Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №140/9244/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9244/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо самовільного перегляду та скасування рішення адміністративного акту завершеного в минулому; скасувати рішення (запис, розпорядження) ІНФОРМАЦІЯ_3 про поновлення позивача на військовому обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести облікові дані у реєстрі «Оберіг» у відповідність до «військово-облікового документу», де зафіксовано статус «виключений з військового обліку» , «невійськовозобов`язаний» позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2002 році ОСОБА_1 було виключено з військового обліку, однак 16.06.2026 було безпідставно відмовлено у перетині державного кордону, що стало наслідком відображення недостовірної інформації в базі даних системи «Оберіг».

З метою врегулювання ситуації позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 18.06.2026, однак відповідач листом від 25.06.2026 відмовлено у задоволенні такої.

Зауважує, що його військово-обліковий документ містить записи про виключення з військового обліку, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 він проігнорований, хоча у минулих роках він неодноразово був перевірений посадовими особами відповідача.

Відтак позивач уважає дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного незаконними, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-11).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 36).

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2026, 31.07.2026 та 23.09.2026 в задоволенні заяв позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії було відмовлено (арк. спр. 49-51, 70-73).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві від 30.07.2026 №8412 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що у 2002 році ОСОБА_1 проходив ВЛК за графою І (у якості призовника). Дана особа не проходила медичний огляд за графою II (як військовозобов`язаний) для визначення його ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я па теперішній час. Будь-яка інформація, що підтверджувала б наявність у цієї особи захворювання, що зумовлюють непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня.

Також звертає увагу, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.01.1994 №2, який втратив чинність ще у 2008 році (арк. спр. 76-77).

На адресу суду 05.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену в позові та додав, що особа, яка виключена з військового обліку не може бути об`єктом жодних нових медичних чи облікових «граф», а будь-які спроби відповідача переглянути самовільно завершений факт 2002 року суперечать статті 58 Конституції України (арк. спр. 79-87).

До суду 10.08.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що у застосунку «Резерв+» наявна інформація, що ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Нацполіції через неявку за повістку та ініціювання процедуру накладення штрафу, що на думку позивача є способом психологічного та адміністративного тиску на нього (арк. спр. 90-93).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , 27.02.2022 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач визнаний непридатним до строкової служби з виключенням на підставі графи І статті 60а наказу МОУ №2 від 1994 (арк. спр. 20).

Окрім того на сторінці 8 паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 наявний запис, що позивач є невійськовозобов`язаним, який проставлений начальником відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 25.09.2022 (зворот арк. спр. 18).

Листом від 06.05.2022 №1551 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України №610 від 21.11.2017 «Про тимчасове посвідчення військовозобов`язаного», тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 вважається дійсним. На підставі графи І статті 60а наказу МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України №2 від 04.01.1994 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (арк. спр. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 01.06.2022 №1935 зазначив, що надати витяг з протоколу призовної комісії неможливо, оскільки дані відомості та справи призовників зберігаються терміном 5 років. Рішенням лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 визнаний непридатним до строкової служби з виключенням з військового обліку. На військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не перебуває (арк. спр. 22).

Відповідно до електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 18.06.2026 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 в якості військовозобов`язаного, де зазначено про наявність постанови ВЛК «Непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК – 27.02.2002 (арк. спр. 29).

Позивач 18.06.2026 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву на виправлення технічних помилок в «Оберіг» та «Резерв+» із додатками, що підтверджується відповідним описом вкладення (арк. спр. 15).

Листом від 25.06.2026 №6627 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що виключення ОСОБА_1 з військового обліку було здійснене без дотримання вимог пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ наказу МО України №402 від 14.08.2008, тому його виключення з військово обліку здійснене без достатніх на це підстав. Враховуючи викладене, а також відсутність в реєстрі «Оберіг» відомостей про наявність у позивача будь-якої групи інвалідності, позивач був поновлений на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 17).

Уважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поновлення позивача на військовий облік протиправними, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону №1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

Частиною третьою статті 14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону №1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

У пункті 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів» і форми такого документа.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , 27.02.2022 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач визнаний непридатним до строкової служби з виключенням на підставі графи І статті 60а наказу МОУ №2 від 1994 та згідно пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» виключений з військового обліку (арк. спр. 20).

Факт виключення позивача з військово обліку підтверджується також записом на сторінці 8 паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 наявний запис, що позивач є невійськовозобов`язаним, який проставлений начальником відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 25.09.2022 (зворот арк. спр. 18).

Окрім того, листом від 06.05.2022 №1551 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України №610 від 21.11.2017 «Про тимчасове посвідчення військовозобов`язаного», тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 вважається дійсним. На підставі графи І статті 60а наказу МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України №2 від 04.01.1994 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (арк. спр. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 01.06.2022 №1935 зазначив, що надати витяг з протоколу призовної комісії неможливо, оскільки дані відомості та справи призовників зберігаються терміном 5 років. Рішенням лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 визнаний непридатним до строкової служби з виключенням з військового обліку. На військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не перебуває (арк. спр. 22).

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не проходив медичний огляд, як військовозобов`язаний за графою ІІ для визначення призначення його ступеня придатності для військової служби за станом здоров`я на теперішній час суд зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджений наказом МО України від 04.01.1994 №2 визначено Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (в редакції, чинній на момент визнання позивача непридатним), відповідно до якого за статтею 60а визнаються непридатними до військової служби, як громадяни при приписці до призовних дільниць та призовні на строкову військову службу (графа І), так і солдати, матроси, сержанти, старшини (графа ІІ), особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці-жінки (графа ІІІ) та призовники і військовослужбовці, яких призначають для служби і які проходять службу на підводних човнах (графа IV).

Також суд враховує, що відповідно до пункту 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачає, що постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

Натомість таке посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму листі від 25.06.2026 №6627 є безпідставним, оскільки постанова військово-лікарської комісією щодо позивача була прийнята 27.02.2002 та в Положенні про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (в редакції, чинній на момент винесення постанови військово-лікарської комісії) постанови ВЛК про непридатність до військової служби надісланню на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 не підлягали.

Одночасно суд наголошує, що визначення придатності особи визначається військово-лікарськими комісіями на підставі Розкладу хвороб, що не ставить у залежність факт наявність, або ж відсутність будь-якої групи інвалідності, яка встановлювалась МСЕК (ЛКК) та, на даний момент, ЕКОПФО.

Суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів перегляду або скасування рішення ВЛК від 27.02.2002, а тому внесені відомості до тимчасового посвідчення не можуть вважать недійсними та незаконними.

Відповідно до пунктів 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відтак, оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, ОСОБА_2 втратив статус військовозобов`язаного, а тому дії відповідача у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності, а повторне взяття на військовий облік порушує права та охоронювані законом інтереси позивача

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, та не перебував на військовому обліку, то відповідачем протиправно взято позивача на військовий облік військовозобов`язаних та внесено такі відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі №500/1618/26.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Окрім того, судом під час розгляду справи не встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювались дії щодо самовільного переогляду та скасування рішення адміністративного акту, завершеного у минулому, а тому така вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд уважає за належне задовольнити позов ОСОБА_1 частково, шляхом визнання протиправних дій відповідача щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 . У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), сплаченого згідно із платіжною інструкцією від 14.07.2026 №3Н06-Е1ВС-42КА-Н8СР (арк. спр. 12).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії визнання ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

23 вересня 2026 року