Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/8400/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/8400/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком від 03.10.2025 року № 046450017312, видане Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області (не зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989 року, не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 11.04.1991 по 31.12.2003 року в радгоспі ім. 50 років ВЛКСМ по виробництву сільськогосподарської продукції в системі Дніпропетровськтваринпрому);

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати періоди трудової діяльності з 12.12.1987 по 16.12.1989 року (період військової служби), з 11.04.1991 по 31.12.2003 року та призначити пільгову пенсію за віком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 26.09.2025 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області 03.10.2025 прийнято рішення №046450017312 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Згідно із зазначеним рішенням страховий стаж позивача становить 34 роки 4 місяці 25 днів, пільговий стаж - 6 років 9 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989, оскільки прізвище, зазначене у військовому квитку, не відповідає паспортним даним позивача. Для підтвердження належності військового квитка запропоновано надати уточнюючу довідку або встановити відповідний факт у судовому порядку. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за 1991-2003 роки, оскільки записи у трудовій книжці та архівна довідка від 05.02.2025 № Б-85 не підтверджують безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства. Також не надано уточнюючої довідки щодо характеру роботи та відомостей про правонаступництво або ліквідацію підприємства без правонаступника.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, в якій уточнити суб`єктний склад відповідачів, до яких заявлені позовні вимоги, з чітким викладенням змісту позовних вимог щодо них та надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На виконання ухвали суду 05.05.2026 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26.09.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області, яким 03.10.2025 прийнято рішення № 046450017312 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області вказує, що не приймало спірного рішення, а тому є неналежним відповідачем у справі. На підтвердження зазначеного посилається на положення Порядку № 22-1 щодо застосування принципу екстериторіальності та практику Верховного Суду, зокрема постанови від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23. З огляду на викладене відповідач-1 вважає рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 03.10.2025 № 046450017312 є законним та обґрунтованим, а також зазначає, що питання призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. У зв`язку з чим, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

17.08.2026 від відповідача-1 надійшла копія пенсійної справи позивача.

Відповідачу-2 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлена до його електронного кабінету 06 квітня та 16 травня 2026 року, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-1, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , після досягнення 55 років, 26.09.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянута Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області та прийнято рішення від 03.10.2025 року № 046450017312, яким відмовлено йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу (20 років). Згідно із зазначеним рішенням страховий стаж позивача становить 34 роки 4 місяці 25 днів, пільговий стаж - 6 років 9 місяців 16 днів.

До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989, оскільки прізвище, зазначене у військовому квитку, не відповідає паспортним даним позивача. Для підтвердження належності військового квитка запропоновано надати уточнюючу довідку або встановити відповідний факт у судовому порядку. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за 1991 - 2003 роки, оскільки записи у трудовій книжці та архівна довідка від 05.02.2025 № Б-85 не підтверджують безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства. Також не надано уточнюючої довідки щодо характеру роботи та відомостей про правонаступництво або ліквідацію підприємства без правонаступника. Також зазначено, що для зарахування до пільгового стажу періоду за 1991 -2003 роки у разі ліквідації підприємства без правонаступників необхідно звернутися із відповідною заявою та документами про підтвердження пільгового стажу до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно до ст. 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст.1 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ІІІ (далі - Закон №1788-ІІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №№1788-ІІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.7 Закону №1788-ІІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ІІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 КЗпП України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно із пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

При цьому головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. За відсутності однієї з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначення вказаної пенсії неможливе.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №607/14316/16-а та від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11.04.1991, наявні наступні записи щодо роботи позивача у спірних періодах:

- 11.04.1991 - прийнятий в колгосп на роботу в б/р №1 трактористом (наказ №36к від 25.04.1991);

- 14.10.1993 - у зв`язку із об`єднанням господарств колгосп перетворено в колгосп комбінат "Голубовський";

- 14.08.1997 - звільнений із колгоспу ст.40 п.7 КЗпП України (наказ №93-к від 15.08.1997);

- 04.09.1997 - прийнятий в колгосп на роботу на МТФ №1 скотаром (наказ №103-к від 15.09.1997);

- 30.11.2001 - у зв`язку із реорганізацією радгоспкомбінат реорганізовано в ДСП "Голубівське";

- 10.03.2003 - звільнений з роботи за власним бажанням;

- 11.03.2003 - прийнятий в члени КСП "Голубівське";

- 31.03.2003 - виключений із членів КСП за власним бажанням.

На підтвердження зазначених обставин позивачем також надано архівні довідки Комунальної установи "Самарівський районний трудовий архів" від 05.02.2025 № Б-85 та №Х-67.

Відповідно до архівної довідки від 05.02.2025 № Б-85 у книгах обліку відпрацьованих вихододнів та займаних посад працівниками радгоспу ім. 50-річчя ВЛКСМ за період з 11.04.1991 по 14.08.1997, з 04.09.1997 по 10.03.2003 та з 11.03.2003 по 31.03.2003 містяться відомості про роботу ОСОБА_1 . Зокрема, за 1991-1996 роки, 1999-2003 роки позивач зазначений як тракторист; за 1997 рік зазначено роботу трактористом, а з жовтня - скотарем; за 1998 рік - скотарем, а з вересня - трактористом. У цій же довідці зазначено кількість відпрацьованих позивачем вихододнів за відповідні роки.

Архівною довідкою від 05.02.2025 № Х-67 підтверджуються відомості щодо нарахування позивачу заробітної плати за відповідні періоди роботи.

Суд критично оцінює доводи відповідача-2 щодо неналежного оформлення документів про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані вихододні, оскільки обов`язок щодо належного ведення трудових та бухгалтерських документів покладено на роботодавця. Працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документів підприємством, а недоліки їх ведення з вини адміністрації не можуть бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. В свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Також, Верховний Суд у постанові від 17.12.2015 року по справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

У цьому випадку відомості трудової книжки позивача узгоджуються з даними архівної довідки від 05.02.2025 № Б-85, яка містить відомості про займані ним посади та кількість відпрацьованих ним вихододнів. Водночас відповідачем-2 не надано доказів недостовірності зазначених відомостей або доказів того, що позивач фактично не виконував роботу на посаді тракториста у відповідні періоди.

Отже, суд вважає, що записи у трудовій книжці позивача у сукупності з відомостями архівної довідки від 05.02.2025 № Б-85 є належними та допустимими доказами, що підтверджують відповідні періоди його роботи на посаді тракториста.

Суд також зауважує, що відповідно до п.4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За приписами пункту 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Порядком №22-1 передбачено, що у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.

Отже, пенсійний орган, у разі виникнення в нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористався.

Таким чином, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності або достатності поданих позивачем документів відповідач-2 був наділений повноваженнями щодо їх перевірки та витребування додаткових документів. Однак доказів проведення такої перевірки або вжиття заходів для отримання додаткових документів відповідачем-2 не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що неналежне оформлення роботодавцем документів щодо трудової участі та відпрацьованих вихододнів саме по собі не може бути підставою для неврахування підтверджених трудовою книжкою та архівними документами періодів роботи позивача на посаді тракториста до пільгового стажу.

Так, до матеріалів справи позивачем додано додаткові довідки від 05.03.2026 року, які датовані та надані вже після прийняття оскаржуваного рішення від 03.10.2025 року. Вказані документи не були предметом дослідження та оцінки відповідача-2 під час розгляду питання, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення, а отже, не могли бути враховані пенсійним органом при встановленні обставин, що мали значення для його прийняття. Відтак, зазначені довідки не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність рішення відповідача-2, оскільки оцінка правомірності такого рішення має здійснюватися виходячи з фактичних обставин та документів, які були наявні у пенсійного органу саме на момент його прийняття. Інше означало б фактичну підміну процедури розгляду питання відповідачем-2 подальшим судовим дослідженням документів, які не були предметом його розгляду та оцінки.

Щодо незарахування позивачу періоду військової служби, суд зазначає наступне.

За змістом ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно із частиною першою ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Так, підставою для незарахування відповідачем-2 зазначеного періоду до страхового стажу стала наявність розбіжностей у написанні прізвища позивача у військовому квитку та паспортному документі.

Разом з тим, дослідженням військового квитка серії НОМЕР_2 встановлено, що первинний запис прізвища позивача був здійснений як " ОСОБА_2 ", після чого зазначений запис був закреслений, а прізвище повторно зазначено як " ОСОБА_2 ", що відповідає паспортним даним позивача.

Таким чином, наявність виправлення у військовому квитку не свідчить про невідповідність зазначених у ньому відомостей паспортним даним позивача. Навпаки, кінцевий запис прізвища у військовому квитку відповідає прізвищу позивача, зазначеному у паспортному документі.

За таких обставин суд не погоджується з позицією відповідача-2 щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989. Наявність виправлення у написанні прізвища у військовому квитку сама по собі не може бути підставою для неврахування відповідного періоду до страхового стажу, якщо сукупність наявних у справі доказів дає можливість однозначно ідентифікувати особу, якій належить відповідний документ.

Крім того, відповідачем-2 не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б ставили під сумнів належність військового квитка позивачу або факт проходження ним військової служби у зазначений період.

До того ж, суд враховує, що відповідно до пункту 26 Порядку № 637 встановлення факту належності документа особі у судовому порядку є необхідним у випадках, коли такий факт неможливо підтвердити іншими доказами. Натомість у цій справі наявна сукупність документів, які дають можливість встановити належність військового квитка позивачу, а тому відповідач-2 був зобов`язаний надати оцінку всім наявним документам у їх взаємному зв`язку, а не обмежуватися формальним посиланням на виправлення у написанні прізвища.

Отже, суд доходить висновку, що період проходження позивачем військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Відтак, суд вважає, що рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області №046450017312 від 03.10.2025 у частині неврахування відповідних періодів роботи позивача до пільгового стажу прийнято без належного врахування наданих документів та підлягає скасуванню, як протиправне.

Щодо підстав розгляду заяви позивача відповідачем-1 та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні у цій справі, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із п.4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п.4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Хмельницькій області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та ухвалення рішення за заявою позивача від 26.09.2025 здійснювало Головне управління ПФУ в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління ПФУ в Хмельницькій області, як визначений суб`єкт призначення.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи задоволенню не підлягають.

Щодо обраного позивачем способу порушеного права, а саме зобов`язання призначити пенсію за віком, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно із п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту позовних вимог, встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 03.10.2025 № 046450017312 та зобов`язання останнього:

- зарахувати позивачу до страхового стажу період проходження військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989 та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи з 11.04.1991 по 14.08.1997, з 04.09.1997 по 10.03.2003 та з 11.03.2003 по 31.03.2003 роки;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 1 331,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню у розмірі 665,60 грн (1 331,20 грн : 2) з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.10.2025 № 046450017312.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 12.12.1987 по 16.12.1989 та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 11.04.1991 р. по 14.08.1997 р., з 04.09.1997 р. по 10.03.2003 р. та з 11.03.2003 р. по 31.03.2003 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, буд.10, м.Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма