Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №140/7981/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7981/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Світлицька Зоряна Олександрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду із позовом до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради (далі також – Департамент, відповідач) про визнання протиправної відмови, оформленої листом від 19.01.2026 №42-27/730/2026, щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни; зобов`язання відповідача встановити позивачу статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 , є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 мав статус ветерана війни - особи з інвалідністю II групи (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 12.12.2013 Департаментом соціальної політики Луцької міської ради). Інвалідність пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі автоколони цивільної оборони (згідно з протоколом комісії від 31.03.2005 №1 за п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Позивачка звернулася до Департаменту із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Проте відповідач листом від 19.01.2026 №42-27/730/2026 відмовив, мотивуючи тим, що позивачка не подала документів, які підтверджують причинний зв`язок смерті чоловіка з захистом Батьківщини/військовою службою (абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII) або наявність у нього статусу учасника бойових дій чи учасника війни (абз. 1 п. 2 ст. 10 Закону № 3551-XII).

Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки її право є похідним від чинного та нескасованого за життя статусу чоловіка як особи з інвалідністю внаслідок війни (п. 2 ст. 10 Закону № 3551-XII).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що в межах наданих повноважень створив належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх прав щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ) (а.с.14).

За життя ОСОБА_2 було встановлено II групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №024752 (а.с.15) та висновком ЦМЕК від 03.06.2021 (а.с.16 зворот).

Рішенням комісії управління праці та соціального захисту населення Луцької міської ради, оформленого протоколом від 31.03.2005 №1, ОСОБА_2 надано статус «інваліда війни» відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII як особі, залученій до складу формувань Цивільної оборони (водій АТП-10754) під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.20 зворот).

12.12.2013 ОСОБА_2 видано безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 (а.с. 14 зворот). Вказаний статус ОСОБА_2 за життя скасований або припинений не був.

19.01.2026 Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради листом №42-27/730/2026 відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. В обгрунтування такої відмови Департаментом зазначено, що позивачкою не подано документ, який підтверджує причинний зв?язок смерті її чоловіка з травмою (пораненням, захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів), а тому відсутні законні підстави для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно абзацу першого п. 1 ст. 10 Закону. Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 10 Закону до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та в інших причин, які не одружилися вдруге. Оскільки позивачкою не подано документ, що підтверджує наявність у її чоловіка статусу учасника війни і бойових дій, відсутні законні підстави для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно абзацу першого п. 2 ст. Закону (а.с.13).

Вважаючи протиправним рішення Департаменту про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).

Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

За змістом статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Тобто Закон №3551-XII прирівнює до ветеранів війни зазначені категорії осіб, в тому числі інвалідів війни.

Стаття 7 Закону №3551-XII визначає коло осіб, які вважається особою з інвалідністю внаслідок війни.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Крім того, згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи

Отже, в силу приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII особою з інвалідністю внаслідок війни є в тому числі особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Листом Луцького автотранспортного підприємства №01-157 від 31.03.2005 підтверджується, що на 01.01.1986 р. в АТП-10754 (на той час АТП-10260) згідно вимог штабу ЦО м. Луцька було сформовано п`ять територіальних формувань (автоколон) ЦО №1, 2, 3, 4, 5. Автоколони ЦО №4, 5 призначені згідно вищезазначеної виписки з плану для евакуації матеріальних цінностей, формувались з автомобілів марки КАМАЗ-5511, які разом з закріпленими за ними водіями входили в склад вищезазначених автоколон ЦО і в 1986-87 рр. направлялись для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Водій ОСОБА_3 в складі автоколони ЦО №4 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 16.08.1986 по 27.08.1986. Факт участі автомобілів із складу вищезазначених автоколон ЦО в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується записами в журналі контролю обліку обробки транспорту після її повернення на постійне місце дислокації в АТП-10754 (м. Луцьк), а також актом по підсумкам замірювання степені радіоактивного забруднення від 02.10.1987 (а.с.18).

Згідно з протоколом №1 від 31.03.2005 засідання комісії управління праці та соціального захисту населення Луцької міської ради для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни та інваліда війни відповідно до ст. 7 п. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_3 вирішено надати статус інваліда війни (а.с.20 зворот).

Листом від 13.05.2026 № 33.2-11/2019/2026 Департамент соціальної політики Луцької міської ради підтвердив, що згідно з наявними обліковими даними, статус інваліда війни громадянину ОСОБА_2 було вперше встановлено у 2005 році, на підставі чого було видано первинне посвідчення. У 2013 році було оформлено та видано дублікат посвідчення серії НОМЕР_1 . Факт видачі дубліката зафіксовано у журналі реєстрації видачі посвідчень за №281 від 12.12.2013 (а.с.18 зворот).

Крім того, безспірним є той факт, що причиною смерті чоловіка позивачки стало захворювання, пов`язане з виконанням ним робіт по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК сер. МСЕ- №024752 (а.с.15) та експертним заключенням Львівського регіональної міжвідомчої експертної комісії від 24.06.1999 (а.с.16).

За результатами розгляду документів Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на засіданні № 87 від 03.06.2021 розглянуто звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 і надану, згідно Переліку, та зареєстровану в ЦМЕК 04.04.2021 року документацію померлого ОСОБА_2 на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та ОСОБА_2 встановлено діагноз: генералізований атеросклероз; церебральний атеросклероз; дисциркуляторна енцифалопатія ІІ ст.; хронічна ІХС; дифузний кардіосклероз; СН-ІІ; атеросклероз судин брючної порожнини, що призвів до нагноєння кісти підшлункової залози; полі органна недостатність. Згідно з висновками розгляду документів встановлено, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.)

Станом на дату надання ОСОБА_3 статусу інваліда війни згідно із протоколу №1 від 31.03.2005, діяло Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, у редакції від 14.01.2004. У цій редакції згадуване Положення визначало, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, а інвалідам війни, тобто особам, які належать до статті 7 Закону №3551-XII, видавалися посвідчення з написом Посвідчення інваліда війни та нагрудний знак Ветеран війни - інвалід. Також Положення передбачало, що такі посвідчення видавалися органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина, а інвалідам війни, яким групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видавалися безтермінові посвідчення

Станом на 12.12.2013, тобто на дату видачі ОСОБА_2 дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 , діяло це ж Положення №302 у редакції від 03.09.2013 У цій редакції також було визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації; що до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни; що інвалідам війни за статтею 7 Закону №3551-XII видаються посвідчення з написом Посвідчення інваліда війни та нагрудний знак Ветеран війни - інвалід. Окремо пунктом 10 було передбачено, що Посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії, а для осіб, яким групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення.

Отже, і на момент первинного встановлення статусу у 2005 році, і на момент видачі дубліката посвідчення у 2013 році законодавство надавало посвідченню інваліда війни значення офіційного документа, який підтверджує вже встановлений статус ветерана війни.

У постанові від 28.07.2022 у справі №520/2798/19 Верховний Суд підтримав висновок про те, що право дружини померлого ветерана війни за пунктом 2 статті 10 Закону №3551-XII є похідним від чинного статусу померлого, а сам пункт 2 статті 10 не встановлює вимоги доводити причинний зв`язок смерті з відповідним захворюванням.

Виходячи із системного аналізу норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд касаційної інстанції у згадуваній постанові від 28.07.2022 у справі №520/2798/19 прийшов висновку, що оскільки позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим, який відповідно до посвідчення був інвалідом ІІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а тому остання відповідно до вимог пункту 2 статті 10 Закону №3551-XII має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та отримання посвідчення.

З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_2 за життя мав статус ветерана війни - особи з інвалідністю ІІ групи, наданий у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у складі автоколони цивільної оборони, а позивачка є його дружиною, повторний шлюб якої після смерті чоловіка не укладався, суд доходить висновку, що на позивачку поширюється дія пункту 2 статті 10 Закону №3551-XII і що вона має право на встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про встановлення такого статусу.

Відмова Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону 3551-XII, як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України є неправомірною.

Відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, без дотримання принципів належного врядування у реалізації головного завдання органу соціального захисту, яким є надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачці статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни належить задовольнити.

Крім того, оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, зважаючи на те, що право позивачки на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку, що з урахуванням статей 5, 245 КАС України також слід зобов`язати відповідача встановити позивачці статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши основні доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», доказів понесення інших судових витрат не подано, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 238, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради, оформлену листом від 19.01.2026 №42-27/730/2026, щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради надати (встановити) ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як дружині померлої особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 23 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Тимошенка Сергія, 2; код ЄДРПОУ 45736155).

Суддя Н. В. Стецик