Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №945/2406/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2406/26

Провадження № 3/945/668/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного Управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером ПРАТ “Засільське ХПП” (код ЄРДПОУ 00955006), РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

встановила:

08 вересня 2026 року з ГУ ДПС у Миколаївській області до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол № 609, складений 04 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 , головного бухгалтера ПРАТ “Засільське ХПП”, за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно з викладеними обставинами у протоколі, при проведенні перевірки ПРАТ “Засільське ХПП” виявлено порушення ведення податкового обліку з порушеннями встановленого порядку, а саме:

- завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2026 року на суму 727 510 грн, за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарино-матеріальних цінностей/послуг від контрагентів-постачальників, які не підтверджено первинними документами, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями;

- занижено податок на додану вартість за період грудень 2021 – червень 2022, квітень 2024 року на загальну суму 752 831 грн, за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарино-матеріальних цінностей/послуг від контрагентів-постачальників, які не підтверджено первинними документами, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями.

На думку уповноваженої особи на складення адміністративного протоколу, вказане адміністративне правопорушення є триваючим, виявлене 04.09.2026 та за таких обставин, дії ОСОБА_1 уповноваженою особою кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , не з`явилась, однак 14 вересня 2026 року подала на адресу суду заяву про розгляд справи без участі та надала пояснення по справі в яких зазначила, що акт перевірки, не може сам по собі слугувати достатнім доказом винуватості особи у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Крім того звертає увагу суду на строк накладання адміністративного стягнення. В Акті документальної перевірки від 04.09.2026, контролюючим органом встановлено порушення норм податкового законодавства України, а саме: завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2026 року на суму 727 510 грн, за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарино-матеріальних цінностей/послуг від контрагентів-постачальників, які не підтверджено первинними документами; занижено податок на додану вартість за період грудень 2021 – червень 2022, квітень 2024 року на загальну суму 752 831 грн, за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарино-матеріальних цінностей/послуг від контрагентів-постачальників, які не підтверджено первинними документами.

Зазначені обставини було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.09.2026, складеному за ч. 1 ст. 163-1.

Разом із тим ОСОБА_1 посилається на те, що протокол складений поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є триваючим.

А тому наведене в протоколі порушення не можна вважати триваючим, оскільки воно вважається вчиненим у момент складання та подання відповідальною за ведення фінансово-господарської діяльності особою податкової звітності за відповідний період і є разовим правопорушенням за один конкретний період.

З урахуванням вище викладеного, ОСОБА_1 просить суд справу про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення.

Участь особи у розгляді справ вказаної категорії відповідно до вимог ст.268 КУпАП не є обов`язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданнями Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм КУпАПвнутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею є суспільні відносини в сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст.163-1 КУпАП можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вказане правопорушення є триваючим. Однак, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов`язку.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Вказана позиція міститься в постановах КАС у складі ВС від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 у справі № 242/924/17.

Відповідно до наданої копії акту від 04.09.2026 № 15074/14-29-07-07/00955006, складеного посадовими особами ГУ ДПС в Миколаївській області, проведена документальна планова виїзна перевірка ПРАТ “Засільське хлібоприймальне підприємство” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість, та встановлені порушення, завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2026 року на суму 727 510 грн, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, а також занижено податок на додану вартість за період грудень 2021 – червень 2022, квітень 2024 року на загальну суму 752 831 грн, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Занижено податок на додану вартість за період грудень 2021 – червень 2022, квітень 2024 року на загальну суму 752 831 грн, за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарино-матеріальних цінностей/послуг від контрагентів-постачальників, які не підтверджено первинними документами, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Аналіз положень чинного законодавства та з урахуванням позиції Верховного суду України, дослідивши суть порушень, викладених у протоколі № 309 від 20.05.2025, суд дійшов висновку, що вище вказані порушення податкового законодавства не носять характер триваючих, оскільки полягають в разовому невиконанні вимог податкового законодавства, не мають продовження в часі або ознак безперервності.

Більше того, у протоколі посадовою особою зазначено, що датою та часом вчинення правопорушення є: з 01.03.2026 по 31.03.2026. Акт перевірки складено 04.09.2026.

Отже, правопорушення виявлено поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Крім цього, тлумачення ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Викладене у повній мірі узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, в якому зазначено, що у разі закриття провадження у справі з нереабілітуючих обставин питання про доведеність вини особи не вирішується.

Отже, з урахуванням того, що строк, визначений ст. 38 КУпАП притягнення ОСОБА_1 закінчився, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, п. 7 ст. 247, 283-285 КУпАП,

постановила:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП - закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ЛОПІНА