Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №487/942/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/942/26

Провадження №2/487/1536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.09.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Долгова Л.В., яка діє в інтересах позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні, визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачів є рівними і становлять по частки кожному та визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 та визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_4 та після її смерті відкрилась спадщина, у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала останньої на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, окрім позивачки спадщину після смерті ОСОБА_4 ніхто не прийняв. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача ОСОБА_5 , після його смерті відкрилась спадщина, у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, яку позивач прийняла в повному обсязі за заповітом від 23.08.2016.

Відповідно до вище вказаного свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відповідачам. 18.07.2025 позивач звернулась із заявою до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом пісно смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але їй було в цьому відмовлено з посиланням не те, що в свідоцтві про право власності на спадкове майно, не визначені частки співвласників та позивачкою не надано оригінал правовстановлюючого документа (чи його дублікат) на спадкове майно, що позбавляє нотаріуса можливості встановити склад спадкового майна. Проте, оригінал правовстановлюючого документа було втрачено ще за життя спадкодавців.

Ухвалою від 11.02.2026 позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

19.02.2026 представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.02.2026 прийняти до розгляду та відкрити провадження в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання та витребувані докази.

09.03.2026 представник позивача подала до суду заяву про долучення доказів.

06.04.2026 до суду надійшли спадкові справи №2006/2016 та №183/2024.

Ухвалою від 29.05.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

17.09.2026 представник позивача – адвокат Долгова Л.В. подала до суду заяву про розгляд справи за її та позивача відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

В судове засідання відповідачі повторне не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином за адресою місця їхньої реєстрації та через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України,відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з тим, що місце їхнього проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали та від не надходило заяв про розгляд справи за їхньою відсутністю.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з`явилися та позивач та її представник проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкових справ №206/2016 і №183/2024, суд приходить до наступного:

Згідно зі ст. ст.12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.1965 Миколаївським районним ЗАГС Миколаївської області, її батьками вказані: батьком – ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_4 .

ОСОБА_6 15.02.1984 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою №4681/04-80 від 06.12.2005, виданої Миколаївським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Позивач, дошлюбне прізвище ОСОБА_8 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.08.1989 Миколаївським міським ЗАГС, її батьками вказані: батьком – ОСОБА_7 , матір`ю – ОСОБА_9 .

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєструвала 27.09.2008 шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_12 , згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Отже, позивач є онукою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено судом та підтверджено наданими доказами, згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996, виданого Миколаївською міською службою приватизації держаного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 22.01.2016 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, серії НОМЕР_4 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 10.10.2014 державним нотаріусом Третьої миколаївської держаної нотаріальної контори Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за №2-407, яким належну їй частку квартири АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

18.04.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Третьої миколаївської держаної нотаріальної контори Миколаївської області, із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, чоловік померлої ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в порядку ст. 1241 ЦК України мав право на обов`язкову частку у спадщині, який відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, із заявою до нотаріуса про відмову від прийнятті спадщини не звертався, згідно матеріалів спадкової справи №206/2016.

Інші спадкоємці першої черги із заявою про прийняття спадщини не звертались.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 24.06.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_5 .

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 31.01.2011 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Балкіною О.Л., зареєстрованого в реєстрі за №15, яким належну йому частку квартири АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В подальшому, ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 23.08.2016 державним нотаріусом Третьої миколаївської держаної нотаріальної контори Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за №3-392, яким належну йому частку квартири АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

09.07.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Третьої миколаївської держаної нотаріальної контори Миколаївської області, із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інші спадкоємці першої черги із заявою про прийняття спадщини не звертались.

Постановами державного нотаріуса Третьої миколаївської держаної нотаріальної контори Миколаївської області від 18.07.2025 за №688/02-31 та №687/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкову квартиру та у зв`язку з тим, що не визначені частки співвласників квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

За роз`ясненнями п. 5 Пленуму Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за № 20 від 22.12.1995, розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.

При визначенні розміру часток у майні, суд виходить із положень ч. 1 ст. 357 ЦК України, вважаючи, що частки є рівними, оскільки будь-якого договору між сторонами про розмір часток суду не надано.

За ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 роз`яснив, що, розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, зокрема: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст. 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, співвласникам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , виходячи із рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, належить на праві власності по 1/4 частки кожному квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.ст.1216,1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, ОСОБА_4 на момент смерті належало на праві власності частка квартири АДРЕСА_1 , яку вона заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19, від 08 грудня 2021 року у справі №552/3281/20.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Отже, чоловік померлої ОСОБА_4 – ОСОБА_5 мав право на обов`язкову частку у спадщині, яка залишилась після смерті його дружини, оскільки відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України та враховуючи Рішення Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014, на момент смерті спадкодавця був непрацездатною особою за віком, відповідно до положень ст.1, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент відкриття спадщини досяг пенсійного віку, тому мав право на обов`язкову частку у спадщині до майна померлого.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 на праві власності на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 належало 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 ,1/4 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло та 1/8 частка в порядку спадкування (обов`язкова частка), після смерті його дружини ОСОБА_4 , оскільки відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається, що прийняв спадщину, із заявою до нотаріуса про відмову від прийнятті спадщини не звертався.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, з огляду на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право власності на спадщину у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , підлягають задоволенню в розмірі 1/8 частки (1/4:2), з урахуванням спадкування 1/8 частки квартири її чоловіком, як обов`язкової частки, квартири АДРЕСА_1 та в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 підлягають задоволенню у розмірі 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , з урахування, що належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996 та 1/8 - в порядку спадкування після смерті його дружини ОСОБА_4 (обов`язкова частка).

Щодо позовних вимог про визначення часток у спільному сумісному майні, а саме визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачів є рівними і становлять по частки кожному, суд приходить до наступного.

Так, тлумачення частини 2 статті 16 ЦК України свідчить про те, що по своїй суті будь-який спосіб захисту може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 9.21) та інших.

Тому для визначення частки у праві спільної сумісної власності спадкодавців на загальних підставах, яке входить до складу спадщини, законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремих позовних вимог про визначення частки у праві спільної сумісної власності у спадковому майні померлого, такі обставини, у разі пред`явлення позову про визнання права власності за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову, оскільки є обставинами, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.

Отже, заявлені позивачем вимоги про визначення часток співвласників квартири АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 263- 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 23.09.2026.