність до громадянства України.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 18.03.2026 №1235-438/1235-26, який вона отримала 19.03.2026.

Судом також встановлено, що 01.03.2002 позивач зверталася із заявою про встановлення належності до громадянства України, у якій її прізвище було зазначено як « ОСОБА_3 ». За результатами розгляду зазначеної заяви їй видано довідку №3653/02 про прийняття до громадянства України.

Після отримання відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон позивач звернулася до відповідача з питання внесення змін до довідки №3653/02 у частині написання її прізвища.

Листом від 23.04.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для внесення таких змін, зазначивши, що у заяві про встановлення належності до громадянства України та документах, поданих для її розгляду, прізвище було зазначено як « ОСОБА_3 ».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно із пунктами 1, 3, 5, 8, 9 - 11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Водночас Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492 визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно із положеннями статті 14 вказаного Закону документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно із пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (в редакції від 29.05.2024), обмін паспорта здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім`я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації);

2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);

3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

4) закінчення строку дії паспорта;

5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія);

6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;

7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Відповідно до пункту 21 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 року №302, у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта або обміну паспорта зразка 1994 року за бажанням), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).

В силу пункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 року №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:

1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);

3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи, місця попереднього ув`язнення або закладу (далі - уповноважена особа).

Пунктом 69 Порядку № 302 визначено, що заявник подає для обміну паспорта такі документи:

1) паспорт, що підлягає обміну;

2) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку);

3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року);

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з даними про РНОКПП, або повідомлення про відмову від його прийняття, або дані про РНОКПП, внесені до паспорта або свідоцтва про народження. Особа може пред`явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі, за умови наявності в територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації;

8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби);

9) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі строк дії якого закінчився (для особи, яка постійно проживає за кордоном, або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну);

10) заяву про зняття з консульського обліку.

У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи, які дають змогу ідентифікувати таку особу.

Пункт 71 Порядку № 302 передбачає, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32-34 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Відповідно до п.24-29 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.

Якщо під час прийому документів заявник надав паспорт, який, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта здійснює його вилучення в порядку, передбаченому пунктом 107 цього Порядку.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

У разі виявлення помилок в заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру до заяви-анкети документи, які подаються заявником. Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети.

Паспорт, який подано для обміну (крім випадків, коли паспорт подається до дати закінчення строку його дії або в разі обміну паспорта зразка 1994 року за бажанням), анулюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС/уповноваженого суб`єкта шляхом пробивання двох отворів наскрізь на кожному аркуші, обкладинці документа у формі книжечки або в машинозчитуваній зоні документа у формі картки.

Згідно із п.32-34 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб`єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою подальшого вручення заявнику.

У разі коли під час перевірки виявлено, що паспорт, який подано уповноваженому суб`єкту для обміну, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС у рішенні про відмову інформує заявника про вилучення (у тому числі тимчасово) паспорта та необхідність звернення до уповноваженого суб`єкта для одержання довідки про його вилучення.

У разі надходження повідомлення територіального органу/територіального підрозділу ДМС про необхідність вилучення (у тому числі тимчасово) паспорта працівник уповноваженого суб`єкта вилучає паспорт в порядку, передбаченому пунктом 107 цього Порядку.

Заява-анкета, вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт та акт про його вилучення передаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який прийняв відповідне рішення, на підставі акта приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 72-74 Порядку після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.

Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються заявником, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру).

Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт у зв`язку з обміном паспорта зразка 1994 року і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

За змістом абз.1 п.75 Порядку під час розгляду заяви-анкети для оформлення паспорта у зв`язку з обміном паспорта зразка 1994 року ідентифікація особи здійснюється за даними, що містяться в картотеках територіального органу ДМС та територіального підрозділу ДМС.

Пункт 76 Порядку передбачає, що у разі видачі паспорта, який підлягає обміну, іншим територіальним підрозділом ДМС для підтвердження видачі особі паспорта, який підлягає обміну, не пізніше наступного дня після приймання до розгляду заяви-анкети до такого територіального підрозділу ДМС надсилається запит за формою, встановленою МВС.

Відповідно до п.79-82 Порядку за результатами проведених перевірок, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, ідентифікації особи працівник територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.

У разі коли паспорт зразка 1994 року був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає запити до відповідного територіального органу ДМС.

У разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку.

Встановлення особи в порядку, визначеному в абзаці третьому пункту 43 цього Порядку, проводиться в разі обміну паспорта у випадку, зазначеному в підпункті 5 пункту 6 цього Порядку.

За результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, перевірки факту належності до громадянства України особи, яка набула громадянство України відповідно до статті 6 Закону України "Про громадянство України", працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС або його заступником, та приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.

Якщо за результатами проведення процедури встановлення особи її не було встановлено, приймається рішення про відмову в оформленні паспорта особі, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, із зазначенням підстав відмови.

З системного аналізу наведених вище правових норм суд дійшов висновку про те, що вищезгаданим Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України чітко встановлено алгоритм дій, які повинні вчиняти працівники органу ДМС при здійсненні, зокрема, процедури оформлення паспорту у зв`язку із його обміном.

Так, у випадку звернення особи до центру надання адміністративних послуг з метою отримання адміністративної послуги щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із його обміном уповноважена особа такого центру після перевірки повноти поданих заявником документів, відповідності їх оформлення вимогам законодавства та за відсутності підстав для відмови у прийнятті документів формує анкету-заяву та надсилає таку анкету-заяву разом з відсканованими документами до органу ДМС, який обслуговує відповідний центр.

При цьому, паспорт особи-заявника, який подано для обміну, анулюється шляхом пробивання двох отворів наскрізь на кожному аркуші, обкладинці документа у формі книжечки або в машинозчитуваній зоні документа у формі картки.

Надалі працівник органу ДМС здійснює перевірку повноти поданих заявником документів, відповідність їх оформлення вимогам законодавства та за відсутності підстав для прийняття рішення про відмову в розгляді документів, приймає документи до розгляду, розпочинає процедуру ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України, встановлену пунктами 71-81 Порядку.

За наслідком проведення таких заходів уповноважена особа органу ДМС приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.

Відповідно до п.16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року N 2503-XII, обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Згідно із пунктом 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Суд звертає увагу на ту обставину, що процедура здійснення ідентифікації особи при оформленні паспорта громадянина України є чітко врегульованою Порядком.

З системного аналізу правових норм Порядку вбачається, що ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру. У разі відсутності інформації в базах даних Реєстру щодо особи, на ім`я якої оформляється паспорт у зв`язку з обміном паспорта зразка 1994 року, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

При цьому, обов`язок щодо ідентифікації особи покладено саме на уповноважених осіб органу ДМС, в даному випадку - Головне управління ДМС в Дніпропетровській області.

Однак, жодних дій (крім перевірки відомостей в ДРАЦС) з метою ідентифікації особи ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача здійснено не було. Доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.

Як зазначалося судом вище, позивач - ОСОБА_1 - є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 28.03.2002 Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, у якому її прізвище зазначено як « ОСОБА_2 ».

07.03.2026 позивач звернулася до відділу №17 у місті Самар Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Під час перевірки поданих документів відповідачем встановлено розбіжність у написанні прізвища позивача. Зокрема, у довідці про прийняття до громадянства України №3653/02 її прізвище зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 - « ОСОБА_2 ».

18.03.2026 відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі пункту 82 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 №152, у зв`язку з тим, що відомості, зазначені нею, не підтверджуються даними інформаційних систем та документами, на підставі яких було встановлено її належність до громадянства України.

Також, 01.03.2002 позивач зверталася із заявою про встановлення належності до громадянства України, у якій її прізвище було зазначено як « ОСОБА_3 ». За результатами розгляду зазначеної заяви їй видано довідку №3653/02 про прийняття до громадянства України.

Після отримання відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон позивач звернулася до відповідача з питання внесення змін до довідки №3653/02 у частині написання її прізвища.

Відповідно до п.24 Порядку № 302 у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Перевіркою заяви встановлено, що 28.03.2002 ОСОБА_1 була документована Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 у зв`язку з встановленням належності до громадчнства України на підставі довідки про встановлення належності до громадянства України №3653/02, виданої УМВС України в Дніпропетровській області.

Водночас відповідно до вказаної вище довідки №3653/02 громадянці ОСОБА_1 з 29.09.1992 встановлена належність до громадянства України згідно із пунктом 3 статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-ІІІ.

Разом з тим, відповідно до принципу юридичної визначеності вказані обставини не можуть ставитися у провину особі, яка звернулась до держави в особі міграційного органу з метою оформлення паспорта громадянина України. Саме на державу в особі її органів покладається обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість, ясність їхніх дій та сприятимуть юридичній визначеності.

Це підтверджується також судовою практикою та правовими позиціями Верховного Суду, які наголошують на тому, що органи державної влади повинні діяти у спосіб, визначений законом, та забезпечувати правову визначеність для громадян. Якщо особа зі своєї сторони надала всі необхідні документи й діяла добросовісно, відповідальність за помилки у реєстраційних записах лежить на державних органах, а не на заявнику.

Помилки в актових записах не можуть ставитися у провину особі, яка звертається до державних органів для оформлення документів.

Таким чином, держава в особі її органів зобов`язана забезпечити належні процедури для виправлення помилок у офіційних документах, не покладаючи відповідальність за такі помилки на громадян.

У свою чергу, в разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови.

Отже в цьому аспекті суд зазначає, що у Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області, в силу до ст. 19 Конституції України, не було підстав діяти всупереч п.24 Порядку № 302, а тому суд не вбачає протиправності у відповіді та діях відповідача.

Так, головною метою адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Це означає, що якщо органи влади, їхні посадові особи або інші суб`єкти владних повноважень порушують законні права громадян чи організацій, то саме адміністративний суд має забезпечити їхній ефективний захист.

У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»)

Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, а саме неможливість позивачу оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон внаслідок допущеної органом державної влади помилки при оформленні довідки про прийняття до громадянства України №3653/02, суд вважає за необхідне застосувати ефективний засіб юридичного захисту шляхом зобов`язання уповноважених осіб Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області оформити та видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Водночас суд звертає увагу, що внести зміни безпосередньо до вже виданої довідки про встановлення належності до громадянства України законодавчо неможливо, оскільки цей документ є фіксацією результату завершеної процедури на певну дату; у разі виявлення помилки або зміни персональних даних необхідно звернутися до органу Державної міграційної служби України (або консульської установи за кордоном), який видав довідку, для оформлення нового документа, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Також суд зауважує, що спірні правовідносини виникли саме з підстав правомірності відмови у оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зверненням позивача не охоплювалось питання про внесення змін до довідки про встановлення належності до громадянства України, що свідчить про передчасність цієї вимоги.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовної заяви та наявність підстав для її часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (2 662,40 грн : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

У задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.В.Липинського, буд.7, код ЄДРПОУ 37806243) судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма