Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №488/1468/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1468/26

Провадження № 2/488/1954/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Гейко І.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 20.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено Договір № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 16000,00 грн. строком на 360 днів з 20.03.2025 року по 15.03.2026 року, зі сплатою процентів кожні 20 днів.

25.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року. Сума кредиту, яка була надана згідно з Додатковим договором, складає 4000,00 грн.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку вказано відповідачем.

Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 74522,00 грн., яка складається з заборгованості з тіла кредиту – 20000,00 грн., заборгованості за процентами – 42522 грн., штрафних санкцій - 10000,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн.

30.10.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач зазначив, що станом на дату укладання Договору факторингу строк дії Договору № 5397237 від 20.03.2025 року не закінчився, тому в межах строку дії Договору, у період з 31.10.2025 року по 15.03.2026 року (136 календарних днів) позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 25840,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року у розмірі 100362,00 грн., яка складається: з тіла кредиту – 20000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 42522,00 грн., нарахованих процентів позивачем за 136 календарних днів – 25840,00 грн., штрафних санкцій - 10000,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн. Також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Копія даної ухвали разом із позовом та доданими до нього матеріалами була направлена відповідачу, та роз`яснено його право на подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позов частково, зазначив, що нараховані проценти, штрафи та пеня є надмірними, непропорційними та такими, що не відповідають принципам розумності та справедливості. Крім того, просив перевірити правомірність переходу права вимоги до позивача та наявність належних доказів такого переходу.

15.05.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про необгрунтованість доводів відзиву, просить позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач також просив розглядати справу без його участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або у письмовій (зокрема електронній) формі, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документах (у тому числі електронних) або якщо воля сторін виражена за допомогою електронних чи інших технічних засобів зв`язку та підписана сторонами.

Статті 6 та 627 ЦК України закріплюють принцип свободи договору - сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість сторін, оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 5 та 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - це документ в електронній формі з обов`язковими реквізитами, а для ідентифікації автора може використовуватися електронний підпис, накладення якого завершує створення документа.

Згідно ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено Договір № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 16000,00 грн. строком на 360 днів з 20.03.2025 року по 15.03.2026 року, зі сплатою процентів кожні 20 днів.

Також, відповідно до п. 1.4. Договору передбачена комісія за надання кредиту, розмір якої становить 2000,00 грн.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 16000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем указано особисто під час укладання договору. Вказане підтверджено копією листа № 1-0311 від 03.11.2025 року ТОВ "Універсальні платіжні рішення".

25.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року. Сума кредиту, яка була надана згідно з Додатковим договором, складає 4000,00 грн. Кредит надано шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджено копією листа № 20251103-892 від 03.11.2025 року.

Договір укладено через інформаційно-телекомунікаційну систему відповідно до Правил надання коштів у позику та Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідач підписав договір № 5397237 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - "75705", додатковий договір - за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "96646".

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, тому утворилась заборгованість у розмірі 74522,00 грн., яка складається з заборгованості з тіла кредиту – 20000,00 грн., заборгованості за процентами – 42522 грн., штрафних санкцій - 10000,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

30.10.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Із Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року вбачається, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5397237 на суму 74522,00 грн., яка складається з заборгованості з тіла кредиту – 20000,00 грн., заборгованості за процентами – 42522 грн., штрафних санкцій - 10000,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн.

Крім того, позивачем в межах строку дії цього договору нараховано проценти за стандартною процентною ставкою за 136 календарних днів за період з 31.10.2025 року по 15.03.2026 року у розмірі 25840,00 грн., виходячи з такого розрахунку: 20000,00 грн. х 0,95% х 136 календарних днів.

Таким чином, судом встановлено, що проценти за користування кредитними коштами та комісія були погоджені сторонами при укладенні договору, тому правомірно нараховані відповідно до умов, передбачених договором, та в межах строку кредитування.

Між тим, що стосується позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 10000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 N 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)". Обгрунтовуючи правомірність нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, позивач посилається на п. 6 розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування". Вважає, що на договори кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятиденного дня включно з дня набрання чинності Закону № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (з 24.01.2024), вимога пункту 6 розділу ІV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону не поширюється, та нарахування штрафу не забороняється. Однак вищевказані норми суперечать нормам права, які визначені в п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 66 Закону України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. Отже, враховуючи факт наявності у вищевказаних нормах права колізії між кодексом та Законом України, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даній цивільній справі саме норм Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 10000,00 грн.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Позивачем на підтвердження переходу права вимоги надано копію договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року, копію реєстру боржників, який містить дані Договором № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року, також надано копію платіжної інструкції № 6433 від 31.10.2025 року на підтвердження оплати за договором факторингу. Отже, матеріалами справи підтверджується право грошової вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 за Договором № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, і доказів, які б це спростовували, судовим розглядом не здобуто.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення за Договором № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року заборгованості у розмірі 90362,00 грн., яка складається: з тіла кредиту – 20000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 42522,00 грн., нарахованих процентів позивачем за 136 календарних днів – 25840,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн.

Позивач просив також стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2396,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за Договором № 5397237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року у розмірі 90362,00 грн., яка складається: з тіла кредиту – 20000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 42522,00 грн., нарахованих процентів позивачем за 136 календарних днів – 25840,00 грн., комісії за надання кредиту - 2000,00 грн.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" судовий збір в розмірі 2396,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", адреса Україна, 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.І. Селіщева