Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №489/5737/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/5737/26

Номер провадження 2-а/489/68/26

Рішення

Іменем України

17 вересня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі

встановив

Позивач звернувся до відповідача з вищевказаним адміністративним позовом. Посилався на те, що 19.06.2026 о 15:51 год. в м. Миколаєві на вул. Шосе Київське, 221 його було зупинено працівниками поліції за те, що він не мав шолома, а також не мав при собі та не пред`явив чинного страхового полісу наземних т/з, чим порушив п.2.3.г ПДР України. Вказане не відповідає дійсності, так як позивачу про розгляд справи не надали відповідних доказів та не роз`яснили причину зупинки і не прийняли до уваги, що позивач у відповідному шоломі, який сертифікований як DOT та затверджений сертифікатом ECE 22.05 і відповідає базовим вимогам безпеки. На шоломі, який був у позивача присутні ззаду етикетка зі стандартом FMVSS №218 та зазначено ECE R-22-05. Вказаний працівник поліції навіть присутність на шоломі вказаних стандартів не зміг нічого пояснити. Просто була відповідь, що це не шолом. Вказана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини вказаного правопорушення. В даному випадку доказів вини позивача немає, а отже немає і суб`єктивної сторони і складу правопорушення.

З цих підстав просив суд скасувати постанову ЕАН №7404564 від 19.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а справу закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду відзив, в якому вказав, що під час несення служби 19.06.2026 року поліцейськими УПП в Миколаївській області ДПП за адресою: м. Миколаїв, Київське шосе, 221 км інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вікентьєвим С.М., разом з напарником було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи транспортним засобом Honda Steed з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався без мотошолому, чим порушував п. 2.3.г ПДР України. Було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Поліцейський підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представся, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу поліцейського. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.3.г) ПДР України, керування мотоциклом без застебнутого мотошолому, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, було виявлено відсутність чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що у свою чергу є порушенням п. 2.1. ґ) ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.126 КУпАП. Керуючись положеннями ст. 36 КУпАП прийнято рішення винести постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених серії ЕНА № 7404564 за ч. 5 ст. 121 КУпАП щодо позивача.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

19.06.2026 інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вікентьєвим С.М. відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА №7404564, відповідно до якої 19.06.2026 о 15:51 год в м. Миколаєві на Київському шосе 221 км. водій ОСОБА_1 керував мотоциклом (мопедом) без мотошолома, також не мав при собі та не пред`явив чинного полісу наземних т/з, згідно з стю36 КУпАП обертається та виноситься за ч.5 ст.121 КУпАП, чим порушив п.2.3.г ПДР - порушення правил користування мотошоломом.

Між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух», визначено обов`язки учасників дорожнього руху.

Згідно з п. 2.3г ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Відповідно до п. 2.1ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положенням стаття 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З наведеної норми випливає, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора (який закріплюється на форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) поліцейських під час здійснення повноважень) відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У матеріалах справи наявний відеозапис, долучений до відзиву на позовну заяву представником відповідача. З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, можна чітко встановити факт зупинки позивача працівниками патрульної поліції, факт розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення. З наведеного відеозапису встановлено, що позивач вказує на те, що він мав на голові шолом, який відповідає базовим вимогам безпеки.

Суд зазначає, для того щоб забезпечити максимальну безпеку та бути дозволеним для використання на дорогах, мотошолом має відповідати низці суворих вимог — від офіційної сертифікації до правильної посадки на голові. Відповідність мотошоломів стандартам ECE 22.06 наразі в Україні не є обов`язковою та відповідно до постанови Кабінету Міністрів №389 така відповідність стане обов`язковою з 27 вересня 2026 року.

Разом з тим суд наголошує, що законодавством наразі (станом на день винесення постанови) не визначено конкретних характеристик, яким має відповідати мотошолом.

Відповідно до ст. 63 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) застосовує до проваджень щодо адміністративних правопорушень стандарти Конвенції щодо фундаментальних гарантій, в т. ч. принципу презумпції невинуватості.

Суд вважає, що враховуючи те, що законодавством України не визначено вимог до мотошолому, позивача не можна притягнути до відповідальності, оскільки усі сумніви в т. ч., що його перероблений головний убір не виконує захисну функцію повинні тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Держава вимагаючи від водія дотримання правил дорожнього руху в частині перебування в застебнутому мотошоломі, повинна визначити критерії, яким відповідає мотошолом. Тільки в такому разі можна говорити про дотримання принципу правової визначеності.

Судом встановлено, що на момент зупинки позивача, яку суд вважає правомірною, оскільки поліцейський має право зупинити водія мотоцикла для перевірки, як мінімум, чи застебнутий шолом, у позивача був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 36 КУпАП При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський повинен був кваліфікувати діяння як за ч. 5 ст. 121 КУпАП так і за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відсутність кваліфікації діянь позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП в постанові не дає можливості суду змінити захід стягнення (п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України), оскільки суд позбавлений права вносити зміни до постанови, самостійно кваліфікувати діяння тощо.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі ст. 139 КАС України необхідно стягнути судові витрати з Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову ЕАН № 7404564 від 19.06.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,6 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1б/1.

Третя особа: Департамент патрульної поліції НПУ, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ернеста, 3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв